Справа № 132/354/25
Провадження №11-кп/801/531/2025
Категорія: 21
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
06 травня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
законного представника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12024025220000100 від 09.12.2024 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 10.02.2025, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хомутинці Калинівського району Вінницької області, освіта середня, громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень,
Судом визнано доведеним, що 08.12.2024 близько 20:00 год, ОСОБА_7 знаходився у кімнаті житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де розпивав алкогольні напої разом із своєю знайомою ОСОБА_10 , яка проживає у вказаному будинку зі своїми малолітніми дітьми.
В зв'язку із тим, що неповнолітня ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підійшла до столу, де сиділа її мама ОСОБА_10 , взяла пляшку з алкоголем та вилила його у сміттєве відро, між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 виникла суперечка. Після того, як в суперечку втрутилась неповнолітня ОСОБА_11 та намагалась заступитись за свою маму, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, взяв правою рукою за шию ОСОБА_11 та двічі вдарив її головою об дерев'яні двері, від чого вона впала на підлогу.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_7 взяв до рук металевий совок та умисно наніс ним 5 ударів в область спини, лівої руки, ніг потерпілої ОСОБА_11 , тим самим спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді забоїв м'яких тканин обличчя, кінцівок, які відповідно до висновку експерта № 228/09 від 10.01.2025 належать до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995); забійної рани в ділянці лівого ліктьового суглоба, яка належить до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я (згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, які виникли від ударної дії (удару, співударяння) тупого(-их) твердого(-их) предмета (предметів).
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді двохсот сорока годин громадських робіт.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що судом в недостатній мірі враховано ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 , який просив вирок суду залишити без змін, представника потерпілого ОСОБА_8 , яка просила задовольнити апеляційну скаргу прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги.
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 розглядався судом в спрощеному порядку, передбаченому ст. 382 КПК України.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Тобто при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати не тільки дані про особу обвинуваченого, сукупність пом'якшуючих/обтяжуючих покарання обставин, тощо, а й особливості вчинення конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.
Суд першої інстанції не виконав вказаних вимог закону, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного і призначив ОСОБА_7 покарання, яке є явно несправедливим внаслідок м'якості.
З вироку суду вбачається, що обґрунтовуючи у вироку необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді штрафу, суд вказав на наявність обставин, які обтяжують його покарання, а саме те, що він вчинив кримінальне правопорушення щодо малолітньої дитини та в стані алкогольного сп'яніння, а також на відсутність обставин, які пом'якшують його покарання.
Водночас судом у вироку не обґрунтовано чому при наявності двох обтяжуючих обставин, відсутності пом'якшуючих обставин, посередній характеристиці ОСОБА_7 з місяця проживання, він прийшов до висновку, що покарання у виді сплати штрафу (мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 125 КК України, в наближеному до мінімального його розміру) буде співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності, даним про особу винного, а також необхідним і достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.
Не взято до уваги судом і те, що потерпіла дванадцятирічна дівчинка не тільки перебувала в несприятливих умовах для належного фізичного, духовного і морального розвитку дитини, спостерігаючи за розпиттям спиртних напоїв дорослими у неї вдома, а й отримала тілесні ушкодження від ОСОБА_7 , намагаючись заступитись за свою маму.
На переконання судової колегії судом першої інстанції призначено покарання з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, а тому вирок в частині призначеного покарання на підставі п. 4 ч. 1 і ч. 2 ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413, ст. 414 КПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку відповідно до п. 3 ч.1 ст. 407, п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України.
З врахуванням усіх наведених обставин, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді громадських робіт в межах санкції статті, за якою він обвинувачується, що буде в даному випадку відповідати вимогам законності та справедливості, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність як ним самим так і іншими особами, та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 420 КПК України, суд
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 10.02.2025 стосовно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, скасувати в частині призначеного покарання.
Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді двохсот сорока годин громадських робіт.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4