07 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/702/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.(головуючої), Ємця А. А. та Колос І. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Олексюка Андрія Руслановича (далі - Підприємець)
на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.02.2025 та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025
за позовом Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
до Підприємця
про стягнення 272 000,00 грн,
Підприємець 23.04.2025 (через систему "Електронний суд") звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Житомирської області від 06.02.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 906/702/24 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України.
Згідно з частинами п'ятою та сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у цій справі було подано у 2024 році, де відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року був визначений у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 272 000,00 грн штрафу та пені у зв'язку з невиконанням рішення Антимонопольного комітету України, а отже, ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800 грн), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
Так, згідно з рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.02.2025, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у цій справі, позов задоволено; стягнуто з Підприємця до Державного бюджету штраф у розмірі 136000,00 грн та пеню у розмірі 136000,00 грн, а також 3264,00 грн судового збору на користь Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" цієї ж норми.
При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених згаданими підпунктами пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Однак наявності таких випадків з обставин даної справи Судом не вбачається, а скаржником у касаційній скарзі не наведено обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України для перегляду справи в касаційному порядку.
З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємця на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.02.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись частиною п'ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Олексюка Андрія Руслановича на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.02.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 зі справи № 906/702/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя А. Ємець
Суддя І. Колос