про повернення позовної заяви
07 травня 2025 р. Справа № 120/3196/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши у місті Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
12.03.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:
- скасування рішення відповідача за № 2001-81720743-2024 від 07.11.2024 про відмову у призначенні позивачу житлової субсидії;
- визнання бездіяльності відповідача щодо безпідставної відмови у призначенні позивачу житлової субсидії, а також порушення термінів розгляду заяви про призначення житлової субсидії;
- зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 24.10.2024 про призначення житлової субсидії.
Ухвалою суду від 17.03.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, водночас позивачу встановлено 10-денний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, а саме: 1) надання документа про сплату судового збору; 2) надання належним чином завірених та оформлених документів, доданих до позовної заяви; 3) зазначення усіх обов'язкових реквізитів сторін.
08.04.2025 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, якою, однак, недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі суду від 17.03.2025, не усунуто.
Зокрема, суд дійшов висновку, що надана позивачем довідка про доходи за період з III кварталу 2023 року по III квартал 2024 року не є належним доказом на підтвердження майнового стану позивача, який свідчить про неможливість сплати судового збору за подання позову у цій справі., а тому відхилив клопотання позивача про його звільнення від сплати судового збору та запропонував позивачу або додатково обґрунтувати відповідне клопотання та надати суду належні й допустимі докази на підтвердження свого майнового стану та неможливості сплати судового збору за подання позову, або ж сплатити судовий збір за подання позовної заяви до суду і надати документ про його сплату суду.
Крім того, з наведенням належного обґрунтування суд визнав такими, що не були усунуті, інші недоліки позовної заяви.
Відтак ухвалою суду від 11.04.2025 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви згідно з ухвалою суду від 17.03.2025 на 10 календарних днів з дня отримання копії ухвали.
05.05.2025 до суду надійшла заява позивача щодо виконання ухвали суду від 17.03.2025 з урахуванням ухвали від 11.04.2025.
Таким чином, перевіряючи питання щодо усунення позивачем недоліків позовної заяви, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Водночас положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недодержання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
Щодо сплати судового збору.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI).
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений на рівні 3028,00 грн.
Отже, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру дорівнює 1211,20 грн за кожну немайнову вимогу.
Позивач фактично заявив дві позовні вимоги немайнового характеру: 1) про визнання бездіяльності відповідача протиправною; 2) про скасування рішення відповідача. Похідною вимогою є вимога про зобов'язання відповідача до вчинення певних дій.
Відтак розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з такими позовними вимогами становить 2422,40 грн.
До позовної заяви не додано документа про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі на відповідний розрахунковий рахунок.
Водночас у переліку додатків до позовної заяви зазначено, що позивач подає до суду заяву про звільнення від судового збору з додатками.
Разом з тим, відповідно до акту Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2025 про втрату документів або перепідшивання справи, пошкодження чи порушення цілісності пакування, означена вище заява була відсутня серед матеріалів позовної заяви.
З огляду на викладене позивачу запропоновано надати суду документ про сплату судового збору за подання цієї позовної заяви у передбачному законом порядку і розмірі.
Дії позивача на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в цій частині.
До своїх заяв від 08.04.2025 та від 05.05.2025 позивач не додав документа про сплату судового збору. Натомість позивач просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на відсутність у нього необхідних для сплати судового збору коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").
Отже, в силу приписів закону суд може звільнити позивача від сплати судового збору за його клопотанням і однією з підстав для цього є майновий стан особи.
Водночас визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити визначену суму судового збору. Тому визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
При цьому звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати належить дискреційних поноважень суду.
З наведеного висновується, що підставою для звільнення заявника від сплати судового збору може бути незадовільний майновий стан і обґрунтування цих обставин, що свідчать про неможливість слати судового збору, покладається саме на сторону, яка звертається з відповідним клопотанням до суду. Тобто саме заявник має переконливо довести наявність зазначених обставин та надати суду належні документи на підтвердження факту об'єктивної відсутності можливості сплатити судовий збір через свій складний майновий стан.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 3028,00 грн.
Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1211,20 грн (за кожну немайнову вимогу).
Позивач врахував висновки суду, наведені в ухвалі від 11.04.2025, та разом із заявою від 05.05.2025 надав суду відомості щодо себе з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу від 03.05.2025, з яких можна побачити, що за період з січня 2023 року по березень 2025 року інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутня.
Ураховуючи викладене, суд доходить до висновку в цій частині недоліки позовної заяви позивачем усунуто шляхом заявлення клопотання про його звільнення від сплати судового збору та надання доказів на його підтвердження.
Щодо подання та засвідчення копій документів, їх оформлення.
За приписами ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Водночас вимоги до оформлення доказів, які додаються до позовної заяви, установлені статтею 94 КАС України.
Так, частиною другою статті 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно із частинами четвертою, п'ятою статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Отже, у разі надання суду копії документа, такий документ повинен бути засвідчений учасником справи, наприклад у спосіб написання слів "Згідно з оригіналом", та проставлення особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого суду у копії.
Разом з тим, в порушення наведених нормативних приписів, додані до позовної заяви документи не засвідчені із урахуванням вищезазначених правил.
Так, до позовної заяви додано копію довіреності від 12.02.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважує Аврамича А.С. бути його представником.
Оскільки позовна заява подається до суду безпосередньо позивачем, суд виходить з того, що вказана довіреність додана до позовної заяви як доказ у справі.
Водночас цей письмовий документ не завірений та поданий до суду у вигляді звичайної копії.
При цьому судом враховується, що відповідна довіреність від 12.02.2025, видана державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області Березовською Л.М., на представництво інтересів позивача ОСОБА_1 фактично додана до позовної заяви, але в переліку доданих до неї документів не зазначена, що підтверджується актом Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2025 про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілістності, пошкодження конверта (пакування).
У заяві від 11.04.2025 позивач вказує на те, що відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, розділ ІІ "Приймання та реєстрація документів", не передбачено складання акту у випадку, коли матеріали подаються через відділення канцелярії особисто стороною. Інструкція також не передбачає перевірку повноважень особи, яка подає документи до канцелярії, а до повноважень працівників канцелярії не входить приєднання до матеріалів справи з власної ініціативи довіреності чи інших документів.
Таким чином, позивач вважає, що акт від 12.03.2025 складено неправомірно та він не є належним доказом у справі.
Позивач зазначає, що мав розмову з ОСОБА_2 , який повідомив, що 12.03.2025 перебував у відрядженні та не подавав до суду ні позовної заяви, ні довіреності.
Також з примірника позовної заяви, який залишився у позивача, вбачається, що до неї додавалися: позовна заява у двох примірниках (один для суду, інший для відповідача), копія відповіді відповідача, копія довідки Пенсійного фонду України, заява про звільнення від сплати судового збору з додатками. Довіреність серед доданих документів відсутня.
Позивач вважає такі посилання необґрунтованими та розцінює їх як створення штучної перешкоди з метою повернення позовної заяви.
Однак наведені твердження позивача суд оцінює критично та до уваги не бере, оскільки надані ним пояснення не спростовують факту наявності у матеріалах позовної заяви копії довіреності від 12.02.2025, відповідно до якої Аврамич А.С. уповноважується на представництво інтересів ОСОБА_1 . Незалежно від того, чи була ця довіреність зазначена у переліку додатків, вона фактично була додана позивачем до позовної заяви і її наявність у матеріалах позовної заяви підтверджується актом від 12.03.2025, складеним відповідно до обставин приймання поштової кореспонденції.
Посилання на зміст Інструкції з діловодства не може бути підставою для визнання акту недійсним, оскільки Інструкція не забороняє складання службового документа у разі виявлення порушення цілісності чи ознак втрати вкладень.
Уповноважені посадові особи суду, виявивши під час реєстрації матеріалів позовної заяви очевидні невідповідності, як-от відсутність додатків, зазначених у переліку до позовної заяви, або ж навпаки, наявність інших документів, окрім тих, які є у такому переліку, зобов'язані відреагувати на такі факти у спосіб їх фіксації актом.
Ба більше, суд звертає увагу на те, що до своєї заяви від 05.05.2025 щодо виконання ухвали суду від 11.04.2025, незважаючи на зроблені у цій ухвалі висновки, позивач знову додав не завірену належним чином копію відповідної нотаріальної довіреності.
Таку поведінку позивача суд розцінює як небажання усувати недоліки позовної заяви, виявлені судом та відображені в ухвалах від 17.03.2025 та від 11.04.2025.
Крім того, до своїх заяви від 08.04.2025 та від 05.05.2025 позивач долучив копію довідок Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 01.03.2023 № 410/0200-0219-11 та від 31.01.2025 № 113/0200-0219-11 та копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, однак, знову-таки, вони не завірені належним чином, наприклад, самим позивачем у спосіб написання слів "Згідно з оригіналом" та проставлення особистого підпису, імені та прізвища, дати засвідчення копії, як це передбачено положеннями статті 94 КАС України, або у інший допустимий відповідно до закону спосіб.
Відповідні дії позивача мають демонстративний характер та свідчить про його небажання дотримуватись вимог процесуального закону в частині надання суду належним чином завірених копій документів (доказів).
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що на виконання ухвали суду від 17.03.2025 позивач не усунув недоліки в цій частині.
Щодо зазначення обов'язкових реквізитів сторін.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
У позовній заяві зазначено, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же час, із долученої до позовної заяви копії нотаріально посвідченої довіреності можна побачити, що місцем постійного проживання ОСОБА_1 є Португалія.
Відтак позивачу запропоновано надати суду докази, які б могли підтвердити його місце проживання саме за адресою, зазначеною у позовній заяві: АДРЕСА_1 .
Дії позивача на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в цій частині.
У заяві від 05.05.2025 позивач зазначає про те, що відповідно до процесуального закону до позовної заяви додаються її копії, копії доданих документів, документ про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави для звільнення від його сплати, усі наявні в позивача докази, а також за потреби - відповідні заяви та клопотання. Обов'язку надавати докази місця свого проживання закон не встановлює.
