адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
07.05.2025 Справа № 917/646/25
Суддя Мацко О.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи матеріали
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровер індастрі», 49000, м. Дніпро, вул. Краснопільська, 17, код ЄДРПОУ 44961509,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Джет-Х», 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Халаменюка Олександра, 8, кім. 508, код ЄДРПОУ 43596842,
про cтягнення 114 946,61 грн
02.04.2025р. відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати її у спрощеному провадженні без виклику сторін, встановлено строки для подання заяв по суті спору, копії ухвали направлено до електронних кабінетів сторін та отримано сторонами 03.04.2025р.. що підтверджується довідками про доставку (арк.справи 26-27). Відтак, сторони вважаються належним чином повідомленими про судовий розгляд їхньої справи (ст.242 ГПК України).
Відповідач відзив на позов не надав, строки на його подання скінчилися, будь -яких заяв чи клопотань до суду не надходило. Ухвалою від 02.04.2025р. відповідач був попереджений про те, що у разі неподання відзиву у встановлений строк справа буде розглянута за наявними у ній матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача укладеного з позивачем договору поставки №278 від 13.07.2023р.
Так, судом встановлено, що 13.07.2023р. між сторонами по справі було укладено договір поставки №278 (арк.справи 19-20). Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку, в строки та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язаний передати у власність Покупцеві масла (надалі - Товар) в асортименті, упаковці та по цінам, що узгоджені між сторонами, а
Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.
Згідно із п. 1.3. Договору, найменування, кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) товару зазначено у видаткових накладних та /або специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору, оплата товарів Покупцем здійснюється за загальною ціною товару, що зазначено в накладній та рахунку, шляхом переказу відповідних, грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в строк 30 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних. При оплаті Покупець обов'язково повинен посилатися на реквізити цього Договору та рахунку(ів) на оплату, наданих Постачальником.
Зазначене кореспондується із п. 4.1. Договору, за яким оплата Товару Покупцем проводиться в національній валюті України, на умовах відстрочки платежу, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання видаткових накладних.
Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов"язань (п.9.1 договору) з можливістю пролонгації (п.9.5).
В процесі виконання договору, як свідчать надані позивачем докази, між сторонами було підписано наступні видаткові накладні:
- 14.10.2024 №РІН459 на суму 12 240,00грн
- 18.10.2024 №РІН463 на суму 9 400,32грн
- 21.10.2024 №РІН466 на суму 2 800,08грн (позивачем в позові помилково вказано дату 18.10.2024р.)
- 18.10.2024 №РІН467 на суму 26 020,03грн
- 21.10.2024 №РІН464 на суму 4 650,01грн
- 23.10.2024 №РІН481 на суму 2 850,00грн
- 23.10.2024 №РІН482 на суму 8 220,00грн
- 25.10.2024 №РІН494 на суму 11 600,02грн
- 28.11.2024 №РІН551 на суму 11 200,01грн
- 28.11.2024 №РІН552 на суму 15 800,02грн
Загальна сума всіх накладних складає 104 780,49 грн., та сформувалась остаточно
28.11.2024р. (позивач помилково вказує 28.12.2024р.). Як зазначено вище, оплата повинна була бути проведена згідно умов договору - в строк 30 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних. Однак, як вказує позивач, оплата ним отримана не була, у зв"язку з чим позивач звертався до відповідача з претензією №20 від 11.03.2025р. (докази - а.с.17-18).
Не отримавши відповіді на претензію, позивач звертається до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача, крім суми основного боргу - 104 780,49 грн, нараховані 2 105,67 грн інфляційних, 7 302,63 грн пені, 757,82 грн річних, відшкодувати судовий збір та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
При вирішенні спору суд виходить з наступного:
Згідно з п. 1 ч. 2. ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Водночас, статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до вимог статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами 1, 3, 4 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Укладеним договором сторони погодили відповідальність за порушення виконання зобов'язання у вигляді пені. Так, п.6.2 договору передбачено пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення своїх зобов"язань покупцем. Здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що він відповідає умовам договору та чинному законодавству, тож позовні вимоги про стягнення пені є правомірними і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунок інфляційних та річних, приведений позивачем у додатках до позовної заяви, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими і задовольняє їх.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач не надав жодного доказу на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з урахуванням приписів ч.3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір»).
Крім того, позивач заявив до стягнення 7000,00 грн витрат на професійну правову допомогу (з урахуванням заяви про виправлення описки від 10.04.2025р.).
Згідно з ч. 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 статті 2 ГПК України).
У відповідності до ч. 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відповідності до ч. 3-5 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до ч. 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем подано: договір про надання правничої допомоги від 27.03.2025р. між позивачем та алвокатським об"єднанням "Юридична компанія Радник", додаткову угоду №1 від 27.03.2025р., за умовами якої адвокатське об"єднання надає клієнту правову допомогу (складання та подання до Господарського суду Полтавської області позовної заяви до ТОВ "Скай джет Х" про стягнення заборгованості за договором поставки №278 від 13.07.2023р., винагорода за цю послугу складає 7000 грн, які оплачуються протягом 10 днів з дня підписання цієї угоди з розрахунку 3.5 год роботи Х 2 000 грн (одна година роботи). Також подано Акт надання послуг №92 від 27.03.2025р., за яким загальна вартість послуг складає 7000,00 грн, та рахунок на оплату від 27.03.2025р. Позовна заява підписана Штабовенком Д.В., який додав на підтвердження своїх повноважень ордер від 28.03.2025р., виданий адвокатським об"єднанням "Юридична компанія Радник" на підставі вищевказаного договору пр надання правничої допомоги від 27.03.2025р. (а.с.5).
На підставі вказаних доказів, врахувавши вищенаведені критерії та відсутність заперечень відповідача стосовно розміру понесених позивачем витратна правову допомогу, суд задовльняє вимоги позивача про їх відшкодування за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити .
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Джет-Х» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Халаменюка Олександра, 8, кім. 508, код ЄДРПОУ 43596842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровер індастрі» ( 49000, м. Дніпро, вул. Краснопільська, 17, код ЄДРПОУ 44961509) 114 946,61 грн, з яких: основного боргу - 104 780,49 грн, 2 105,67 грн інфляційних, 7 302,63 грн пені, 757,82 грн річних, 2422,40 грн судовий збір та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України).
Повне рішення складено 07.05.2025р.
Суддя Мацко О.С.