05 травня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/96/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Охотницької Н.В.
за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.
розглянув матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "СЕНС БАНК", вул. Велика Васильківська, 100, м.Київ, 03150
до відповідача - Великоберезовицької селищної ради, вул. С.Бандери, 26, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Представники сторін в судове засідання не прибули.
Згідно з ч.3 ст. 222 ГПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Суть справи: Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Великоберезовицької селищної ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд, загальною площею 0,19 га, що розташована в селі Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області, яка була передана у власність Великоберезовицької селищної ради як відумерла спадщина, на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" в рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту №770/38-37-07 від 16.02.2007, що станом на 18.02.2025 складає 30 441,95 дол. США, в тому числі: заборгованість за кредитом - 19833,22 дол. США; заборгованість по відсотках - 10608,73 дол. США, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання позичальником кредитних зобов'язань за Договором кредиту №770/38-37-07 від 16.02.2007, які забезпечені іпотекою, відповідно кредитна заборгованість підлягає погашенню особою, до якої перейшли права та обов'язки іпотекодавця, а саме - Великоберезовицькою селищною радою, у зв'язку із набуттям останньою прав на відумерлу спадщину, в межах вартості предмету іпотеки.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24 лютого 2025 року позовну заяву (вх. №110 від 20.02.2025) АТ "СЕНС БАНК" - залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
27 лютого 2025 року на адресу суду від АТ "СЕНС БАНК" надійшла заява б/н від 27.02.2025 (вх. №1418), з якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 24 лютого 2025 року.
Ухвалою суду від 28 лютого 2025 року суд прийняв позовну заяву Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у цій справі на 24 березня 2025 року о 10:30 год.
Ухвалою суду від 24 березня 2025 року, зважаючи на неявку представника відповідача у підготовче засідання 24.03.2025, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також необхідність виконати завдання та з'ясувати питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 14 квітня 2025 року о 09:05 год. згідно зі статтею 183 ГПК України в межах строків, передбачених ст.177 ГПК України.
Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року закрито підготовче провадження у цій справі та призначено розгляд справи по суті на 05 травня 2025 року о 09:05 год., про що учасників справи повідомлено у встановленому законом порядку.
У судове засідання 05 травня 2025 року представник позивача не прибув. Поряд з цим, в матеріалах справи міститься заява (вх.№2095 від 24.03.2025) про розгляд справи без участі представника позивача.
Представник відповідача в судове засідання 05 травня 2025 року також не прибув, причин неявки не повідомив, хоча про дату час та місце проведення останнього був повідомлений у встановленому законом порядку. Жодних заяв, клопотань, відзиву на позов від відповідача суду не надходило.
Слід зазначити, що оскільки у відповідача є зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, процесуальні документи у цій справі (ухвали суду від 28.02.2025, від 24.03.2025 та від 14.04.2025) надсилались судом відповідачу відповідно до положень ч.5 ст.6 ГПК України (довідки про доставку електронних листів долучено до матеріалів справи).
Отже, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення відповідача належним чином про час та місце розгляду справи. При цьому явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов'язковою, відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах подати відзив на позов через систему "Електронний суд", канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 1 ст. 178 ГПК України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.2 ст.178 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).
Беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для подання заяв по суті справи та доказів, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору та зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд визнав за можливе розглянути спір у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
При розгляді справи судом досліджено наявні в матеріалах справи докази.
05 травня 2025 року справу розглянуто по суті.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
16.02.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (як Кредитором) і фізичною особою ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено Договір кредиту №770/38-37-07 (далі - Кредитний договір) за умовами якого (п.1.1) Кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 20000,00 доларів США зі сплатою 13 відсотків річних, а останній зобов'язався здійснювати погашення суми основної заборгованості до 5 числа кожного місяця згідно графіку, визначеного пп. 1.1.1 п.1.1. ст. 1 Кредитного договору з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 05 лютого 2017 року.
Відповідно до п. 1.2 Договору Кредит надається Позичальнику на наступні цілі: на ремонт та реконструкцію житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Польова, буд. 5, кв. 66.
Пунктом 1.3. Кредитного договору передбачено, що в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення Кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, Кредитор укладає в день укладення цього Договору з Позичальником іпотечний договір, за умовами якого Позичальник передає Кредитору в іпотеку земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Україна, Тернопільська область, Тернопільський район, с.Мишковичі, заставною вартістю 25 650 доларів США 00 центів. Іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, обтяження нерухомого майна іпотекою - реєстрації в Державному реєстрі іпотек у встановленому порядку, а на відчуження нерухомого майна нотаріусом накладається заборона.
Позичальник гарантує, що на момент підписання цього Договору не існує подій, що створюють загрози належному виконанню цього Договору (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо), про які він не повідомив Кредитора (п.1.4. Кредитного договору).
Відповідно до п.2.4 Кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, проценти розраховуються з розрахунку факт/360.
Права та обов'язки сторін в договорі кредиту визначені в статті 3 цього договору. Зокрема, відповідно до підпункту 3.3.8 пункту 3.3 статті 3 Кредитного договору, позичальник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі повертати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1. Договору.
Згідно з п.4.4 Кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов'язків, визначених будь-яким з підпунктів 3.3.2-3.3.5, 3.3.10-3.3.12 та 3.3.15 цього Договору порушення позичальником умов договорів, визначених п. 1.3. цього Договору, протягом більше, ніж десять робочих днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
У разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов'язків, визначених п.п.3.3.7, 3.3.8 цього Договору порушення позичальником умов договорів, визначених п. 1.3. цього Договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредит та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Також, 16.02.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (як Іпотекодержателем) та ОСОБА_1 (як Іпотекодавцем) укладено Іпотечний договір, за умовами якого (п.1.1) Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю в якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Договором кредиту №770/38-37-07 від 16 лютого 2007 року, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем (надалі - Основне зобов'язання), нерухоме майно - земельну ділянку для будівництва та обслуговування, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,19 га, що розташована в селі Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області. Земельна ділянка належить Іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №445889, виданого на ім'я ОСОБА_1 Мишковицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 23.05.2006 року на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Брикса Т.І. 12.04.2006 року за №1015 (далі - Предмет іпотеки).
В п.1.2 Іпотечного договору визначено, що іпотека за цим Договором поширюється на всі поліпшення та/або переобладнання Предмета іпотеки, що можуть бути здійснені Іпотекодавцем або третіми особами (орендарями тощо) після укладення цього Договору.
Загальна заставна вартість предмета іпотеки за погодженням сторін становить 129 532,50 грн, що в еквіваленті складає 25 650 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору іпотеки (п.1.3 Іпотечного договору).
Відповідно до п.1.5 Іпотечного договору, повернення кредиту в сумі 20 000 доларів США 00 центів, з порядком погашення заборгованості за кредитом, визначеним в п. 1.1. договору, яким обумовлене основне зобов'язання з кінцевим терміном погашення кредиту до 05.02.2017, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене основне зобов'язання: сплата процентів за користування кредитом у розмірі 13 процентів річних та комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене Основне зобов'язання; сплата можливої неустойки (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене Основне зобов'язання; відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за Основним зобов'язанням, та збитків, завданих порушенням Основного зобов'язання.
В п.1.12 Іпотечного договору сторони погодилися, що одночасно з нотаріальним посвідченням цього Договору нотаріус накладає, згідно з чинним законодавством України, заборону відчуження Предмета іпотеки.
Відповідно до п. 4.1. Іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.
Після прийняття рішення про звернення стягнення на Предмет іпотеки, з метою забезпечення його належного господарського використання згідно з його цільовим призначенням, а також отримання доходів, Предмет іпотеки передається Іпотекодержателю, або третій особі за погодженням між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, в управління на період його реалізації у порядку, встановленому цим Договором (п.4.4 Іпотечного договору).
Пунктом 6.3 Іпотечного договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту нотаріального засвідчення і діє до припинення Основного зобов'язання. Дія цього Договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про іпотеку".
Вказаний Іпотечний договір посвідчено 16.02.2007 приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Бриксою Т.І. та зареєстровано в реєстрі за №477.
Відповідно до відомостей, що містяться у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №445889, виданому 23.05.2006 ОСОБА_1 , останній є власником земельної ділянки, площею 0,19 га у межах згідно з планом (кадастровий номер 6125285400020010153), розташованої в с. Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Як вказує позивач, 10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" та єдиним акціонером АТ "Укрсоцбанк" затверджено рішення про реорганізацію АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк".
Згідно рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк" від 15.10.2019 було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ "Укрсоцбанк", які зазначені у Передавальному акті, виникає у АТ "Альфа-Банк" з дати, визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15.10.2019.
Згідно з ч.1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок правонаступництва.
Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
15 жовтня 2019 року відповідно до підпункту "г" пункту 11 частини 4 статті 1 Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків", пунктів 3.1., 5.3., Постанови Правління НБУ №189 від 27.06.2008 року "Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників", затверджено Передавальний акт, у відповідності до якого АТ "Альфа-Банк" у порядку правонаступництва набув всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.
Надалі, 12.08.2022 Загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на Акціонерне товариство "Сенс Банк", а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства "Альфа-Банк" шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису 1000681070177055612), а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на Акціонерне товариство "Сенс Банк".
Отже, позивач є правонаступником сторони кредитора за Договором кредиту № 770/38-37-07, укладеним 16.02.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (в якості кредитора) та ОСОБА_1 (в якості позичальника), в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за яким також укладено Іпотечний договір від 16.02.2007.
З долученого до матеріалів справи розрахунку вимог банку у зв'язку із неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості вбачається, що станом на 18.02.2025 розмір непогашеної заборгованості позичальника за Договором кредиту №770/38-37-07 становить 30 441,95 доларів США, з яких: 19 833,22 доларів США - заборгованість за кредитом та 10 608,73 доларів США - заборгованість по відсотках.
Наявність непогашеної позичальником заборгованості за договором кредиту №770/38-37-07 від 16 лютого 2007 року в загальній сумі 30 441,95 дол. США, з яких: 19 833,22 дол. США заборгованості за кредитом та 10 608,73 дол. США заборгованості по відсотках відповідачем не спростовані.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2024 року у справі №607/21838/23 за заявою Акціонерного товариства "Сенс Банк" до заінтересованої особи Великоберезовицької селищної ради, Першої тернопільської нотаріальної контори про визнання спадщини відумерлою, задоволено заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк". Визнано спадщину, а саме: земельну ділянку для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд, загальною площею 0.19 га, що розташована в селі Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області, яка залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 - відумерлою, та ухвалено передати її у власність Великоберезовицької селищної ради.
Із рішення Тернопільського міськрайонного суду у справі №607/21838/23, зокрема, вбачається, що:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на майно, що залишилось після смерті останнього, в тому числі на Предмет іпотеки.
- 28 квітня 2016 року АТ "Укрсоцбанк" звертався до Першої тернопільської державної нотаріальної контори та отримав відповідь №1883/02-14 від 31 травня 2016 року, в якій зазначено про зроблені необхідні перевірки у Спадковому реєстрі на предмет наявності спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .
- 02 березня 2023 року Першою тернопільською державною нотаріальною конторою на адресу АТ "Сенс Банк" скеровано повідомлення №347/01-16 про відмову в отриманні інформації щодо спадкової справи №389/2016 до майна померлого ОСОБА_1 , з посиланням на ст. 8 Закону України "Про нотаріат".
- Із матеріалів спадкової справи №389/2016 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 вбачається, що спадкова справа заведена нотаріусом на підставі вимоги (претензії) ПАТ "Укрсоцбанк" вих. №770/280-841 від 28 квітня 2016 року. Інші спадкоємці за заповітом чи за законом за оформленням своїх спадкових прав після смерті вказаного вище спадкодавця, до нотаріуса не зверталися.
- Оскільки суд встановив відсутність спадкоємців після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , а також ураховуючи право кредитора спадкодавця (АТ "Сенс Банк") звернутися із заявою про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини, судом визнано законними та обґрунтованими вимоги заявника про визнання спадщини відумерлою, що складається з нерухомого майна, а саме: земельної ділянки для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд, загальною площею 0.19 га, що розташована в селі Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області
Згідно із наявною на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень інформацією (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117055777), рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2024 року ніким не оскаржувалось та набрало законної сили 12.02.2024.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Згідно з долученим позивачем Висновком про експертну грошову оцінку земельної ділянки, загальною площею 0,19 га (кадастровий номер 6125285400020010153), що розташована в селі Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням землі - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №445889 від 23 травня 2006 року, станом на 28 листопада 2024 року ринкова (оціночна) вартість останньої становила 427 606,00 грн (без врахування ПДВ).
Відповідно до відповіді №1346478 від 05.05.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6125285400020010153, остання залишається зареєстрованою за ОСОБА_1 ; також за реєстраційним номером 2818916 у реєстрі зареєстроване обтяження від 10.10.2013.
04.06.2024 АТ "Сенс Банк" звернулося до Великоберезовицької селищної ради із заявою (вх. №2086), у відповідь на яку селищна рада листом №1043 від 14.06.2024 повідомила про те, що не зможе виконати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10.01.2024 у справі №607/21838/23 про передачу земельної ділянки у власність Великоберезовицької селищної ради та здійснити державну реєстрацію речового права комунальної власності, оскільки у вищезазначеному судовому рішенні площа земельної ділянки не збігається з існуючою площею на земельну ділянку та вказане вище рішення не містить кадастрового номера земельної ділянки.
Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача із цим позовом до господарського суду за захистом своїх порушених прав як кредитора/іпотекодержателя.
Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд відзначає наступне.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачене право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. ст. 525, 526 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
За приписами статей 1048, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути банку суму кредиту та сплатити проценти до дня повернення кредиту, при цьому, кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми на банківський рахунок кредитора.
Частиною 1 ст. 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Поряд із цим, зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту за своєю природою не є такими, що нерозривно пов'язані з особою позичальника (така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2022 року у справі №916/2583/21).
Як вже було зазначено вище та вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості позичальника, який не спростовано відповідачем, станом на 18.02.2025 прострочена заборгованість позичальника ( ОСОБА_1 ) за Договором кредиту №770/38-37-07 від 16 лютого 2007 року становить 30 441,95 доларів США, з яких: 19833,22 доларів США заборгованості за кредитом та 10608,73 доларів США заборгованості по відсотках.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Із статей 546 та 572 Цивільного кодексу України випливає, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є застава. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 1 статті 574 ЦК України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до приписів частин 1 та 3 статті 575 ЦК України (в редакції чинній на час укладання Кредитного та Іпотечного договорів) іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на час укладання Іпотечного договору) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;
Приписами статті 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Господарський суд виходить з того, що іпотека, як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання, є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх. Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна.
Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від зміни права власності на це майно.
Частиною 2 статті 523 ЦК України встановлено, що застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
У той же час, приписами статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. При цьому у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Приписами статті 589 ЦК України (в редакції чинній на час укладання Кредитного та Іпотечного договорів) встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
В свою чергу, положення статті 23 Закону України "Про іпотеку" встановлюють, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до частин 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Наявною в матеріалах справи копією Іпотечного договору від 16.02.2007 підтверджено, що в якості забезпечення виконання Іпотекодавцем ( ОСОБА_1 ) зобов'язань за Договором кредиту №770/38-37-07 від 16 лютого 2007 року, останнім передано в іпотеку земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,19 га, що розташована в селі Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області, яка належить Іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №445889, виданого 23 травня 2006 року.
При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором кредиту №770/38-37-07 від 16 лютого 2007 року, а спадщина, об'єктом якої є предмет іпотеки - земельна ділянка для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд, загальною площею 0,19 га, що розташована в селі Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області, що залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , визнана рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.01.2024 у справі № 607/21838/23 відумерлою, у порядку ч.3 ст.1277 ЦК України і ч.1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та передана у власність Великоберезовицької селищної ради.
Відповідно до ч.3 ст.1277 Цивільного кодексу України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна.
Оскільки Великоберезовицька селищна рада набула право власності на майно, яке було предметом іпотеки, то на підставі ст. 23 Закону України "Про іпотеку" остання набула статус іпотекодавця і має всі його права, несе всі його обов'язки за іпотечним договором.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 328, 329 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За сталою практикою Верховного Суду, зміст наведеної норми свідчить про те, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова Великої Палати Верховного Суду 12.03.2019 у справі №911/3594/17, постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18, постанова Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 904/2129/23).
За вказаних обставин, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Великоберезовицькою селищною радою не свідчить про те, що територіальна громада в особі Великоберезовицької селищної ради не набула право власності на вказану відумерлу спадщину.
Згідно з ч.4 ст.1277 Цивільного кодексу України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.
Вказаною статтею встановлено, що до спадкоємців переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем; моральну шкоду, завдану спадкодавцем, яку було присуджено судом зі спадкодавця за його життя; та обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за його життя.
Згідно з ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Поряд з цим, відповідно до ч.5 та 6 ст.3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Частинами 1 та 4 ст.33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, у зв'язку із порушенням позичальником основного зобов'язання за Договором кредиту №770/38-37-07 від 16 лютого 2007 року щодо сплати позивачу заборгованості в загальній сумі 30 441,95 дол. США, позивач як іпотекодержатель на підставі іпотечного договору має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами відповідно до ч.5 та 6 ст.3 Закону України "Про іпотеку".
Таким чином, враховуючи факт невиконання позичальником кредитних зобов'язань, які забезпечені іпотекою, відповідна кредитна заборгованість підлягає погашенню особою, до якої перейшли права та обов'язки іпотекодавця у зв'язку з набуттям прав на відумерлу спадщину, в межах вартості предмету іпотеки.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частинами 1-3 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
За змістом ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про наявність підстав для звернення із цим позовом.
Водночас, відповідач відзиву на позов не подав, викладені у позовній заяві обставини у встановленому порядку не спростував.
За вказаних обставин Великоберезовицька селищна рада є належним відповідачем у спорі про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, що визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 , яка рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10.01.2024 у справі №607/21838/23 передана у власність Великоберезовицької селищної ради (вул. С.Бандери, 26, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724, код ЄДРПОУ 04393462) як відумерла спадщина, а вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,19 га, що розташована в селі Мишковичі Тернопільського району, Тернопільської області, є обґрунтованими, правомірними, відповідачем не спростовані, та підлягають задоволенню.
За змістом статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються опис такого майна, однак у вказаній статті не вимагається зазначення реквізитів реєстрації цього майна та його облік за іпотекодавцем.
Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки може бути реалізоване і у разі, якщо за фактичним власником право власності на це майно не зареєстровано у встановленому законом порядку, тому такий спосіб захисту є належним та ефективним у спірних правовідносинах (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №922/2728/23).
При цьому, як випливає із ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України та ст. 39 Закону України "Про іпотеку", задоволення вимог кредитора за рахунок майна, що є предметом іпотеки, в судовому порядку здійснюється шляхом реалізації предмета іпотеки через продаж з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також, відповідно до ч.2 ст.39 Закону України "Про іпотеку", у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Згідно з частинами 4 та 7 ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
За вказаних обставин, способом реалізації предмета іпотеки відповідно до ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України та ст. 39 Закону України "Про іпотеку" є реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах згідно із Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Судові витрати.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5131,27 грн, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 7, 13, 20, 73, 74, 79, 86, 129, 178, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити.
2. Звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.02.2007, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Брикса Т.І., зареєстровано в реєстрі за №477, а саме - на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,19 га, що розташована в селі Мишковичі Тернопільського району, Тернопільської області, яка була передана у власність Великоберезовицької селищної ради як відумерла спадщина на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" (вул. Велика Васильківська, 100, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714) в рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту №770/38-37-07 від 16.02.2007, що станом на 18.02.2025 складає 30 441 (тридцять тисяч чотириста сорок один) дол. США 95 центів, в тому числі: заборгованість за кредитом - 19833,22 дол. США, заборгованість по відсотках - 10608,73 дол. США, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
3. Стягнути із Великоберезовицької селищної ради (вул. С.Бандери, 26, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724, код ЄДРПОУ 04393462) на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" (вул. Велика Васильківська, 100, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714) - 5131 (п'ять тисяч сто тридцять одну) грн 27 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідні накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити сторонам у справі відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.
Відповідно до частин 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 07.05.2025.
Суддя Н.В. Охотницька