Справа № 127/12732/25
Провадження №11-сс/801/361/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
07 травня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного в режимі відеоконференції - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно матеріалів кримінального провадження № 42022271300000095 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 грудня 2022 року ОСОБА_7 , оголошено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2025 року задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів з моменту фактичного затримання, тобто до 20 год 25 хв 21 червня 2025 року в межах строку досудового розслідування.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що в судовому засіданні прокурором доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а застосування менш суворих запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних рішень.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2025 року та постановити ухвалу про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічну пору доби з 22:00 год до 06:00 год за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня скасувати; винести окрему ухвалу щодо порушення порядку відводу (самовідводу) суддею ОСОБА_1 та направити указану ухвалу до Вищої ради правосуддя; окремою ухвалою направити матеріали провадження до Державного бюро розслідувань з метою встановлення винних осіб у неправомірному притягненні його до кримінальної відповідальності.
Апеляційні скарги мотивовані тим, що:
ухвала слідчого судді є незаконною, винесеною з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також слідчим суддею щодо якого наявні вмотивовані факти про необ'єктивність та упередженість під час її постановлення;
слідчим та прокурором не доведені обставини для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання ризикам, указаним у клопотанні;
слідчий суддя не урахував належним чином відомості про особу підозрюваного ОСОБА_7 , який має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, одружений та має на утриманні неповнолітніх дітей;
слідчий суддя не умотивував, чому більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, є недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, не навів переконливих обґрунтувань щодо неможливості їх усунення, зокрема шляхом застосування цілодобового домашнього арешту.
Позиції учасників судового провадження
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 , підтримали доводи апеляційних скарг з підстав, викладених у них, та просили їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційних скарг підозрюваного та його захисника, указав, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, заявлені ризики доведені.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала слідчого судді відповідає.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема, переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
З матеріалів кримінального провадження слідує, що Вінницьким районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022271300000095, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 грудня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України.
23 квітня 2025 року в межах указаного кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється у порядку, встановленому ст. 278 КПК України у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.
Водночас, у кримінальному процесуальному розумінні існує відмінність між обґрунтованістю та доведеністю висунутої підозри, у тому числі на підставі достатніх, допустимих та достовірних доказів.
Європейський Суд з прав людини у справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10 лютого 2019 року) указав, що:
«Особа може бути затримана, відповідно до пункту 1 (с) статті 5 Конвенції, лише в рамках кримінального провадження з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.
Для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом.
Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або, навіть, притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом з тим, «обґрунтованість» підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у пункті 1 (с) статті 5. Слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано «розумним», залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої пунктом 1 (с) статті 5.
Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «обґрунтованість» також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень».
Зі змісту оголошеної підозри в достатній мірі можна дійти висновку, що підозрюваний ОСОБА_7 може бути причетний до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено можливість призначення покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років та які вчинено під час збройної агресії з боку рф, а відтак становлять значну суспільну небезпеку.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, його наслідків, тяжкості імовірного покарання за злочини, по яким оголошено підозру, особи підозрюваного щодо якого перебуває справа на розгляді в суді за вчинення інших кримінальних правопорушень, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, тим самим перешкоджати повному та всебічному розслідуванню кримінального провадження, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ураховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Указана норма закону не містить прямої заборони визначити розмір застави у такому випадку, а лише надає суду таке право, при цьому слідчий суддя повинен вирішувати питання щодо наявності підстав для визначення розміру застави поряд із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кожному конкретному випадку окремо, виходячи з обставин справи і даних про особу підозрюваного.
Водночас, слідчий суддя урахувавши підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про не доцільність визначення підозрюваному ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, який на даному етапі досудового розслідування не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Колегія суддів ураховує практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відомості, що характеризують підозрюваного ОСОБА_7 , зокрема те, що він одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей та постійне місце проживання не спростовують та не зменшують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Ці обставини існували і на момент вчинення злочинів за оголошеною підозрою, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею та апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Доводи апеляційних скарг про упередженість та необ'єктивність слідчого судді ОСОБА_1 є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах судового провадження з огляду на таке.
Згідно з ч. 6 ст. 22 КПК України суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Установлено, що сумніви щодо упередженості та необ'єктивності слідчого судді ОСОБА_1 були предметом судової перевірки в порядку, визначеному ст. ст. 75, 80-82 КПК України.
Разом з тим, підстав для задоволення відводу встановлено не було, про що постановлені умотивовані ухвали слідчих суддів Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2025 року.
Дослідивши доводи заяв про відвід слідчого судді ОСОБА_1 , колегія не вважає їх обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах закону.
Ба більше, сам факт подання дисциплінарної скарги на слідчого суддю до ВРП не є безумовною підставою для відводу/самовідводу такого судді та не свідчить про його упередженість і необ'єктивність
Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Щодо вимоги апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_7 про постановлення судом апеляційної інстанції окремої ухвали колегія суддів виходить з такого.
Обов'язок, за наявності на те підстав, звертати увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів, або виявленні порушення прав громадян та інші порушення закону, допущені при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом, покладався КПК 1960 року на суд шляхом винесення окремої ухвали чи постанови.
Чинний кримінальний процесуальний закон не урегульовує питання постановлення такого виду судових рішень, як то окрема ухвала чи постанова, які би надавали можливість суду звертатися до державних органів, посадових чи службових осіб з метою належного реагування на встановлені у ході судового розгляду порушення закону, прав і основоположних свобод людини органом досудового розслідування чи судом нижчестоящої інстанції.
Водночас, системний аналіз положень ч. 1 ст. 3, ст. ст. 91, 110, 369, 371, 372 та 419 КПК України дає змогу дійти висновку про те, що рішення судів будь-якої інстанції приймаються у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, спрямовані на досягнення завдань кримінального провадження, постановлені або ухвалені в межах судового розгляду, встановлених для відповідного виду провадження.
До такого висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові у справі № 686/9636/18 від 14 червня 2021 року.
Разом з тим, постановлення такої ухвали вимагає встановлення беззаперечного факту порушення закону, прав і основоположних свобод людини, у цьому випадку органом досудового розслідування та судом першої інстанції.
За результатами судового розгляду таких обставин колегія суддів не встановила.
Відтак істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 підлягають залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 без визначенням застави - залишенню без змін, як законна, обґрунтована та вмотивована.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4