29 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/3632/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Шипіка А.В.
ліквідатор ТОВ "Берліт-СК" - арбітражний керуючий Паніотов О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 12.02.2025
та на рішення Господарського суду міста Києва
від 22.07.2024
у справі № 910/3632/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича
до ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника
в межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфінкс ЛТД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК"
про банкрутство,-
1. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/3632/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфінкс ЛТД" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 15.01.2024.
2. 05.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича звернулось в Господарський суд м. Києва із заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21 заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника задоволено.
4. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
6. 05.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою № 0403/1/2025 від 04.03.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/3632/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025.
8. Ухвалою Верховного Суду від 24.03.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 № 0403/1/2025 від 04.03.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21 залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує доплату судового збору в розмірі 758,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21 та, шляхом виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України та належним чином зазначення підстави (підстав), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
9. 27.03.2025 від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла заява від 27.03.2025 про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено документ (квитанція ID: 7234-3870-4967-2695 від 27.03.2025), що підтверджує доплату судового збору в розмірі 758,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21.
10. Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 910/3632/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 № 0403/1/2025 від 04.03.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024; призначено розгляд касаційної скарги на 29.04.2025 о 10:00 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
11. Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд.
12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
12.1 Висновок арбітражного керуючого про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, з урахуванням його звіту за формою згідно з додатком 3 Методичних рекомендацій, що є визначеним частиною першою статті 77 ГПК України певним засобом доказування, у матеріалах справи - відсутній. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, зазначені у заяві кредитора, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
12.2 Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства.
13. Представник скаржника в судовому засіданні 29.04.2025 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі та розгляд клопотань Верховним Судом
14. Ліквідатором ТОВ "Берліт-СК" подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
15. У вказаному відзиві викладено клопотання про поновлення строку на його подання до Верховного Суду, яке мотивовано тим, що ліквідатор мав намір подати відзив своєчасно, проте в зв'язку із проблемами зі здоров'ям цього не зробив, на підтвердження чого до вказаного відзиву додано копію медичного висновку закладу охорони здоров'я від 17.04.2025.
16. Ліквідатор ТОВ "Берліт-СК" в судовому засіданні 29.04.2025 підтримав вказане клопотання.
17. Представник скаржника в судовому засіданні 29.04.2025 не заперечив проти вказаного клопотання.
18. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків.
18.1 Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2025, зокрема, встановлено учасникам справи строк на подачі до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу у строк до 18.04.2025.
18.2 25.04.2025 ліквідатором ТОВ "Берліт-СК" подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
18.3 Разом з тим, у вказаному відзиві викладено клопотання про поновлення строку на його подання до Верховного Суду, яке мотивовано тим, що ліквідатор мав намір подати відзив своєчасно, проте в зв'язку із проблемами зі здоров'ям цього не зробив, на підтвердження чого до вказаного відзиву додано копію медичного висновку закладу охорони здоров'я від 17.04.2025.
18.4 Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.
18.5 Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
18.6 Згідно статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
18.7 З огляду на викладене, з метою надання всім сторонам рівних можливостей для реалізації засад змагальності та з огляду на необхідність дотримання принципу пропорційності, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність врахування відзиву ліквідатора ТОВ "Берліт-СК" на касаційну скаргу ОСОБА_1 , враховуючи поважність причин пропуску строку встановленого на його подачу, а відтак про задоволення вказаного клопотання ліквідатора ТОВ "Берліт-СК".
19. Ліквідатор ТОВ "Берліт-СК" в судовому засіданні 29.04.2025 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Позиція Верховного Суду
20. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
21. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
22. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
23. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
23.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" було зареєстровано 26.01.2006 Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацію. Розмір статутного капіталу Товариства становить - 36 000,00 грн.
23.2 Відповідно до протоколу зборів учасників Товариства від 24.01.2006 № 1 засновниками є: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який володіє часткою в розмірі 12 240,00 грн., що становить 34 % статутного капіталу Товариства; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка володіє часткою в розмірі 11 880,00 грн., що становить 33 % статутного капіталу Товариства; ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який володіє часткою в розмірі 11 880,00 грн., що становить 33 % статутного капіталу Товариства.
