06 травня 2025 року
м. Київ
справа № 461/7505/24
провадження № 61-5596ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Врона Андрій Валентинович, на рішення Галицького районного суду м. Львова
від 29 жовтня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,
У вересні 2024 року Акціонерне товариства «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 128 752, 32 грн.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 жовтня 2024 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17 квітня
2025 року, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за угодою
№ С-302-010558-21-980 від 04 червня 2021 року про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки в розмірі 128 752, 32 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
22 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Врона А. В. засобами поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 жовтня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року.
У касаційній сказі представник заявника просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення прострочених процентів у розмірі 59 192, 98 грн та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.
Згідно з частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суди не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17, від 12 травня
2022 року у справі № 336/5128/18, від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Вбачається, що між сторонами виник спір про стягнення заборгованості в розмірі 128 752, 32 грн,що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн).
Отже, касаційна скарга заявника подана на судові рішення у справі, які відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню.
Разом з тим, представник заявника посилається на підпункти а) та в) частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника, оскільки відповідач виступає діючим військовослужбовцем на якого розповсюджується окремі пільги, визначені чинним законодавством України, однак суди не можуть правильно вирішити питання щодо того, коли саме військовослужбовець набуває право на отримання таких пільг, які передбачені пунктом 15 статті 14 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх членів сімей», згідно з яким проценти за користування кредитом не нараховуються, оскільки практика Верховного Суду з даного питання є суперечливою.
Крім цього, важливою обставиною для перегляду даної справи в касаційному порядку виступає її суспільний інтерес, оскільки військовослужбовці на даний час під час дії воєнного стану в Україні, повинні виступати захищеною верствою населення та будь-які незаконні дії чи обтяження з боку приватних чи юридичних осіб не має бути.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України
від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Надавши оцінку доводам касаційної скарги, оскаржуваним судовим рішенням, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що справа має значний суспільний інтерес та виняткове значення для заявника та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Касаційна скарга подана у визначений законом строк та оформлена відповідно до статті 392 ЦПК України, зокрема, містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене, касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Керуючись статтями 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Врона Андрій Валентинович, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 жовтня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року.
Витребувати з Галицького районного суду м. Львова матеріали справи
№ 461/7505/24 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
Надіслати учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська