29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"06" травня 2025 р. Справа №924/429/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоріті статус" про видачу судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вілєс" заборгованості в розмірі 121350,00 грн.
До Господарського суду Хмельницької області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоріті статус" про видачу судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вілєс" заборгованості в розмірі 121350,00 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 24.04.2025р. заява про видачу судового наказу по справі №924/429/25 передана на розгляд судді Крамару С.І.
Згідно ухвали суду від 30.04.2025р. ухвалено самовідвід судді Крамара С.І. від розгляду справи №924/429/25.
Згідно повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 30.04.2025р. заява про видачу судового наказу по справі №924/429/25 передана на розгляд судді Димбовському В.В.
Розглянувши подану заяву та додані до неї документи судом встановлено та приймається до уваги наступне.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно положень статті 150 Господарського процесуального кодексу України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. При цьому, у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин.
Отже, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
У заяві про видачу судового наказу стягувач посилається на порушення боржником укладеного між сторонами договору оренди від 01.01.2024р. в частині повної оплати за орендоване приміщення, внаслідок чого у боржника виникла заборгованість у сумі 121350,00 грн.
На підтвердження вказаних обставин додано копії наступних документів: договір оренди об'єкта нерухомості №24/41 від 01.01.2024р., акт прийому-передачі від 01.01.2024р., акти звірки взаємних розрахунків, акти надання послуг за період січень 2024 року - грудень 2024 року.
З даного приводу судом відмічається, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 ст. 91 ГПК України).
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч.ч. 4, 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).
В порушення вищезазначеного, стягувачем долучено до заяви про видачу судового наказу копії документів, які не засвідчені належним чином в порядку встановленому законодавством.
Також, стягувач, вказуючи на наявність боргу та посилаючись на часткову оплату оренди, не надав доказів часткової сплати орендних платежів, що, у свою чергу, не дає можливості встановити розмір заявленої до стягнення суми боргу.
Стягувачем не подано документів, з яких би вбачалося, що боржник визнає або не заперечує свій обов'язок зі сплати заявленої до стягнення суми боргу. Не подано і доказів того, що йому невідомо про наявність спору.
При цьому, відмічається, що акт звірки розрахунків, який подав стягувач, не являється документом, який підтверджує наявність чи відсутність боргу. Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 01.03.2023р. по справі №910/6210/20, від 03.12.2020р. у справі №904/1161/20, від 05.03.2019р. у справі №910/1389/18.
Водночас, як було зазначено вище, первинних документів на підтвердження часткової оплати орендних платежів до заяви не долучено, та, відповідно, можливість встановити розмір боргу боржника відсутня; наданий акт звірки належним чином не засвідчений.
З врахуванням викладеного вище, заявлені вимоги не мають ознак безспірності та не відповідають засадам наказного провадження.
За змістом п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.
Оскільки вимоги за заявою про видачу наказу не мають ознак безспірності, до заяви не додано відповідних доказів, які б підтверджували відсутність спору про право, заява оформлена з порушенням вимог, встановлених п. п. 4, 5 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, в зв'язку з чим згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України задоволенню не підлягає.
Суд звертає увагу, що відмова у видачі судового наказу з наведених вище підстав не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
Додатково суд зауважує, що в разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 ГПК України).
У відповідності до ст. ст. 147, 148, 150, 152-154 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Пріоріті статус" у видачі судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вілєс" заборгованості в розмірі 121350,00 грн. та 302,80 грн. судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. ст. 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.В. Димбовський