Номер провадження: 22-ц/813/1329/25
Справа № 522/10139/17
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Карташов О. Ю.
20.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Громадська організація «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів»
третя особа - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2019 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» (далі ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування заявлених вимог зазначила, що у 2011 році призначена на посаду начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів».
Рішенням Ради ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» від 15 квітня 2014 року її було звільнено з посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23лютого 2015 року в справі№522/6832/14-ц її поновлено на роботі на посаді начальника причалу. На підставі рішення суду громадською організацією видано наказ від 24 лютого 2015 року № 8 про поновлення її на роботі та, відповідно, в цей же день видано наказ № 9 про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника причалу за пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП (у зв'язку поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу).
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2015 року в справі № 501/899/15-ц ОСОБА_3 поновлено на роботі, у зв'язку з чим 24 березня 2015 року видано наказ № 15 про звільнення її з посади начальника причалу за п.6 ч.1ст.40 КЗпП України (у зв'язку з поновленням на роботі ОСОБА_3 ). З наказом від 24 березня 2015 року № 15 про її звільнення ознайомлена 20 квітня 2015 року.
16 квітня 2018 року ОСОБА_1 змінила підстави позову, обґрунтувавши незаконність звільнення тим, що директор громадської організації ОСОБА_4 видав наказ від 24 березня 2015 року № 15 про її звільнення без відповідних на те повноважень, оскільки прийняття такого рішення належить до компетенції Ради громадської організації.
Враховуючи наведене, позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ директора ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» від 24 березня 2015 року № 15 про звільнення її з посади начальника причалу № 114 «Бугово», поновити її на роботі на посаді начальника причалу №114 «Бугово» ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 24 березня 2015 року по день ухвалення рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2019 року, з урахуванням ухвал Приморського районного суду м. Одеси від 22 та 25 квітня 2019 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ директора ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» від 24 березня 2015 року № 15 про звільнення ОСОБА_5 з посади начальника причалу.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів».
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника причалу прийнято одноособово директором громадської організації, а не радою громадської організації, як то передбачено Статутом, тому наказ від 24 березня 2015 року № 15 підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на роботі на посаді начальника причалу. Рішення суду містить мотивування щодо права ОСОБА_1 на стягнення з громадської організації середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 26 лютого 2015 року по 18 квітня 2019 року, але при цьому відповідний розрахунок не проведений, резолютивна частина рішення висновку щодо стягнення середнього заробітку не містить. У вирішенні питання дотримання строку звернення до суду, суд дійшов висновку про те, що строк звернення ОСОБА_1 до суду не пропущений, оскільки у суду відсутня можливість встановити дійсну дату здачі позовної заяви до відділення пошти, тому прийнято до уваги складений виконуючим обов'язки керівника апарату суду та секретарем суду акт, де зазначено, що позовну заяву здано на пошту 23 квітня 2015 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Дмітрієв Р.Б. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та на те, що рішення судом першої інстанції прийнято без належного з'ясування і доведеності всіх обставин у справі, з явною невідповідністю висновків, викладених у рішенні дійсним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що дії директора громадської організації щодо одноособового прийняття рішення, оформленого наказом від 24 березня 2015 року №15 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника причалу, були направлені на негайне виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2015 року щодо поновлення на посаді начальника причалу ОСОБА_3 ..
Звертається увага на те, що на виконання вищезазначеного рішення суду директором ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» ОСОБА_4 було прийнято наказ від 24 березня 2015 року №15 про звільнення ОСОБА_1 . Наголошується, що остання була ознайомлена з наказом про звільнення 20 квітня 2015 року, проте до суду звернулася 2 червня 2017 року, тобто з пропуском визначеного частиною 1статті 233 КЗпП України строку. Також, акцентується увага на тому, що ОСОБА_1 була обізнана про прийняття Іллічівським міським судом Одеської області рішення від 16.03.2015 року у справі № 501/899/15-ц та про її подальше звільнення, пов'язане з виконанням рішення, адже вона приймала безпосередню участь у розгляді даної справи.
Також в скарзі зазначається, що ОСОБА_1 без поважних причин пропущений строк звернення до суду, а конверт із штампом відправлення від 23.04.2015 року ввів суд в оману, щодо дотримання позивачкою строків на оскарження наказу про звільнення. Наголошується, що за фактом підробки конверту із штампом відправлення від 23.04.2015 року поліцією внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160500007294 та розпочато розслідування. Акцентується увага суду на наявній в матеріалах справи відповіді Одеської дирекції ПАТ «Укрпошта» від 12.10.2018 року № 07-81-1379, яка надана на адвокатський запит і з якої вбачається, що за даними Одеської дирекції ПАТ «Укрпошта» відсутня інформація про надходження до поштового відділення № 38, або іншого поштового відділення, листа від ОСОБА_1 для подальшої відправки на адресу Приморського районного суду м. Одеси вул. Балківська, буд. 33, м. Одеса, 65029 за період з 23.04.2015 року по 02.06.2017 року.
