Номер провадження: 22-ц/813/2097/25
Справа № 523/5055/24
Головуючий у першій інстанції Середа І.В.
Доповідач Назарова М. В.
07.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
учасники справи: позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в особі свого представника Миц Ірини Володимирівни
на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 липня 2024 року, ухвалене Суворовським районним судом м. Одеси у складі: судді Середи І.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку суброгації,
У березні 2024 року ПАТ «СГ «ТАС» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивувало тим, що 09 березня 2021 року по вул. Обільна в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу «Kia Sportage», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2021 року відповідача визнано винним у вчинені ДТП. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Kia Sportage» склала 114486,38 грн, з якої 9123,40 грн зараховано до суми несплачених страхових платежів страхувальника, а 105362,98 грн виплачено власнику пошкодженого автомобіля. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована ТДВ «СК «Кредо», яке у добровільному порядку не виплатило страхове відшкодування за заявою позивача про виплату 114486,38 грн, то позивач звернувся з позовом до ТДВ «СК «Кредо» про стягнення 100426,14 грн страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу; 619,07 грн - пені; 123,81 грн - 3 % річних.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27 вересня 2021 року позов задоволено частково та стягнуто з ТДВ «СК «Кредо» на користь позивача 97050,10 грн страхового відшкодування в порядку регресу, що було виплачено позивачеві.
У зв'язку з цим позивач визначив розмір шкоди, яку має виплатити відповідач у сумі 17436,28 грн (114486,38 - 97050,10) і яку із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог ст. 993, ч. 2 ст. 1187, ст. 1194 ЦК України, ст. 108 Закону України «Про страхування» просив стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 липня 2024 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку суброгації задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - 8312,88 грн страхового відшкодування та судовий збір у розмірі 1443,75 грн.
В апеляційній скарзі вважає рішення незаконним та необґрунтованим, просить оскаржуване рішення суду в частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не з'ясував фактичні обставини справи, а саме: відповідно до графіку сплати страхової премії страхувальник ( ОСОБА_2 ) мала сплатити страхову премію до 15.10.2020 (включно), 15.01.2021 (включно), 15.04.2021 (включно), 15.07.2021 (включно). Дорожньо-транспортна пригода відбулась 09.03.2021, тобто між оплатою другої та третьої частин страхової премії. Враховуючи умови договору страхування, сплата чергової премії мала відбутись 15.04.2021 року, тобто після ДТП. На момент дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), у страхувальника виникло зобов'язання до страховика щодо виплати страхового відшкодування, а у страховика до страхувальника існувало зобов'язання сплатити страхову премію.
Таким чином, на дату складання страхового акту існували частини страхової премії за договором страхування, що неоплачені (незалежно від того, чи дата оплати минула, чи ні), розмір страхового відшкодування направлено в рахунок оплати несплачених частин страхової премії. Частина страхової премії, що залишилась, перераховується в порядку, передбаченому договором. У страховому акті № 07879/21/921 від 18.03.2021 вказано, що сума страхового відшкодування становить на суму 114 486,38 грн, але з цієї суми 9123,40 грн зараховано до суми несплачених страхових платежів (премії) страхувальника. Зобов'язання двох сторін припинилося, оскільки страховик частину суми страхового відшкодування зарахував в суму несплаченої страхової премії, а частину виплатив. Страховик, замість виплатити повну суму страхового відшкодування, зачислив в рахунок частину суми несплаченої страхової премії, яка б в майбутньому згідно з графіком надійшла до страховика від страхувальника.
Тому твердження суду, що відсутня правова підстава для стягнення 9123,40 грн, є передчасним, оскільки дана сума також є фактичною витратою позивача.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості стягнення заборгованості у розмірі 17436,80 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судом встановлено та ніким по справі не оспорюється в межах доводів апеляційної скарги, що з позивачем укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № FO-00826817, предметом якого є страхування транспортного засобу «Kia Sportage», державний номерний знак НОМЕР_1 .
09 березня 2021 року о 16:30 годині по вул. Обільна напроти буд.21 в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1 , який керуючи транспортним засобом «Hyundai Tucson», державний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Обільна напроти буд. 21 в м. Одесі на перехресті рівнозначних доріг з вул. Лядова, в порушення п. 10.11 Правил дорожнього руху України, не надав перевагу в русі транспортному засобу «КІА», державний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , яка наближалася праворуч, та допустив зіткнення транспортних засобів. Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2021 року у справі № 947/8845/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 340 грн.
10 березня 2021 року власниця пошкодженого автомобіля «Kia Sportage», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 звернулася до позивача із заявою про настання події.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Kia Sportage», номерний знак НОМЕР_1 проведено його огляд, про що складено акт огляду (дефектна відомість) та отримано Рахунок АД-00000324 від 10 березня 2021 року від СТО, відповідно до яких вартість ремонту автомобіля склала 114486,38 грн.
Позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 15.10.20 № FO-00826817 (Єврокаско 5 зірок) та заяви ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування і на підставі зібраних документів складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт № 07879/21/921 від 18 березня 2021 року на суму 114486,38 грн, з якої 9123,40 грн - зараховано до суми несплачених страхових платежів страхувальника, а 105362,98 грн було виплачено власниці, що підтверджується платіжними дорученнями № 169318 від 22 березня 2021 року.
Позивач провів зарахування зустрічних однорідних вимог, про що зазначено у страховому акті № 07879/21/921 від 18 березня 2021 року.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в ТДВ «СК «Кредо» на підставі полісу № 203021222, і у порядку досудового врегулювання спору регресна заява позивача про виплату в порядку регресу суми страхового відшкодування в розмірі 114486,38 грн ТДВ «СК «Кредо» не задоволена, тому позивач звернувся до господарського суду з позовом до ТДВ «СК «Кредо» про стягнення 100426,14 грн страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу; 619,07 грн пені; 123,81 грн 3 % річних.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27 вересня 2021 року у справі № 908/2099/21 позовні вимоги ПАТ «СГ «ТАС» задоволено частково та стягнуто з ТДВ «СК «Кредо» 97050,10 грн страхового відшкодування у порядку регресу, 119,65 грн 3 % річних та 2180,11 грн судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області ТДВ «СК «Кредо» перерахувала позивачеві страхове відшкодування у розмірі 97050,10 грн (платіжні доручення № 3089 від 18.10.2021 року, № 6297 від 18.10.2021 року, № 6376 від 19.10.2021 року, № 6434 від 22.10.2021 року, № 6524 від 22.10.2021 року.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ТДВ «СК «Кредо» сплатило відшкодування відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивач сплатив страхувальнику за договором добровільного страхування суму страхового відшкодування у розмірі 105362,98 грн. Суд першої інстанції не погодився з розрахунком приведеним представником позивача, згідно якого різниця боргу відповідача складає 17436,28 грн, оскільки сума 114486,38 грн, від якої позивач віднімає сплачене за рішенням господарського суду відшкодування 97050,10 грн, не обгрунтована. Як зазначено позивачем, сума 114486,38 грн складається з 9123,40 грн - сума несплачених страхових платежів страхувальника, а 105362,98 грн - виплачене страхове відшкодування. Судом визначено, що сума 9123,40 грн стосується правовідносин позивача і страхувальника, тому не може бути покладена у відповідальність відповідача.
В апеляційній скарзі хоча і ставиться питання про скасування рішення суду в цілому, проте доводи апеляційної скарги фактично стосуються лише рішення суду про відмову у стягненні 9123,40 грн як суми несплачених страхових платежів страхувальником.
В іншій частині задоволених позовних вимог будь-які доводи апеляційної скарги щодо незаконності або необґрунтованості рішення суду відсутні.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Тому, переглядаючи оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині, якою є зарахована позивачем як страховиком сума страхового відшкодування в суму несплаченої страхової премії і на яку судом зменшене стягнута зі страхової компанії винуватця ДТП шкода в порядку суброгації, колегія суддів зазначає наступне.
У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Наведеному також відповідають вимоги ч. 1, 2 ст. 108 Закону України «Про страхування» № 1909-IX який набрав чинності станом на час звернення позивача до суду із теперішнім позовом, та які встановлюють перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за заподіяні збитки: страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат (ч. 1 ); якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки (ч. 2).
В силу ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 1 ст. 993 ЦК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, за нормами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За нормами ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За нормами ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до страхового акту № 07879/21/921 від 18.03.2021 позивач прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 114486,38 грн, з яких 9123,40 грн - сума несплачених страхових платежів; сума, що належить до виплати - 105362,98 грн.
За рішенням Господарського суду Запорізької області ТДВ «СК «Кредо» перерахувала позивачеві страхове відшкодування у розмірі 97050,10 грн (платіжні доручення № 3089 від 18.10.2021 року, № 6297 від 18.10.2021 року, № 6376 від 19.10.2021 року, № 6434 від 22.10.2021 року, № 6524 від 22.10.2021 року.
Відповідно до платіжної інструкції № 169318 від 22.03.2021 АТ "СГ "ТАС" здійснило виплату страхового відшкодування за договором № FO-826817 від 15.12.2020 на користь ОСОБА_2 у розмірі 105362,98 грн. (а.с. 17).
