65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3108/24
За позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Оператор припортових станцій» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ 40075815, електронна адреса: iemets1979@gmail.com)
До відповідачів: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії (65026, м. Одеса, пл. Митна, буд. 1, код ЄДРПОУ 38728457, електронна адреса: odesa@uspa.gov.ua);
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Джабраїлова В.В.
Представники сторін:
Від позивача: Ніколащенко С.О.- в порядку самопредставництва;
Від відповідача: Андрєєв А.Е. - в порядку самопредставництва;
Суть спору: Позивач - Акціонерне товариство (далі- АТ) «Українська залізниця» в особі Філії «Оператор припортових станцій», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» ( далі- ДП «АМПУ») в особі Одеської філії (Адміністрація Одеського морського порту) про стягнення заборгованості за користування вагонами у розмірі 87 358 грн., збору за зберігання вантажу у вагонах у розмірі 81 697 грн 20 коп.
Ухвалою суду від 17.07.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 06.08.2024р. вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.08.2024р. Ухвалою суду від 27.08.2024р. відкладено підготовче засідання на 19.09.2024р. Ухвалою суду від 19.09.2024р. відкладено підготовче засідання на 08.10.2024р. Протокольною ухвалою від 08.10.2024р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено розгляд справи на 15.11.2024р. Протокольною ухвалою від 15.11.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.12.2024р. Ухвалою суду від 10.12.2024р. судове засідання відкладено на 19.12.2024р. Протокольною ухвалою суду від 19.12.2024р. судове засідання відкладено на 14.01.2025р. Протокольною ухвалою суду від 14.01.2025р. судове засідання відкладено на 21.01.2025р.
Ухвалою суду від 21.01.2025р. провадження у справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку судових рішень у справі №916/5124/23.
Ухвалою суду від 09.04.2025р. поновлено провадження у справі №916/3108/24 та призначено судове засідання на 22.04.2025р. Протокольною ухвалою суду від 22.04.2025р. оголошено перерву до 02.05.2025р.
Позивач - АТ «Українська залізниця» в особі Філії «Оператор припортових станцій», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив, що надійшла до суду 13.08.2024р.
Відповідач- ДП «АМПУ» в особі Одеської філії (Адміністрація Одеського морського порту), проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 05.08.2024р., запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 09.09.2024р.
В ході розгляду справи судом було встановлено, що належним відповідачем у справі є саме ДП «АМПУ» в особі Одеської філії (Адміністрація Одеського морського порту), адже, по перше, позовних вимог до ДП «АМПУ» позивачем не заявлено, по-друге, правовідносини, що є предметом розгляду у даній справі, виникли саме між позивачем та ДП «АМПУ» в особі Одеської філії (Адміністрація Одеського морського порту).
Судом також встановлено, що відповідно до розділу 3 Положення про Одеську філію ДП «АМПУ» (Адміністрація Одеського морського порту», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 28.05.2019р. №404, філія є відокремленим підрозділом ДП «АМПУ» (Підприємство), який не має статусу юридичної особи та здійснює від імені Підприємства частину господарської діяльності. Дії, які вчиняються філією у встановленому законодавством України та цим Положенням порядку.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи викладене, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Позивач у справі зазначає, що 21.08.2023 р. відповідно до Протоколу №Ц-85/52 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» було створено філію «Оператор припортових станцій» АТ «Укрзалізниця».
16 лютого 2024 року між АТ «Укрзалізниця» в особі філія «Оператор припортових станцій» та ДП «АМПУ» в особі Одеської філії було укладено додаткову угоду №26 до Договору №1/59/КД-17358 від 01.07.2012 р. про обробку вагонів з вантажами, на підставі якої всі права та обов'язки з боку виконавця по Договору перейшли до філії «Оператор припортових станцій».
Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору № 1/59 про обробку вагонів з вантажами від 01.07.2012р., укладеного між АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» та ДП «АМПУ» в особі Одеської філії (далі - Договір), протягом березня 2024 року на станцію Одеса-Порт Одеської залізниці прибували вагони з вантажем ДП «АМПУ» в особі до Одеської філії. Станція Одеса-Порт подавала зазначені вагони на колії відповідача для вивантаження вантажу та забирала вагони після закінчення вантажних операцій.
Відповідно до п. 7.4 Договору за користування вагонами Порт сплачує Залізниці плату згідно з правилами користування вагонами і контейнерами.
Пунктом 7.1. Договору встановлено, що плата за користування вагонами Портом нараховується за час з моменту передачі вагонів Порту до моменту приймання Залізницею від Порту. При цьому вагони, що з вини порту простоюють на припортовій станції в очікуванні подачі в Порт, оформляються актами загальної форми з покладанням на Порт відповідальності за користування вагонами і контейнерами.
Облік часу користування вагонами, поданими в Порт, провадиться за пам'ятками про подавання/забирання вагонів і відомостями плати за користування вагонами за їх номерами.
Позивач зазначив, що відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 (далі - Статут), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата.
Відповідно до розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі - Правила), облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів загальної форми ГУ-23.
Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
Відомості плати за користування вагонами мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюється начальником залізниці.
У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.
Таким чином, як зазначає позивач, на підставі ст. 119 Статуту, розділу ІІ Правил, п.п. 7.1, 7.4 Договору станцією Одеса-Порт була нарахована плата за користування вагонами, про що були складені відповідні відомості плати за користування вагонами.
За інформацією позивача, на протязі березня 2024 року станцією Одеса-Порт було подано в порт під вивантаження 185 вагонів на підставі пам'яток про подавання та забирання вагонів. Працівниками станції Одеса-Порт були складені Акти загальної форми про відношення відповідальності за затримку вагонів по станції призначення на відповідача. При цьому, від підпису Актів загальної форми представники ДП «АМПУ» в особі Одеської філії відмовилися.
Відомостями плати за користування вагонами № №26031870, 26031871, 26031872, 27031878,27031879, 27031883, 27031884, 28031898, 28031900, 28031909, 01041999 була нарахована плата за користування вагонами в сумі 90 716,10 грн + ПДВ 20% 18 143,44 грн, а всього 108 859,32 грн., з якої відповідачем було визнано та сплачено 17 917,10 грн. + ПДВ 20% 3 583,42 грн, а всього 21 500,52 грн., решту суми плати за користування вагонами за час їх знаходження у користуванні ДП «АМПУ» в особі Одеської філії, яка склала 72 799,00 грн + 14 599,80грн ПДВ, а всього 87 358,00 грн., відповідач сплатити відмовився, посилаючись на відсутність електропостачання у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, що унеможливило проведення робіт.
При цьому, як зазначає позивач, ані Статутом залізниць України, ані Правилами користування вагонами та контейнерами, ані Договором не передбачено таких підстав як «відсутність електроенергії» для звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами.
Крім цього, позивач зауважив, що відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін сплачується плата, встановлена тарифом.
Підпункт 2.8 пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва №1 прямо визначає, що збір за зберігання справляється незалежно від плати за користування вагонами (контейнерами). Збір за зберігання вантажів, навіть якщо він збільшений начальником залізниці до двократного розміру, не є санкцією - мірою відповідальності за порушення зобов'язання.
Як зазначає позивач, дані приписи знайшли свої підтвердження в постановах Великої Палати Верховного Суду по справі №904/5743/16 від 04.07.2018 року та по справі №904/7535/17 від 22.06.2018р.
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів зазначено,
що збір за зберігання вантажів у вагонах / контейнерах/ у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатн на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо.
Для засвідчення факту затримки вагонів на станційних коліях станції Одеса-Порт Одеської залізниці в очікуванні подачі на фронт завантаження були про що свідчать акти загальної форми та на підставі актів загальної форми складено накопичувальну картку №0105001 на суму 68 081,60 грн +13616,32 грн ПДВ, а всього 81 697,20 грн.
Посилання відповідача у якості обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами на положення п. 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, позивач вважає безпідставним, адже зазначений у цьому пункті Правил перелік є вичерпним. Інших підстав для звільнення від плати за користування вагонами норми чинного законодавства та умови укладеного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом не містять, як і підстав для звільнення від сплати нарахованого збору за зберігання вантажів.
Щодо обставини непереборної сили, позивач зауважив, що згідно умов Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, зокрема, п.6.1, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором у випадку виникнення після укладення Договору обставин непереборної сили, якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, воєнний стан, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, кібератак, тощо.
Згідно з п.6.2 цього Договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів.
Відповідно до п. 6.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини.
Таким чином, Договором передбачений чіткий порядок дій сторін у випадку настання обставин непереборної сили: зокрема, письмове повідомлення іншої сторони та надання відповідних документів, які видаються Торгово-промисловою палатою України.
Позивач зазначає, що даний порядок підтвердження дії обставин непереборної сили відповідачем додержаний не був - жодних повідомлень та документів з цього питання на адресу Позивача не надходило.
Крім того, позивач зауважив, що настання обставин непереборної сили звільняє за умовами договору сторону саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по договору. У випадку, що розглядається судом, предметом спору є стягнення плати за користування вагонами за збору за зберігання вантажу, які не є видом відповідальності сторони по договору.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідно до ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України. Таким чином, можна звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому.
Як зазначає позивач, з метою досудового врегулювання спору 30.04.2024 року Філією «Оператор припортових станцій» АТ «Українська залізниця» була заявлена претензія №ЦПС-05/4 про стягнення заборгованості за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у вагонах на загальну суму 1 269 056,72 грн, але 11.06.2024 року Філія отримала відповідь від відповідача про відмову в задоволені претензії, у зв'язку із чим, з метою захисту свого порушеного права, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача ДП «АМПУ» в особі Одеської філії плату за користування вагонами у розмірі 87 358,00грн та збір за зберігання вантажу у вагонах у розмірі 81 697,20 грн.
Відповідач- ДП «АМПУ» в особі Одеської філії, проти позову заперечує, посилаючись на те, що в межах укладених Адміністрацією договорів з АТ «Укрзалізниця» про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №2818-В-ОДФ-20 від 24.06.2020 р. та про обробку вагонів з вантажем №КД-17358 від 01.07.2012 р. у березні 2024р. були проведені вантажно-розвантажувальні операції з вагонами, зазначеними у відомостях, доданих позивачем до позовної заяви.
Загальна сума плати за користування цими вагонами та збору за зберігання вантажів у цих вагонах визначена в відомостях плати за користування вагонами та склала 190 557, 24 грн з ПДВ.
При цьому, відповідач зазначає, що неоспорювана ним сума - 21 500, 52 грн з ПДВ була сплачена позивачу у встановленому порядку відповідно до умов договорів.
Решта суми, про стягнення якої заявляє позивач, на думку відповідача, нарахована АТ «Укрзалізниця» безпідставно, без врахування обставин, які не залежать від Адміністрації.
Так, відповідач зазначає, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення военного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. був введений воєнний стан через військовий напад Російської Федерації на територію України строком на 90 діб, який неодноразово було продовжено.
Одним із факторів агресії Російської Федерації були постійні масштабні ракетні обстріли та атаки дронів - камікадзе по об'єктах критичної інфраструктури по всій території України, зокрема, одна з таких масштабних атак відбулася 24.03.2024р. на об'єкти НЕК Укренерго, у зв'язку із чим відбулося відключення та зниження якості електропостачання в мережі 110 кВ АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», відновлення електропостачання ПС35 ГПП Морська здійснено 25.03.2024р. о 02:06 год. 25 березня 2024р. з 05:55 год у зв'язку з дефіцитом потужності введено графіки ГПВ. 25 березня 2024р. о 13:26 год. сталося технологічне порушення на ПС 110 ЗРС, що призвело до знеструмлення ПС110 ОТЕЦ та ПС 35 ГПП Морська, відновлення електропостачання ПС 110 ОТЕЦ і ПС 35 ГПП Морська здійснено 25.03.2024р. о 14:35 год. Дозвіл на відміну обмеження потужності по ПС 35 ГПП Морська надано 26.03.2024р. о 08:29 год. Зазначене підтверджується листом АТ «ДТЕК Одеські електромережі» №11/07-108 від 13.05.2024р.
Як зазначає відповідач, зазначені обставини з незалежних від ДП «АМПУ» в особі Одеської філії причин унеможливили цілодобове безперервне виконання технологічних операцій в Порту, в тому числі, виконання вантажно-розвантажувальних робіт з залізничними вагонами в цей період, адже під час відключення електроенергії було повністю знеструмлено порт та,відповідно, на території Одеського морського порту були повністю зупинені всі вантажно- розвантажувальні роботи, в тому числі із залізничними вагонами, у зв'язку із чим відповідач не мав змоги виконувати вантажні операції в терміни, які передбачені Єлиним технологічним процесом роботи ДП «Одеський морський торгівельний порт» та станції Одеса-порт Одеської залізничної дороги» від 30.09.2003 р., з урахуванням максимальної переробної спроможності причалів порту, що призвело до накопичення залізничних вагонів та їх затримки на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження.
На момент аварійної події - знеструмлення (відбувалося періодично з тимчасовим включенням електроживлення малої (недостатньої) потужності, що не давало можливості використовувати механізми для здійснення вантажно-розвантажувальних робіт) Одеського морського порту, частина зазначених в позові вагонів знаходилась на під'їзній колії Адміністрації Одеського морського порту під розвантажувальними операціями (в очікуванні). Відсутність електропостачання призвела до зупинки вивантаження вантажу з вагонів на певний час, так як механізми, які використовуються при вивантажувальних операціях не можуть функціонувати без електроживлення відповідної потужності.
Відповідач зазначив, що після закінчення операцій з вагонами позивачем були складені та надані на розгляд Адміністрації відомості плати за користування вагонами № 27031879, 28031900, 26031870, 27031883, 26031871, 28031898, 27031878, 26031872, 0104199, 620-26, 27031884, 28031909 на загальну суму 190 557,24 гри з ПДВ, яка складається з плати за користування вагонами у розмірі 108 859,32 грн з ПДВ та збору за зберігання вантажу у розмірі 81 697, 82 грн з ПДВ.
На думку відповідача, зазначені відомості були складені позивачем без урахуванням часу об'єктивної неможливості здійснення операцій з вагонами від незалежних від Адміністрації Одеського морського порту причин (централізована відсутність електропостачання).
Як зазначає відповідач, відповідно до п.4 Розділу 2 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999р., у разі непогодження даних, зазначених у відомості плати за користування, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Так, під час розгляду відомостей Адміністрацією Одеського морського порту було враховано час відключення електроенергії та, відповідно, неможливості за об'єктивних причин здійснення будь-яких операцій з вагонами, у зв'язку із чим відомості були підписані із зауваженням «відсутність електропостачання з.... год. до.... год., у зв'язку з бойовими діями». Крім цього, на відомостях Адміністрацією зазначено вагони (із посиланням на відповідні відомості), які оброблялись першочергово після включення електроенергії по мірі черговості подавання вагонів позивачем та відповідно до норм ЄТП.
На виконання умов Договорів Адміністрація провела розрахунок з позивачем на загальну суму 21 500,52 гри з ПДВ у якості плати за користування вагонами, з урахуванням своїх зауважень на відомостях.
Щодо нарахування позивачем збору за зберігання вантажів на місцях загального користування (в той же період знеструмлення та усунення наслідків накопичення вагонів через таке знеструмлення) на загальну суму 81 697,82 грн, відповідач вважає, що зазначена сума нарахована безпідставно, оскільки затримка вагонів мала місце через знеструмлення Одеського морського порту (форс-мажорні обставини), при яких Адміністрація не мала змоги виконувати вантажні операції в термін, який передбачений ЄТП.
В обгрунтування відзиву відповідач зазначає, що відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько- правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Як зазначає відповідач, відповідно до абзаців 2 та 3 п. 7.3 Договору про обробку вагонів з вантажем №КД-17358 від 01.07.2012 р. Адміністрація звільняється від відповідальності за невиконання запланованої добової норми вивантаження вагонів у випадках форс-мажорних обставин. Причини звільнення від плати зазначаються у графі «Примітки» відомості плати за користування вагонами і контейнерами.
Відповідно до п. 6.1 Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №2818-В-ОДФ-20 від 24.06.2020 р. сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором у випадку виникнення після укладення Договору обставин непереборної сили, якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії. оголошена та неоголошена війна, воєнний стан, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха, кібератак. тощо.
Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 Розділу II Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, а саме: а).якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; б).у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Також, відповідач зауважив, що відповідно до Інструкції щодо порядку забезпечення техногенної безпеки та дій працівників адміністрації Одеського морського порту у разі виникнення надзвичайних ситуацій (далі - Інструкція), затвердженої Наказом 103/19 від 29.04.2021р. аварія - це небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб'єкта господарювання загрозу життю та здоров'ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище.
Відповідно до розділу 7 Інструкції аварія на електроенергетичних системах може викликати довгострокові перерви електропостачання. порушення графіку руху технологічного транспорту, затримку вантажних робіт, ураження працівників електричним струмом.
Таким чином, відповідач вважає, що наявність аварії, яка забороняє виконання вантажно-розвантажувальних робіт з вагонами, є підставою для звільнення Адміністрації віл плати за користування вагонами та сплати збору за зберігання під час знеструмлення Одеського морського порту відповідно до п.16 Розділу II Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113. При цьому, виконати такі роботи в інший спосіб без машин та механізмів, які потребують електроживлення високої потужності, неможливо.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього плати за користування вагонами у розмірі 87 358,00грн та збору за зберігання вантажу у вагонах у розмірі 81 697,20 грн.
Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, судом встановлено, що 01.07.2012р. між Одеською залізницею (Залізниця) та ДП «Одеський морський торговельний порт» (Порт) було укладено Договір №1/59 про обробку вагонів з вантажами, згідно п.2.1 якого Залізниця здає/приймає, а Порт приймає/здає експортні, транзитні, імпортні вантажі, що перевозяться за участю морського, залізничного транспорту, а також господарські вантажі для Порту або його контрагентів.
За умовами п.9 Договору цей Договір набирає чинності з 01.07.2012р. і діє до 30.06.2017р.
Додатковою угодою від 13.06.2013р. за текстом Договору змінено сторону за Договором ДП «Одеський морський торговельний порт» (Порт) на Державне підприємство «Адміністрація морських портів України « (Адміністрація) у зв'язку із реорганізацією.
Додатковою угодою від 30.12.2014р. сторони домовилися. що всі права та обов'язки ДП «АМПУ», які передбачені цим Договором, виконуються Одеською філією ДП «АМПУ» (адміністрація Одеського морського порту).
Додатковою угодою від 15.01.2016р. сторони змінили преамбулу Договору та визначили, що його сторонами є ПАТ «Українська залізниця» (як правонаступник ДП «Одеська залізниця») (Залізниця, та ДП «АМПУ» (Адміністрація).
Додатковою угодою від 08.12.2016р. сторони внесли зміни у п.7.8 Договору, та, зокрема, зазначили, що розрахунки між Адміністрацією та Залізницею за перевезення вантажів та надання додаткових послуг проводяться у відповідності до вимог ст.62 Статуту залізниць України та Правил розрахунків за перевезення вантажів. Адміністрація на умовах попередньої оплати перераховує кошти для оплати за перевезення вантажів і додаткові послуги, на рахунок розрахункового підрозділу Залізниці. У випадку несвоєчасного розрахунку за перевезення вантажів і додаткові послуги Адміністрація сплачує Залізниці пеню у розмірі 0,5% від суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Додатковою угодою від 29.06.2017р. строк дії Договору продовжено до 31.10.2017р. Додатковою угодою від 31.10.2017р. строк дії Договору продовжено до 30.04.2018р. Додатковою угодою від 28.03.2019р. строк дії Договору продовжено до 01.07.2019р. Додатковою угодою від 26.06.2019р. строк дії Договору продовжено до 31.12.2019р. Додатковою угодою від 21.08.2019р. строк дії Договору продовжено до 01.07.2020р. Додатковою угодою від 30.06.2020р. строк дії Договору продовжено до 01.09.2020р. Додатковою угодою від 28.08.2020р. строк дії Договору продовжено до 01.01.2021р. Додатковою угодою від 11.12.2020р. строк дії Договору продовжено до 01.03.2021р. Додатковою угодою від 26.02.2021р. строк дії Договору продовжено до 01.04.2021р. Додатковою угодою від 23.03.2021р. строк дії Договору продовжено до 01.07.2021р. Додатковою угодою від 01.07.2021р. строк дії Договору продовжено до 01.01.2022р. Додатковою угодою від 31.12.2021р. строк дії Договору продовжено до 31.12.2022р. Додатковою угодою від 12.12.2022р. строк дії Договору продовжено до 31.12.2023р.
Відповідно до пункту 3.2 цього Договору Залізниця зобов'язується вести облік часу користування вагонами переданими порту, а також не прийнятих портом і затриманих з вини порту та станції.
За умовами пункту 7.1 Договору плата за користування вагонами Портом (Адміністрацією) нараховується за час із моменту передачі вагонів порту до моменту приймання залізницею від порту. Облік часу користування вагонами, поданими в порт, провадиться за пам'ятками про подавання/забирання вагонів і відомостями плати за користування вагонами за їх номерами. Відомості плати за користування вагонами складаються станцією і підписуються представниками станції і порту. Вагони, що з вини Порту недозаявлені або недовивантажені проти добової норми вивантаження і простоюють на припортовій станції та на підходах до неї в "покинутих" поїздах в очікуванні подачі в порт, оформляються актами загальної форми з покладанням на порт відповідальності за користування вагонами і контейнерами та за зберігання вантажів в вагонах згідно з пунктом 2.1 Розділу 3 Тарифного керівництва № 1.
Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 7.3 Договору про обробку вантажів сторони звільняється від відповідальності за невиконання запланованої добової норми вивантаження вагонів у випадках форс-мажорних обставин. Причини звільнення від плати зазначаються у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами і контейнерами.
За користування вагонами і контейнерами Адміністрація сплачує Залізниці плату згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами (пункт 7.4 цього Договору).
У пункті 7.6 Договору про обробку вантажів передбачено, що АДміністрація звільняється від плати за користування вагонами та за зберігання вантажів у вагонах за час затримки вагонів через аварію в порту або через стихійне лихо, штормові погодні умови, внаслідок чого чинним законодавством заборонено виконання вантажних робіт.
16 лютого 2024 року між АТ «Укрзалізниця» в особі філія «Оператор припортових станцій» та ДП «АМПУ» в особі Одеської філії було укладено додаткову угоду №26 до Договору №1/59/КД-17358 від 01.07.2012 р. про обробку вагонів з вантажами, на підставі якої всі права та обов'язки з боку виконавця по Договору перейшли до філії «Оператор припортових станцій». Крім того, продовжено строк дії Договору.
Крім того, судом встановлено, що 25.02.2020р. між АТ «Українська залізниця» (Перевізник) та Адміністрацією (Замовник) укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2818-В-ОДФ-20, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних із цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до пункту 3.4 цього Договору перевезення Замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (плата за користування власними вагонами Перевізника).
Згідно з пунктом 3.4.1 Договору перевезення розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до пункту 3.4.2 договору.
У пункті 3.4.2 Договору перевезення визначено формулу для обрахування плати за користування власними вагонами перевізника, а в пункті 3.4.3 цього Договору вказано, що моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в пункті 3.4, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами.
Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в пункті 3.4 договору перевезення, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами.
Загальний час, за який нараховується та сплачується Замовником плата за користування власними вагонами Перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Також, плата за користування власними вагонами Перевізника нараховується та сплачується Замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки та підставі актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3.4.4 Договору перевезення).
Згідно з пунктом 6.1 Договору перевезення сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у випадку виникнення після укладення договору обставин непереборної сили, якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, воєнний стан, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, кібератак, тощо.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з момент їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами України, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини (пункти 6.3. 6.4 Договору перевезення).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організовується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні, за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що на протязі березня 2024 року станцією Одеса-Порт було подано в порт під вивантаження 185 вагонів на підставі пам'яток про подавання та забирання вагонів.
Частина вагонів, які прибули на станцію Одеса-Порт, були забрані відповідачем на під'їзну колію та знаходились там для виконання розвантажувальних робіт; частина вагонів була затримана на станції призначення Одеса-Порт в очікуванні подачі під вантажні операції, про що були складені акти загальної форми ГУ-23. Після закінчення затримки складені акти загальної форми, в яких зафіксований час закінчення затримки вагонів. Після закінчення затримки на станції спірні вагони були подані на підставі пам'яток про подавання вагонів на під'їзну колію відповідача для здійснення вивантаження. Після закінчення вантажних операцій з вагонами, які знаходились на під'їзних коліях відповідача та подання повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, вагони були забрані залізницею на підставі пам'яток про забирання вагонів.
Відомостями плати за користування вагонами № №26031870, 26031871, 26031872, 27031878,27031879, 27031883, 27031884, 28031898, 28031900, 28031909, 01041999 була нарахована плата за користування вагонами в сумі 108 859,32 грн., з якої відповідачем було визнано та сплачено 21 500,52 грн., та збір за зберігання вантажу у вагонах у розмірі 81 697,20 грн.
Решту суми плати за користування вагонами за час їх знаходження у користуванні ДП «АМПУ» в особі Одеської філії, яка склала 87 358,00 грн. та збір за зберігання вантажу у вагонах у розмірі 81 697,20 грн. відповідач сплатити відмовився, посилаючись на відсутність електропостачання у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, що унеможливило проведення робіт. На підтвердження факту відсутності електропостачання відповідач послався на лист АТ «ДТЕК Одеські електромережі» №11/07-108 від 13.05.2024р., у якому повідомлено про те, що дійсно 24.03.2024р. о 23:55 сталася ракетна атака на об'єкти енергетики НЕК Укренерго, внаслідок чого відбувалися відключення та зниження якості електропостачання в мережі 110кВ АТ «ДТЕК Одеські електромережі», відновлення електропостачання ПС35 Морська здійснено 25.03.2024р. о 02:06. 25 березня 2024р. о 13:26 сталося технологічне порушення на ПС110ЗРС, що призвело до знеструмлення ПС110 ОТЕЦ та ПС35 ГПП Морська, відновлення електропостачання ПС110 ОТЕЦ і ПС 35 ГПП Морська здійснено 25.03.2024р. о 14;35. 25 березня 2024р у зв'язку із дефіцитом потужності введено графіки ГПВ. Дозвіл на відміну обмеження потужності по ПС35 ГПП Морська надано 26.03.2024р. о 08:29.
Згідно з пунктом 2 Правил користування вагонами за користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності вносять плату.
За приписами пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України №113 від 25.02.1999р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
За змістом п. 3 вказаних Правил облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами (абзац 1 п. 4 Правил користування вагонами).
У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями (абзац 3 п. 4 Правил користування вагонами).
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій (абзаци 5, 6 п. 4 Правил користування вагонами).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (абзац 2 п. 6 Правил користування вагонами).
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 Правил користування вагонами).
За змістом п. 13 Правил користування вагонами плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Згідно з п. 15 Правил користування вагонами за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
Відповідно до пункту 121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.
Згідно з п. 16 Правил користування вагонами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
У ст. 617 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Відповідно ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2020р. у справі № 924/233/18, від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17. При цьому аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21).
Заперечуючи проти задоволення позову про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, відповідач посилався на наявність форс-мажорних обставин та стверджував, що в спірний період мало місце пошкодження енергетичної інфраструктури та через це відсутність електропостачання на території Одеського морського порту, що, на думку відповідача, підпадає під визначення аварії на підприємстві та унеможливило виконання вантажно-розвантажувальних операцій з вагонами у цей період за незалежних від нього причин, та, відповідно, є підставою для звільнення відповідача від вказаних нарахувань.
Урахувавши положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, умови укладених між сторонами договорів, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, надавши оцінку доводам та аргументам сторін, які вони наводили на обґрунтування своїх вимог та заперечень, попередні судові інстанції установили, що у наведеному випадку зазначені відповідачем обставини (відсутність електроенергії) не підпадають під кваліфікацію аварії на підприємстві, внаслідок якої заборонено виконувати вантажні роботи, а також під жодний інший випадок, який є підставою для звільнення від нарахованої плати за користування вагонами, адже, як зазначили суди, відповідачем не доведено, що при відсутності електроенергії нормативними актами заборонено виконувати вантажні роботи у випадку, що розглядається.
Водночас, оцінивши наведені обставини у сукупності з наданими відповідачем доказами, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено, як саме відсутність електроенергії впливає на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт в порту, зокрема, яке саме обладнання, що використовується для виконання розвантажувальних робіт не працює за відсутності електроенергії, тобто у наведеному випадку не доведено того, що при відсутності електроенергії навантажувально-розвантажувальні роботи на об'єктах відповідача не могли бути виконані.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що такі обставини як початок повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, пов'язані з цим повітряні тривоги та відключення електроенергії мають загальний характер, отже у повній мірі стосуються обох сторін, а не лише відповідача.
Більше того, предметом позову у цій справі є стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, а не стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин, враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Українська залізниця» в особі Філії «Оператор припортових станцій» та стягнення з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії (Адміністрація Одеського морського порту) заборгованості за користування вагонами у розмірі 87 358 грн., збору за зберігання вантажу у вагонах у розмірі 81 697 грн 20 коп.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Оператор припортових станцій» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії (Адміністрація Одеського морського порту) про стягнення заборгованості за користування вагонами у розмірі 87 358 грн., збору за зберігання вантажу у вагонах у розмірі 81 697 грн 20 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії (Адміністрація Одеського морського порту) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Оператор припортових станцій» заборгованість за користування вагонами у розмірі 87 358 грн., збір за зберігання вантажу у вагонах у розмірі 81 697 грн 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 07 травня 2025 р.
Суддя Н.В. Рога