Підсумовуючи викладене в апеляційній скарзі зазначається, що вищезазначеною відповіддю ПАТ «Укрпошта» підтверджується той факт, що позовну заяву ОСОБА_1 було подано поза межами місячного строку звернення до суду, у зв'язку з чим, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Ознайомившись зі змістом апеляційної скарги ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подала на неї відзив, в якому зазначає, що апеляційну скаргу не визнає, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
У відзиві наголошується, що ОСОБА_2 не має права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки суд не вирішував питання про його права та обов'язки.
Крім того у відзиві зазначається, що посилання апелянта на необхідність негайного виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16.03.2015 року у справі № 501/899/15-ц не наділяють директора повноваженнями здійснювати звільнення, оскільки відповідно до статуту ГО «ВМСОТРЛ» звільнення (відкликання) начальників причалів ГО «ВМСОТРО» здійснюється Радою.
Щодо доводу про підробленість конверту у якому до суду надійшов поданий позивачкою позов, ОСОБА_1 у відзиві зазначається, що порушення АТ «Укрпошта» строків доставки поштового відправлення не повинно зачіпати її інтересів. Відповідь з АТ «Укрпошта» на яку посилається апелянт лише констатує строки доставки поштових відправлень, проте не спростовує дату подання позовної заяви до суду прости листом. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 та його представникові ніхто не заважав своєчасно заявити клопотання про призначення експертизи конверта.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Юрченко К.А. в судовому засідання підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила її задовольнити в повному обсязі, оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Іноземцев О.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18.04.2019 року у справі № 522/10139/17 залишити без змін.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явилася, була повідомлена належним чином. Причини не явки суду не повідомила. Її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні надав пояснення про те, що ОСОБА_5 обізнана про місце, дату та час розгляду справи.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_5 не одноразова викликалась у судові засідання апеляційного суду, однак судові повістки поверталися до суду із зазначенням причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою».
У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності заявниці.
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.
З наведеного також можна зробити висновок, що ОСОБА_5 відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та її не явка не перешкоджає розгляду справи.
Також, відповідно заяви ОСОБА_1 яка датована 29.11.2024 роком, а відповідно до відбитку штемпеля на конверті надіслана до суду апеляційної інстанції 30.11.2024 року, остання просить розглянути справу № 522/10139/17 без її участі, апеляційну скаргу підтримує та просить задовольнити. Також в заяві ОСОБА_1 зазначає, що дата відправки нею листа, у якому знаходилась позовна заяв, підтверджується актом, складеним працівниками Приморського районного суду м. Одеси. Докази на спростування достовірності відомостей, зазначених у цьому акті, в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим цей акт є належним та допустимим доказом подання нею позову (а.с. 157 у томі 3).
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
У 2011 році ОСОБА_1 було прийнято на посаду начальника причалу №114 «Бугово», що не заперечується сторонами.
На вказаній посаді ОСОБА_1 працювала до 15.04.2014 року.
15.04.2014 року ОСОБА_3 було призначено на посаду начальника причалу №114 «Бугово» на підставі наказу директора Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» ОСОБА_4 №25.
Наказом №9 директора Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» Киричок О.Г. від 24.02.2015 року було звільнено ОСОБА_3 з посади начальника причалу №114 «Бугово» на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з поновленням ОСОБА_1 на посаді.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області у справі №501/899/15-ц від 16.03.2015 року поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника причалу №114 «Бугово». (зазначене рішення залишено без змін Постановою Апеляційного суду Одеської області від 27.03.2018 року).
Наказом директора Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» Киричок О.Г . №15 від 24.03.2015 року було звільнено ОСОБА_1 з посади начальника причалу №114 «Бугово» на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП України - у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу - ОСОБА_3 , на підставі рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16.03.2015 року.
Наказом директора ГО «ВМСОТР» від 15.08.2017 року № 31 ОСОБА_2 призначений на посаду начальника причалу № 114 «Бугово» з випробувальним терміном.
