Іменем України
07 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/204/25
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп»,
вул. Чернігівський шлях, 5, м. Мена, Корюківський район, Чернігівська область, 15600;
до відповідача: Кулай Катерини Геннадіївни,
АДРЕСА_1 ;
предмет спору: про стягнення 67554,56 грн
без повідомлення (виклику) повноважних представників сторін
03.03.2024, надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп» (далі - ТОВ “Олімп») до фізичної особи Кулай Катерини Геннадіївни (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення 67554,56 грн заборгованості з орендної плати за строкове оплатне користування нежитловим приміщенням (офісом) у період з 01.08.2022 по 31.12.2024, за договором оренди майна від 21.12.2020 б/н (далі - Договір). Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасного розрахунку за отримані послуги.
Спір між сторонами виник з виконання саме господарського договору, укладеного між ТОВ “Олімп» та ФОП Кулай Катериною Геннадіївною, яка станом на 19.04.2023 припинила здійснення підприємницької діяльності за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (запис: 2000640060001049391), а тому підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
Суд здійснив перевірку реєстрації місця проживання фізичної особи ОСОБА_1 згідно з відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру та установив, що відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (витяг залучений до матеріалів справи).
Після усунення недоліків позовної заяви, суд прийняв її до розгляду, відкрив провадження в справі № 927/204/25 в порядку спрощеного позовного провадження; установив учасникам справи процесуальні строки для подачі до суду заяв по суті заявлених вимог, у порядку статей 165 - 167, 178, 184 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), про що постановив ухвалу від 10.03.2025.
Ухвала про відкриття провадження в справі від 10.03.2025 направлена сторонам засобами електронного зв'язку в підсистемі Електронний суд.
Відповідачка, у належний строк, скористалась правом на подачу відзиву на позову, яким заперечила проти задоволення позову, оскільки після введення в країні воєнного стану не використовувала орендоване приміщення та не проводила господарську діяльність, поза як перебуває за кордоном з 31.03.2022. Просила суд врахувати частину 6 статті 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за положеннями якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Звертала увагу суду, що рахунки на оплату вартості наданих послуг з оренди спірного приміщення були направлені позивачем лише в серпні 2024 року, разом з повідомленням про розірвання договору оренди. Поставила під сумнів правомірність розрахунку орендної плати, проведеного позивачем у спірному періоді, з урахування індексації.
Позивач, у належний строк, подав відповідь на відзив, в якому спростовуючи доводи відповідачки зазначив, що остання протягом усього часу дії Договору не зверталась до нього з повідомленням про неможливість використовувати орендоване приміщення та не ініціювала дострокове його розірвання, а тому має розрахуватись за отримані послуги.
Відповідачка скористалась правом на подачу письмових заперечень та підтримала правову позицію, наведену в відзиві на позов.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз'яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі від 10.03.2025.
Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
21.12.2020, між ТОВ «Олімп» (позивач, орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Кулай К.Г. (відповідачка, орендар) укладений договір оренди майна, за умовами якого (пункти 1.1., 1.4.) орендодавець здає, а орендар бере в термінове оплатне користування наступне майно: кімнату № 45, розташовану на 3-му поверсі адмінбудівлі ТОВ «Олімп», загальною площею 23,9 кв. м. (м. Мена, вул. Чернігівський шлях, 5). Майно здається в оренду для розміщення офісу, терміном на один рік, що закінчується 21.12.2021. За умовами п. 7.1. Договір вважається продовженим на такий же термін, якщо жодна із сторін не заявить вимогу про його розірвання за місяць до закінчення терміну дії.
Відповідно до п. 3.1. Договору орендодавець зобов'язаний протягом 10 днів після його підписання надати, а орендар прийняти майно в оренду, для цього, при передачі майна сторони зобов'язані скласти акт здачі-приймання майна в оренду.
На виконання наведених умов Договору, 21.12.2020, сторонами підписаний акт приймання-передачі майна, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у користування кімнату № 45. Приміщення на момент передачі знаходилося в задовільному стані.