23.3 Також, на установчих зборах, що відбулись 24.01.2006, директором Товариства був призначений засновник - ОСОБА_1 , який безперервно займав цю посаду до 30.12.2020.
23.4 Відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві від 19.07.2021 № 16/26-15-12-01-21 згідно з інформаційними ресурсами зазначеного органу головним бухгалтером Товариства є ОСОБА_2 .
23.5 Розмір статутного капіталу, а також розподіл часток учасників залишались незмінними до 21.12.2020.
23.6 18.12.2020 на виконання умов договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 17.12.2020 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як продавцями, з однієї сторони та ОСОБА_4 , як покупцем, з іншої сторони, було укладено Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Брліт-СК".
23.7 У відповідності до умов укладених правочинів продавці передали, а покупець прийняла частку в статутному капіталі ТОВ "Берліт-СК" у розмірі 36 000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу Товариства.
23.8 21.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про Товариства, а саме: "Зміна засновників (учасників) або відомостей про таких осіб".
23.9 В подальшому, 29.12.2020 рішенням одноосібного учасника ТОВ "Берліт-СК" № 1 були вирішені наступні питання: 1. ОСОБА_1 , який займав посаду директора Товариства безперервно з 24.01.2006, звільнено з посади директора за власним бажанням з 29.12.2020; 2. ОСОБА_4 призначено на посаду директора Товариства з 30.12.2020; 3. Затверджено нову редакцію Статуту Товариства.
23.10 При цьому відчуження часток засновників Товариства, зміна кінцевого бенефіціарного власника та керівника Товариства, відбулась невдовзі після ухвалення Господарським судом м. Києва рішення від 23.11.2020 про стягнення з боржника на користь ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфінкс ЛТД" грошових коштів в розмірі 2 039 357,70 грн., що і стало основною підставою для звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК".
23.11 Положеннями п. 4.1 Статуту Товариства, що діяв в період з 30.05.2012 по 30.12.2020 визначено, що кожен з учасників Товариства має право: брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному цим Статутом, одержувати інформацію про діяльність Товариства, знайомитися з даними бухгалтерського обліку та звітності; вимагати розгляду поставленого ним питання на загальних зборах учасників Товариства; обирати та бути обраним до керівництва Товариством; вносити пропозиції щодо вдосконалення діяльності Товариства, усунення недоліків в роботі органів управління та контролю.
23.12 Згідно з п. 4.2 Статуту учасники Товариства, серед іншого, зобов'язані: сприяти здійсненню Товариством своєї діяльності; надавати посильну допомогу в розвитку підприємницької діяльності Товариства та отримання ним прибутку; утримуватися від дій, які можуть заподіяти шкоду господарській діяльності або діловій репутації Товариства та інших учасників.
23.13 Відповідно до п.п. 7.3 - 7.6, 7.8 Статуту основним показником, що характеризує діяльність Товариства, є прибуток. Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність відповідно до чинного законодавства. Відповідальність за стан обліку, своєчасне подання бухгалтерської та іншої звітності покладено на головного бухгалтера Товариства, компетенція якого визначена чинним законодавством, а у випадку його відсутності - на директора. Товариство та його посадові особи несуть встановлену законодавством відповідальність за достовірність даних, що містяться в річному звіті та балансі.
23.14 П. 9.1 Статуту передбачено, що вищим органом Товариства є загальні збори учасників (надалі - Збори).
23.15 Згідно з п. 9.6 Статуту до компетенції Зборів, серед іншого, належить: визначення основних напрямів діяльності Товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання; обрання та відкликання членів виконавчого органу (директора) та ревізійної комісії (ревізора) Товариства; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків Товариства.
23.16 Відповідно до п. 9.21 Статуту управління поточною діяльністю Товариства здійснюється директором Товариства.
23.17 Директор призначається та звільняється з посади Зборами (п.п. 9.22, 9.28 Статуту).
23.18 Директор вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, які відносяться виключно до компетенції Зборів (п.п. 9.24, 9.27 Статуту).
