07 травня 2025 року м. Ужгород№ 826/3697/15
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Гаврилка С.Є. , розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
03 березня 2015 року до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі по тесту - ОАСК) із позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентал Груп» (03062, м. Київ, просп. Перемоги, 4 літ 1Е, код ЄДРПОУ 35780318) до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011), якою просило суд: « 1. Прийняти позов до розгляду; 2. Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення № 0024061502 форми «Ш» від 05.08.2014 р. та № 0024071502 форми «Ш» від 05.08.2014 р.; 3. Судові витрати покласти на відповідача.».
Ухвалою ОАСК від 05 березня 2015 року було відкрито провадження в даній справі.
Ухвалою ОАСК від 05 березня 2015 року було закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.
Постановою ОАСК від 05 червня 2015 року в задоволені позову відмовити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року, постанову ОАСК від 05 червня 2015 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року скасовано постанову ОАСК від 05 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року, а справу № 826/3697/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою ОАСК від 27 вересня 2019 року було прийнято справу до розгляду, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі по тексту - Закон України № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року. На підставі статті 1 Закону України № 2825-ІХ ОАСК ліквідований. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі по тексту - Закон України № 3863-ІХ), який набрав чинності 26 вересня 2024 року, установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом 4 цього пункту. Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України № 3863-ІХ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України № 3863-ІХ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена статтею 27 частиною 1, статтею 276 частиною 3, статтями 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена статтею 27 частиною 1, статтею 276 частиною 3, статтями 289-1, 289-КАС України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ. Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд. На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ (в редакції Закону України № 3863-ІХ) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, ця справа передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.
04 березня 2025 року вказана справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та замінено позивача у справі - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 21 серпня 2014 року ТОВ «Рентал Груп» отримало податкові повідомлення-рішення форми «Ш» за №№ 0024061502, 0024071502 від 05 серпня 2014 року. Також отримано акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток за № 26-57-15-02-10/479 від 05 серпня 2014 року. Позивачем розраховано грошове зобов'язання з податку на прибуток та нараховані авансові внески згідно податкових декларацій з податку на прибуток: за січень та лютий 2013 року по 1/9 частині від податку на прибуток за декларацією № 9073779785 від 22 листопада 2012 року за 9 місяців 2012 року: 311790 грн.: 9 = 34 643 грн.; за березень 2013 року - лютий 2014 року по 1/12 частині від податку на прибуток за декларацією № 9087478642 від 12 лютого 2013 року за 2012 рік: 322519 грн.: 12 = 26 877 грн., що відображено у рядку 34 поданої декларації з податку на прибуток. За 1 квартал 2014 року ТОВ «Рентал Груп» отримало збиток та надало декларацію з податку на прибуток № 9027100851 із від'ємним значенням об'єкту оподаткування та фінансову звітність. Відповідно до статті 57 пункту 57.1 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому-четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом. Таким чином, враховуючи вимоги статті 57 пункту 57.1 ПК України, грошові зобов'язання з податку на прибуток та нараховані авансові внески згідно податкових декларацій з податку на прибуток сплачуються тільки у 1 кварталі 2013 року. Визначені суми податкових зобов'язань були сплачені до бюджету в законодавчо встановлені строки та з призначенням платежу - авансовий платіж з податку на прибуток. У зв'язку із наведеним, позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, які необхідно скасувати.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом у зв'язку з виявленням податковим правопорушенням у позивача. Вказує, що контролюючий орган діяв у межах компетенції у відповідності до Конституції України та норм ПК України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року - постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року у справі № 826/3697/15 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розглянувши подані учасниками справи докази, (заслухавши учасників справи та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Камеральною перевіркою податкової звітності з податку на прибуток встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених статтею 57 пунктом 57.1 ПК України, відповідальність за, що передбачена статтею 126 ПК України, а саме позивачем затримано сплату суми грошового зобов'язання на 82, 99, 60, 91, 59, 61, 33, 2 календарних днів.
За наслідками камеральної перевірки 05 серпня 2014 року контролюючим органом складено акт за № 26-57-15-02-10/479 (Т. 1 а.с.а.с. 12, 13).
На підставі зазначеного акту контролюючим органом прийнято податкові-повідомлення рішення:
від 5 серпня 2014 року № 0024061502, яким до позивача застосовано штрафні санкції (10%) у розмірі 2 687,70 грн (Т. 1 а.с. 10);
від 5 серпня 2014 року № 0024071502, яким до позивача застосовано штрафні санкції (20%) у розмірі 23054,80 грн (Т. 1 а.с. 11).
Рішеннями ГУ ДФС у м. Києві від 28 жовтня 2014 року за № 11057/10/26-15-10-07-15 спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення (Т. 1 а.с.а.с. 69-80).
Рішеннями ДФС від 26 листопада 2014 року за № 7438/6/99-99-10-01-02-25 спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (Т. 1 а.с.а.с. 81-85).
Згідно тверджень позивача, за I квартал 2014 року позивач отримав збиток та подав декларацію з податку на прибуток № 9027100851 з від'ємним значенням об'єкту оподаткування та фінансову звітність.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.
У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Спірним питанням є наявність збитку за підсумками першого кварталу звітного року, та, відповідно, відсутність обов'язку зі сплати авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року.
Позивач у позові зазначив, що отримав збитки за результатами 1 кварталу 2014 року, що підтверджено податковою декларацією №9027100851. Тому, на думку позивача, він звільняється від обов'язків зі сплати авансових внесків протягом другого-четвертого кварталу 2013 року.
Ухвалюючи 08 серпня 2019 року постанову у даній справі, окрім іншого, Верховний Суд вказав, що судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, чи передбачена можливість в межах камеральної перевірки перевіряти своєчасність сплати податків.
Відповідно до статті 353 частини 5 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Приписами підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (а редакції, яка діяла на момент проведення камеральної перевірки) встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Відповідно до статті 76 ПК України (в цій же редакції) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (пункт 76.1). Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2).
Мета і зміст камеральної перевірки, а так само обсяг інформації, який може під час такої перевірки перевірятися, в розумінні вищезазначених норм, були предметом неодноразового розгляду Верховним Судом.
У постанові від 21 січня 2021 року, що ухвалена у справі за № 813/2519/17 Верховний Суд зазначав, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Верховний Суд дійшов висновку про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
У постанові від 19 квітня 2022 року, що ухвалена у справі за № 816/687/16 Верховний Суд підтримав усталену позицію про те, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування арифметичні та/або методологічні помилки, інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання, або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, перевірка правильності застосування ставок податків, податкових пільг, відображення у податковій звітності показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок. Виявлене за результатами камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) заниження платником податку суми податкового зобов'язання внаслідок застосування ставки податку іншої, ніж встановлено нормою ПК, є достатньою підставою для визначення контролюючим органом відповідно до пункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК суми грошових зобов'язань.
Ухвалюючи 26 липня 2021 року постанову у справі за № 806/437/17 Верховний Суд вказав, окрім іншого, на такі висновки. Зокрема зазначив, що: «… органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Натомість документальною перевіркою, зокрема, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті ПК України, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. З аналізу вищевикладеного вбачається, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. Таким чином, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Разом з тим, зважаючи на вимоги наведених норм права, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати податкових зобов'язань, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності, а також своєчасність та повнота сплати податків під час камеральної перевірки не здійснюється. Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України. Необхідно зазначити, що враховуючи внесені зміни до ПК України Законом України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон № 1797-VIII) питання своєчасності нарахування та сплати податків та зборів можуть бути предметом камеральної перевірки з 01 січня 2017 року. Натомість протягом 2013-2016 років, до внесення відповідних змін до ПК України на підставі Закону № 1797-VIII, які набули чинності з 01 січня 2017 року, питання своєчасності та повноти сплати податків перевірялися податковим органом лише в межах проведення документальної перевірки. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі, якщо під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків. Зважаючи на вимоги наведених вище норм права, вбачається відсутність у контролюючого органу у 2013-2016 роках повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків, оскільки своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України. У даному випадку відповідач, здійснюючи дослідження питань своєчасності сплати позивачем самостійно визначених сум податкових (грошових) зобов'язань, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв'язку з чим прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення - рішення та дії щодо нарахування пені є протиправними, що вірно було встановлено судами попередніх інстанцій. Така ж сама правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі №803/1908/16, від 23 серпня 2019 року у справі №826/4242/15, тощо…».
Як вказувалося судом вище та не заперечується учасниками справи спірною камеральною перевіркою було встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, що зазначено в акті камеральної перевірки (Т. 1 а.с.а.с. 12, 13).
Натомість документальною перевіркою, зокрема, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів (стаття 75 пункт 75.1 підпункт 75.1.2 ПК України, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин
У даному випадку відповідач, здійснюючи дослідження питань своєчасності сплати позивачем самостійно визначених сум податкових (грошових) зобов'язань, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв'язку з чим прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення щодо застосування штрафу є протиправними.
У відповідності до статті 2 КАС України, її частини 2 пункту 1, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Суд констатує, що оскаржувані позивачем рішення не відповідають критеріям, встановленим статтею 2 частини 2 КАС України.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (зокрема, від 09.12.1994, справа "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91; від 21.01.1999, справа "Гарсія Руїз проти Іспанії") - Суд нагадав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал Груп» (03062, м. Київ, просп. Перемоги, 4 літ 1Е, код ЄДРПОУ 35780318) до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 серпня 2014 року № 0024061502.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 серпня 2014 року № 0024071502.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (Шостий апеляційний адміністративний суд).
СуддяС.Є. Гаврилко