line-break:strict'>
07 травня 2025 року
м. Київ
справа № 201/4523/24
провадження № 61-5315ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до об'єднаної профспілкової організації Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України»
про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати, компенсації невикористаної відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до об'єднаної профспілкової організації Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати, компенсації невикористаної відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада
2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до об'єднаної профспілкової організації Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати, компенсації невикористаної відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з об'єднаної профспілкової організації Дніпропетровської філії
ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 компенсацію
за невикористані відпустки (60 днів) у розмірі 133 935,53 грн, середній заробіток
за час вимушеного прогулу з вини відповідача в період з 01 березня по 10 квітня 2024 року в розмірі 105 200,31 грн, спричинену моральну шкоду в розмірі
5 000 грн, а всього 244 135,84 грн.
Стягнуто з об'єднаної профспілкової організації Дніпропетровської філії
ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 витрати
на правову допомогу в розмірі 20 000 грн.
Вирішено питання стягнення судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 рокуапеляційну скаргу об'єднаної профспілкової організації Дніпропетровської філії
ТОВ «Газорозподільні мережі України» задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада
2024 року скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до об'єднаної профспілкової організації Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати, компенсації невикористаної відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди залишено без задоволення.
Вирішено питання стягнення судового збору.
У квітні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року,
у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Ціна позову становить 291 885,07 грн, що станом на 01 січня 2025 року
не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 250= 757 000,00 грн).
Отже, судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі або у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Ураховуючи наведене, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня
2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до об'єднаної профспілкової організації Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати, компенсації невикористаної відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник