Справа № 509/677/25
29 квітня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Кочко В.К.,
за участю секретаря судового засідання Савченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності
Представник позивача звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив суд визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,0808 га, кадастровий номер 5123783200:02:001:0572 за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач у судове засідання не з'явився, представник позивача надав до суду заяву, у якій зазначив про розгляд справи за відстуності позивача та його представника, наполягав на задоволенні позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач сповіщений належним чином про дату і час судового засідання, до суду не з'явився, відзив не надав.
Згідно ст. 280 ЦПК України якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і відповідач не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзив на позов, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи, та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 281 ЦПК України.
Відповідно до положень статей 280, 281 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
02 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у Київському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 638 .
На підставі довіреності 07 травня 2019 року позивач уклав договір купівлі-продажу(ННО 086148) квартири за адресою АДРЕСА_2 , здійснюючи продаж за суму у розмірі 992 604, 77 грн., яка належала його матері - ОСОБА_3 1939 року народження. Після продажу квартири ОСОБА_3 почала проживати із позивачем у місті Одесі, оскільки є собою похилого віку.
За грошові кошти, отримані від продажу квартири матері позивача, 08 травня 2019 позивачем придбано земельну ділянку згідно укладеного договору купівлі- продажу земельної ділянки ННЕ864833.
22 березня 2023 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва по справі №753/2395/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволено та розірвано шлюб зареєстрований 02.06.2016 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 638.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Положеннями статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте майно, набуте нею, ним до шлюбу, або майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Отже, норми статей 57,60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Згідно зі статтями 69,70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Однак, презумпція спільності права власності подружжя на майно може бути спростована. Один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, зокрема, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18).
Для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно сторона, яка заперечує спільну власність, повинна подати позов про визнання особистою приватною власністю, а також надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази, що підтверджують інший правовий режим цього майна.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (№ 14-130цс19) зазначила, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з'ясувати час та джерела його придбання;
Для того щоб визначити джерело придбання майна, необхідно встановити не лише факт спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, але й участь у його придбанні шляхом формування спільного бюджету та ведення спільного господарства, а також виключити можливість залучення особистих коштів будь-кого з них (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).
Особисті кошти - це грошові кошти, що належать одному з подружжя і не є результатом спільної праці або спільних доходів подружжя під час шлюбу.
Це можуть бути кошти, які належали йому до шлюбу або були отримані під час шлюбу, але не є результатом спільної праці подружжя. Наприклад, грошові кошти, отримані у спадщину або в подарунок. Також частими є випадки, коли майно було придбано за рахунок продажу іншого майна, яке належало одному з подружжя до шлюбу.
Дослідивши докази, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку, що кошти за які позивач придбав земельну ділянку, отримані від реалізації майна належного його матері та не є результатом спільної праці або спільних доходів подружжя під час шлюбу.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 258-259, 263-265, 280, ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,0808 га, кадастровий номер 5123783200:02:001:0572 за адресою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Кочко В.К.