Справа № 142/955/19
Провадження № 22-ц/801/1052/2025
Категорія: 23
Головуючий у суді 1-ї інстанції Нестерук В. В.
Доповідач:Копаничук С. Г.
01 травня 2025 рокуСправа № 142/955/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г.
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Тульчинська районна державна адміністрація Вінницької області, Фермерське господарство "Лівон",
треті особи без самостійних вимог: Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Нестерук В. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області, Фермерського господарства "Лівон", за участі третіх осіб без самостійних вимог: Державної служба з питань геодезії, картографії та кадастру, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення органу державної влади , визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, -
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області, Фермерського господарства "Лівон", за участі третіх осіб без самостійних вимог: Державної служба з питань геодезії, картографії та кадастру, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення органу державної влади , визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Зазначав,що він є громадянином України, який реалізуючи своє право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, в червні 2018 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Городищенської сільської ради Піщанського району Вінницької області ,орієнтовною площею 2,0 га. До клопотання було додано графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
16.07.2018 року за результатом розгляду поданого клопотання та доданого до нього графічного матеріалу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надав відповідь, з якої вбачається, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства на території Городищенської сільської ради Піщанського району Вінницької області не є можливим ,так як зображена на доданому до клопотання графічному матеріалі земельна ділянка перебуває в оренді ФГ «Лівон».
29.08.2018 року ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надало йому відповідь, що земельна ділянка на підставі розпорядження Піщанської районної державної адміністрації № 85 від 28 березня 2006 року була передана Піщанською районною державною адміністрацією в оренду фермерському господарству «Лівон» згідно укладеного договору оренди землі від 28 березня 2006 року, що зареєстрований 14 квітня 2006 року за №0406680900003 ,терміном на 25 років. До відповіді додавалися копії договору оренди землі, викопіювання земельної ділянки, що надана в оренду ФГ «Лівон», та зазначене розпорядження Піщанської РДА.
Із отриманих документів йому стало відомо, що розпорядження Піщанської РДА від 28.03.2006 року № 85 «Про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства» та договір оренди земельної ділянки загальною площею 76,3314 га, укладений між Піщанською РДА та ФГ «Лівон» терміном на 25 років, який зареєстровано у Державному підприємстві «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» від 14 квітня 2006 року за № 040680900003, були вчинені з порушенням норм чинного на той період законодавства, у зв'язку із чим укладений на підставі розпорядження договір оренди земельної ділянки є недійсним та державна реєстрація права оренди земельної ділянки підлягає скасуванню. Прийняттям протиправного розпорядження, укладенням на його підставі договору оренди земельної ділянки та державною реєстрацією права оренди на підставі цього договору, відповідачами порушується його право громадянина України на безоплатну передачу у власність земельної ділянки.
Розпорядженням Піщанської РДА № 85 від 28.03.2006 року «Про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства», вирішено надати із земель державної власності на території Городищенської сільської ради земельну ділянку для ведення фермерського господарства ,загальною площею - 76,3314 га, в тому числі ,невитребувані паї, землі резервного фонду - 17,74 га, з них рілля - 76,3314 га, фермерському господарству «Лівон» Насіківської Марії Григорівни в оренду на 25 років з орендною платою по 40 грн. за 1 гектар в рік. При цьому, у розпорядженні наказано у місячний термін заключити договір оренди земельної ділянки (п. 2.1.), до використання земельної ділянки приступити після встановлення її меж в натурі (на місцевості) (п. 2.2.), землевпорядній службі разом з головою фермерського господарства «Лівон» ОСОБА_4 встановити в натурі межі землекористування та внести зміни в земельно-облікові документи та планово-картографічні матеріали (п. 3.).
Земельна ділянка, яку позивач згідно клопотання та доданого до нього графічного матеріалу бажає отримати безоплатно у власність із земель державної власності на території Городищенської сільської ради, орієнтовною площею 2,0 га, розташовується в межах земель резервного фонду - 17,74 га, що згідно оскаржуваного розпорядження Піщанської РДА надані в оренду ФГ «Лівон».
Враховуючи інформацію, надану відділом у Піщанському районі міжрайонного управління у Крижопільському та Піщанському районах ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про те, що земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, то в розпорядженні Піщанської РДА від 28.03.2006 року № 85 про надання в оренду ФГ «Лівон» земель резервного фонду - 17,74 га терміном на 25 років відсутнє будь-яке обгрунтування строку дії договору з посиланням на відповідні проекти землеустрою.
Посилаючись на те,що в оспорюваному договорі оренди сторонами було протиправно занижено розмір орендної плати, що згідно ст.6 ЗУ «Про плату за землю» повинен бути не меншим ніж розмір земельного податку, який , враховуючи нормативно грошову оцінку 76,3314 га землі ,складає 48 439,91 грн. на рік , а договором оренди передбачена орендна плата 3053,26 грн. на рік,просив визнати вказаний договір оренди недійсним .
Згідно ст. 15, чинної на час укладення договору редакції ЗУ «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру платежу; тощо. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; тощо. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним, відповідно до закону.
З інформації із Державного земельного кадастру 14.11.2018 року йому стало відомо, що земельній ділянці земель резервного фонду Городищенської сільської ради ,площею 17,74 га, присвоєно кадастровий номер 0523280900:02:001:0561 та визначено її межі в натурі (на місцевості).
В договорі оренди землі (п. 18) зазначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.
У порушення ст.ст.15, 16 ЗУ «Про оренду землі», на час укладення договору оренди землі не було визначено в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки, яка передається в оренду; у договорі відсутній акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), як його невід'ємна частина. Зокрема, розпорядження Піщанської РДА від 28.03.2006 року № 85 містить вимоги до ФГ «Лівон» встановити в натурі межі землекористування та приступити до використання земельної ділянки лише після встановлення її меж (на місцевості).
Відповідно до ч.3 ст.125 Земельного кодексу України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) забороняється.
Крім того, в порушення ст.ст.15 та 17 Закону, договір оренди землі від 28.03.2006 року, як одна з невід'ємних частин, не містить акт приймання-передачі об'єкта оренди.
На підставі вищенаведеного вважає, що розпорядження Піщанської РДА від 28.03.2006 року № 85 «Про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства» прийняте в порушення ст. 19 Конституції України, ч.3 ст.125 ЗК України, абз.2ст. 19 ЗУ «Про оренду землі», ст. 6 ЗУ «Про плату за землю», є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, посилаючись на те, що згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а договір укладено на підставі протиправного розпорядження та з порушенням ч. 3 ст. 125 ЗК України, ст.ст. 15, 16, 17 Закону України «Про оренду землі» просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Піщанської РДА від 28.03.2006 року № 85 «Про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства», визнати недійсним договір оренди земельної ділянки ,загальною площею 76,3314 га, укладений між Піщанською РДА та ФГ «Лівон» терміном на 25 років, який зареєстровано у Державному підприємстві «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» від 14 квітня 2006 року за № 040680900003
Також посилаючись на те, що документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, не відповідали вимогам, встановленим ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншим нормативно-правовим актам, а реєстрація проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом, просив скасувати реєстрацію права оренди земельної ділянки, що проведена 14 квітня 2006 року, на підставі договору оренди землі від 28.03.2006 року, зареєстрованого у Державному підприємстві «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» за № 040680900003 і стягнути з відповідачів судові витрати.
Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 28 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати ,а у справі ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що суд не врахував те, що оспорюваний договір оренди землі суперечить вимогам ЗУ «Про оренду землі» та ЗУ «Про плату за землю». Передача районною державною адміністрацією в оренду земель запасу позбавляє його можливості реалізувати право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції встановив, що листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 16 липня 2018 року № 9896/0-3093/0/95-18 ОСОБА_1 повідомлено про те,що його клопотання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Городищенської сільської ради Піщанського району Вінницької області розглянуто .Земельна ділянка, на яку він бажає отримати дозвіл на розробку землевпорядної документації, перебуває в оренді ФГ «Лівон» та у відповідності до ч.6 ст.118 ЗК України повернутись до розгляду цього питання можливо після надання письмової згоди землекористувача, засвідченої нотаріально (а.с.7).
З копії листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29 серпня 2018 року № ПІ-173/0-172/0/63-18 вбачається, що бажана земельна ділянка на підставі розпорядження Піщанської районної державної адміністрації № 85 від 28 березня 2006 року передана Піщанською районною державною адміністрацією в оренду фермерському господарству «Лівон» згідно договору оренди землі від 28 березня 2006 року, що зареєстрований 14 квітня 2006 року за №0406680900003, терміном на 25 років. (а.с.8)
Розпорядженням Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 85 від 28 березня 2006 року «Про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства» фермерському господарству «Лівон» надано з земель державної власності на території Городищенської сільської ради земельну ділянку, загальною площею 76,3314 га, в тому числі невитребувані паї - 53,2989 га, землі резервного фонду - 17,74 га, з яких рілля - 76,3314 га для ведення фермерського господарства в оренду терміном на 25 років з орендною платою по 40 грн. за 1 гектар в рік. (а.с. 10, т.2 а.с.85)
Із пояснень позивача суд також встановив, що бажана позивачем земельна ділянка, площею 2 га на території Городищенської сільської ради Піщанського району знаходиться в межах земельної ділянки резервного фонду 17,74 га.
28 березня 2006 року між Піщанською районною державною адміністрацією та ФГ «Лівон» укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Городищенської сільської ради, кадастровий номер 0523280900:01:001:0561, 0565, загальною площею 76,3314 га, в тому числі рілля - 76,3314 га, нормативно грошовою оцінкою 634597 грн., терміном на 25 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 3053,26 грн. на рік та з урахуванням індексів інфляції. (а.с.11, т.2 а.с.83-84)
З інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 14 листопада 2018 року вбачається , що земельна ділянка ,кадастровий номер 0523280900:02:001:0561, площею 17,74 га має цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, знаходиться на території Городищенської сільської ради і перебуває у державній власності.(а.с.14)
Також суд встановив, що 23 квітня 2020 року, тобто, вже після подачі позову до суду, позивач ОСОБА_1 та треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку звертались до ФГ «Лівон» з вимогою надати їм нотаріально засвідчену згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яка перебуває в оренді господарства та формування з неї трьох окремих земельних ділянок по 2,0 га. (а.с.115-117).
Згідно повідомлення Городищенської сільської ради № 205 від 05.08.2019 року ОСОБА_5 , на території Городищенської сільської ради вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, які можуть бути безоплатно передані у приватну власність немає. Є вільна земельна ділянка, площею 7 га ,кадастровий номер 0523280900:01:001:0580 ,подана для продажу права оренди через аукціон (а.с.118).
Згідно архівної копії пояснювальної записки до проекту розпорядження Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 85 від 28 березня 2006 року «Про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства», проект розроблено на підставі ст. 119 Конституції України, ст. 6, 13, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст. 17, 31, 93, 124 Земельного кодексу України з метою передачі земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства. (т.2 а.с.86)
З архівної копії довідки про погодження проекту розпорядження… Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 85 від 28 березня 2006 року «Про надання земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства, вбачається, що проект розпорядження Піщанської РДА розроблено відділом земельних ресурсів та погоджено без зауважень з першим заступником голови РДА ОСОБА_6 та провідним спеціалістом відділу Крук С.Б. (т.2 а.с. 87)
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-3556/15-20-СГ від 10 лютого 2020 року було внесено зміни до договору оренди землі від 28.03.2006 року, встановлено розмір орендної плати 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, зобов'язано юридичне управління підготувати відповідну додаткову угоду. Також зі змісту цього наказу вбачається, що у спірної земельної ділянки, площею 17,74 га змінився кадастровий номер на 0523280900:02:001:0264 (т.2 а.с. 99-100)
Згідно листа відділу №6 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 807/14-22 від 15 червня 2022 року, інформація щодо кадастрового номеру 0523280900:02:001:0561 в Національній кадастровій системі відсутня, технічна документація по даному кадастровому номеру не розроблялась. (т.2 а.с. 220)
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що з 2006 по 2018 роки вона була головою фермерського господарства «Лівон» і особисто зверталась до Піщанської РДА для отримання в оренду землі, проте обставин укладення договору оренди землі вже не пам'ятає через давність. Землевпорядна документація розроблялась пізніше, в 2006 році її не було, зараз вже є розроблена в 2020 році ,тоді і змінено було кадастровий номер та розмір орендної плати; позивач ОСОБА_1 в 2019 році письмово звертався за нотаріальною згодою на розроблення проекту землеустрою, але відповіді на його звернення вона не надала, у нотаріуса така згода не оформлялась.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із того, що підстави для визнання протиправним та скасування розпорядження органу державної влади про надання земельних ділянок резервного фонду в оренду , визнання недійсним укладеного Піщанською РДА та ФГ «Лівон» договору оренди земельної ділянки, загальною площею 76,3314 га, терміном на 25 років, відсутні, оскільки даними розпорядчим актом і договором на час його укладення права чи інтереси позивача не порушені і судове рішення про задоволення вимог позивача не забезпечить реалізацію ним права на безоплатне отримання бажаної частини цієї земельної ділянки.
Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду про відсутність підстав для визнання незаконним і скасування розпорядження РДА, визнання недійним договору оренди землі , не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України ("Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності") громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частиною 4 ст.116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Згідно з ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Отже, позивач ОСОБА_1 має право на отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі до 2 га.
Щодо земельної ділянки яка перебуває в оренді іншої фізичної чи юридичної особи, реалізація цього права можлива після припинення права власності чи користування ними або за умови наявності нотаріальної письмової згоди землекористувача.
