Справа № 2-1272/07
Провадження № 22-ц/801/37/2025
Категорія: 39
Головуючий у суді 1-ї інстанції Люлько В.В.
Доповідач:Сопрун В. В.
07 травня 2025 рокуСправа № 2-1272/07м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Голоти Л.О., Матківської М.В.,
за участю секретаря судового засідання Пантелеймонової А.І.,
за участю сторін: апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №2-1272/07 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на квартиру,
за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2007 року, яке ухвалив суддя Люлько В.В. в Тульчинському районному суді Вінницької області,
У вересні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на квартиру, який мотивував тим, що 01 червня 2007 між ним та відповідачем було укладено договір позики. Згідно даного договору позивач передав у власність відповідача - ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 150000 грн, а відповідач зобов'язаний повернути позивачу 150000 грн до 01 липня 2007 року. Підтвердженням даного факту є розписка, яка написана власноручно відповідачем, де він підтверджує факт отримання грошових коштів в сумі 150000 грн, та зобов'язується повернути їх у строк до 01 липня 2007 року.
У власності ОСОБА_4 перебуває квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 60,12 кв.м. Володіння даною квартирою підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 21 червня 2007 року, номер витягу 14988311 реєстраційний номер 11847000.
До сьогоднішнього дня відповідач не повернув позивачу борг, чим порушив вимоги ст. ст. 525, 1049 ЦК України.
Позивач вважає, що у разі задоволення позову шляхом стягнення з відповідача грошових коштів, рішення суду залишиться без виконання, а його порушені права залишаться незахищеними, в зв'язку з чим просив суд звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 60,12 кв.м. належну відповідачу та визнати його власником даної квартири. Крім того, позивач просив суд встановити порядок виконання рішення суду шляхом зобов'язання комунальне підприємство «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» здійснити державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на спірну квартиру.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2007 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 60,12 кв.м.
Припинено за ОСОБА_4 право власності на квартиру під АДРЕСА_1 , загальною площею 60,12 кв.м.
Скасовано попередню державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Зобов'язано комунальне підприємство «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» здійснити державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , на квартиру АДРЕСА_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням суду особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушенням норм процесуального права, а саме порушено територіальну підсудність. Просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на час ухвалення рішення, він був власником спірної квартири згідно договору купівлі-продажу від 01 лютого 2007 року, на придбання якої він взяв кредит в ЗАТ КБ «ПриватБанк». В день оформлення кредитного договору 01 лютого 2007 року було оформлено договір іпотеки між заявником та ЗАТ КБ «ПриватБанк» на квартиру АДРЕСА_1 . За цим договором іпотекою забезпечувалося виконання зобов'язань позичальника по кредитному договору. В договорі іпотеки нотаріус зробила відмітку на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» про накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1
11 вересня 2014 року повністю погасив заборгованість по кредиту та 25 вересня 2024 року звернувся до Могилів-Подільської міської ради за отриманням витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно та дізнався, що його квартира продана, тому не залучення його до участі у справі, порушило його права та інтереси, як власника спірної квартири.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року матеріали апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на квартиру направлено до Тульчинського районного суду Вінницької області для вирішення питання про відновлення втраченого провадження.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2025 року відновлено частково втрачене судове провадження у цивільній справі №2-1272/07.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.
Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
За правилом частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, правом на апеляційне оскарження рішення суду, крім учасників справи, наділені особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною 4 статті 10 ЦПК України 2004 року у редакції, чинній на час вирішення спору, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 11 ЦПК України 2004 року, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за № 396413827 від 25 вересня 2024 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області б/н від 10 вересня 2007 року.
Відповідно до довідки Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 липня 2015 року № 01-08/4270/2015, при впорядкуванні архівних документів за період 2006-2007 років, не було виявлено відповідної цивільної справи за № 2-1272/07.
Згідно ксерокопії запису з книги алфавітного покажчику цивільних справ за 2007 рік встановлено, що в алфавітній книзі мається запис згідно якого в провадженні Тульчинського районного суду Вінницької області перебувала позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на квартиру. Присвоєно номер справи 2-1272/2007 відповідно до обліково-статистичної картки на цивільну справу, також зазначено: 07 вересня 2007 року відкрито провадження у справі та 10 вересня 2007 року призначено попереднє засідання. 10 вересня 2007 року позов задоволено. Рішення набрало законної сили 20 вересня 2007 року
Інші документи в судовому провадженні у справі № 2-1272/2007 - втрачені.
Як вбачається з долучених до апеляційної скарги додатків, що 01 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Договір було посвідчено приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Малай Н.В. і зареєстровано в реєстрі за № 287. В цей же день заявник звернувся до КП «Могилів-Подільське МБТІ» для реєстрації права власності на квартиру. Реєстрація була проведена та заявнику видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 11847000.
На придбання житла, ОСОБА_1 взяв кредит в ЗАТ КБ «ПриватБанк». В день оформлення кредитного договору 01 лютого 2007 року було оформлено договір іпотеки між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» на квартиру АДРЕСА_1 . За цим договором іпотекою забезпечувалося виконання зобов'язань позичальника по кредитному договору. В договорі іпотеки нотаріус зробила відмітку на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» про накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .
Як вбачається зі змісту статей 33, 36, 119 ЦПК України 2004 року на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Винятки становлять справи, вирішення яких є неможливим без участі усіх співвідповідачів у зв'язку із характером спірних правовідносин.
Якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (статті 33 ЦПК України 2004 року).
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Якщо ж справа, у якій судом першої інстанції не вирішено питання про залучення усіх належних відповідачів, без участі яких її вирішення є неможливим, перебуває на розгляді у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд відмовляє у позові з цих підстав. При цьому обґрунтованість позовних вимог не перевіряється.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача чи не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
З огляду на те, що позовні вимоги пред'явлені до неналежного відповідача, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є помилковими.
Колегія суддів наголошує на тому, що спір виник з приводу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України (яка діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення) позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Таким чином, за правилами ч.1 ст.114 ЦПК України (чинними на час розгляду справи судом першої інстанції) дана справа належала до підсудності Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України (чинної на час розгляду справи судом першої інстанції) заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.
В порушення зазначених вимог закону, суд першої інстанції відкрив провадження у справі та ухвалив рішення.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
У відповідності до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Таким чином, встановивши неможливість розгляду справи без залучення до її участі вищевказаної особи, як власника спірної квартири щодо якої виник спір, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
При цьому колегія суддів враховує, що прийнявши до свого розгляду позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції, грубо порушуючи норми процесуального права, а саме правила виключної підсудності (частина 1 статті 114 ЦПК України 2004 року), за якими позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або його основної частини, ухвалив рішення про визнання права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , тобто поза своєю територіальною юрисдикцією, що є додатковою, але не менш важливою підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Викладене свідчить, що при вирішені спору судом неповно встановлено фактичні обставин справи, рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, що в силу статті 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, відповідно до положень частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України з ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2250 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на квартиру - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2250 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 07 травня 2025 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Голота Л.О.
Матківська М.В.