Сторони, в розділі 2 Договору «Розмір орендної плати та розрахунки згідно з договором», погодили: орендар зобов'язаний вносити орендодавцю плату за користування майном з розрахунку 60,00 грн за 1 кв. м. Розмір орендної плати не включає комунальні послуги, опалення, електроенергію та радіо. Оплата за комунальні послуги, опалення, електроенергію та радіо проводиться згідно з тарифами, за рентабельністю. Ціна за оренду та інші послуги, в односторонньому порядку, може переглядатись орендодавцем з урахуванням рівня інфляції, індексації основних засобів та рішень, прийнятих правлінням.
Внесення орендних платежів та інших послуг орендар проводить щомісячно на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 днів після пред'явлення рахунку.
Виходячи з умов пунктів 5.1., 5.2., сторони погодили, що Договір може бути достроково розірваний однією із сторін, якщо інша сторона систематично порушує зобов'язання по ньому.
Договір може бути розірваний в безумовному порядку: орендодавцем у випадку, якщо орендар не вніс орендну плату в порядку п. 2.5., а також у випадку порушення громадського порядку, використання не за цільовим призначенням.
Орендодавець чи орендар має право розірвати цей Договір, попередивши іншу сторону за один місяць.
Відповідно до наведених умов, 14.08.2024, позивач звернувся до відповідачки з листом-повідомленням № 28 про розірвання в односторонньому порядку Договору оренди через місяць з дня попередження орендаря (тобто, з 14.09.2024), з підстав систематичного порушення орендарем договірних зобов'язань щодо внесення орендної плати за користування спірним приміщенням. До листа-повідомлення згідно з описом вкладення додано: акт звірки розрахунків по орендній платі станом на 01.08.2024 та копії рахунків на оплату наданих послуг (поштове відправлення: 1560000001944), що отримані відповідачкою 17.08.2024.
За доводами позивача, орендар до цього часу не повернула за актом здачі - приймання спірне приміщення зі строкового оплатного користування та не погасила заборгованість з орендної плати, не відшкодувала вартість послуг з опалення, нарахованих у період фактичного користування, з серпня 2022 по грудень 2024 років, в загальній сумі 67554,56 грн, що стало підставою для пред'явлення цього позову до суду.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач у спірному періоді виставив до сплати відповідачці наступні рахунки-фактури:
- № 209 від 31.08.2022 (за серпень 2022 року) на суму 1881,65 грн;
- № 230 від 30.09.2022 (за вересень 2022 року) на суму 1902,44 грн;
- № 265 від 31.10.2022 (за жовтень 2022 року) на суму 1938,53 грн;
- № 297 від 30.11.2022 (за листопад 2022 року) на суму 2463,85 грн, з них: 1987,05 грн за послуги з оренди приміщення та 476,81 грн витрат з опалення;
- № 315 від 28.12.2022 (за грудень 2022 року) на суму 2953,80 грн, з них: 2000,91 грн за послуги з оренди приміщення та 952,89 грн витрат з опалення;
- № 19 від 31.01.2023 (за січень 2023 року) на суму 2870,87 грн, з них: 2015,01 грн за послуги з оренди приміщення та 855,86 грн витрат з опалення;
- № 20 від 28.02.2023 (за лютий 2023 року) на суму 2981,76 грн, з них: 2031,02 грн за послуги з оренди приміщення та 950,74 грн витрат з опалення;
- № 21 від 31.03.2023 (за березень 2023 року) на суму 2806,34 грн, з них: 2045,12 грн за послуги з оренди приміщення та 761,22 грн витрат з опалення;
- № 22 від 30.04.2023 (за квітень 2023 року) на суму 2075,72 грн;
- № 23 від 31.05.2023 (за травень 2023 року) на суму 2079,78 грн;
- № 24 від 30.06.2023 (за червень 2023 року) на суму 2090,29 грн;
- № 25 від 31.07.2023 (за липень 2023 року) на суму 2107,02 грн;
- № 26 від 31.08.2023 (за серпень 2023 року) на суму 2107,02 грн;
- № 27 від 30.09.2023 (за вересень 2023 року) на суму 2107,02 грн;
- № 28 від 31.10.2023 (за жовтень 2023 року) на суму 2117,54 грн;
- № 29 від 30.11.2023 (за листопад 2023 року) на суму 2522,17 грн, з них: 2134,27 грн за послуги з оренди приміщення та 387,90 грн витрат з опалення;