Як встановлено ,позивач ОСОБА_1 , маючи право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки державної власності для ведення особистого селянського господарства ,площею до 2 га , у 2018 році звернувся до Головного управління ДЗК у Вінницькій області з відповідним клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому такої ділянки на території Городищенської сільської ради Піщанського району і наданням графічного матеріалу з бажаним місцем розташування земельної ділянки . При цьому письмової згоди землекористувача ФГ «Лівон», засвідченої нотаріально не надав.
Як виявилось, бажана земельна ділянка ,площею 2 га знаходилась в складі земельної ділянки ,площею 76,3314 га, наданої із земель державної власності на території Городищенської сільської ради с/г призначення розпорядженням Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 85 від 28 березня 2006 року фермерському господарству «Лівон» в оренду для ведення фермерського господарства ,з яких невитребувані паї - 53,2989 га, землі резервного фонду - 17,74 га, з яких рілля - 76,3314 га для ведення фермерського господарства в оренду терміном на 25 років .
Листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 16 липня 2018 року № 9896/0-3093/0/95-18 ОСОБА_1 було повідомлено про те,що земельна ділянка, на яку він бажає отримати дозвіл на розробку документації перебуває в оренді ФГ «Лівон» і повернутись до розгляду цього питання можливо після надання письмової згоди землекористувача, засвідченої нотаріально (а.с.7). При цьому питання припинення права користування відповідною частиною земельної ділянки чи вилучення земельної ділянки для згаданих цілей у ФГ «Лівон» уповноваженим органом власника землі не підіймалося .
Разом із тим, відмову територіального органу державної виконавчої влади у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ділянки на території Городищенської сільської ради Піщанського району ОСОБА_1 не оспорював ,а для реалізації вищенаведеного права ,з урахуванням уточнених позовних вимог , просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Піщанської РДА від 28.03.2006 року № 85 «Про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства»
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним ; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. (п.п.2,10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (Постанова Верховного Суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18).
Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, за одночасного існування таких умов, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно ст.393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема ,у постановах від 30.05.2018 у справі №923/466/І7, від 19.06.2018 у справі №916/1979/13, від 19.03.2019 у справі №906/920/16, вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права, якщо фактично підставою пред'явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникли в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень, а відтак, рішення органу державної влади або місцевого самоврядування, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.
Пунктом 19 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 9901/801/18 вказано, що індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
Також Верховний суд наголосив, що головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання їх за допомогою конкретних питань, що викають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами.
Відтак, розпорядження Піщанської РДА від 28.03.2006 року № 85 «Про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства» є індивідуальним актом, який вичерпав свою юридичну силу фактом його виконання, а саме, укладенням відповідного договору оренди землі 28 березня 2006 року.
Крім того, на час прийняття 28.03.2006 року розпорядження Піщанської РДА від № 85 «Про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства» не порушувало інтересів позивача щодо спірної земельної ділянки чи її частини, оскільки, як встановлено, позивач вперше із відповідною заявою до ДЗК звернувся у 2018 році.
За вказаних обставин і за умови не оскарження позивачем бездіяльності територіального органу виконавчої влади щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, вчинення дій з вишукування можливостей надання земельної ділянки позивачу , визнання незаконним та скасування оскаржуваного розпорядження не є належним способом захисту права,оскільки не є умовою чи можливою підставою для отримання позивачем у власність бажаної земельної ділянки.
Недійсність же договору, як приватно-правової категорії, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/ набуття/ зміни/ встановлення/припинення прав взагалі) (Постанова Верховного Суду від 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20).
Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (Постанова Верховного Суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18).
Зі змісту ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Як встановлено судом, зацікавленість позивача у отриманні частини земельної ділянки із орендованої відповідачем ФГ "Лівон" земельної ділянки резервного фонду ,площею 17,74 га виникла лише в 2018 році, коли останній звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Городищенської сільської ради Піщанського району Вінницької області орієнтовною площею 2,0 га, відтак, укладення 28 березня 2006 року оспорюваного договору оренди землі між відповідачами жодним чином не порушувало прав чи інтересів позивача, в тому числі ,і в частині розміру визначеного договором розміру орендної плати.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача правочином є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (таку правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).
Враховуючи викладене , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права та відсутність порушення його прав та законних інтересів позивача оскаржуваними актом індивідуальної дії та правочином, що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. При цьому, неправильно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №911/269/19).
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні .
Суд дав вірну оцінку наявним у матеріалах справи доказам і встановив обставини у справі ,правильно визначив спірні правовідносини і застосував норми матеріального та процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові ,який доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає дійсним обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до п.п. "в" п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий С. Г. Копаничук
судді: Л. О. Голота
В. П. Рибчинський