29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"25" березня 2025 р. Справа № 924/1261/23 (689/1182/24)
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 , Хмельницький район, с. Проскурівка
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Проскурівка
про скасування заборони щодо суб'єкта нерухомого майна
(в межах справи №924/1261/23 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України")
за участю представників сторін: не з'явились
ОСОБА_1 31.05.2025р. звернувся до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області з позовом до ДП «Дослідне господарство «Проскурівка» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України про скасування заборони (архівний запис) щодо суб'єкта нерухомого майна ( ОСОБА_2 ) на об'єкт обтяження - тип майна: невизначене майно, окреме майно на відчуження житлового будинку номер АДРЕСА_1 , зареєстровану державним нотаріусом Ярмолинецької державної нотаріальної контори 17.01.1994 р. реєстраційний номер обтяження №5155872 на підставі типового договору купівлі-продажу від 17.01.1994 p., укладеного між ОСОБА_2 та дослідним господарством «Проскурівка», посвідченого державним нотаріусом Ярмолинецької державної нотаріальної контори у Хмельницькій області та зареєстрованого в реєстрі за №80.
Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 03.06.2024 року відкрито провадження по справі №689/1182/24.
11.09.2024р. Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області постановлено ухвалу про передачу справу №689/1182/24 за позовом ОСОБА_1 , Хмельницький район, с. Проскурівка до Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Проскурівка про скасування заборони щодо суб'єкта нерухомого майна на розгляд Господарського суду Хмельницької області в провадженні якого перебуває справа №924/1261/23 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 3 ст. 31 ЦПК України.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.10.2024р. справу №924/1261/23 (689/1182/24) передано на розгляд судді Заярнюк І.В. на підставі п. 6.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Господарському суді Хмельницької області (в межах справи №924/1261/23 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України").
Ухвалою від 30.10.2024р. прийнято справу №924/1261/23 (689/1182/24) до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 11:30 год. 13 листопада 2024 р.
Ухвалою суду від 13.11.2024р. підготовче засідання у справі №924/1261/23 (689/1182/24) відкладено на 10 год. 30 хв. «05» грудня 2024р.
Повідомленням про неможливість проведення підготовчого засідання від 05.12.2024р. підтверджено, що у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Заярнюка І.В., підготовче засідання призначене на 10 год. 30 хв. 05 грудня 2024 р. по справі №924/1261/23 (689/1182/24) не проводилось.
Ухвалою суду від 09.12.2024р. розгляд справи №924/1261/23 (689/1182/24) перепризначено на 10:30 год. "23" січня 2025 р.
Ухвалою від 23.01.2025р. підготовче засідання у справі №924/1261/23 (689/1182/24) відкладено на 12:00 20 лютого 2025 р.
Відповідач в судові засідання не з'явився, повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується надісланням ухвал суду по даній справі на адресу останнього, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на електронну адресу відповідача.
Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
В свою чергу, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП «Дослідне господарство «Проскурівка» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Динько Г.А., в якому просить скасувати заборону (архівний запис) щодо суб'єкта нерухомого майна ( ОСОБА_2 ) на об'єкт обтяження-тип майна: невизначене майно, окреме майно на відчуження житлового будинку номер АДРЕСА_1 , зареєстровану державним нотаріусом Ярмолинецької державної нотаріальної контори 17.01.1994 р. реєстраційний номер обтяження №5155872 на підставі типового договору купівлі-продажу від 17.01.1994 p., укладеного між ОСОБА_2 та дослідним господарством «Проскурівка», посвідченого державним нотаріусом Ярмолинецької державної нотаріальної контори у Хмельницькій області та зареєстрованого в реєстрі за №80.
10.02.1994р. ОСОБА_2 отримано свідоцтво про право особистої власності а цей будинок. Відповідно до довідки №36 від 24.05.2024р. вартість сплачена в повному обсязі, проте заборона не була знята. Оскільки заборона не знята в позивача існує перешкода в оформлені спадкових прав та реєстрації спірного майна за позивачем
Оскільки позивач позбавлений захисту своїх прав та інтересів звернувся з позовом.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з вимогами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Із статті 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин 1-4 статі 12ц ього ж Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з вимогами чч. 1, 2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із ч. 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Положеннями частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевказане, наведені вище положення ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати заборону (архівний запис) щодо суб'єкта нерухомого майна ( ОСОБА_2 ) на об'єкт обтяження-тип майна: невизначене майно, окреме майно на відчуження житлового будинку номер АДРЕСА_1 , зареєстровану державним нотаріусом Ярмолинецької державної нотаріальної контори 17.01.1994 р. реєстраційний номер обтяження №5155872 на підставі типового договору купівлі-продажу від 17.01.1994 р., укладеного між ОСОБА_2 та дослідним господарством «Проскурівка», посвідченого державним нотаріусом Ярмолинецької державної нотаріальної контори у Хмельницької області та зареєстрованого в реєстрі за №80.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя І.В. Заярнюк