- № 30 від 29.12.2023 (за грудень 2023 року) на суму 3005,19 грн, з них: 2144,79 грн за послуги з оренди приміщення та 860,40 грн витрат з опалення;
- № 1 від 31.01.2024 (за січень 2024 року) на суму 3166,03 грн, з них: 2159,84 грн за послуги з оренди приміщення та 1006,19 грн витрат з опалення;
- № 2 від 29.02.2024 (за лютий 2024 року) на суму 3038,17 грн, з них: 2168,45 грн за послуги з оренди приміщення та 869,72 грн витрат з опалення;
- № 3 від 31.03.2024 (за березень 2024 року) на суму 2669,87 грн, з них: 2177,05 грн за послуги з оренди приміщення та 492,82 грн витрат з опалення;
- № 4 від 30.04.2024 (за квітень 2024 року) на суму 2188,05 грн;
- № 5 від 31.05.2024 (за травень 2024 року) на суму 2192,35 грн;
- № 6 від 30.06.2024 (за червень 2024 року) на суму 2205,49 грн;
- № 7 від 31.07.2024 (за липень 2024 року) на суму 2254,01 грн;
- № 9 від 30.08.2024 (за серпень 2024 року) на суму 2254,01 грн;
- № 10 від 30.09.2024 (за вересень 2024 року) на суму 2267,63 грн;
- № 11 від 31.10.2024 (за жовтень 2024 року) на суму 2301,57 грн;
- № 11 від 30.11.2024 (за листопад 2024 року) на суму 3128,03 грн, з них: 2308,50 грн за послуги з оренди приміщення та 819,53 грн витрат з опалення;
- №12 від 31.12.2024 (за грудень 2024 року) на суму 3173,44 грн, з них: 2352,24 грн за послуги з оренди приміщення та 821,20 грн витрат з опалення.
Згідно з переліченими рахунками-фактури, відповідачем, у період з серпня 2022 року по грудень 2024 року, отримані послуги з оренди нерухомого майна на суму 61594,36 грн та послуги з утримання орендованого майна (витрати на опалення) на суму 9255,28 грн.
Суд установив, що в матеріалах справи (як вірно звертає увагу відповідачка) відсутні належні докази на підтвердження своєчасного направлення перелічених рахунків на адресу орендаря Кулай К.Г.
Натомість, згідно з листами-повідомленнями: № 28 від 14.08.2024 (поштове відправлення: 1560000001944), № 32 від 05.11.2024 (поштове відправлення: 1560000031576), № 54 від 08.01.2025 (поштове відправлення № 1560000062617), до яких за описами вкладення були додані рахунки на оплату (без визначення їх переліку) та акти звірки розрахунків сторін за Договором, вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідачки з вимогою погасити прострочену заборгованість та інформував останню про виставлені до сплати суми в спірному періоді (згідно з актами звірки, складеними ним в односторонньому порядку).
Водночас, неотримання відповідачкою рахунків-фактури за Договором, за висновком суду, не є підставою для звільнення останньої від обов'язку розрахуватись за фактично спожиті послуги. Ненадання (або несвоєчасне надання) рахунку-фактури не є відкладальною умовою, в розумінні статті 212 ЦК України, та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України.
За п. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Як визначено частинами 1, 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
За частиною 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Матеріалами справи підтверджується, що в період з 21.12.2020 по 13.09.2024, в оплатному користуванні відповідачки знаходилось нерухоме майно, офіс № 45, площею 23,9 кв. м., за адресою: вул. Чернігівський шлях, 5, м. Мена, Чернігівська область, на підставі договору оренди майна від 21.12.2020 (діючого в указаному періоді).
Відтак, у період з 21.12.2020 по 13.09.2024, позивач правомірно, керуючись умовами чинного Договору, нараховував відповідачці до сплати оренду плату в погодженому розмірі, з урахуванням її індексації (пункти 2.1., 2.4.).
Суд здійснив перевірку розрахунку розміру орендних платежів, у період з 01.08.2022 по 13.09.2024 років, з урахуванням їх коригування на індекси інфляції, діючі в спірному періоді, та встановив, що позивачем допущені арифметичні помилки, а також невірно проіндексовані платежі в місяці, в яких індекс інфляції був менше одиниці (тобто протягом часу, коли мала місце дефляція).
