05 травня 2025 року
м. Київ
справа № 757/9503/19-ц
провадження № 61-4589ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, треті особи: Київська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону, Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Військової прокуратури Київського гарнізону, в якій просив визнати факт завдання йому моральної і матеріальної шкоди внаслідок протиправної бездіяльності Військової прокуратури Київського гарнізону; стягнути з державного бюджету компенсацію за нанесену йому моральну і матеріальну шкоду шляхом покладання на Державну казначейську службу України обов'язку перерахувати на банківський рахунок грошову суму у розмірі 2 164 594 грн.
03 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву до держави України в особі Міністерства юстиції України.
Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 03 грудня 2019 року залучив до участі у справі в якості співвідповідача Міністерство юстиції України.
Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 17 квітня 2024 року виключив з кола відповідачів Військову прокуратуру Київського гарнізону, Державну казначейську службу України та залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Військову прокуратуру Київського гарнізону, Державну казначейську службу України.
Печерський районний суд м. Києва рішенням від 10 червня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 27 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року залишив без змін.
У задоволенні клопотань ОСОБА_1 про постановлення окремих ухвал щодо порушення суддею Печерського районного суду м. Києва Ільєвою Т. Г. вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щодо порушення невстановленими особами вимог Закону України «Про доступ до судових рішень» та щодо порушення Печерським районним судом міста Києва вимог ЦПК України в частині направлення до суду апеляційної інстанції витребуваних матеріалів цивільної справи відмовив.
09 квітня 2025 року ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року в указаній вище справі.
Верховний Суд ухвалою від 10 квітня 2025 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження та їх нормативно-правового обґрунтування.
21 квітня 2025 року ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали, подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано уточнену редакцію касаційної скарги.
У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
За таких обставин касаційне провадження у зазначеній справі необхідно відкрити.
Крім того, у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, заявник посилається також на пункт 3 частини другої статті ЦПК України(відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Проте, вказана підстава касаційного оскарження судових рішень, Верховним Судом не може бути врахована при відкритті касаційного провадження, оскільки пункт 3 частини другої статті ЦПК України- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах для скасування судового рішення застосовується у разі зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, про що ОСОБА_1 було роз'яснено в ухвалі Верховного Суду від 10 квітня 2025 року. Однак, підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник у касаційній скарзі не обґрунтував.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України,
Відкрити касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року.
Витребувати з Печерського районного суду м. Києва цивільну справу № 757/9503/19-ц за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, треті особи: Київська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону, Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Роз'яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко