Справа № 519/503/25
1-кп/519/56/25
07.05.2025 м. Південне
Південний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Південне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2025 за № 12025161200000104, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Котовськ Одеської області, громадянин республіки Молдови, з середньою освітою, не одружений, не працевлаштований, який фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
-29.08.2023 засуджений Южним міським судом Одеської області за ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді арешту строком на 2 місяці;
-07.12.2023 засуджений Южним міським судом Одеської області за ст. 70, ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці,
-26.02.2025 засуджений Южним міським судом Одеської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки,
обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/22 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі на підставі Указів Президента України від 14.03.2022 № 13 3/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 16.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 14.02.-2024 №49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, від 14.01.2025 №26/2025, які затверджені Законами України, які набрали чинності, строк дії воєнного стану в Україні безперервно продовжувався і продовжував діяти станом на 25.02.2025.
ОСОБА_4 постійно мешкав в Україні та достовірно знав про дію в Україні воєнного стану.
25.02.2025, приблизно о 14:00 години, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_4 , перебуваючи на 4 поверсі багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 , впевнившись, що на поверсі відсутні власник та інші особи, у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 діючи умисно, із корисливих мотивів та переслідуючи ціль незаконного збагачення, достовірно знаючи про дію в Україні воєнного стану, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, а поряд відсутній власник та стороні особи, шляхом вільного доступу, таємно викрав двоколісний велосипед 26 «Corso GTR 3000», чорно-червоного кольору, номер рами НОМЕР_1 , викотивши його за межі вказаного будинку. Після чого, з місця події зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми злочинними діями, ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 8550 гривень.
Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву в якій просила розглядати кримінальне провадження у її відсутності.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вважає, що за відсутності потерпілої можливо з'ясувати всі обставини справи під час судового розгляду та ухвалив про проведення судового розгляду без потерпілої, що узгоджується з нормами ст.325 КПК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за вищевикладених обставин визнав повністю. Підтвердив, що у лютому місяці 2025 року в обідню пору зайшов до знайомого, який проживає у будинку по АДРЕСА_2 , але потрібно було терміново з'їздити додому. Коли спускався по сходах побачив велосипед, яким вирішив проїхатись, а потім повернути назад, однак коли повертався зупинили патрульні і повідомили, що була заява про викрадення велосипеда. Обвинувачений розуміє, що фактично скоїв крадіжку, просить суворо не карати, запевняє, що зробив відповідні висновки, у вчиненому щиро розкаюється.
Показання ОСОБА_4 є послідовними та логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, а тому суд вважає ці показання достовірними.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за вищевикладених обставин, прокурор також не оспорює фактичні обставини провадження, суд за згодою учасників судового провадження визнає недоцільним дослідження інших доказів щодо фактичних обставин справи. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції. Судом роз'яснено учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна(крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які передбачені ст. 67 КК України та обтяжують покарання ОСОБА_4 , прокурором не зазначено.
Відповідно до положень ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами статей 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, думку потерпілого, обставини, що пом'якшують покарання, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Судом також враховується, що обвинувачений не одружений, офіційно не працює, раніше судимий, по місцю проживання характеризується загалом задовільно, на профілактичному обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває.
Згідно досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_4 , його історію правопорушень, а також «середній» рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та «середній» рівень небезпеки для суспільства у тому числі окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі в його випадку можливе та не становить дуже високої небезпеки для суспільства у тому числі окремих осіб.
На підставі викладеного, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність вважає, що ОСОБА_4 необхідно для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі, у розмірі передбаченому санкцією ч.4 ст. 185 КК України.
Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Судом також встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Южного міського суду Одеської області від 26.02.2025 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки.
Тобто дане кримінальне правопорушення за ч.4 ст.185 КК України ОСОБА_4 вчинив до постановлення вироку Южного міського суду Одеської області від 26.02.2025.
Статтею 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів. Суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань в межах, визначених частиною 2 цієї статті. За цими ж правилами призначається покарання, якщо після ухвалення вироку буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому до ухвалення попереднього вироку. В строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.
Умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачене ст. 75 КК України.
Відповідно до частини 1 цієї статті якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням усіх обставин у справі, досудової доповіді, характеризуючих даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, сприяв розкриттю злочину, по місцю проживання характеризується загалом задовільно, раніше судимий, а також з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути відповідним скоєному, тобто необхідним і достатнім для виправлення особи, суд дійшов висновку, що обвинувачений може бути виправлений без ізоляції від суспільства, тому призначає покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільняє від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком. На думку суду, за встановлених обставин, таке покарання відповідатиме його загальній меті та буде справедливим, а застосування більш суворішого покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства, буде занадто суворим.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Відомості про майно, на яке накладено арешт, інші процесуальні витрати у суду відсутні, тому дані питання судом не вирішувалися.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Керуючись статтями 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Южного міського суду Одеської області від 26.02.2025 більш суворим покаранням за цим вироком призначити ОСОБА_4 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення».
Нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
Початок іспитового строку засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 07.05.2025.
Речові докази, а саме:
-велосипед чорно-червоного кольору «Corso GTR 3000», залишити у власності потерпілої ОСОБА_5 , який був переданий останній згідно розписки по збереженню;
-компакт диск DVD-R, My media, 4,7 GB, 120 min, залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12025161200000104.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Південний міський суд Одеської області, з особливостями, передбаченими ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_6