Згідно п. 4.6.Статуту Громадської організації «Водно-моторне спортивне оздоровче товариство рибалок-любителів» призначати та звільняти начальників причалів та підрозділів, по клопотанню загальних зборів членів причалу та підрозділів відноситься до компетенції Ради організації.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як вбачається з матеріалів справи і не оспорюється сторонами по справі, ОСОБА_1 працювала начальником причалу №114 «Бугово», була звільнена з посади наказом від 15 квітня 2014 року №24 по п.1ч.1 ст. 41 КЗпП України, поновлена на роботі рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2015 року; в порядку виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі звільнено наказом від 24 лютого 2015 року №9 ОСОБА_3 з посади начальника причалу №114 «Бугово» по пункту 6 ч.1ст.40 КЗпП України. 27 лютого 2015 року ОСОБА_1 відсторонено від посади на період службового розслідування. ОСОБА_3 поновлено на роботі рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2015 року; в порядку виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_3 на роботі звільнено наказом від 24 березня 2015 року №15 ОСОБА_1 з посади начальника причалу №114 «Бугово» по п.6 ч.1ст.40 КЗпП України.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_1 з посади начальника причалу наказом від 24 березня 2015 року №15 по п.6 ч.1ст.40 КЗпП України не є законним, оскільки даний випадок не підпадає під положення даної норми матеріального права, оскільки ОСОБА_1 займала дану посаду до 15 квітня 2014 року, звільнення з цієї посади судовими рішеннями було визнано незаконним, ОСОБА_1 поновлена на посаді, а ОСОБА_3 , відповідно, звільнений з посади по п.6 ч.1ст.40 КЗпП України. За таких обставин, ОСОБА_1 не може бути звільнена з посади, на яку поновлена, у зв'язку з поновленням на посаді ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_1 є працівником, яка раніше ніж ОСОБА_3 виконувала цю роботу.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2015 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника причалу, дійсно має місце, і зазначене рішення переглядалось в апеляційному порядку за скаргою ОСОБА_1 , і воно залишено без змін в силу принципу правової визначеності, оскільки ОСОБА_1 оскаржила дане рішення після спливу двох років з дня його ухвалення.
Таким чином, права позивачки є порушеними і вона мала право бути поновленою на раніше займаній посаді у цьому підприємстві, тобто вимоги позивачки є обґрунтованими.
Разом з тим,відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
У статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Оскільки строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін, тому у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, норма статті 233 КЗпП України деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки: в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше.
Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Тобто для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обрахунку початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов'язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.
Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 (провадження № 61-5845св19), від 03 жовтня 2022 року у справі № 204/1724/20 (провадження № 61-18714св20).
У сенсі положень вищевказаних норм права щодо строків строки, установлені ст. 233 КЗпП України, не перериваються і не призупиняються, але вони можуть бути поновлені судом при наявності поважних причин. При пропуску строків, установлених ст. 233 КЗпП України, суд при розгляді трудового спору має з'ясувати всі обставини справи. При безпідставності вимог суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог саме з цього приводу. Якщо вимоги позивача є обґрунтованими, але строк, встановлений ст. 233 КЗпП України, пропущений без поважних причин, суд також відмовляє в позові, але уже з інших мотивів, а саме в зв'язку з пропуском установленого строку . При обґрунтованості позовних вимог і пропуску строку з поважних причин строк звернення до суду поновлюється, а позовні вимоги задовольняються. Поважність причин означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, котрі зобов'язують проявити належну повагу та поблажливість до працівника.
У справі, що переглядається, вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а в оцінці причин пропуску строків суд приходить наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 у порядку виконання рішення суду поновлено на роботі 24 лютого 2015 року, відсторонено від роботи 27 лютого 2015 року, звільнено з роботи 24 березня 2015 року. З наказом від 24 березня 2015 року № 15 про звільнення по п. 6 ч. 1ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 ознайомлена 20 квітня 2015 року під підпис, про що позивач зазначила у позовній заяві.
Позов ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу від 24 березня 2015 року №15 про звільнення, поновлення на роботі зареєстровано в суді 2 червня 2017 року, що підтверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції суду, автоматизований розподіл справи між суддями проведено 2 червня 2017 року.
Позовна заява ОСОБА_1 датована 23 квітня 2015 року, надійшла до суду поштою, конверт приклеєний до копії доданого до позовної заяви документу, будь-яких видимих штампів засобів зв'язку не має.
Відповідно акту від 2 серпня 2017 року, складеного в.о. керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси суду та секретаря суду, за змістом якого 2 червня 2017 року з поштового відділення №29 м. Одеси Приморським районним судом м. Одеси зі штампом відправлення від 23 квітня 2015 року була отримана позовна заява ОСОБА_1 про поновлення на роботі, датована та підписана 23 квітня 2015 року; позовна заява була зареєстрована 2 червня 2017 року за вх.№57755/17.
Колегія суддів вважає, що даний акт не є належним доказом надіслання ОСОБА_5 позову поштовим відправленням 23 квітня 2015 року, оскільки такий акт не складено при реєстрації позовної заяви та до розподілу справи, складання даного акту через 2 місяці після реєстрації позовної заяви в суді є незрозумілим та таким, що не узгоджується з положеннями діловодства в суді. Більш того, з огляду на те, що конверт приклеєне до аркуша, що містить фотокопію документа, є не встановленим те, з яких джерел складачі акту взяли дані про наявність на конверті штампу про відправлення кореспонденції 23 квітня 2015 року (джерело інформації в акті відсутнє).
Згідно доводів ОСОБА_1 нею 23 квітня 2015 року здано на пошту адресоване Приморському районному суду м. Одеси поштове відправлення, що містило позовну заяву від 23 квітня 2015 року про оскарження наказу від 24 березня 2015 року №15 про звільнення. При цьому ОСОБА_1 не надає пояснень тому, з яких причин кореспонденція дійшла до суду лише 2 червня 2017 року, тобто де перебувала кореспонденція на протязі більше 2 років, та чому вона на протязі більш як 2 роки не цікавилась надісланою до суду кореспонденція, відкриттям провадження у справі, розглядом справи тощо.
Колегія суддів вважає, що позовна заява ОСОБА_1 в конверті, що знаходяться в т.1 на а.с.2-4 та надійшла до суду 2 червня 2017 року, не узгоджуються ні з Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року № 958, ні з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270.
Крім того, суд враховує, що згідно відповіді Одеської дирекції ПАТ «Укрпошта» від 12 жовтня 2018 року №07-81-1379 відсутня інформація про надходження до поштового відділення №38 або до іншого поштового відділення листа від ОСОБА_1 для подальшої відправки на адресу Приморського районного суду м. Одеси за адресом: вул. Балківська, 33 м. Одеса, 65029, за період з 23 квітня 2015 року по 2 червня 2017 року.
При перевірці та аналізу наявних в справі матеріалів, колегія суддів приходить до висновку, що в справі відсутні належні та допустимі докази надіслання ОСОБА_1 позовної заяви поштою 23 квітня 2015 року, що позов подано до суду та зареєстровано 2 червня 2017 року, що ОСОБА_1 про порушення свого права дізналася 20 квітня 2015 року, але звернулась до суду за захистом порушеного права лише 2 червня 2017 року, тобто з пропущенням встановленого ч.1ст.233 КЗпП України місячного строку.
Також, апеляційним судом звернено увагу на факт, що на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2015 року, яким ОСОБА_3 поновлено на роботі, ОСОБА_1 апеляційну скаргу подала 23 травня 2007 року, тобто за спливом 2 років з дня ухвалення цього рішення, і лише після оскарження рішення про поновлення ОСОБА_3 на роботі ОСОБА_1 2 червня 2017 року, тобто також за спливом 2 років з дня власного звільнення, подала до суду позовну заяву про визнання незаконним наказу від 24 березня 2015 року №15 про її ОСОБА_1 звільнення та поновлення на роботі.
Дані обставини в сукупності вказують на те, що ОСОБА_1 як працівник, якого звільнено, поновлено на роботі, відсторонено від роботи і знову звільнено, ставилась зневажливо до питання захисту свого права, причин, які б об'єктивно могли вплинути на звернення до суду з дотриманням визначеного ст. 233 КЗпП України строку, рівно як і поважних причин, які б вказували на неможливість звернення до суду на протязі більше 2 років, не встановлено.
Строк звернення до суду пропущений без поважних причин, що є підставою для відмови в позові у зв'язку з пропуском установленого строку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 є слушними та обґрунтованими.
ОСОБА_1 не наведено інших обставин, які об'єктивно їй перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду, таких доказів матеріали цивільної справи не містять і до апеляційної інстанції не подано
Доводи ОСОБА_1 , які зазначені у відзиві на апеляційну скаргу про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення суду безпідставні, так як ОСОБА_2 є учасником справи, залученим до участі в справі в якості третьої особи ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2018 року.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 знайшли підтвердження, а тому проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у позові у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновленні на роботі та стягнення середнього заробітку, оскільки позивачкою без поважних причин пропущено встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду з позовом.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2019 року скасувати.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький