Справа №591/62/25 Головуючий у суді у 1 інстанції -
Номер провадження 11-п/816/55/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія - стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань
Іменем України
02 травня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми заяву судді ОСОБА_5 про самовідвід у розгляді подання голови Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_6 щодо направлення на розгляд іншого суду кримінального провадження,
установила:
До Сумського апеляційного суду надійшло подання голови Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_6 про направлення до іншого суду кримінального провадження № 591/62/25 за скаргою ОСОБА_7 на бездіяльність уповноваженої особи Четвертого СВ (з дислокацією в м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про вчинення начальником ТУ ДСА України в Сумській області ОСОБА_8 , заступником начальника ТУ ДСА в Сумській області ОСОБА_9 та головою Сумського окружного адміністративного суду ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172 і ч. 2 ст. 364 КК.
До початку апеляційного розгляду суддею апеляційного суду ОСОБА_1 (суддя-доповідач) був заявлений самовідвід, який обґрунтований останнім тим, що він особисто близько знайомим та перебуває у гарних дружніх стосунках із заступником начальника ТУ ДСА ОСОБА_9 , що може викликати сумніви чи побоювання у сторін кримінального провадження (стороннього спостерігача) стосовно неупередженості і об'єктивності цього судді.
Вислухавши суддю-доповідача ОСОБА_1 , перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши підстави для самовідводу, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяву цього судді про самовідвід з таких підстав.
Зокрема, судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1-2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Одними із завдань кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Відповідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст. 7 цього Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01) «неупередженість» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу».
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів також викладені у рішеннях ЄСПЛ (зокрема, справа «Мироненко та Мартиненко проти України» (Mironenko and Martenko v. Ukraine), заява № 4785/02, 10.12.2009, п. 66, 69, 70), згідно яких наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за допомогою об'єктивного та суб'єктивного критеріїв. У кожній окремій справі необхідно визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об'єктивний критерій, необхідно з'ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді. У справі «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006, заява № 33949/02) ЄСПЛ констатував, що «наявність безсторонності відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49). При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною» (п. 52).
Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків, а у п. 2.5 цих принципів визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При цьому підлягає задоволенню відвід судді від участі в розгляді справи, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Здійснюючи розгляд справ ЄСПЛ констатував, що «…сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків; сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, вони викликають побоювання стосовно упередженості суду, що має підґрунтя на певних обставинах» (рішення ЄСПЛ від 26.09.2019 у справі «Іліє проти Румунії» (Ilie v. Romania), заява № 26220/10), тому суд може бути справедливим, але породжувати легітимні сумніви щодо своєї безсторонності.
Аналізуючи зазначені вимоги закону, колегія суддів приходить до переконання, що головною метою відводу/самовідводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти можливій упередженості судді (суддів) під час розгляду конкретної справи, запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (суддів), оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод). При цьому «незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано» (Висновок № 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).
Оскільки суддя ОСОБА_1 знаходиться із ОСОБА_9 (особою, відносно якої ОСОБА_7 оскаржує бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР) у близьких дружніх стосунках, то дійсно цей факт може викликати як у сторін кримінального провадження, так і у суспільства в цілому (розумного спостерігача) сумніви та побоювання стосовно неупередженості судді і породити легітимні сумніви щодо його безсторонності за вказаної обставини.
Таким чином, виходячи з мотивів заявленого самовідводу, будь-який сценарій вирішення порушеного у поданні голови суду питання цим суддею буде викликати у сторін кримінального провадження (стороннього спостерігача) сумніви в неупередженості суду, внаслідок чого буде порушено право учасників судового провадження очікувати від держави справедливий суд.
Застосовуючи чинне національне законодавство України, усталену судову практику ЄСПЛ щодо тлумачення понять «незалежний», «безсторонній» та щодо визначення суб'єктивного і об'єктивного критеріїв неупередженості (безсторонності) суду, з метою виключення будь-яких можливих сумнівів у стороннього спостерігача (сторін судового провадження) в об'єктивності та неупередженості судді апеляційного суду, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заявлений самовідвід.
Керуючись ст. 75, 80, 81, 405 КПК України,
постановила:
Заяву судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_5 про самовідвід задовольнити, а матеріали кримінального провадження передати для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3