07 травня 2025 року Справа № 280/3511/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 травня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_5 ) імені ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 02 червня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 02 червня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що спірні правовідносини щодо нарахування тa виплати грошового забезпечення військовослужбовця виникли в період з 02 червня 2022 року по 20 травня 2023 року. Враховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини другої статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, просить поновити строк звернення до суду.
Вирішуючи заяву про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає про таке.
Згідно зі статтею 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1).
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3).
Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів визначені статтею 233 КЗпП України.
Згідно з частиною 1 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Таким документом може бути грошовий атестат чи інший письмовий документ, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.
Проте позивач не долучає грошовий атестат до матеріалів справи та не указує дату коли він з ним ознайомився, що у свою чергу перешкоджає суду встановити дотримання позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Суд враховує, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, строк, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України, в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, з урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", розпочав свій перебіг з 01 липня 2023 року та закінчив такий перебіг - 30 вересня 2023 року.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
В зазначеній постанові Верховний Суд, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків: Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). З урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року (підпункт 65.1 - 65.2 пункту 65 постанови).
Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, суд доходить висновку, що позов в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, з яким ОСОБА_1 звернувся до суду 29 квітня 2025 року засобами поштового зв'язку, пред'явлено з пропуском тримісячного строку звернення до суду. При цьому наведені позивачем в заяві про поновлення строку аргументи ґрунтуються на правових позиціях Верховного Суду, від яких Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду відступив у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
Також, суддя зазначає, що до позову представником позивача додано копію витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 квітня 2024 року № 299-ОС, з урахування якого позивача звільнено у запас з 16 квітня 2024 року. При цьому, заходи щодо одержання інформації про суми нарахованого та виплаченого позивачу у спірний період грошового забезпечення представником позивача почали вживатись лише у січні 2025 року, тобто, аж через півроку після звільнення. А до суду із позовом в даній справі позивач звернувся наприкінці квітня 2025 року, тобто через рік після звільнення у запас.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року протягом установленого законом строку, позивачем не наведено та доказами не підтверджено. Отже наведені позивачем доводи не дають суду підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення такого строку.
Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позов слід залишити без руху та запропонувати позивачу у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви у спосіб подання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, вказавши інші підстави для поновлення такого строку, та належних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248,256 КАС України, суддя, -
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , поданої разом з позовною заявою, про поновлення пропущеного строку звернення до суду (від 02 травня 2025 року № 21850).
Позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання позивачем суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом із доказами поважності таких причин за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 10 календарних днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Д.В. Татаринов