07.05.25
22-ц/812/798/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 488/5269/24
Номер провадження 22-ц/812/798/25 Cуддя - доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.
07 травня 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів: Самчишиної Н.В., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , подану в її інтересах
адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді - Селіщевої Л.І. в приміщенні того ж суду по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі - ТОВ «Кошельок») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2024 року ТОВ «Кошельок» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначав, що 08 грудня 2021 року між (Дон) ОСОБА_3 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір № 3321407702-540156 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі Договір), на умовах строковості, зворотності, платності, за яким Відповідачка зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши позичальниці кредит відповідно до умов договору та перерахував грошові кошти на картковий рахунок НОМЕР_1 . Натомість позичальниця умов договору не виконала, кредит не повернула, проценти не сплатила, у зв'язку з чим станом на 21 листопада 2024 року у відповідачки утворилась заборгованість за Договором № 3321407702-540156 від 08 грудня 2021 року на загальну суму 37 730,00 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 11 000 грн та заборгованості за відсотками - 26 730 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість та сплачену 2 422 грн судового збору.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3321407702-540156 від 08 грудня 2021 року, станом на день подачі позову, на загальну суму 37 730 грн, з яких: заборгованість за кредитом -11 000 грн; заборгованість за відсотками - 26 730 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду обґрунтоване тим, що матеріали справи підтверджують факт неналежного виконання відповідачкою зобов'язань за кредитним договором, і доказів, які б це спростовували, судовим розглядом не здобуто.
31 березня 2025 року адвокат Зачепіло З.Я., діючи в інтересах ОСОБА_4 ( 20 червня 2022 року змінено прізвище з ОСОБА_5 ) звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на незаконність рішення суду, оскільки обставини справи позивачем не доведені належними та допустимими доказами, а також на те, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат Зачепіло З.Я. зазначала, що відповідачка не була належним чином повідомлена про розгляд справи, а тому не могла надати свої заперечення та вступити в процес для захисту свого права. Також, відповідачка не була ознайомлена зі змістом позовної заяви, у зв'язку з чим відзив на позов не подавала. Крім того, рішення суду не отримувала, а ознайомилась з його змістом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Також, адвокат звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні й суду не надано будь - які належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів за кредитним договором позичальниці відповідно до вимог ст.ст. 526, 1054, 1088 ЦК України. В матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують видачу кредитних коштів відповідачці, зокрема виписки по рахунку, та інші первинні документи, які б свідчили про виникнення у відповідачки заборгованості за кредитним договором. Крім того, в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору. Натомість наявний, в матеріалах справи розрахунок заборгованості, складений позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості.
Крім того, представник відповідачки наголошує на тому, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що сума заборгованості по відсотках у розмірі 26 730 грн нарахована з порушенням вимог закону, оскільки відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. А тому, оскільки в кредитному договорі погоджений строк кредитування становить 30 днів, відсотки за користування кредитом мали бути нараховані лише за цей період (4 950 грн).
Відзив на апеляційній скаргу не надходив.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.
З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 08 грудня 2021 року, між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір № 3321407702-540156 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за допомогою веб-сайту (https://koshelok.net/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Кошельок», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
Вказаний договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно - телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п. 9.1).
Невід'ємною частиною цього договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок». Уклавши цей договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких знаходиться на сайті кредитодавця: https://koshelok.net. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості електронного підпису позичальника буде використовуватися одноразовий ідентифікатор відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію».
У пункті 9.8 Договору зазначено, що позичальник підтверджує, зокрема те, що отримав від Кредитодавця до укладання цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до п.1.1 договору № 3321407702-540156, кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 11 000 грн на засадах строковості, зворотності, платності. Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.
Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши Відповідачці кредит відповідно до умов укладеного Договору та перерахував грошові кошти на картковий рахунок Відповідачки НОМЕР_1 (а.с. 21).
Пунктом п.1.3.2 договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 5 115 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.3.3.)
Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0, 01 відсотків від фактичного залишку за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду (п.1.3.3.1).
За положенням пункту 2.1 Розділу 2 договору, кредит надається строком на 30 днів, початком якого є дата договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.
Отже, сума кредиту та нараховані відсотки, за початковий строк користування позикою, на 30 днів становить 15 950 грн (11 000 грн - тіло кредиту + 4 950 грн відсотки за користування позикою за перші 30 днів.
Разом з тим, згідно п.3.6 договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК УКраїни, що має наслідком продовження строку користування кредитом, зокрема, за умови зобов'язання щодо повернення основної суми переноситься на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду.