За перерахунком суду, розмір орендних платежів, у період з 01.08.2022 по 13.09.2024, за погодженими сторонами умовами, склав 52327,92 грн. Відтак, відповідачка зобов'язана розрахуватись перед позивачем за фактично спожиті послуги з оренди спірного приміщення в указаному періоді (протягом дії Договору) в сумі 49032,84 грн (беручи до увагу: позитивне сальдо в розмірі 4704,92 грн на 01.08.2022 та часткову оплату в розмірі 8000,00 грн на 23.08.2022, складові яких сторонами під сумнів не ставиться).
Суд установив, що починаючи з 14.09.2024 договір оренди майна від 21.12.2020 є розірваним в односторонньому порядку, за ініціативою позивача, відповідно до п. 5.2.1. Договору, про що свідчить лист-повідомлення ТОВ «Олімп» від 14.08.2024 № 28, отриманий відповідачкою 17.08.2024.
Оскільки орендоване приміщення не було повернуте відповідачкою в установленому Договором порядку, в позивача наявне право на стягнення з останньої неустойки в подвійному розмірі орендної плати, починаючи з 14.09.2024, за весь час прострочення, відповідно до приписів статті 785 ЦК України, натомість такої вимоги до суду ним не заявлено.
З установлених обставин, за висновком суду, позивач неправомірно продовжував нарахувати відповідачці орендну плату після розірвання Договору, тобто позов у частині вимог про стягнення основного боргу з орендних платежів у період з 14.09.2024 по 31.12.2024 не підлягає задоволенню.
За висновком суду, позивачем, на підставі належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77ГПК України, не доведений обсяг та вартість спожитих послуг з утримання орендованого майна (витрати з опалення). Суд позбавлений можливості перевірити правомірність нарахування позивачем заявленого розміру витрат у спірному періоді, оскільки вихідні дані (час роботи обладнання, амортизаційні відрахування, витрачені паливні ресурси, витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу, діючі тарифи) документально не підтверджені.
Позов, у частині вимог про відшкодування за рахунок відповідачки витрат з утримання орендованого приміщення (витрат на опалення) в спірному періоді, за висновком суду, не підлягає задоволенню за недоведеністю їх фактичного розміру.
Суд відхилив як необґрунтовані заперечення відповідачки в частині відсутності підстав для стягнення орендної плати за Договором протягом дії форс-мажорних обставин.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Відповідачкою не надано доказів неможливості використання орендованого приміщення протягом серпня 2022 - вересня 2024 років, внаслідок настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану). Відтак, суд не вбачає підстав для застосування до спірних відносин сторін приписів частини 6 статті 762 ЦК України.
Відповідачкою також не надано доказів повідомлення позивача про неможливість використання орендованого приміщення в указаному періоді.
Відповідачка не скористалась правом на ініціювання розірвання Договору, в односторонньому порядку, відповідно до умов п. 5.2.2. цього Договору.
За приписами частин 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).
Відповідно до частини 4 цієї статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Здійснивши аналіз матеріалів справи, встановивши фактичні обставини які мають значення для вирішення наявного спору, суд дійшов висновку, що позивачем доведене, на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76 - 79 ГПК України, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів як орендодавця за Договором в частині своєчасного отримання орендної плати за період з 01.08.2022 по 13.09.2024 (протягом дії Договору оренди), на суму 49032,84 грн (за перерахунком суду), а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Суд відмовив у задоволенні позову в частині вимог про стягнення орендних платежів за Договором, після припинення його дії, в період з 14.09.2024 по 31.12.2024, та в частині відшкодування витрат з утримання орендованого приміщення, в період з листопада 2022 по грудень 2024 років (з підстав зазначених вище).
При ухваленні рішення, суд, зокрема, вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат, до яких, у тому числі, належить судовий збір.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідачки відшкодовуються позивачу судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2197,80 грн пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 178, 184, 238, 241, 247, 251, 252 ГПК України, господарський суд
1. Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп» (вул. Чернігівський шлях, 5, м. Мена, Корюківський район, Чернігівська область, 15600; код ЄДРПОУ 30485625) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 67554,56 грн.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп» (вул. Чернігівський шлях, 5, м. Мена, Корюківський район, Чернігівська область, 15600; код ЄДРПОУ 30485625) 49032,84 грн заборгованості з орендної плати, за період з 01.08.2022 по 13.09.2024, та 2197,80 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А.В. Романенко