06 травня 2025 року
м. Київ
справа № 127/13791/23
провадження № 61-15976св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), ), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стороженка Максима Миколайовича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2024 року, постановлену у складі судді Жмудя О. О., та постанову Вінницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , в якому просила стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на її користь витрати на проведення ремонту у сумі 413 583,71 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про стягнення витрат на проведення ремонту залишено без розгляду.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Стороженком М. М., залишено без задоволення, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2024 року залишено без змін.
Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачка та її представник - адвокат Стороженко М. М., будучи належним чином повідомленими про день та час підготовчих судових засідань (29 травня 2024 року, 06 серпня 2024 року, 10 вересня 2024 року), повторно не з'явилися до суду без поважних причин,не надіслали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стороженко М. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, справу направити до суду першої інстанціїдля продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, допустив порушення права позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У січні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Стороженка М. М. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки (пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача».
Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 20 травня 2021 року у справі № 522/13928/15 (провадження № 61-2134св21), від 18 серпня 2021 року у справі № 495/9414/15-ц (провадження № 61-5230св21), від 10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18 (провадження № 61-16720св20), від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956св22).
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п'ята статті 130 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 травня 2023 року відкрито провадження у справі у загальному позовному провадженні.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2023 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті на 16 січня 2024 року.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2024 року справу повернено до стадії підготовчого провадження.
Про судове засідання, призначене на 29 травня 2024 року об 11 годині 30 хвилин представник позивача - адвокат Стороженко М. М. був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка.
Відповідно до протоколу судового засідання від 29 травня 2024 року, позивачка та її представник адвокат Стороженко М. М. у судове засідання не з'явилися.
Розгляд справи було відкладено на 06 серпня 2024 року о 12:00 годині, про що повідомлено сторону позивача телефонограмою.
06 серпня 2024 року представник ОСОБА_4 - адвокат Стороженко М. М. подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, судовий розгляд відкладено на 10 вересня 2024 року о 11:00 годині.
09 вересня 2024 року представник ОСОБА_4 - адвокат Стороженко М. М. подав клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 10 вересня 2024 року, у зв'язку з запланованою оздоровчою відпусткою з 01 вересня 2024 року до 10 жовтня 2024 року, просив відкласти розгляд справи на іншу дату.
Враховуючи, що сторона позивача належним чином була повідомлена про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце розгляду справи, двічі поспіль ані позивачка, ані її представник Стороженко М. М. не з'явилися у судове засідання, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надали, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно залишив позов ОСОБА_4 без розгляду на підставі пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України.
Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку процесуальній поведінці позивачки та її представника, вжито усіх необхідних заходів для надання позивачці та її представнику достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
З огляду на наведене відсутні підстави вважати, що права позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є порушеними.
Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).
Заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (пункти 135-139).
Ураховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, залишаючи позов ОСОБА_4 без розгляду, допустив порушення норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стороженка Максима Миколайовича залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник