06 травня 2025 року м. Ужгород№ 260/2062/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -
Територіальне управління Служби судової охорони у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.03.2025 ВП №76759787 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Позовні вимоги аргументовані тим, що з метою добровільного виконання судового рішення Територіальним управлінням Служби судової охорони у Закарпатській області було направлено запит про виділення додаткових кошторисних призначень, необхідних для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди. Однак листом від 21.11.2023 Служба судової охорони повідомила, що додаткові видатки на виплату за КЕКВ 2800, з якого можливі виплати за рішеннями суду, в кошторисі на 2023 рік не передбачені. В подальшому Служба судової охорони проінформувала про запроваджений єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів на користь співробітників Служби в порядку черги, а саме - за датою набуття законної сили рішення суду. Кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» затверджено у сумі 6973,6 тис. грн. Рішення у справі №260/3605/22 у вказаному списку внесено під номером 857. Вважає, що Територіальним управлінням у межах своїх повноважень вжито вичерпних заходів для виконання рішення суду у справі №260/3605/22, зокрема, ведеться листування зі Службою судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень на зазначені цілі, щотижнево на селекторних нарадах обговорюється проблемне питання по виплаті додаткової винагороди, тому підстав для застосування штрафу наразі немає.
Ухвалу про відкриття провадження у адміністративній справі від 28.03.25 було скеровано до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» та доставлено 28 березня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, складеною відповідальним працівником суду.
В такій ухвалі відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Проте відповідач відзив у встановлений судом строк не подав, про причини неподання суд не повідомив, з клопотання про продовження процесуального строку для подання такого не звертався.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року продовжено процесуальний строк розгляду даної справи до 07 травня 2025 року.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року в адміністративній справі №260/3605/22 задоволено повністю позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області (далі - ТУ ССО у Закарпатській області), Державної судової адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність ТУ ССО у Закарпатській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 19 квітня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Зобов'язано ТУ ССО у Закарпатській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць, починаючи з 19 квітня 2022 року.
Дане рішення набрало законної сили 18 грудня 2023 року.
23 травня 2024 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в адміністративній справі №260/3605/22.
11 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ примусового виконання рішень) із заявою, в якій просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого в адміністративній справі №260/3605/22.
За результатами розгляду поданих ОСОБА_1 документів старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Гаринцем О.І. постановою від 16.12.2024 №76759787 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду №260/3605/22 від 23.05.2024.
У вказаній постанові державним виконавцем повідомлено боржника - ТУ ССО у Закарпатській області про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження листом №38/09-616 від 27.12.2024 ТУ ССО у Закарпатській області повідомило Відділ примусового виконання рішень, що з метою виконання рішення суду у справі №260/3605/22 було надіслано лист до центрального органу управління Служби судової охорони з проханням збільшити бюджетні асигнування для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди на суму 312585,81 грн. У відповідь на такий лист повідомлено, що видатків на виплату за КЕКВ 2800, з якого можливі виплати за рішеннями суду, в кошторисі на 2023 рік не передбачені. Тому рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/3605/22 від 14.11.2023 взято на облік центральним органом управління Служби судової охорони. Кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» затверджено у сумі 6999,056 тис. грн. Тому з метою дотримання справедливого підходу до черговості виплати працівникам Служби судової охорони коштів за судовими рішеннями з січня 2024 року запроваджено єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів, а саме - за датою набуття законної сили рішення суду. При цьому зазначено, що після надходження відповідних бюджетних асигнувань, ТУ ССО у Закарпатській області забезпечить виконання даного судового рішення. З огляду на що просило встановити відстрочку виконання рішення за виконавчим провадженням №76759787 до врегулювання питання на відповідному рівні.
Досліджуючи повноту виконання рішення суду у справі №260/3605/22 державний виконавець встановив його невиконання боржником у встановлені строки без поважних причин, а тому постановою від 11 березня 2025 року на ТУ ССО у Закарпатській області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
Вважаючи вказане рішення державного виконавця протиправним, з метою захисту своїх прав ТУ ССО у Закарпатській області звернулося з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404).
Згідно ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Нормами ст. 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 також регламентують обов'язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно ч. 4 ст. 18 Закону №1404 вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №1404, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Ч. 4 ст. 19 Закону №1404 передбачає обов'язок сторін виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
При цьому нормами ч. 2 ст. 63 Закону №1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Вказане кореспондується також з положеннями ст. 75 Закону №1404, що передбачає відповідальність за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, зокрема, вказаною законодавчою нормою визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
На підставі проведеного правового аналізу законодавчих норми, що регламентують порядок забезпечення виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що накладення штрафу за невиконання виконавчого документа є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Однак правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Судом встановлено, що на виконання вимоги державного виконавця виконати рішення суду в адміністративній справі №260/3605/22 боржником було повідомлено про відсутність необхідних бюджетних асигнувань для проведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди та запроваджену Службою судової охорони черговість виплати за датою набуття законної сили рішення суду. При цьому зазначено, що після надходження відповідних бюджетних асигнувань, ТУ ССО у Закарпатській області забезпечить виконання даного судового рішення. З огляду на що позивач просив встановити відстрочку виконання рішення за виконавчим провадженням №76759787 до врегулювання питання на відповідному рівні.
Оцінюючи вказані вище обґрунтування з точки зору їх поважності для несвоєчасного виконання судового рішення, суд враховує наступне.
Нормами ч. 7 ст. 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закону №1402) передбачено, що фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, виплата грошового забезпечення працівників Служби судової охорони, в тому числі на виконання рішення суду, може бути здійснена виключно за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому чинним законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат позивач не має.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 148 Закону №1402 функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України, Державна судова адміністрація України як головний розпорядник бюджетних коштів, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань, а також затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Отже, Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів, центральний орган управління Служби судової охорони є розпорядником бюджетних коштів другого рівня, територіальні управління Служби судової охорони є розпорядниками бюджетних коштів третього рівня.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання судового рішення №260/3605/22 ТУ ССО у Закарпатській області неодноразово зверталося до Служби судової охорони з проханням виділити додаткові кошти, у відповідь на які повідомлялось про відсутність необхідних бюджетних асигнувань. При цьому проінформовано, що з метою справедливого підходу та впорядкованого процесу розподілу асигнувань за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень суду на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» запроваджено та ведеться єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів. Черговість виплат за рішенням суду встановлюється за датою набуття законної сили рішенням суду.
Окрім того, Служба судової охорони зверталася з листами до т.в.о. Голови Державної судової адміністрації з проханням виділити додаткові кошти на виконання рішень судів та внести відповідні зміни до затвердженого на 2024 рік кошторису, однак у задоволенні таких було відмовлено з огляду на обмеженість фінансових ресурсів. Звернення аналогічного змісту надсилались також до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Міністерства фінансів України. Разом з тим, за результатами їх розгляду було повідомлено про відсутність необхідних фінансових ресурсів державного бюджету в умовах воєнного стану.
Так, як вбачається з кошторису на 2024 рік, затвердженому ТУ ССО у Закарпатській області, видатки за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за КПКВ 0501150 «Виконання рішень суду на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» становлять 383161,00 грн. Такі кошти передбачені для виплати заборгованості за рішенням Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 на користь ОСОБА_2 .
Відповідно до затвердженого ТУ ССО у Закарпатській області кошторису на 2025 рік, видатки за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» становлять 500,00 грн.
Отже, затвердженими позивачу кошторисами на 2024 - 2025 роки не передбачено бюджетних асигнувань для виплати заборгованості за рішенням суду №260/3605/22 на користь ОСОБА_1 .
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що невиконання судового рішення ТУ ССО у Закарпатській області в частині виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №757/29541/14-а.
В той же час, суд вважає, що позивач вчинив всі залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення суду, про що у встановлені строки було повідомлено державного виконавця.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють відповідальність боржника за невиконання рішення суду, крізь призму встановлених судом обставин справи суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах у державного виконавця були відсутні підстави для накладення на ТУ ССО у Закарпатській області штрафу. З огляду на що заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 43166763) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: пл. Шандора Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88004, код ЄДРПОУ - 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.03.2025 ВП №76759787 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
СуддяР.О. Ващилін