Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" травня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2555/21
Господарський суд Харківської області у складі
судді Чистякової І.О.
розглянувши справу
за позовом Виконувача обов'язків керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області
до 1. Харківської міської ради, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3. Фізичної особи-підприємця Ільїної Тетяни Миколаївни, 4. ОСОБА_1
про визнання незаконним та скасування додатку до рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та витребування нежитлових приміщень
25.06.2021 виконувач обов'язків керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (відповідач-1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідач-2), фізичної особи-підприємця Ільїної Тетяни Миколаївни (відповідач-3) та ОСОБА_2 (відповідач-4) про:
1) визнання незаконним та скасування пункту 60 додатку 1 до рішення 7 сесії Харківської міськради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16;
2) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.11.2016 № 5404-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна Харківської міськради та ФОП Ільїною Т.М., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 2618;
3) витребування у ОСОБА_2 на користь об'єднаної територіальної громади м. Харкова нежитлових приміщень другого поверху №№ І, Іа, VІа, VІб, 25-1, 25а-1, 26-2 загальною площею 97,1 м2, розташованих у нежитловій будівлі літ. "Б-2" за адресою: АДРЕСА_1 , а Харківську міську раду Харківської області зобов'язати прийняти останні.
Крім того, прокурор (позивач) у позовній заяві просить визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та поновити пропущений строк позовної давності.
Позовна заява обґрунтовується тим, що під час прийняття Харківською міськрадою оспорюваного рішення та у ході здійснення процедури відчуження спірного нерухомого майна і укладання оспорюваного договору відповідачі-1, 3 порушили вимоги законодавства про приватизацію, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.11.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 24.09.2024 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі №922/2555/21 скасовано в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування в ОСОБА_2 на користь об'єднаної територіальної громади м. Харкова нежитлових приміщень другого поверху №№ І, Іа, VІа, VІб, 25-1, 25а-1, 26-2 загальною площею 97,1 м2, розташованих у нежитловій будівлі літ. "Б-2" за адресою: АДРЕСА_1 . Справу №922/2555/21 передано на новий розгляд у частині зазначеної позовної вимоги до Господарського суду Харківської області. У частині відмови в задоволенні решти позовних вимог рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі № 922/2555/21 залишено без змін з мотивів, наведених у цій постанові.
07.10.2024 матеріали справи №922/2555/21 повернуто до Господарського суду Харківської області.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 для розгляду справи №922/2555/21 визначено суддю Чистякову І.О.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 прийнято справу № 922/2555/21 до свого провадження в частині позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна в ОСОБА_2 на користь об'єднаної територіальної громади м. Харкова.
У підготовчому засіданні 02.12.2024 постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09 грудня 2024 року о 14:30 год, та про відмову у задоволенні клопотання 4-го відповідача - ОСОБА_2 (вх.№29607 від 25.11.2024) про заміну неналежного відповідача на належного у справі №922/2555/21, на тій підставі, що зі змісту статті 48 ГПК України вбачається, що виключне право на заміну первісного відповідача належним відповідачем належить лише позивачу.
Водночас, 06.12.2024 через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача належним (вх.№30787), в якому прокурор просить розглянути вказане клопотання після розгляду клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та замінити неналежного відповідача-4 у справі ( ОСОБА_2 ) на належного відповідача - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований у АДРЕСА_2 ).
06.12.2024 через підсистему "Електронний суд" від прокурора також надійшло клопотання (вх.№30782) про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення його клопотання про заміну неналежного відповідача належним.
09.12.2024 судове засідання не відбулося з причини оголошення на території Харківської області повітряної тривоги (повідомлення з сайту Офіційна карта повітряних тривог України https://map.ukrainealarm.com, що інформує про повітряну тривогу).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.12.2024 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на "06" січня 2025 р. о 14:40 год.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.01.2025 задоволено клопотання Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (вх.№30782 від 06.12.2024) про повернення до стадії підготовчого провадження у справі № 922/2555/21. Вирішено повернутися до стадії підготовчого провадження. Клопотання Слобідської окружної прокуратури (вх.№30787 від 06.12.2024) про заміну відповідача-4 ( ОСОБА_2 ) належним відповідачем вирішено розглянути в підготовчому засіданні. Підготовче засідання призначено на "27" січня 2025 р. об 11:30 год.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 замінено неналежного відповідача у справі № 922/2555/21 ОСОБА_2 на належного відповідача - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Отже предметом спору у справі є вимога прокурора (позивача) про витребування у ОСОБА_1 на користь об'єднаної територіальної громади м. Харкова нежитлових приміщень другого поверху №№ І, Іа, VІа, VІб, 25-1, 25а-1, 26-2 загальною площею 97,1 м2, розташованих у нежитловій будівлі літ. "Б-2" за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 33, а Харківську міську раду Харківської області зобов'язати прийняти останні.
31.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшла заява про забезпечення позову, яку зареєстровано 03.02.2025 за вх.№2823, в якій він просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна 497721963101 (номер запису про право власності № 49122489), а саме: нежитлові приміщення другого поверху №№ І, Іа, VІа, VІб, 25-1, 25а-1, 26-2, загальною площею 97,1 кв.м., що розташовані у нежитловій будівлі літ. "Б-2" за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 33, із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2025 у справі №922/2555/21 задоволено заяву Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (вх.№2823 від 03.02.2025) про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна 497721963101 (номер запису про право власності № 49122489), а саме: нежитлові приміщення другого поверху №№ І, Іа, VІа, VІб, 25-1, 25а-1, 26-2, загальною площею 97,1 кв.м., що розташовані у нежитловій будівлі літ. "Б-2" за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 33, із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.03.2025, зокрема, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання у справі № 922/2555/21 відкладено на "24" березня 2025 р. о 12:00.
24.03.2025 судове засідання не відбулося з причини оголошення на території м. Харкова повітряної тривоги (повідомлення з сайту Офіційна карта повітряних тривог України https://map.ukrainealarm.com, що інформує про повітряну тривогу).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.03.2025 призначено підготовче засідання на "31" березня 2025 р. об 11:00 год.
В судовому засіданні 31.03.2025 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 31.03.2025, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.04.2025 о 12:00 год.
15.04.2025 до суду від 3-го відповідача надійшла заява про застосування у справі наслідків спливу позовної давності (вх.№9341).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 позовну заяву Виконувача обов'язків керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області залишено без руху на підставі частини 11 статті 176 ГПК України. Встановлено прокурору для усунення недоліків позовної заяви 5-денний строк з дня вручення цієї ухвали. Запропоновано прокурору у встановлений строк подати до Господарського суду Харківської області:
- експертно-грошову оцінку вартості спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви;
- документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна;
- докази доплати судового збору, з урахуванням наданої оцінки (експертно-грошової оцінки спірного майна), здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви.
Окрім того, в означеній ухвалі суду прокурору було роз'яснено, що за умовами частини 12 та частини 13 статті 176 ГПК України якщо позивач (прокурор) усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач (прокурор) не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Частиною 11 статті 176 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з частиною першою статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За приписами частини першої статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку документа в кабінет електронного суду, яку отримано з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 про залишення позовної заяви без руху було доставлено до електронного кабінету прокурора 30.04.2025 о 15:34.
Відтак, з урахуванням приписів статті 116 ГПК України, прокурор повинен був усунути недоліки позовної заяви у строк не пізніше 05.05.2025.
01.05.2025 через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшла заява (вх.№10808), в якій зазначено, що прокурор не вбачає підстав для покладання на нього обов'язків щодо виконання ухвали суду від 28.04.2025 про залишення позовної ухвали без руху, мотивуючи це тим, що чинність Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4292-ІХ щодо зворотної дії в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, не може бути застосована у цьому випадку з урахуванням відсутності механізму її реалізації.
04.05.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника відповідача-4, яку зареєстровано за вх.№10929 від 05.05.2025, в якій він просить суд у зв'язку з невиконанням прокурором вимог ухвали суду від 28.04.2025 про залишення позовної заяви без руху залишити позовну заяву без розгляду, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2025 у справі №922/2555/21 та стягнути з позивача - Слобідської окружної прокуратури м. Харкова на користь відповідача-4 - ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 39 250 грн.
Зі змісту вказаної заяви прокурора (вх.№10808 від 01.05.2025) вбачається, що прокурором не виконано вимоги ухвали Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 про залишення позовної заяви без руху.
Суд розцінює вказану заяву прокурора як заперечення на ухвалу суду від 28.04.2025 про залишення позовної заяви без руху та зазначає наступне.
09.04.2025 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача" (далі - Закон №4292-ІХ), абзацом 1 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема, до статей 164, 174 Господарського процесуального кодексу України.
Також, Законом №4292-ІХ доповнено статтю 390 Цивільного кодексу України частиною п'ятою наступного змісту:
"Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
При цьому Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №4292-ІХ передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:
нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;
нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
З системного аналізу вказаних норм закону, які мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Таким чином, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.
Вказані норми є обов'язковими для застосування у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом № 4292-ІХ.
Фактично, норми, що зобов'язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача.
Так, компенсація вартості витребуваного майна матиме місце у випадку задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.
Водночас, з метою забезпечення захисту прав добросовісного набувача, закон передбачає, що грошові кошти у розмірі вартості спірного майна мають бути внесені на депозитний рахунок суду, що здійснює розгляд справи, що створює умови для справедливої компенсації при прийнятті судом рішення у справі про задоволення позову.
У рішенні ЄСПЛ у справі "МПП "Фортеця" проти України" зазначено, що необхідність виправити стару "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування помилково наданого права власності принцип належного урядування може не лише покладати на органи державної влади обов'язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки, але й може також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування.
Відтак суд, відповідно до приписів Закону № 4292-ІХ, очікує від учасників справи, в тому числі й від прокурора, вчинення обов'язкових дій, спрямованих виключно на забезпечення дотримання порядку розгляду справи та захист прав інших учасників справи за наслідками її розгляду.
Суд також враховує, що статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: "перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.... Ці норми не є окремими, а є пов'язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, отже їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі" (див. рішення у справі "Ян та інші проти Німеччини" (Jahn and Others v. Germany).
У разі задоволення позову в цій справі право власності відповідача-4, який придбав спірне нерухоме майно у встановленому законом порядку, зазнає втручання, яке прирівнюється до "позбавлення" власності в розумінні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу.
Водночас, принцип законності вимагає від держави створювати такі судові процедури, які б забезпечували необхідні процесуальні гарантії та, відповідно, дозволяли б національним судовим органам ефективно та справедливо вирішувати спори між приватними особами (див. рішення у справі "Совтрансавто Холдінг проти України").
Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див. рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").
Враховуючи, що за наслідками розгляду цієї справи можливе прийняття судом рішення про витребування спірного майна у набувача, який може бути визнаний судом добросовісним, суд обґрунтовано зобов'язав прокурора здійснити передбачені Законом № 4292-ІХ дії з метою забезпечення подальшого розгляду справи судом та дотримання балансу інтересів сторін, зокрема шляхом реалізації визначеного новою редакцією статті 390 Цивільного кодексу України порядку.
При цьому прокурор зазначає, що невнесення ним вартості спірного майна на депозитний рахунок суду виключає можливість постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом прокурора та ухвалення судом рішення про витребування майна у недобросовісного набувача.
Однак суд позбавлений можливості встановити добросовісність набувача на цій стадії розгляду справи, а відтак, оскільки зазначена обставина залишатиметься невизначеною до закінчення розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті спору, суд має вжити всіх заходів з метою захисту прав відповідача-4, як потенційно добросовісного набувача.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що прокурором не доведено відсутність підстав для покладення на нього обов'язку надання суду експертно-грошової оцінки вартості спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви, документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна та доказів доплати судового збору, з урахуванням наданої оцінки (експертно-грошової оцінки спірного майна), здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви.
Відповідно до ч. 13 ст. 176 ГПК України якщо позивач (прокурор) не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Згідно з п. 8 ч.1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 910/5120/20 конкретизувала позицію щодо можливості застосування норм процесуального права (частин одинадцятої, тринадцятої статті 176 і пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України) на стадії підготовчого провадження або на стадії розгляду справи по суті, зазначивши, що зазначені процесуальні норми не містять жодних застережень щодо допустимості залишення позову без розгляду виключно до закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у разі, якщо позивач не усунув недоліків оформлення позовної заяви.
Ураховуючи наведене, з огляду на невиконання прокурором вимог ухвали суду 28.04.2025 про залишення позовної заяви без руху у цій справі, суд залишає позов без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України, відповідно підлягає задоволенню клопотання представника відповідача-4 про залишення позову без розгляду.
Водночас суд звертає увагу прокурора на те, що згідно з ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Згідно з ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Зважаючи на те, що позов у цій справі залишено без розгляду на підставі п. 8 ч. 2 ст. 226 ГПК України сплачена сума судового збору підлягатиме поверненню особі, яка його сплатила, у випадку подання нею відповідного клопотання.
Водночас, розглянувши клопотання представника відповідача-4 (вх.№10929 від 05.05.2025) про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2025 у справі №922/2555/21, суд задовольняє його з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно з ч. ч. 9, 10 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Згідно з ч. 11 ст. 145 ГПК України примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
З огляду на залишення позову у цій справі без розгляду, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача-4 та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2025 у справі №922/2555/21.
Стосовно клопотання відповідача-4 (вх.№10929 від 05.05.2025) про стягнення з прокурора на користь відповідача-4 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 39 250 грн на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України у зв'язку з невиконанням прокурором вимог щодо усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає наступне.
В підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі на суму 39 250 грн відповідачем-4 надано договір про надання правничої допомоги №23/25/Г-02 від 23.02.2025, акт про надання правничої допомоги до договору №23/25/Г-02 від 04.05.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3908 та ордер адвоката серія ВІ №128906.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 ГПК України).
Оскільки суд ухвалює рішення про залишення позову без розгляду, а, отже, без прийняття рішення суду по суті спору, питання судових витрат має вирішуватися у контексті зазначених обставин.
Стаття 130 ГПК України регулює розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Частиною 5 статті 130 ГПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Отже у разі залишення позову без розгляду лише відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Вказана правова позиція викладена у додатковій постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 910/7169/18.
Приписи частини п'ятої статті 130 ГПК України є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №921/357/20.
Тобто застосування положень ч. 5 ст. 130 ГПК України має місце у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, і вказані в цій нормі правила стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.
При застосуванні частини п'ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність / відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22).
Водночас ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, проте відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, від 14.03.2023 у справі № 911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п'ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Отже відповідно до приписів частини п'ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:
- чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов;
- чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;
- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та - інтересів відповідача;
- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Верховний Суд зазначає, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).
Верховний Суд виходить з того, що "необґрунтовані дії позивача" не тотожні поняттю "необґрунтований позов", адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.
Аналогічні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 903/1079/23.
Підставою для постановлення ухвали суду від 28.04.2025 про залишення позовної заяви без руху стала та обставина, що 09.04.2025 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача" (далі - Закон №4292-ІХ), абзацом 1 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема, до статей 164, 174 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки прокурор не усунув недоліки позовної заяви в установлений судом строк, суд цією ухвалою від 07.05.2025 залишив позов без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Будь-яких інших обставин і підстав для залишення позову без розгляду судом встановлено не було.
Суд зауважує, що дослідивши матеріали позовної заяви суд визнав їх такими, що відповідають нормам ГПК України і ухвалою суду від 19.07.2021 відкрив провадження у справі.
З моменту відкриття провадження у справі до моменту залишення позовної заяви без руху пройшов певний час не з вини прокурора та відбулись вказані вище зміни до ЦК України та ГПК України, на які прокурор не очікував звертаючись до суду з цим позовом.
Під час перебування справи у провадженні до моменту залишення позову без розгляду, судом першої інстанції не встановлено того, що прокурор діяв недобросовісно, протидіяв вирішенню спору чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача-4.
З урахуванням означеного, відсутні підстави стверджувати, що дії прокурора були завідомо необгрунтованими та призвели до витрат відповідача-4, які повинні бути компенсовані.
Суд також враховує, що в даному випадку суд не розглядав справу по суті та не надавав правову оцінку викладеним у відзиві відповідача-4 обставинам.
Отже судом не встановлено, а відповідачем-4 не доведено необґрунтованості дій прокурора, як необхідної передумови для стягнення з нього на користь відповідача-4 на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача-4 - ОСОБА_1 (вх.№10929 від 05.05.2025) про стягнення з позивача - Слобідської окружної прокуратури м. Харкова на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 39 250 грн.
Керуючись ст. 145, ч. 5 ст. 130, ч. 13 ст. 176, ч. ч. 2, 4 ст. 226, ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Залишити позов без розгляду.
Задовольнити клопотання відповідача-4 - ОСОБА_1 (вх.№10929 від 05.05.2025) про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2025 у справі №922/2555/21.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2025 у справі №922/2555/21.
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача-4 - ОСОБА_1 (вх.№10929 від 05.05.2025) про стягнення з позивача - Слобідської окружної прокуратури м. Харкова на користь відповідача-4 - ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 39 250 грн.
Ухвала набирає законної сили 07.05.2025 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-257 ГПК України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено (підписано) 07.05.2025.
Суддя І.О. Чистякова