Також позивач вважає, що у разі виникнення сумнівів щодо підсудності, суд має право призначити підготовче засідання та з'ясувати місце проживання.
Разом з тим суд зауважує, що згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
У позовній заяві зазначено, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же час, із долученої до позовної заяви копії нотаріально посвідченої довіреності вбачається, що місцем постійного проживання ОСОБА_1 є Португалія.
Таким чином, додані до позовної заяви матеріали дають підстави для висновку, що вказана у позовній заяві адреса проживання позивача не є ані адресою його місця реєстрації, ані адресою його місця проживання.
Відтак ухвалою суду від 17.03.2025 позивачу запропоновано надати суду докази щодо свого місця реєстрації в Україні або ж підтвердити, що його місцем проживання є саме адреса, зазначені у позовній заяві: АДРЕСА_1 .
Водночас суд не погоджується з твердженнями позивача щодо відсутності у суду повноваженя (обов'язку) щодо перевірки місця провживання позивача.
Процесуальним законом (п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України) на позивача покладено обов'язок зазначити у позовній заяві достовірну (а не будь-яку) інформацію щодо свого місця проживання (перебування). Зазначення місця проживання або перебування позивача є необхідною умовою для правильного визначення питання щодо підсудності справи, належного здійснення судом процесуальних дій та забезпечення права позивача на судовий захист.
Якщо ж виходити з позиції позивача, то у такому разі позивач може зазначити будь-яку адресу місця свого проживання, тим самим на власний розсуд визначаючи суд, до якого подається адміністративний позов, що, однак, не відповідає вимогам процесуального закону.
У свою чергу, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Також згідно з ч. 6 ст. 171 КАС України для визначення підсудності суддя може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
З огляду на викладене та враховуючи, що у матеріалах позовної заяви відсутні будь-які належні дані щодо місця проживання позивача в межах Вінницької області, але натомість наявна офіційна інформація (з нотаріально посвідченої довіреності) про постійне місце проживання позивача за кордоном (у Португалії), позивачу ухвалою суду від 17.03.2025 запропоновано підтвердити документально, що місцем його постійного проживання (або місцем реєстрації) є саме адреса, зазначена у позовній заяві: АДРЕСА_1 .
Як видно зі змісту заяв позивача від 11.04.2025 та від 05.05.2025, позивач не погоджується з відповідною вимогою суду та не бажає її виконувати.
Відтак судом з власної ініціативою зроблено запит та було отримано відповідь за № 1351317 від 06.05.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, з якої вбачається, що позивача ОСОБА_1 знято з реєстрації 05.04.2011 за адресою: АДРЕСА_2 та інших даних щодо місця його реєстрації в Україні в реєстрі немає.
Наведене додатково підтверджує обґрунтованість вимог суду щодо обов'язку позивача зазначити у позовній заяві достовірну інформацію щодо свого місця проживання (перебування).
Отже, в цій частині недоліки позовної заяви позивачем також не усунуто.
Висновки суду.
Ухвалою суду від 17.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням позивачу максимального, згідно із законом, десятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.
Крім того, ухвалою суду від 11.04.2025 вказаний строк продовжено позивачу ще на десять календарних днів.
Не дивлячись на це, вимоги ухвали суду позивачем усунуто частково, а саме до заяви від 05.05.2025 додано додаткові та достатні докази для правильного вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Утім, решта недоліків позовної заяви залишаються неусуненими. При цьому зміст заяв позивача до суду вказує на його небажання усувати відповідні недоліки позовної заяви через незгоду з ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху.
За приписами п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене та беручи до уваги факт неусунення позивачем недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву ОСОБА_1 належить повернути на підставі вищезазначених положень закону, разом з усіма доданими до позовної заяви документами.
Суд враховує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Сторона, яка задіяна у судовому розгляді справи, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 44 КАС України).
У пункті 37 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії").
Суд вважає, що повернення позовної заяви позивача переслідує легітимну мету та має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Адже розгляд позовної заяви, яка складена без дотримання вимог КАС України, не передбачений положеннями процесуального законодавства. При цьому, на переконання суду, встановлені судом недоліки позовної заяви є суттєвими і у своїй сукупності перешкоджають можливості вирішити питання про відкриття провадження за цією позовною заявою. Позивач був повідомлений про наслідки неусунення недоліків у встановлений судом строк і мав реальну можливість їх усунути у визначений судом спосіб, чого, однак, не зробив.
Отже, рішення про повернення позовної заяви зумовлене не будь-яким свавільним небажанням суду розглядати звернення позивача до суду, а невиконанням ним процесуальних вимог закону щодо форми, порядку та строку подання позовної заяви.
Крім того, суд враховує, що згідно з ч. 8 ст. 169 КАС повернення позовної заяви не позбавляє права звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Тобто таке рішення суду не перешкоджає доступу позивача до суду за умови дотримання ним вимог процесуального закону.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 248, 256, 293, 294 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу разом з доданими до заяви документами.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала складена та підписана суддею 07.05.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович