18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"06" травня 2025 р. Справа № 925/485/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
розглянувши заяву Обласного комунального підприємства “Готельний
комплекс »Дніпро» Черкаської обласної ради, м. Черкаси
про забезпечення позову до подання позову,
02 травня 2025 року від Обласного комунального підприємства “Готельний комплекс »Дніпро» Черкаської обласної ради надійшла заява про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви за позовом Обласного комунального підприємства “Готельний комплекс »Дніпро» Черкаської обласної ради до Черкаської міської ради про оскарження рішення №76-145 від 03 квітня 2025 року “Про надання Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Святителя-хірурга Луки, 4».
В обґрунтування поданої заяви Обласне комунальне підприємство “Готельний комплекс »Дніпро» Черкаської обласної ради вказує, що комплекс будівель, що знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул. Святителя-хірурга Луки, 4, перебуває на балансі Обласного комунального підприємства “Готельний комплекс “Дніпро» Черкаської обласної ради.
Даний комплекс будівель було передано в оренду згідно договору оренди комплексу будівель та споруд №398 від 07 травня 2015 року, укладеного з приватним підприємством “Міськбуд-Плюс». В подальшому до вказаного договору Додатковими угодами вносилися зміни, в тому числі щодо сплати земельного податку та терміну його дії.
Відповідно до пункту 21 Статуту Обласного комунального підприємства »Готельний комплекс “Дніпро» Черкаської обласної ради, затвердженого розпорядженням голови обласної ради від 25 квітня 2023 року № 89-р, майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області, управління якою від імені територіальних громад здійснює Черкаська обласна рада.
Земельна ділянка за кадастровим номером 7110136700:02:003:0034, перебуває у комунальній власності Черкаської міської територіальної громади та раніше перебувала в постійному користуванні Обласного комунального підприємства “Готельний комплекс “Дніпро» Черкаської обласної ради згідно з рішенням Черкаської міської ради від 18 вересня 2015 року № 2-1636.
Обласне комунальне підприємство “Готельний комплекс “Дніпро» Черкаської обласної ради звернулось до Черкаської міської ради з заявою про припинення права постійного користування з метою її подальшої передачі в оренду приватному підприємству “Міськбуд-Плюс», як орендарю комплексу будівель за вказаною вище адресою.
Черкаською міською радою було прийняте рішення від 28 липня 2016 року №2-885, яким припинено право постійного користування Обласного комунального підприємства “Готельний комплекс “Дніпро» Черкаської обласної ради земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:02:003:0034 та передано її на праві оренди приватному підприємству “Міськбуд-Плюс» в розмірі, в якому вона була сформована за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.
Дана земельна ділянка до 30 квітня 2020 року перебувала в користуванні приватного підприємства “Міськбуд-Плюс» як орендаря комунального майна Черкаської обласної ради.
Позивач зазначає, що на даний час Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 5,3731 га (кадастровий номер 7110136700:02:003:0034) по вул. Святителя-хірурга Луки, 4, яка за цільовим призначенням віднесена до земель рекреаційного призначення (для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення код КВЦПЗ - 07.01).
Дані обставини підтверджуються пунктом 1 рішення Черкаської міської ради №76-145 від 03 квітня 2025 року “Про надання Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Святителя-хірурга Луки, 4».
В пояснювальній записці до проєкту рішення №4921-9-з зазначено, що в процесі моніторингу використання земель міста Черкаси було виявлено факт бездокументарного користування земельною ділянкою кадастровий номер 7110136700:02:003:0034 площею 5,3731 га по вул. Святителя-хірурга Луки, 4. Починаючи із 01 жовтня 2020 року по даний час суб'єкт права управління, а саме Обласне комунальне підприємство “Готельний комплекс “Дніпро», ухиляється від оформлення будь-якого правового титулу користування землею (право постійного користування чи право оренди). Дані дії призводять до безоплатного користування та недоотримання бюджетом міста значних сум. Зазначений поділ земельної ділянки необхідний для задля можливості подальшого продажу права власності чи права оренди земельної ділянки.
Обласне комунальне підприємство “Готельний комплекс “Дніпро» зазначає, що договір оренди нерухомого майна № 398 від 07 травня 2015 року, з подальшими змінами і доповненнями, що раніше був укладений між Обласним комунальним підприємством “Готельний комплекс “Дніпро» Черкаської обласної ради та приватним підприємством “Міськбуд-Плюс», розірваний згідно рішення Господарського суду Черкаської області від 19 вересня 2024 року по справі № 925/477/24. Відповідне судове рішення набрало законної сили 22 жовтня 2024 року.
На думку Обласного комунального підприємства “Готельний комплекс “Дніпро», припинення договору оренди земельної ділянки, укладеного з приватним підприємством “Міськбуд-Плюс» є підставою для передачі земельної ділянки в постійне користування Обласному комунальному підприємству “Готельний комплекс “Дніпро».
В свою чергу, прийняття міською радою відповідного рішення порушує основні принципи земельних правовідносин, що врегульовані статтею 92 Земельного кодексу, серед яких забезпечення гарантій прав на землю, а саме права постійного користування на сформовану земельну ділянку кадастровий номер: 7110136700:02:003:0034, що розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Святителяхірурга Луки, 4.
У разі поділу або об'єднання земельних ділянок первинна земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, що передбачено частиною 13 статті 79-1 Земельного кодексу України.
Припинення існування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав унеможливить в подальшому захист прав та інтересів Обласного комунального підприємства “Готельний комплекс “Дніпро» щодо даної земельної ділянки.
В зв'язку з чим Обласне комунальне підприємство “Готельний комплекс »Дніпро» Черкаської обласної ради просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом заборони Черкаській міській раді та Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, а також будь-яким іншим особам, які будуть діяти від імені або за завданням останніх, проводити будь-які дії щодо здійснення поділу земельної ділянки площею 5,3731 га за адресою: м. Черкаси, вул. Святителя-хірурга Луки, 4 з кадастровим номером 7110136700:02:003:0034, в тому числі спрямовані на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом поділу земельної ділянки, а також заборонити продаж або інше відчуження вказаної земельної ділянки, передання вказаної земельної ділянки в оренду, суборенду заставу, іпотеку до набрання законної сили рішенням суду по справі.
Розглянувши заяву Обласного комунального підприємства “Готельний комплекс “Дніпро» Черкаської обласної ради, судом враховано наступне:
Згідно п. п. 6, 13 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
У відповідності до ч. 2 ст. 136 та ч. 1 ст. 140 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 3 ст. 138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Згідно з статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
В свою чергу, заходи забезпечення позову мають застосовуватись у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Судом враховано, що предметом майбутнього позову, є вимога немайнового характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Оскільки позивач збирається звернутися до суду з вимогою про скасування рішення №76-145 від 03 квітня 2025 року “Про надання Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Святителя-хірурга Луки, 4», то судове рішення у разі задоволення позову в цій частині не вимагатиме його примусового виконання.
Тобто, в даному випадку судом застосовується та досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У відповідності до ч.2 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з ч.4 ст. 3 цього Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Суду не надано доказів того, що на момент звернення до суду Обласному комунальному підприємства “Готельний комплекс “Дніпро» Черкаської обласної ради на праві власності, оренди чи постійного користування належить земельна ділянка площею 5,3731 га за адресою: м. Черкаси, вул. Святителя-хірурга Луки, 4 з кадастровим номером 7110136700:02:003:0034 або її частина.
В постанові ВП ВС від 18.04.2023 у справі №357/8277/19 наведено правовий висновок про те, що поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії встановлених обмежень, обтяжень, крім випадків, коли вони поширювалися лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу не увійшла до сформованої нової. За обставинами справи №357/8277/19 власниця передала в оренду позивачеві всю земельну ділянку, яку надалі поділила на дві. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такий поділ не припиняє право оренди позивача, оскільки уся передана йому в оренду земельна ділянка увійшла у дві нові, які в оренду отримав новий орендар-відповідач.
Отже, суд дійшов висновку, що заявник не довів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він збирається звернутися до суду.
Крім того, відповідно до ч.12 ст.137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
З матеріалів наданих суду вбачається, що поділ земельної ділянки необхідний органу місцевого самоврядування, як представнику власника землі, задля можливості подальшого продажу права власності чи права оренди земельної ділянки на відкритих торгах.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників спірних правовідносин; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги суд дійшов висновку, що підстав для задоволення заяви не має.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд
1. Заяву Обласного комунального підприємства “Готельний комплекс »Дніпро» Черкаської обласної ради про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення.
2. Копію ухвали надіслати Обласному комунальному підприємству “Готельний комплекс »Дніпро» Черкаської обласної ради.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Суддя А.В.Васянович