07 травня 2025 року ЛуцькСправа № 640/7671/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у відмові в нарахуванні та виплаті відповідно до положень підпункту 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року (у розмірі 17620,00 грн); стягнення одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року (17620,00 грн).
Позов обґрунтований тим, що 27 лютого 2019 року між позивачем та Міністром оборони України укладено перший контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на п'ять років. Того ж дня на підставі наказу Міністерства оборони України №101 ОСОБА_1 відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі та наказом військового прокурора Центрального регіону України від 15 березня 2019 року №78о/с призначено на посаду прокурора військової прокуратури Київського гарнізону Центрального регіону України. Поряд з тим положеннями підпункту 8 пункту 6 Постанови №704 визначено виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту, зокрема для офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (розмір якої на дату укладання контракту становив 17620,00 грн). Тому з метою отримання одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Міністерства оборони України із відповідною заявою, у задоволенні якої відповідач листом від 05 січня 2021 року №248/К-1696/10 відмовив та запропонував звернутися із такою заявою до Генеральної прокуратури України. Як стверджує позивач, вона подала рапорт на ім'я керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 13 січня 2021 року про виплату одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю після укладання нею першого контракту. Однак листом від 21 січня 2021 року №21/12вих.21 Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, посилаючись на відсутність правових підстав, відмовила у задоволені рапорту та повідомила, що для отримання вказаної виплати необхідно звернутися до Міністерства оборони України. Додатково скерована до Офісу Генерального прокурора від 25 січня 2021 року заява також не призвела до виплати одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту у розмірі 17620,00 грн.
Позивач вважає відмову Міністерства оборони України у виплаті одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту протиправною та звернулася до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та просив у їх задоволенні відмовити або залишити позов без розгляду (а.с.42-46). В обґрунтування цієї позиції вказав, що Постанова №704 встановлює розмір одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту, однак не визначає умови і порядок здійснення такої допомоги. Водночас механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197; далі - Порядок №260), за приписами якого виплата одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту на проходження військової служби особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу, здійснюється за рапортом військовослужбовця у разі одночасного дотримання відповідних умов: набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов'язків за посадою на підставі наказу командира. При цьому для врегулювання питання визначення відповідального для здійснення відповідних виплат Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07 лютого 2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» (далі - Постанова №104), за змістом пункту 1 якої виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил, відрядженим до державних органів, установ та організацій, проводиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені військовослужбовці.
Відповідач вважає, що оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до підприємств, установ, організацій, здійснюється за рахунок коштів цих органів, то і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту також здійснюється за рахунок коштів відповідних органів.
У відповіді на відзив (а.с.50-54) позивач підтримала доводи позову та вказала, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту входить до складу грошового забезпечення, виплата якого відповідно до пункту 2 Постанови №704 здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації. Тобто, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони України.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив їй у виплаті одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю після укладення першого контракту на підставі поданого відповідно до приписів Порядку №260 рапорту, при тому що відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 Постанови №104 за відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач не погодився з доводами позивача (а.с.60-62), наголосивши, що ОСОБА_1 не була призначена та не перебувала на посадах у Збройних Силах України та з питань отримання грошового забезпечення мала правовідносини виключно з органами прокуратури України (Генеральною прокуратурою України та військовою прокуратурою Київського гарнізону Центрального регіону України). Тобто в цьому випадку для виплати Міністерством оборони України одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 після укладення першого контракту не дотримано вимог, які встановлені Порядком №260, зокрема, призначення на посаду та вступ до виконання обов'язків за посадою на підставі наказу командира.
За приписами частини другої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заявами по суті справи для сторін є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення.
Незважаючи на ці приписи КАС України, ОСОБА_1 подала відповідь на заперечення (а.с.66-69), у яких вказала на неправильне тлумачення відповідачем Постанови №104, якою врегульовано питання виплати грошового забезпечення, однак не визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту. Позивач зауважувала, що вона підписала перший контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу саме з Міністром оборони України, а не з Генеральним прокурором чи Головним військовим прокурором; фінансування потреб національної оборони та Збройних Сил України здійснюється за рахунок Державного бюджету України, безпосереднє керівництво яким здійснює Міністерство оборони України, тоді як Генеральна прокуратура України не відноситься до військових формувань і в її кошторисі не передбачені витрати на виплату одноразової грошової допомоги при укладенні першого контракту.
У додаткових поясненнях (а.с.73-74) відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, які вважає безпідставними.
Станом на 15 грудня 2022 року - день набрання чинності Законом України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) адміністративну справу №640/7671/21 Окружним адміністративним судом міста Києва розглянуто не було.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону №2825-ІХ (в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 16 липня 2024 року №3863-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ») адміністративну справу передано на розгляд та вирішення Волинського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/7671/21; ухвалено судовий розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи - Офісу Генерального прокурора.
