Справа № 588/1534/24
Номер провадження 1-кп/950/75/25
07 травня 2025 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судових засідань Лебединського районного суду Сумської області кримінальне провадження № 22024200000000032 від 07.02.2024 року по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мазаново, Амурської області, російської федерації, громадянина України, освіта вища, не одруженого, військовозобов'язаного, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
за ч. 2 ст. 111 КК України;
В Лебединському районному суді перебуває на розгляді зазначене кримінальне провадження.
Строк тримання обвинуваченого під вартою спливає 10.05.2025 року.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Мотивував це тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.
При цьому, на думку прокурора наявні достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, так як вчинив особливо тяжкий злочин, має тісні родинні зв'язки із громадянами російської федерації та особисті зв'язки із співробітником аналітичного управління фсб рф ОСОБА_8 , має проросійську позицію і налаштованість, підтримує агресивні дії держави агресора; може незаконно вплинути на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, для зміни їхніх показів на свою користь; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Зазначені ризики, визначені ч. 1 ст. 177 ч.1 КПК України не зменшились і продовжують існувати на даному етапі розгляду справи.
Тому, на думку прокурора більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і прокурор в судовому засіданні просив суд продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні проти задоволення клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечила, мотивуючи це тим, що прокурором не наведено інших ризиків, крім тих, які бралися до уваги при обранні запобіжного заходу. Обвинувачений є особою похилого віку, має постійне місце проживання, незадовільний стан здоров'я, потребує лікування і не має наміру виїздити з м. Тростянця.
На думку адвоката тяжкість покарання за відсутності інших обставин, які обгрунтовують необхідність ізоляції обвинуваченого не може бути єдиною підставою застосування тримання під вартою і вона вважає, що належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 може забезпечити перебування під цілодобовим домашнім арештом,
Обвинувачений ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою теж заперечив, підтримав свого захисника, повідомив суду, що під час війни не має можливості покинути територію України.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу суд, зокрема, враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зав'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого, наявність судимостей обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою: для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
В ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) «Про взяття під варту до суду» 11 від 27.06.1980 зазначено, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган, повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Суд враховує, що за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, що свідчить про ступінь суспільної небезпечності обвинуваченого та підвищує ризик того, що він може ухилитися від суду.
Тому, не зважаючи на те, що тяжкість покарання не може бути єдиною підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не може не взяти її до уваги.
Також суд бере до уваги доводи прокурора про існування ризиківпереховування обвинуваченого від суду, його незаконного впливу на свідків для зміни їхніх показів на свою користь та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, взятих до уваги під час обрання запобіжного заходу, так як ці обставини, покладені в обґрунтування зазначених ризиків не були спростовані в судовому засіданні.
Разом з тим, суд не може взяти до уваги доводи захисника в тій частині, що прокурором не наведено нових ризиків для обґрунтування продовження тримання обвинуваченого під вартою, так як докази на підтвердження необхідності застосування запобіжного заходу повинні оцінюватися разом з іншими матеріалами кримінального провадження, які надані на розгляд суду.
При цьому суд вважає, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а суд при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою, чи зміни запобіжного заходу на більш м'який не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визначення того, що обвинувачений поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні незаконні дії, проте враховує докази того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Тому, вислухавши учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що покладені в обґрунтування клопотанні прокурора обставини мають місце та підтверджуються на цьому етапі розгляду справи достатньою сукупністю даних, які перебувають у кримінальному провадженні,що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою.
Також, з урахування положень абзацу 8 ч. 4 ст.183 КПК України за наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення та встановлених ризиків, суд вважає за доцільне не визначати розмір застави.
За таких обставин суд дійшов до висновку про неможливість застосування домашнього арешту, застави, інших більш м'яких запобіжних заходів, та вважає за необхідне з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків продовжити ОСОБА_7 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів без визначення застави.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 178, 197, 199, 314-315, 331, 371-372 КПК України;
Клопотання прокурорапро продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Мазаново, Амурської області рф, громадянину України, не одруженому, зареєстрованому по АДРЕСА_1 , фактично проживаючому по АДРЕСА_2 продовжити строк тримання під вартою у Державній установі «Сумський слідчий ізолятор» до 24 год. 5 липня 2025 року без визначення застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, взятою під варту в той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий суддя: ОСОБА_9
Судді: ОСОБА_10
ОСОБА_11