Справа № 522/3207/25
Провадження № 3/522/1887/25
02 травня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В., за участі секретаря судового засідання - Шибіна Є.С., у присутності захисника ОСОБА_1 - адвоката Головатюка І.М. (в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів через ВКЗ), розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Так, 13.02.2025 року о 22:54 год. в м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом «JET» 200691, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова. Водію було запропоновано пройти огляд в установленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «DRAGER ALCOTEST», водій погодився, результат позитивний, прилад 0428, тест 2068, результат 0,29‰ проміле, чим порушив п. 2.9 ПДР.
За цим фактом співробітниками патрульної поліції стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 246186 від 13.02.2025 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Від захисника Адамовського Д.Л. до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі відносно його підзахисного на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, як ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора «DRAGER ALCOTEST», який показав 0,29 ‰ проміле, після чого поліцейський повідомив, що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та запевнив ОСОБА_1 , що суд не буде позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки для керування електричним самокатом не потрібне водійське посвідчення, що на думку захисника, є спробою працівників поліції ввести ОСОБА_1 в оману та перебрати на себе функції суду.
Також захисник заначив, що працівниками поліції в супереч положенням ч. 3 ст. 266 КУпАП не було з'ясовано про погодження ОСОБА_1 з результатами огляду на стан сп'яніння та не запропоновано проїхати до медичного закладу.
Крім того, захисник зазначив, що в порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, ОСОБА_1 не було проінформовано про можливість не погоджуватись з результатами огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «DRAGER ALCOTEST», підтвердження згоди ОСОБА_1 з вказаними результатами огляду в матеріалах справи відсутнє, підпис ОСОБА_1 також відсутній і в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Також захисник посилався у клопотанні на те, що ОСОБА_1 не було вручено письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я.
Таким чином, на думку сторони захисту, за наявності істотних порушень при проведенні огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , вказаний протокол та додані до нього матеріали є недопустимими доказами, а матеріали справи не відповідають дійсності.
Крім того, захисник вказав, що ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 268 КУпАП не було роз'яснено його права, як вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису, ОСОБА_1 працівниками поліції не вручалось письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я, при тому, що воно наявне в матеріалах справи.
Окремо захисник зазначив, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то працівники поліції не мали права складати на нього протокол про адміністративне правопорушення, оскільки діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП.
Крім того, захисник просив суд, врахувати, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, у зв'язку із чим наявність водійських прав має для нього важливе значення, адже водійського посвідчення має для нього важливе значення, адже можливість керувати транспортним засобом безпосередньо впливає на ефективність виконання поставлених бойових завдань.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозаписи в судовому засіданні, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Норма ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідно до п. 2.9 «а» Правил Дорожнього Руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення. Лише належно оформлений протокол дозволяє всебічно розглянути справу по суті.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Повноваження працівників поліції щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння регламентовано ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також іншими спеціальними нормативно-правовими актами.
Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння при обставинах, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується: 1) роздруківкою результату приладу «DRAGER ALKOTEST» №7510, прилад ARLM № 0428, результат - 0,29 ‰ проміле; 2) актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; 3) направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.02.2025 року 4) відеозаписами на DVD-R диску, на яких зафіксовано факт керування транспортним засобом та факт проходження ОСОБА_1 , на вимогу поліцейського, огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «DRAGER ALCOTEST»; 5) довідкою про отримання особою посвідчення водія, згідно якої ОСОБА_1 , не отримував посвідчення водія; 6) довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 , протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП.
Крім того, захисником долучено до матеріалів справи копії посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 , військового квитка, службової характеристики, посвідчення водія.
Суд відхиляє доводи захисника щодо порушення прав ОСОБА_1 , у зв'язку із тим, що працівниками поліції не було роз'яснено йому право не погоджуватись з результатами огляду на стан сп'яніння з огляду на таке.