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України "Про страхування").
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту № FO-00826817 (надалі - Договір страхування), страхувальник зобов'язаний сплачувати страхову премію частинами за графіком (п.4 Договору страхування).
Відповідно до графіку сплати страхової премії страхувальник ( ОСОБА_2 ) мала сплатити страхову премію до 15.10.2020 (включно), 15.01.2021 (включно), 15.04.2021 року (включно), 15.07.2021 (включно).
Дорожньо-транспортна пригода відбулась 09.03.2021, тобто між оплатою другої та третьої частин страхової премії.
Враховуючи умови договору страхування, сплата чергової премії мала відбутись 15.04.2021, тобто після ДТП.
Пунктом 6 статті 95 Законом України «Про страхування» передбачено, що розмір страхової премії, порядок та строки її сплати визначаються договором страхування або законодавством.
Пунктом 8 статті 95 Закону України «Про страхування» передбачено, що сплата страхової премії згідно з договором страхування може здійснюватися одноразовим платежем або періодичними платежами.
Враховуючи умови договору страхування та наведені вимоги закону, умови сплати страхової премії можуть бути визначені умовами самого договору страхування та здійснюватися періодичними платежами.
На момент дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) у страхувальника виникло зобов'язання до страховика щодо виплати страхового відшкодування, а у страховика до страхувальника існувало зобов'язання сплатити страхову премію.
Таким чином, на дату складання страхового акту існували частини страхової премії за договором страхування , що неоплачені (незалежно від того, чи дата оплати минула, чи ні), розмір страхового відшкодування направлено в рахунок оплати несплачених частин страхової премії. Частина страхової премії, що залишилась, перераховується в порядку, передбаченому цим договором.
У страховому акті №07879/21/921 від 18.03.2021 року вказано, що сума страхового відшкодування становить на суму 114 486,38 грн, але з цієї суми 9123,40 грн зараховано до суми несплачених страхових платежів (премії) страхувальника.
Зобов'язання двох сторін припинилося, оскільки страховик частину суми страхового відшкодування зарахував в суму несплаченої страхової премії, а частину виплатив.
Страховик, замість виплатити повну суму страхового відшкодування, зачислив в рахунок частину суми несплаченої страхової премії, яка б в майбутньому згідно з графіком надійшла до страховика від страхувальника.
Тому твердження суду, що відсутня правова підстава для стягнення 9123,40 грн, є помилковими, оскільки дана сума також є фактичною втратою позивача, який не отримав належне йому через взаємозалік під час здійснення виплати страхового відшкодування.
Тому колегія суддів погоджує довід апеляційної скарги про те, що судом порушено принцип всебічного, повного, об'єктивного дослідження наявних у справі доказів, неповно розглянуто всі обставини справи та не з'ясовано обставин, що мають значення для справи, чим позбавлено позивача права на справедливий, неупереджений розгляд справи та необґрунтовану відмову у позові.
Суд допустив порушення норм матеріального права - не застосував ті норми закону, які підлягали застосуванню, а саме не застосував ст. 108 ЗУ «Про страхування» та ст. 1194 ЦК України.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Вказана невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, що виразилося у неправильному тлумаченні закону, у відповідності до вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення в оскаржуваній частині за доводами апеляційної скарги та збільшенню розміру стягнутого з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» страхового відшкодування з 8312,88 грн до 17436,28 грн, судового збору з 1443,75 грн до 3028 грн та викладення мотивувальної частини рішення у зміненій частині в редакції цієї постанови.
В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 16022.
Оскільки позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задоволені в повному обсязі, то підлягає збільшенню стягуюча сума судового збору з 1443,75 грн до 3028 грн.
При зверненні з апеляційною скаргою позивачем сплачений судовий збір в сумі 4542 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 28261.
Оскільки апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задоволена, то з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений останнім за подання апеляційної скарги, у розмірі 4542 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в особі свого представника Миц Ірини Володимирівни задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 липня 2024 року змінити, збільшивши розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» страхового відшкодування з 8312,88 грн до 17436,28 грн, судового збору з 1443,75 грн до 3028 грн та виклавши мотивувальну частину рішення у зміненій частині в редакції цієї постанови.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» ( ЄДРПОУ 30115243, адреса: 03117, м. Київ, проспект Берестейський,65) судовий збір за подання апеляційної скарги 4542 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Дата складення повного тексту постанови - 07 травня 2025 року
Судді: М.В. Назарова
В.А. Коновалова
В.В. Кострицький