05.05.25
22-ц/812/677/25
Єдиний унікальний номер судової справи 490/4880/23
Номер провадження 22-ц/812/677/25
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
05 травня 2025 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,
з секретарем судового засідання Носіковим І.М.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Власенка С.О.,
представника відповідача ФОП ОСОБА_2 - адвоката
Григор'єва М.І.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Власенком Сергієм Олександровичем, рішення, яке ухвалене Центральним районним судом міста Миколаєва 29 січня 2025 року, під головуванням судді Чулупа О.С., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 03 лютого 2023 року близько 11 год. 25 хв. в місті Миколаєві по проспекту Героїв України біля будинку №13 водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки та моделі Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки Magyar, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в порушення вимог пп.«б» п.2.3, п.13.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та особливостей її змін, не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого допустив зіткнення із транспортним засобом - автомобілем марки і моделі Volvo ХС90, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який в цей час рухався попереду в попутному напрямку. Внаслідок отриманого удару транспортний засіб - автомобіль марки і моделі Volvo ХС90, реєстраційний номер НОМЕР_3 , продовжив самовільний рух вперед та здійснив наїзд на транспортний засіб - автомобіль марки і моделі Skoda Superb, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 , який в цей час рухався попереду нього в попутному напрямку. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки.
Постановою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 квітня 2023 року водія ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
Разом з тим, внаслідок вищевказаної ДТП транспортний засіб - автомобіль марки і моделі Volvo ХС90, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2017 року випуску, який належить на праві власності позивачу, отримав механічні пошкодження.
Вартість (розмір) збитків заподіяним пошкодженням вказаного транспортного засобу, відповідно до звіту №131/02-23 від 03 березня 2023 року становить 713 390 грн. 69 коп.
Враховуючи виплату страхового відшкодування страховою компанією позивача в розмірі 159 950 грн., загальна сума некомпенсованих витрат на ремонт транспортного засобу складає 553 440 грн. 69 коп.
Транспортним засіб - автомобіль марки та моделі Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки Magyar, реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтв про реєстрації належать на праві власності ОСОБА_2 .
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ОСОБА_2 є суб'єктом господарювання, а саме: фізичною особою-підприємцем за основною діяльністю Клас 49.91 «Вантажний автомобільний транспорт», який включає, зокрема, усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом, як то перевезення непакованих вантажів (навалом або наливом), включаючи перевезення автоцистернами. Цей клас також включає оренду вантажних автомобілів з водієм та/або надання послуг водія без власного вантажного транспортного засобу.
З наявних матеріалів вбачається, що власник спеціалізованого транспортного засобу передав водію вказаний транспортний засіб, однак як перевізник не мав права передавати водію спеціалізований транспортний засіб без виконання вимог ст.ст.34,48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь в солідарному порядку з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму заподіяної майнової шкоди внаслідок ДТП у розмірі 553 440 грн. 69 коп.
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав до районного суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.
В обґрунтування вимог вказаної заяви зазначено, що позивачем було відремонтовано належний йому транспортний засіб. Вартість ремонту відповідно до Акту виконаних робіт №ПО-800009 від 31 травня 2023 року становить 329 690 грн. Враховуючи, що страховою компанією позивача АТ СК «ІНГО» ОСОБА_1 було сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 159 950 грн., то сума некомпенсованих витрат позивача складає 169 740 грн.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь в солідарному порядку з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму заподіяної майнової шкоди внаслідок ДТП у розмірі 169 740 грн. (том 2 а.с.42-44).
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 листопада 2023 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - ТДВ СК «Альфа-Гарант») (том 2 а.с.59).
Відповідач ФОП ОСОБА_2 надав до районного суду відзив, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджував, що він не є належним відповідачем у даній справі, оскільки ДТП сталось з вини ОСОБА_3 , який на момент вчинення ДТП не виконував свої трудові обов'язки, перевезення вантажу не здійснював, рухався по місту Миколаєву без узгодження з ним та за власним розсудом.
Відповідач ОСОБА_3 надіслав до районного суду відзив, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначав, що 03 лютого 2023 року він повинен був знаходитись разом з транспортним засобом - автомобілем марки та моделі Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки Magyar, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_2 у місті Рені Ізмаїльського району Одеської області та очікувати розпорядження від ОСОБА_2 щодо отримання вантажу. Між тим, у зв'язку із сімейними обставинами у нього виникла необхідність терміново повернутись додому. Оскільки це був нічний час він самостійно без узгодження з ОСОБА_2 вирішив поїхати додому.
Щодо звіту про оцінку майна, то відповідач вказував, що звіт складено ФОП ОСОБА_6 , який не є атестованим експертом, а тому звіт є таким, що складений з порушенням вимог чинного законодавства та таким, що не відповідає вимогам до висновку експерта. Акт виконаних робіт №ПО-8-00009 від 31 травня 2023 року, наданий позивачем, є недостатнім та необґрунтованим доказом, оскільки відсутній будь-який висновок експерта про взаємозв'язок виконаних за ним робіт із пошкодженням транспортного засобу - автомобіля марки і моделі Volvo ХС90, реєстраційний номер НОМЕР_3 під час ДТП (том 2 а.с.76-79).
Відповідач ТДВ СК «Альфа Гарант» надало відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог до товариства відмовити Зазначено, що ним було належним чином виконано зобов'язання по оплаті страхового відшкодування, розмір якого було погоджено зі страховою компанією позивача, в якій він отримав страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 169 690 грн. матеріальної шкоди. В решті вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1 696 грн. 89 коп.
Повернуто ОСОБА_1 суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 3 837 грн. 52 коп., сплаченого за платіжною інструкцією №0.0.3021367496.1 АТ КБ «ПриватБанк».
Рішення районного суду мотивовано тим, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія ОСОБА_3 , який не виконував свої трудові функції (що не заперечується і самим відповідачем), а тому завдана майнова шкода підлягає стягненню саме з нього, що становить 169 690 грн. (різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)).
При цьому, районний суд не прийняв доводи ОСОБА_3 про те, що розмір збитків розрахований неправильно, у зв'язку з тим, що звіт складено ФОП ОСОБА_6 , який не є атестованим експертом, оскільки суд розраховав розмір збитків виходячи з фактично понесених витрат на відновлення автомобіля у відповідності до норм абз.2 ч.1 ст.1192 ЦК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Власенка С.О., посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення районного суду скасувати та ухвалити у справі нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що районний суд правильно визначив суму, яка підлягає відшкодуванню позивачу. Проте, суд дійшов помилкового висновку про стягнення вказаної суми лише з відповідача ОСОБА_3 , який, як на думку позивача, керував транспортним засобом - автомобілем марки та моделі Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки Magyar, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуваючи у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 , а тому останній відповідно до положень ч.1 ст.1172 ЦК України, також є відповідальною особою за заподіяну позивачу шкоду.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення в оскаржуваній частині таким вимогам відповідає.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статі 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №331389 від 03 лютого 2023 року, встановлено, що 03 лютого 2023 року близько об 11 год. 25 хв. в місті Миколаєві по проспекту Героїв України біля будинку №13 водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки та моделі Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки Magyar, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в порушення вимог пп.«б» п.2.3, п.13.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та особливостей її змін, не дотримався безпечної дистанції та внаслідок чого допустив зіткнення із транспортним засобом - автомобілем марки і моделі Volvo ХС90, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який в цей час рухався попереду в попутному напрямку. Внаслідок отриманого удару транспортний засіб - автомобіль марки і моделі Volvo ХС90, реєстраційний номер НОМЕР_3 , продовжив самовільний рух вперед та здійснив наїзд на транспортний засіб - автомобіль марки і моделі Skoda Superb, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 , який в цей час рухався попереду в попутному напрямку. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки (том 1 а.с.92 зворот).
Постановою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 квітня 2023 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців (том 1 а.с.90 зворот-91).
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії та номер НОМЕР_5 , позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - автомобіля марки і моделі Volvo ХС90, реєстраційний номер НОМЕР_3 (том 1 а.с.19-20).
Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії та номер НОМЕР_6 , ОСОБА_2 є власником транспортного засобу - автомобілю марки Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1 а.с.21-22).
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії та номер НОМЕР_7 ОСОБА_2 є власником транспортного засобу - напівпричіпу марки Magyar, реєстраційний номер НОМЕР_2 (том 1 а.с.21-22).
З матеріалів справи убачається, що подія, яка мала місце 03 лютого 2023 року, була визнана страховим випадком, та 10 лютого 2023 року АТ СК «ІНГО» було прийнято рішення про виплату позивачу страхової суми в розмірі 160 000 грн. 20 лютого 2023 року страхове відшкодування було перераховане на рахунок ОСОБА_1 (том 2 а.с.5,6).
Матеріали справи містять копію платіжної інструкції №@2PL626095 від 30 березня 2023 року на суму 243 270 грн. та копію платіжної інструкції №0.0.3024953195.1 від 31 травня 2023 року на суму 86 420 грн. відповідно до яких ОСОБА_1 було сплачено за ремонт належного йому автомобіля в загальному розмірі 329 690 грн. (том 2 а.с.237-238).
Зі змісту апеляційної скарги слідує, що в частині визначення розміру заподіяних матеріальних збитків рішення суду не оскаржується, а тому в цій частині рішення апеляційним судом не перевіряється.
Положеннями ч.1 ст.1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Не визнається володільцем джерела і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляла джерелом підвищеної небезпеки в силу виконання своїх трудових (службових) обов'язків перед володільцем джерела підвищеної небезпеки. Проте якщо громадянину було заборонено управляти джерелом, а він без дозволу скористався ним в особистих цілях, таке діяння вважатиметься неправомірним заволодінням і на нього буде покладено обов'язок відшкодовувати шкоду згідно зі ст.1187 ЦК України.
Якщо власник передає транспортний засіб іншій особі в технічне управління без належного правового оформлення, то суб'єктом відповідальності є власник транспортного засобу.
Для покладення на юридичну особу або фізичну особу - роботодавця відповідальності, передбаченої ст.1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Виняток із загального правила, визначеного ч.2 ст.1187 ЦК України, викладено у частинах третій та четвертій цієї статті, відповідно до яких особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах; якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 ЦК України).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі №490/898/16-ц).
Отже, враховуючи вищевикладені обставини справи та норми матеріального права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача до ФОП ОСОБА_2 , оскільки саме по собі перебування відповідача ОСОБА_3 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 не покладає відповідальності за завдану ОСОБА_3 шкоду на ФОП ОСОБА_2 .
Посилаючись на перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , суду не надано доказів того, що на момент ДТП, що мала місце 03 лютого 2023 року, керуючи транспортним засобом автомобілем марки та моделі Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки Magyar, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 здійснював свої трудові (службові) обов'язки. Натомість, з письмових пояснень відповідачів слідує, що на момент ДТП ОСОБА_3 не здійснював свої трудові обов'язки, оскільки фактично використав транспортний засіб в особистих цілях.
За такого, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Інші докази ж та обставини, на які посилається позивач у апеляційні скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Власенком С.О. підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції відповідно без змін.
За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Власенком Сергієм Олександровичем - залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.В. Самчишина
Повний текст судового рішення
складено 07 травня 2025 року