06 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13458/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2025 (суддя Пукас А.Ю.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 (колегія суддів: Демидова А.М., Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД"
про стягнення 871 197,75 грн,
1. У листопаді 2024 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" про стягнення 871 197,75 грн штрафу.
2. Господарський суд міста Києва рішенням від 08.01.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025, у задоволенні позову відмовив.
3. 18.04.2025 Акціонерне товариство "Укргазвидобування" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
4. 22.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" через систему Електронний суд подало заперечення щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування".
5. Дослідивши матеріали касаційної скарги та заперечення відповідача, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
7. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
8. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).
10. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
11. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
12. Скаржник оскаржує судові рішення, якими вирішено спір про стягнення 871 197,75 грн, а тому вони не підлягають касаційному оскарженню.
13. Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли би бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК.
14. Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та що справа має виняткове значення для нього (підпункти "а", "в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК).
15. Скаржник вказує, що скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема, щодо стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний у справах, де учасник посилається на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події. Касаційна скарга стосується питання основних положень про докази і доказування, зокрема "вірогідності доказів" для встановлення обставин справи, зокрема, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події у господарських правовідносинах. В контексті обставин справи №910/13458/24 постають такі питання, які мають фундаментальне значення для правозастосовчої практики: 1) яким чином та якими доказами стороною в контексті ст.79 ГПК може бути доведено відсутність у іншої сторони документів; 2) чи є в такому випадку стверджувальна обставина більш вірогідними доказом у випадку, якщо інша сторона не надала будь-яких доказів на підтвердження протилежного та не заперечує відсутність у неї таких документів.
16. Разом з тим, фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
17. Виняткове значення скаржник обґрунтовує тим, що він є найбільшою нафтогазовидобувною компанією в Україні, включений до переліку об'єктів, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки України, на нього покладені спеціальні обов'язки та він виконує мобілізаційні завдання із забезпеченням держави необхідним обладнанням та продукцією; у зв'язку із здійсненням господарського діяльності скаржник укладає велику кількість господарських договорів, умовами яких (зокрема і спірного договору) є застосування штрафних санкцій у випадку відсутності у контрагентів дозвільних документів; висновки суду у справі №910/13458/24 фактично ставлять скаржника у завідомо невигідне становище та нівелюють його право на стягнення штрафних санкцій у судовому порядку.
18. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для скаржника.
19. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
20. Саме лише посилання на випадки, зазначені у підпунктах "а", "в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК не свідчить про наявність належних обґрунтувань, за яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.
21. Верховний Суд дослідив та оцінив ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. З урахуванням цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та/або справа має виняткове значення для скаржника.
22. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
23. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
24. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
25. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
26. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
27. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
28. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.
29. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/13458/24 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
І. Кондратова