За такого, оскільки відповідачка ОСОБА_3 у встановлений в договорі строк (30 днів) не виконала свої зобов'язання та не повернула грошові кошті в загальному розмірі 15 950 грн. (11 000 грн тіло кредиту + 4 950 грн відсотки за користування позикою за перші 30 днів), позивач у відповідності до п.3.6 договору, продовжив нараховувати відсотки за користування позикою протягом наступних 90 днів.
Між тим, докази щодо погашення (часткового погашення) кредитної заборгованості відповідачкою в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з чим, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Кошельок» склав 37 730 грн з яких: 11 000 грн - заборгованість за кредитом, 26 730 грн - заборгованості за відсотками.
Вказана заборгованість підтверджена детальним розрахунком заборгованості за Договором № 3321407702-540156 від 08 грудня 2021 року та відповідачкою не спростована.
Як убачається із договору, він підписаний сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що підтверджується розділом 9 Договору «Інші Умови».
За такого, вказаний кредитний договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
ТОВ «Кошельок» виконало свої зобов'язання за договором № 3321407702-540156 та 08 грудня 2021 року о 12 год 17 хвилин здійснило переказ грошових коштів у сумі 11 000 грн на банківську № НОМЕР_2 (а.с.21).
За такого на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції вірно вважав доведеними факт укладання 08 грудня 2021 року ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_3 кредитного договору № 3321407702-540156 в електронній формі та виконання кредитором своїх обов'язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором.
Враховуючи алгоритм дій, які необхідно вчинити особі, яка укладає в електронній формі кредитний договір із ТОВ «Кошельок», колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності укладання договору саме відповідачкою ОСОБА_1 .
До того ж, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У даній справі кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачкою не визнавався недійсним.
З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2021 у справі № 607/11746/17).
Крім того, ПАТ «МТБ Банк», в якому відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , підтвердило, про успішність проведеної 08 грудня 2021 року о 12:17:18 год операції через систему XPAY, шляхом зарахування на зазначену банківську картку коштів у сумі 11 000 грн згідно договору № 3321407702-540156 (а.с.19-20).
Натомість відповідачкою жодним чином не спростовано отримання вказаних коштів за договором № 3321407702-540156, як і не надано доказів про повернення отриманих у кредит коштів, що є її процесуальним обов'язком.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив факт не виконання відповідачкою умов вищевказаного договору, у зв'язку із чим і виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.
З огляду на викладені вимоги закону та встановлені судом обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач ТОВ «Кошельок» має право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитом, а також нарахованими та не сплаченими процентами за кредитним договором № 3321407702-540156 від 08 грудня 2021 року, укладеним між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідачки ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи на увагу суду не заслогувують з огляду на наступне.
Статтею 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Як встановлено за матеріалами справи, судом першої інстанції з метою встановлення зареєстрованого місця проживання відповідачки ОСОБА_1 було зроблено запит до Реєстру територіальної громади м. Миколаєва, як за особою - ОСОБА_3 , так і за останнім відомим місцем проживання, який зазначений в позові. Між тим, відомості щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_3 станом на день подання запиту, в реєстрі відсутні (а.с. 40-41).
Також, судом був зроблений запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Миколаївській області ДМС України, та згідно отриманої відповіді ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та 14 вересня 2021 року знята з реєстрації (а.с.45-46).
Частиною 11 статті 128 ЦПК України передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
На виконання вимог вказаних положень, 18 грудня 2024 року Корабельним районним судом м. Миколаєва було опубліковано оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 по справі за позовом ТОВ «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с.47).
За вказаних обставин, відповідачка була належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи в суді першої інстанції.
Також, є безпідставними посилання адвоката Зачепіло З.Я. в апеляційній скарзі на неправомірність нарахування позивачем відсотків після закінчення 30 денного строку, оскільки, умовами договору № 3321407702-540156 від 08 грудня 2021 року, що укладений між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 , а саме його пунктом 3.6 передбачено погодження сторонами продовження строку користування кредитом, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду.
Згідно наданого, позивачем розрахунку заборгованості за договором, відсотки за його користування були нараховані таким чином: 4 950 грн в межах Лояльного періоду за процентною ставкою - 1,50 % та 21 780 грн за базовою процентною ставкою (2,20 % в день) за продовжений строк користування позикою - 90 днів.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до незгоди із ними, а відтак не впливають на остаточні висновки суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а відтак апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення.
З огляду на те, що апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною - залишити без задоволення.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Крамаренко
Судді: Н.В. Самчишина
О.О. Ямкова
Повний текст постанови складено 07 травня 2025 року.