Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
06 травня 2025 року м. ХарківСправа № 922/1519/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
без виклику представників сторін,
розглянувши заяву ФОП Вергун Т.М. про забезпечення позову у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Вергун Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 );
до Фізичної особи - підприємця Мухіної Вікторії Геннадіївни ( АДРЕСА_2 ),
про визнання договору недійсним
Фізична особа - підприємець Вергун Тетяна Миколаївна, м. Київ, звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Мухіної Вікторії Геннадіївни, м. Харків, в якому просить суд визнати недійсним договір від 03 липня 2024 року № 07/24 оренди нежитлового приміщення, укладений між ФОП Мухіною Вікторією Геннадіївною та ФОП Вергун Тетяною Миколаївною. Також просить суд вирішити питання розподілу судових витрат.
При зверненні до господарського суду з даним позовом, ФОП Вергун Тетяною Миколаївною подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявниця просить суд заборонити відповідачці вчиняти певні дії, а саме виконати вимогу п.7.1 договору № 07/24 від 03 липня 2024 року - повернення приміщення орендодавцю протягом 3-х календарних днів з 9 травня 2025 року, що є фактичною перешкодою користування приміщенням, до закінчення розгляду справи.
Дослідивши подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, докази, подані в обґрунтування даної заяви, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. п. 4 та 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду з даною заявою, ФОП Вергун Т.М. вказує на те, що з метою безпідставного вжиття заходів з боку відповідача, які можуть привести до порушення її прав та інтересів під час розгляду справи, що в подальшому може утруднити і зробити неможливим виконання рішення суду, виникла необхідність забезпечення позову.
Виходячи з викладеного заявником в заяві, суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення, в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Суд зауважує, що в даному випадку, як підстава вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватись, чи може невжиття таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Такої ж правої позиції дотримується об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним іноді призводить до незворотних наслідків.
Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 р., "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 р., "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 р., "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 р.) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Враховуючи усі вищевикладені правові норми, суд зазначає, що в обґрунтування поданої на розгляд суду заяви про забезпечення позову, заявницею не надано жодного доказу, який би підтверджував наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, не доведена імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Суд зауважує, що, в даному випадку, наявність обставин, з якими заявниця пов'язує необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову підлягає обґрунтуванню та доведенню на загальних підставах, визначених Господарським процесуальним кодексом України.
З огляду на викладене, дослідивши подану до суду заяву про забезпечення позову, суд вважає, що зазначені заявницею обставини, є припущеннями останньої та не свідчать про неможливість виконання рішення суду, у разі задоволення позову саме у даній справі, без застосування відповідних заходів забезпечення позову.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, подана ФОП Вергун Т.М. заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою, не доведеною належними доказами, а тому, є такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 76, 77, 86, 136-140, 234, 235 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Вергун Тетяни Миколаївни про забезпечення позову (вх. № 1519/25 від 05.05.2025) - відмовити.
Згідно з приписами ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання повної ухвали, відповідно до ст. 256 ГПК України.
Ухвала підписана 06.05.2025.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/1519/25
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.