Так, згідно ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно п. 6 Постанови Кабінету Міністрів від 17 грудня 2008 р. № 1103 Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі Постанова), водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
З викладеного вбачається, що законодавством не передбачено обов'язку працівників поліції роз'яснювати водію, що останній може не погоджуватись з результатами огляду на стан сп'яніння. Вказане не позбавляє водія права самостійно висловити незгоду з результатами проведеного огляду, що в свою чергу, відповідно до закону у такому разі зобов'язує працівників поліції направити водія до закладу охорони здоров'я для проходження огляду.
Проте судом під час судового розгляду справи не встановлено, що ОСОБА_1 висловлював незгоду із результатами його огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки його працівниками поліції.
Стосовно доводів захисника про відсутність в матеріалах справи будь-якого підтвердження, що ОСОБА_1 погодився з результатами проведеного огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «DRAGER ALKOTEST», суд зазначає, що законом не закріплено обов'язковості наявності письмової згоди правопорушника з результатами огляду.
Натомість законодавцем закріплено чіткий алгоритм дій, які необхідно виконати працівникам поліції, саме у разі висловлення водієм незгоди з результатами огляду, що робить вказані доводи захисника безпідставними.
Також, суд зазначає, у відповідній графі протоколу наявний підпис ОСОБА_1 , щодо ознайомлення ним зі змістом протоколу, в якому також відображено результати огляду на стану сп'яніння.
Суд також відхиляє доводи сторони захисту, стосовно того, що проходження огляду в медичному закладі пропонується поліцейськими не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я, з огляду на таке.
Так, захисник зазначив, що в матеріалах справи наявне направлення, однак як вбачається з відеозаписів з нагрудної камери ОСОБА_1 воно не вручалось.
Так, суд зауважує, шо діючим законом та підзаконними нормативно-правовими актами не закріплено зазначеного захисником порядку дій працівників поліції під час складання протоколу за ст. 130 КУпАП.
Крім того, як було зазначено вище, в разі відсутності висловленої незгоди водія з результатами огляду на стан сп'яніння, працівники поліції не зобов'язані направляти водія до закладу охорони здоров'я для проходження огляду.
Суд також не приймає до уваги доводи сторони захисту, щодо відсутності підпису ОСОБА_1 в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальним технічних засобів, з огляду на таке.
Згідно п. 10 Розділу ІІ Інструкції, Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Так, з викладеного вбачається, що працівники поліції мають вручити водію один примірник акту. Слід зазначити, що відсутність в акті підпису водія, не свідчить про те, що акт не був йому вручений. Таким чином, вказані доводи сторони є нічим не підтвердженими та не свідчать про порушення працівниками поліції положень Інструкції.
Суд також відхиляє доводи сторони захисту, щодо порушення працівниками поліції ст. 268 КУпАП.
Так, згідно до відповідної графи протоколи, факт роз'яснення ОСОБА_1 його прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, підтверджується його підписом, що робить вказані доводи сторони захисту безпідставними.
Також суд вважає безпідставними доводи сторони захисту щодо того, що працівники поліції не мали права складати відносно військовослужбовця протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки даний вид правопорушення відноситься до категорії правопорушень на транспорті, за порушення ПДР, складання протоколів за якими, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції, а вчинене ОСОБА_1 правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відноситься до військових правопорушень.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, яким встановлено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, за що передбачено адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання захисника на положення ст. 266-1 КУпАП є безпідставними, оскільки цією статтею регулюється огляд військовослужбовців на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших випадках, а не при порушенні правил дорожнього руху.
Таким чином, з викладеного випливає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставиною, яка відповідно до ст. 34 КУпАП пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір 0.2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Будь-яких доказів щодо наявності пільг, які передбачають звільнення особи від сплати судового збору, матеріали справи не містять та суду на момент розгляду справи надано не було.
Відповідно до п. 12,13 ч. 1 ст. 5 «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Як встановлено судом ОСОБА_1 не виконував військового обов'язку на момент зупинення його працівниками поліції, у зв'язку з чим з особи підлягає стягненню судовий збір 0.2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 9, 24, 33, 34, 130, 221, 280, 283, 284, 285 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок на користь держави.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення в апеляційному порядку.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, в разі не сплати у встановлений строк штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, а в разі оскарження протягом трьох місяців з дня розгляду апеляційної скарги.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси Ірина ЦИБ