23.19 Згідно з п. 9.29 Статуту директор несе безпосередню відповідальність за виробничу, господарську, фінансову діяльність Товариства.
23.20 Саме до моменту зміни учасників Товариства (державна реєстрація змін відбулась 21.12.2020) та зміни бенефіціарних власників, керівника Товариства і затвердження нової редакції Статуту (державна реєстрація змін відбулась 30.12.2020), відповідальність за фінансовий стан Товариства несли ОСОБА_1 (засновник та керівник), ОСОБА_2 (головний бухгалтер та засновник-учасник), ОСОБА_3 (засновник-учасник).
23.21 В процедурі розпорядження майном, Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська національна аудиторська компанія" було виготовлено Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" станом на 30.06.2021.
23.22 З вказаного звіту вбачається, що фінансовий стан Підприємства характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності. Структура балансу станом на 30.06.2021 є незадовільною, протягом досліджуваного періоду вартість майна зменшилася на 99,9 %. Фактично станом на 30.06.2021 Підприємство не мало у розпорядженні власних активів, а боргові зобов'язання становили 2 039,4 тис. грн.
23.23 Керівник Підприємства зобов'язаний був виявити ознаки критичної неплатоспроможності протягом 2017 - 2020 та відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, звернутися в місячний строк до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.
23.24 Окрім цього, у Звіті міститься висновок про наявність ознак доведення до банкрутства Боржника, а також наявні ознаки приховуваного банкрутства.
23.25 Обґрунтування доведення Товариства до банкрутства його засновниками базується на банківських виписках по рахунках Боржника, його фінансовій звітності та судовому рішенні про стягнення грошових коштів з Боржника, оскільки в процедурі банкрутства ТОВ "Берліт-СК", як зазначає арбітражний керуючий, під час виконання обов'язків розпорядника майна та ліквідатора Боржника йому не вдалось зв'язатись з керівництвом Товариства, також за юридичною адресою Боржник відсутній, а жодних документів пов'язаних з діяльністю Товариства його керівництвом передано не було. Пошук майна та коштів Боржника також жодних результатів не дав.
23.26 За результатами аналізу фінансових показників Боржника у період з 01.01.2017 по 30.06.2021 прослідковується стрімке зменшення активів Боржника, що в результаті стало наслідком відкриття провадження у справі про його банкрутство.
23.27 Так, необоротні активи Товариства протягом аналізованого періоду зменшились на 1,80 тис. грн і станом на 30.06.2021 взагалі були відсутні, а оборотні активи за цей же період взагалі зменшились на 18 788 тис. грн, вартість яких на кінець аналізованого періоду дорівнювала 0,0 тис. грн.
23.28 Згідно з відомостями фінансової звітності Боржника, станом на 31.12.2017 вартість його запасів зросла у 5 разів з 511 тис. грн до 2 561,1 тис. грн і залишалась незмінною по 31.12.2018.
23.29 Однак, станом на 31.12.2019 залишкова вартість запасів зменшилась у 213 разів та вже становила 12 тис. грн у порівнянні з минулим періодом.
23.30 Станом на 31.12.2020 - 31.12.2023 жодної звітності Боржником не подавалось, а розшук його активів результатів не дав, що вказує на свідоме виведення активів Боржника його колишніми засновниками та припинення діяльності Товариства.
23.31 Згідно з даними останньої поданої Товариством фінансової звітності малого підприємства станом на 31.12.2019 обліковувалась дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на суму 1 025,00 тис. грн та дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом на суму 66,20 тис. грн.
23.32 Хоча, у порівнянні з 2017 та 2018, на кінець таких звітних періодів, розмір дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги становив 9 928,1 тис. грн та 9 920,9 тис. грн відповідно.
23.33 Згідно з фінансовою звітністю підприємства поданої Боржником станом на 31.12.2019 на рахунках боржника обліковувались гроші та їх еквівалент в сумі 11,4 тис, грн.
23.34 Відповідно до отриманої на запит ліквідатора інформації від Головного управління ДПС у м. Києві від 19.07.2021 № 16/26-15-12-01-21, ТОВ "Берліт-СК" мало два відкритих рахунки в Акціонерному банку "Південний" та в Акціонерному товаристві комерційний банк "Приватбанк".
23.35 Згідно з даними виписки по рахунку Боржника в Акціонерному банку "Південний" за період з 02.08.2017 по 26.07.2021, залишок грошових коштів на банківському рахунку станом на 31.12.2020 становив 547,30 грн, а вже станом на 26.07.2021 - 0,00 грн.
23.36 Окрім цього, зі змісту даної виписки вбачається, що ТОВ "Берліт-СК" за рахунок отриманих 06.09.2017 від ТОВ "Сфінкс ЛТД" грошових коштів здійснило розрахунок з контрагентом ТОВ "Лібор Приват" (код ЄДРПОУ 40746405), якому перерахувало грошові кошти в сумі 1 214 007,38 грн у періоді з 13.09.2017 по 15.09.2017.
23.37 При цьому, як зазначає ліквідатор, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, дане товариство фігурує у низці кримінальних проваджень, пов'язаних з веденням фіктивного підприємництва, ухиленням від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
23.38 Також, згідно з даними виписки по рахунку Боржника в АТ КБ "Приватбанк" за період з 01.01.2017 по 26.07.2021, залишок грошових коштів на банківському рахунку станом на 31.12.2020 становив 402,00 грн, а вже станом на 26.07,2021 - 0,00 грн.
23.39 Враховуючи викладене, протягом досліджуваного періоду фінансових показників Товариства, які ґрунтуються на поданій ним фінансовій звітності підприємства, вбачається стрімке погіршення рентабельності Товариства, внаслідок чого балансова вартість його майна зменшилась на 99,9 %, власний капітал зменшився на 220,52% і станом на 30.06.2021 становив від'ємне значення -2039 тис. грн, у зв'язку з чим Боржник не здатен розрахуватись за своїми зобов'язаннями, що дає підстави дійти висновку про доведення Боржника до банкрутства його засновниками/керівництвом.
23.40 Окрім того, у цій справі про банкрутство ТОВ "Берліт-СК" наявні ознаки приховуваного банкрутства, які виражаються в наступному: Боржником подано завідомо неправдиву інформацію про фінансово- господарський стан підприємства, яка створює оманливе враження про нормальний фінансовий стан підприємства і таким чином приховує стійку фінансову неспроможність (у фінансовій звітності станом на 31.12.2019 Боржником не в повній мірі відображено суму поточної кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, а саме: замість 2 039 357,7 тис. грн вказано 245 тис. грн); у Боржника наявна значна (понад триста мінімальних розмірів заробітних плат) сума непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настав більше як три місяці тому (рішення Господарського суду м. Києві від 23.11.2020 у справі № 910/13835/19 про стягнення грошових коштів у сумі 2 039 357,7 грн набрало законної сили 23.12.2020).
23.41 Одночасно з цим, після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Берліт-СК" Боржник не передав арбітражному керуючому, як розпоряднику майна та ліквідатору, жодне майно і документи Товариства.
23.42 Окрім цього, за два дні до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 23.11.2020 у справі № 910/13835/19 у Боржника повністю змінився склад його учасників.
24. Аргументи скаржника (пункт 12.1, 12.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
25. Згідно частини першої статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
26. Водночас, умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).
27. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
28. Частиною другою статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
29. У справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.
30. Елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
31. Щодо об'єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.
32. Суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника
33. Об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.
34. Щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб'єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту.
35. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.
36. Щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення). Однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності. Право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
37. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).
38. Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.
39. Згідно з цими правилами суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.
40. Тобто, до суб'єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:
- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов'язання ("фірмами одноденками" тощо);
- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;
- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;
- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;
- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;
- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об'єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;
- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо. Наведений перелік прикладів не є вичерпним.
41. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18.
42. Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
43. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
44. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
45. У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
46. Отже якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16.
47. За положеннями частин першої, другої статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
48. Згідно частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
49. Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
50. В свою чергу, за приписами статті 11 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства зобов'язані: а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; г) нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.
51. Відповідно до статті 23 Закону України "Про господарські товариства", управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства є фізичні особи - голова та члени виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, наділені повноваженнями з управління товариством, якщо утворення такого органу передбачено установчими документами товариства.
52. Згідно статті 58 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
53. За приписами частин першої - четвертої статті 61 Закону України "Про господарські товариства", загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.
54. Згідно частин першої - третьої статті 4 Кодексу України з процедур банкрутства: Засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства. Засновниками (учасниками, акціонерами) боржника, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство).
55. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.
56. Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
57. Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності у даній справі є механізмом відновлення порушених прав кредитора, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов'язаних з боржником і, як наслідок, недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
58. Судами встановлено, що об'єктивну сторону правопорушення у цій справі складають неправомірні дії/бездіяльність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які призвели до неможливості виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Сфінкс ЛТД" та подальшого відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК", а також подання завідомо неправдивої інформації про фінансово-господарський стан підприємства, яка створила оманливе враження про нормальний фінансовий стан підприємства і таким чином приховала стійку фінансову неспроможність (у фінансовій звітності станом на 31.12.2019 Боржником не в повній мірі відображено суму поточної кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, а саме: замість 2 039 357,7 тис. грн вказано 245 тис. грн).
59. Також, судами встановлено, що суб'єктами правопорушення є: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який володів часткою в розмірі 12 240,00 грн, що становила 34 % статутного капіталу Товариства, та який перебував на посаді директора з 24.01.2006 до 30.12.2020; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка володіла часткою в розмірі 11 880,00 грн, що становила 33 % статутного капіталу Товариства та була головним бухгалтером товариства; ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який володів часткою в розмірі 11 880,00 грн, що становила 33 % статутного капіталу Товариства.
60. Судами встановлено, що суб'єктивною стороною правопорушення є відношення ОСОБА_1 , як засновника та директора, ОСОБА_2 , як учасника та головного бухгалтера та ОСОБА_3 , як учасника товариства до виконання своїх обов'язків, свідоме вчинення дій, а також допущення бездіяльності, наслідком чого стало зменшення активів товариства та подальша його неплатоспроможність.
61. У разі, якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного (постанови). Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 24.02.2021 у справі № Б8/191-10, від 07.04.2021 у справі № 911/1815/17
62. Відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ під час виконання своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
63. Як встановлено судами попередніх інстанцій, загальна сума кредиторських вимог згідно з реєстром кредиторів складає 2 062 057,70 грн, які не були задоволені в ліквідаційній процедурі боржника. В свою чергу, за результатами здійсненого ліквідатором аналізу відомостей про майновий стан боржника, встановлено відсутність активів у боржника, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів.
64. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 вказав, що за змістом наведених норм розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства, визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
65. З огляду на встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що розмір вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства складає 2 062 057,70 грн.
66. Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.
67. Як вже було зазначено, статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.
68. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порушення статті 61 КУзПБ не спростували наявності своєї вини у доведенні боржника до банкрутства та не довели відсутності причинно-наслідкового зв'язку між їх діями/бездіяльністю і банкрутством Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК".
69. Враховуючи викладене, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість поданої заяви.
70. Враховуючи встановлення судами попередніх інстанцій наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення щодо кожного з відповідачів (осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності) та неподільність завданої шкоди щодо кожної з цих осіб, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідні особи мають нести відповідальність солідарно.
71. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункт 12.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
72. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
73. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
74. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
75. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
76. Як вже було зазначено, відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
77. При цьому, аргументи скаржника (пункт 12.1 постанови) фактично зводяться до намагання встановити нові обставини, здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
78. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
79. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
80. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
81. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
82. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
83. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
84. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
85. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень були дотримані.
86. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
87. Окрім того, ухвалою Верховного Суду від 07.04.2025 у цій справі, зокрема, було задоволено клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21 та зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
88. Відповідно до частини третьої статті 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
89. З огляду на те, що Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін, необхідним є також поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 № 0403/1/2025 від 04.03.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21 залишити без змін.
3. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк