07 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/2572/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.(головуючої), Ємця А. А. та Колос І. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)
на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі
за позовом Компанії
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "На Залізничній"
про стягнення 100 458, 50 грн,
Компанія 21.04.2025 (через систему "Електронний суд") звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в кій просить скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 914/2572/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України.
Відповідно до положень частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З огляду на зазначене оскаржувана в касаційному порядку додаткова постанова апеляційного господарського суду від 08.04.2025, є пов'язаною з первісним судовим актом, а саме, постановою цього ж суду від 18.03.2025, тобто є її невід'ємною частиною.
Згідно з частинами п'ятою та сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у цій справі було подано у 2024 році, де відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року був визначений у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості у розмірі 100 458, 50 грн, з яких: 91 211,20 грн основний борг, 5 993,52 грн пеня, 687,82 грн 3 % річних та 2 565,96 грн інфляційні втрати у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки природного газу, а отже, ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800 грн), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
Так, згідно з рішенням Господарського суду Львівської області від 05.12.2024, яке залишене без змін постановою апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у цій справі, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку "На Залізничній" на користь Компанії 30 885,85 грн та 744,65 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Оскаржуваною в касаційному порядку додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, зокрема, заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "На Залізничній" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково; стягнуто з Компанії 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" цієї ж норми.
При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених згаданими підпунктами пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Однак наявності таких випадків з обставин даної справи Судом не вбачається, а обґрунтування скаржником наявності підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, зводиться лише до формального цитування положень вказаної норми, а тому не можуть вважатися належним обґрунтуванням обставин, які дають право вважати, що судове рішення може бути переглянуте в касаційному порядку.
Що ж до посилання скаржника, які містяться в касаційній скарзі, на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, то Суд зазначає, що наведений пункт 1 частини другої статті 287 цього Кодексу є саме підставами касаційного оскарження судових рішень, втім не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Отже, скаржником у касаційній скарзі не наведено обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України для перегляду справи в касаційному порядку.
З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись частиною п'ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 зі справи № 914/2572/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя А. Ємець
Суддя І. Колос