Суд звертає увагу відповідача, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, оскільки заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Тому заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про залишення позову без розгляду (без зазначення обставин (підстав), визначених законодавством) не підлягало вирішенню судом по суті.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
27 лютого 2019 року між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 (молодший лейтенант запасу) укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу строком на п'ять років (а.с.15-16).
Не є спірною та обставина, що на підставі наказу Міністерства оборони України від 27 лютого 2019 року №101 ОСОБА_1 відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.
Наказом Військової прокуратури Центрального регіону України від 15 березня 2019 року №78о/с молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , яка прибула з Генеральної прокуратури України у розпорядження військового прокурора Центрального регіону України, з 15 березня 2019 року призначено на посаду прокурора військової прокуратури Київського гарнізону Центрального регіону України, зараховано до списків особового складу військової прокуратури Центрального регіону України, поставлено на всі види забезпечення (а.с.17).
ОСОБА_1 звернулася до Міністерства оборони України із заявою від 17 грудня 2020 року про виплату їй на підставі підпункту 8 пункту 6 Постанови №704 одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту строком на 5 років у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а.с.18-19).
Листом від 05 січня 2021 року №248/К-1696/10 Міністерство оборони України повідомило, що відповідно до пункту 1 Постанови №104 виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ і організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці. Оскільки позивач не перебувала на грошовому забезпеченні в Міністерства оборони України, то вона має право на отримання такої допомоги за рахунок коштів Генеральної прокуратури України, куди була відряджена у день укладення контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України (а.с.20).
З матеріалів справи також слідує, що на рапорт ОСОБА_1 від 13 січня 2021 року про виплату одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту (а.с.21) Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону листом від 21 січня 2021 року №21/12вих-21 повідомила про відсутність підстав для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги й рекомендувала звернутися для вирішення цього питання до Міністерства оборони України, з яким було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах офіцерського складу (а.с.23). Також на звернення ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора (а.с.24-25) листом від 11 лютого 2021 року №21-25вих-21 Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону інформувала, що згідно з абзацом п'ятим пункту 1 Постанови №104 за відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем роботи, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань (а.с.26-27).
Відмова Міністерством оборони України у виплаті одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року (у розмірі 17620,00 грн), стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із пунктом 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами пункту 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Підпунктом 8 пункту 6 Постанови №704 передбачено виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Згідно з пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
За приписами пункту 8 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Як установлено пунктом 1 розділу XXII Порядку №260, одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується: особам, які підписали контракт строком на 5 років, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов'язків за цими посадами.
Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов'язків за посадою на підставі наказу командира (пункт 3 розділу XXII Порядку №260).
Поряд з тим частиною десятою статті 6 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, установ, організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі.
З метою впорядкування грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №104.
Відповідно до пунктом 1 Постанови №104 військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби.
При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.
Виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що одноразова грошова допомога після укладення військовослужбовцем першого контракту за своїх характером є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення; умовами її виплати є набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступ до виконання обов'язків за посадою на підставі наказу командира.
Поряд з тим у разі відрядження військовослужбовця Збройних Сил України до державних органів, установ, організацій, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата грошового забезпечення, у тому числі одноразових його видів, здійснюється за рахунок коштів таких державних органів, установ та організацій.
Такого ж підходу дотримується Верховний Суд, який зокрема у постанові від 19 липня 2019 року у справі №2а-5473/12/0170/21 виснував, що оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до підприємства, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів підприємства.
Таку правову позицію раніше було викладено Верховним Судом України у постановах від 03 червня 2014 року у справі №21-158а14, від 07 жовтня 2014 року у справі №21-398а14, де також наголошено, що Міноборони не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Підприємства, та не несе відповідних зобов'язань зі здійснення таких видатків.
Позивач покликається на абзац шостий пункту 1 Постанови №104, відповідно до якого за відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
На заперечуючи цього, суд зауважує, що необхідно розрізняти грошове, матеріальне та інші види забезпечення, на що вказує пункт 1 статті 9 Закону №2011-XII, пункт 1 Постанови №104.
Про виплату грошового забезпечення за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені військовослужбовці вказує абзац п'ятий пункту 1 Постанови №104.
За обставин цієї справи у день укладення контракту із Міністерством оборони України ОСОБА_1 на підставі наказу міністерства від 27 лютого 2019 року №101 відряджена до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі та з 15 березня 2019 року її призначено на посаду прокурора військової прокуратури Київського гарнізону Центрального регіону України, зараховано до списків особового складу та поставлено на всі забезпечення. Тобто, позивач не перебувала на посадах у Збройних Силах України та грошове забезпечення відповідач їй не виплачував.
Отже, враховуючи наведені вище приписи законодавства, суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у листі від 05 січня 2021 року №248/К-1696/10 про те, що Міністерство оборони України не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ, організацій, та не несе відповідних зобов'язань щодо здійснення таких видатків. Тож виплата ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення першого контракту повинна бути здійснена саме тієї установою, до якої її було відряджено, а не Міністерством оборони України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин відповідач не вчинив протиправних дій по відношенню до ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк