65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5540/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Задорожному А.О.
за участю представників:
від позивача: Козачок І.П.;
від відповідача: Васильєв П.П.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, оф. №4А/41; код ЄДРПОУ 36138418);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарсько-Виробниче Підприємство "АГРОСТАР" (68120, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, територіальна громада Татарбунарська, комплекс будівель та споруд №1; код ЄДРПОУ 37197825);
про стягнення 5 070 448,59 грн., -
1. Суть спору.
20.12.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№5534/24) Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарсько-Виробниче Підприємство "АГРОСТАР" в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки №37197825/2024 від 22.12.2023, в розмірі 5 070 448,59 грн., з яких 3 144 068,78 грн - основний борг, 338 008,32 грн - пеня, 628 813,75 грн. - штраф, 347 529,47 грн. - проценти та 612 028,27 грн - різниця в ціні товару.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним на виконання умов Договору поставки №37197825/2024 від 22.12.2023 поставлено товар на загальну суму 6 032 003,95 грн., натомість відповідачем оплата поставленого товару здійснена не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 3 144 068,78 грн.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.
Ухвалою суду від 25.12.2024 провадження у справі за позовом ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" до ТОВ "Сільськогосподарсько-Виробниче Підприємство "АГРОСТАР" було відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.01.2025 о 16:00.
27.12.2024 до суду від позивача надійшла клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№46234/24).
У судовому засіданні 27.01.2025, за участі представників сторін, суд встановив строк для надання відзиву до 07.02.2025, для надання відповіді на відзив до 14.02.2025, для надання заперечень до 21.02.2025 та ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 06.03.2025 о 12:00.
10.02.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№4461/25).
10.02.2025 до суду від ТОВ "Сільськогосподарсько-Виробниче Підприємство "АГРОСТАР" надійшов зустрічний позов до ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" про визнання недійсними пунктів 6.3, 6.4, 6.5 Договору поставки № 37197825/2024, укладеного між ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» та ТОВ «СВП «АГРОСТАР» 22.12.2023 (вх.№468/25).
14.02.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№5178/25).
Ухвалою суду від 17.02.2025 зустрічну позовну заяву ТОВ «СВП «АГРОСТАР» залишено без руху, у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору за її подання.
Ухвалою суду від 17.02.2025 виправлено описку яка допущена в ухвалі Господарського суду Одеської області від 25.12.2024 по справі №916/5540/24.
У судовому засіданні 06.03.2025, за участі представників сторін, суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та перейшов до розгляду справи по суті на 31.03.2025 о 16:00.
Ухвалою суду від 06.03.2025 було повернуто зустрічну позовну заяву (вх.№468/25 від 10.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарсько-Виробниче Підприємство "АГРОСТАР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" про визнання недійсним пунктів договору поставки, на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.
У судовому засіданні 31.03.2025, за участі представників сторін, суд в судовому засіданні без оформлення окремого документа, проголосив перерву в розгляді справи по суті до 24.04.2025 о 15:30.
У судовому засіданні 24.04.2025, за участі представників сторін, суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення, згідно якої позов задоволено частково та відклав складення повного рішення на строк до 05.05.2025.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА".
У якості обґрунтування свої вимог, позивач вказує, що на виконання вимог Договору поставки №37197825/2924 укладеного між сторонами 22.12.2023, позивач здійснив поставку Товару відповідно до замовлень відповідача, яким було прийнято Товар на загальну вартість 6 032 003,95 грн.
Водночас, за період дії Договору ТОВ "СВП "АГРОСТАР" здійснило часткову оплату вартості поставленого Товару на загальну вартість 2 887 935,17 грн.
Таким чином, як вказує позивач, станом на дату подання позовної заяви відповідач не здійснив оплату вартості поставленого Товару на загальну суму 3 144 068,78 грн.
Також позивач зазначає, що звертався з вимогою про сплату заборгованості та штрафних санкцій та коригування видаткових накладних за Договором від 18.10.2024 та від 10.12.2024, водночас відповідач не виконав вимог, не здійснив підписання коригувань до видаткових накладних та не здійснив оплату різниці в ціні Товару.
Відтак позивач вважає, що відповідач, в порушення положень Договору та вимог законодавства України, не виконав добровільно своїх зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів шляхом стягнення заборгованості в розмірі 3 144 068,78 грн., а також 338 008,32 грн. - пені, 628 813,75 грн. - штрафу, 347 529,47 грн. - процентів річних та 612 028,27 грн. - різниці в ціні Товару.
3.2. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарсько-Виробниче Підприємство "АГРОСТАР".
У якості заперечень позовних вимог відповідач вказує, що заперечує щодо стягнення різниці ціни товару через передчасність заявлення такої вимоги.
Відповідач вказує, що основна сума заборгованості за умовами Договору мала бути сплачена покупцем до 19.07.2024 включно, а різниця в ціні товару підлягає сплаті після (використана фраза «не раніше») настання наступних умов:
- проведення фінального коригування до видаткових накладних за підсумками року;
- настання календарної дати - 15 листопада 2024р.;
- та повного виконання Покупцем всіх своїх зобов'язань з оплати за Договором.
При цьому відповідач зазначає, що використаний сурядний єднальний сполучник «та» вказує на необхідність дотримання одразу двох умов для того, щоб наступив строк (термін) виконання покупцем зобов'язання щодо сплати різниці в ціні товару. Приміром, якщо б покупцем основна сума заборгованості була сплачена в строк, визначений у Договорі (19.07.2024р.), то постачальник все одно не зміг би вимагати сплати різниці в ціні товару до 15.11.2024р. Так само і навпаки: при несплаті в повному обсязі основної суми заборгованості, строк виконання зобов'язання зі сплати різниці в ціні товару не наступив навіть попри те, що 15.11.2024 вже минуло.
Таким чином відповідач вважає, що на момент звернення позивача з позовною заявою до суду, його права на отримання різниці в ціні товару не були порушені, оскільки строк виконання зобов'язання зі сплати відповідачем різниці в ціні товару ще не наступив.
Також відповідач вказує, що певні умови Договору поставки №37197825/2024 від 22.12.2023 є вкрай невигідними для ТОВ «СВП «АГРОСТАР» та стали підставою для донарахувань у розмірі 61,27% від безпосередньої заборгованості за поставлений товар.
Відповідач стверджує що був вимушений підписати договір з такими умовами, оскільки, як зазначено вище, не мав можливості змінювати умови запропонованого постачальником договору поставки, та при цьому без засобів захисту рослин не міг провадити свою діяльність та здійснювати посівну кампанію.
Також відповідач зазначає, що у 2024 році на півдні України (регіон Бессарабії), де здійснює діяльність ТОВ «СВП «АГРОСТАР», були низькі показники врожайності. Через посуху підприємство не отримало очікуваного врожаю пшениці, ячменю та соняшнику. А суттєве зменшення збору сорго було обумовлено значними опадами, які не дозволили вчасно та якісно зібрати врожай.
У зв'язку з викладеним відповідач вважає, що наявні підстави для зменшення заявлених до стягнення пені, штрафу та процентів річних, крім того просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення різниці в ціні товару в розмірі 612 028,27 грн.
4. Фактичні обставини справи встановлені судом.
22.12.2023 між ТОВ "АДАМА УКРАЇНА", як Постачальником, та ТОВ "СВП "АГРОСТАР", як Покупцем, було укладено Договір поставки №37197825/2924 (далі - Договір).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товари, що визначені в Специфікаціях, до Договору, а покупець прийняти та оплатити такий Товар. Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.
За пунктом 2.1. Договору, Товар постачається окремими партіями згідно Специфікацій, які оформлюються на підставі замовлень покупця, оформлених в довільній формі (далі - Замовлення).
Відповідно до пунктів 3.1.,3.2. Договору, загальна ціна Договору визначається як загальна вартість усього Товару, поставленого за цим Договором, що визначається відповідно до цін Товару, визначених умов Договору, з урахуванням знижок та надбавок, які можуть надаватися/застосовуватися за цим Договором та призводити до зміни ціни Товару та Договору після поставки. Ціна Товару в національній валюті є попередньою та остаточно визначається в порядку передбаченому умовами цього Договору та Додатками до нього.
За пунктом 3.2. Договору, якщо після укладення Сторонами Специфікації до Договору та до моменту поставки Товару Постачальником, органами державної влади чи місцевого самоврядування будуть встановлені додаткові податки, збори та/або інші обов?язкові платежі, які будуть мати прямий вплив на формування ціни Товару, то Постачальник має право змінювати ціну Товару (еквівалент в доларах США) на власний розсуд. В такому випадку, Постачальник направляє Покупцю інформацію про нові ціни на Товар (еквівалент в доларах США) засобами електронної пошти або іншим чином доводить її до відома Покупця до здійснення поставки Товару.
Якщо Покупець не погоджується із новими цінами на Товар (еквівалент в доларах США), то він має право відмовитись від непоставленого Товару, який був замовлений Покупцем до моменту зміни Постачальником цін на Товар. За умови, що Постачальником не було подане розпорядження на склад Постачальника про відвантаження Товару Покупцю.
Сторони домовились, що вони не укладають ніякого окремого двостороннього документу до цього Договору, де б окремо фіксувалися нові ціни на Товар (еквівалент з доларах США).
Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. Договору, розрахунок за Товар здійснюється у безготівковій формі, в гривні, шляхом перерахування грошових коптів на рахунок Постачальника, згідно банківських реквізитів, зазначених у рахунку на оплату. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
Сторони домовились, що попередня ціла Товару в гривнях, яка вказується в Рахунку на оплату Товару. визначається відповідно до положень п. 4.3.1. Договору, виходячи із курсу продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на ньому, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua (надалі - «Курс»), у робочий день, що передує даті виставлення відповідного Рахунку на оплату Товару.
Оплата Товару здійснюється в наступному порядку, якщо інші умови оплати не передбачені в Додатках (Специфікаціях) до Договору:
4.3.1. Попередня ціна Товару в гривнях (надалі в формулі - «Р») без ПДВ, за якою Покупець купує Товар. визначається на дату Рахунку на оплату Товару, виставленого Постачальником, за наступною формулою:
P = S * A * (1+(N-D)100)
де,
- еквівалент ціни Товару, який оплачується на умовах 100% попередньої оплати, в доларах США без ПДВ. який зазначений у відповідній Специфікації до Договору:
А - Курс у робочий день, що передує даті рахунку-фактури.
N - відсоток Надбавки до ціни Товару за продаж Товару на умовах товарного кредиту (відстрочки платежу), який розраховується в порядку, передбаченому умовами пунктів 4.3.4.1.- 4.3.4.4. цього Договору.
D - відсоток знижки, що надається у рахунку-фактурі на оплату Товару згідно у мов цього Договору.
4.3.2. Якщо з дати Рахунку на оплату Товару до дня фактичної оплати Товару (враховуючи відстрочення платежу згідно умов оплати, передбачених відповідною Специфікацією або Договором) Курс у робочий день, що передує даті оплати Товару, змінюється більше, ніж на 2% у бік збільшення або зменшення, порівняно до Курсу, який було встановлено у робочий день, що передує даті Рахунку на оплату Товару, то різниця в ціні розраховується в доларовому еквіваленті (без ПДВ) (надалі в формулі - «S1») за наступною формулою:
S1 = S* (1+(N-D)/100) - P/Al
де,
Al - Курс у робочий день, що передує даті оплати Товару:
S1 - різниця в ціні Товару в доларовому еквіваленті.
4.3.2.1. У разі порушення Покупцем строків оплати Товару, зазначених в Специфікації, та неоплати Товару до моменту пред'явлення Постачальником позову про стягнення заборгованості з Покупця, то для визначення різниці в ціні Товару в доларовому еквіваленті та гривневого еквіваленту відповідної різниці в ціні використовується Курс на дату, що передує даті пред'явлення позову.
4.3.3. При цьому, Сторони погодили, що у разі зміни Курсу після виставлення Постачальником Рахунку на оплату Товару Покупець здійснює оплату Товару (або іншим чином припиняє грошове зобов'язання) за ціною в гривнях, вказаною в Рахунку на оплату Товару, а різниця в ціні, яка склалася у зв'язку із різницею між Курсом у робочий день, що передує даті оплати (або припинення іншим чином грошового зобов'язання Покупця) та Курсом у робочий день, що передує даті Рахунку на оплату Товару, та знижки (якщо такі будуть надаватися Постачальником) сплачуються Покупцем Постачальнику або повертаються Постачальником Покупцю (у разі виникнення переплати) окремо, на підставі фінального коригування до видаткових накладних за підсумками року, але не раніше 15 листопада 2024р. та повного виконання Покупцем всіх своїх зобов'язань з оплати Товару за Договором, та не пізніше 5 днів з моменту відповідного фінального коригування Постачальником до видаткових накладних за Курсом у робочий день, що передує даті здійснення коригування до видаткових накладних. За погодженням Сторін у разі виконання Покупцем всіх зобов'язань з оплати за Договором раніше зазначеної в цьому пункті дати фінальне коригування може бути проведене раніше.
Відповідно до п. 5.1. Договору, умови поставки та оплати Товару визначаються сторонами у Додатках (Специфікаціях) на поставку товару з урахуванням положень цього Договору.
За пунктом 6.2. Договору, у випадку відмови Покупця від прийняття поставленого Товару належної якості, зриву приймання Товару з вини Покупця, у тому числі, але не виключно, в результаті відсутності у представника Покупця права на отримання Товару (довіреності). Покупець зобов'язаний відшкодувати усі понесені Постачальником витрати, пов'язані з підготовкою та виконанням Замовлення Покупця, доставкою Товару, а також сплатити Постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості такого Товару.
Відповідно до п. 6.3. Договору, у випадку прострочення оплати Товару більш ніж на 10 календарних днів. Покупець зобов'язаний, в такому випадку, сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, протягом всього періоду прострочення без обмеження тривалості такого періоду, тобто починаючи з першого дня прострочення і до дня оплати простроченого платежу.
Згідно п. 6.4. Договору, у випадку порушення Покупцем строків оплати Товару. Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 20% від загальної вартості Товару у гривнях з ПДВ. зазначеної у Специфікації на поставку Товару, строки оплати якого порушені.
Пунктом 6.5. Договору, Сторони визначили, що відповідно до статті 625 Цивільного Кодексу України, якщо Покупець прострочить оплату Товару, то на прострочену суму Постачальник може нарахувати, а Покупець на вимогу Постачальника повинен сплатити 26 (двадцять шість) процентів річних від простроченої суми коштів.
За пунктом 6.6. Договору, сплата будь-якої неустойки (штрафу, пені), процентів, передбачених цим Договором, не звільняє Покупця від виконання своїх зобов'язань за цим Договором і не позбавляє Постачальника права на інші засоби захисту своїх інтересів відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п.8.1. даний Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2024 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами їх обов'язків, які виникли з Договору протягом строку його дії.
28.12.2023 сторони уклали Специфікацію до Договору №37197825/2024 від 22.12.2023 (рахунок №9379) на загальну суму 3 431 528,58 грн., відповідно до якої:
- загальна вартість Товару в гривнях (без ПДВ) становить еквівалент 75 581,00 доларів США;
- строк оплати товару - 100 % від вартості Товару покупець оплачує постачальнику до 19.07.2024 (включно);
- строк поставки Товару до 27.01.2024;
З метою проведення оплати за вказаною специфікацією Продавцем було сформовано та надано Покупцю рахунок на оплату послуг за №9379 від 28.12.2023 на загальну суму 3 431 528,58 грн.
На виконання вказаної Специфікації, ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" поставило ТОВ "СВП "АГРОСТАР" продукцію на загальну вартість 3 431 528,58 грн., згідно видаткових накладних:
- видаткова накладна за №10248 від 29.12.2023 на суму 1 698 554,21 грн.;
- видаткова накладна за №2763 від 29.03.2024 на суму 297 655,51 грн.;
- видаткова накладна за №4220 від 12.04.2024 на суму 1 435 318,86 грн.
ТОВ "СВП "АГРОСТАР" за даною Специфікацією здійснило часткову оплату товару на суму 698 828,71 грн., а саме:
- 02.10.2024 на суму 297 655,51 грн.;
- 03.10.2024 на суму 401 173,20 грн.
Доказів оплати поставленого товару в іншій частині, а саме 2 732 699,87 грн. матеріали справи не містять.
28.12.2023 сторони уклали Специфікацію до Договору №37197825/2024 від 22.12.2023 (рахунок №9380) на загальну суму 2 740 013,88 грн., відповідно до якої:
- загальна вартість Товару в гривнях (без ПДВ) становить еквівалент 60 350,07 доларів США, розрахований по курсу 37,8350 гривень за один долар США;
- строк оплати товару - 100 % від вартості Товару покупець оплачує постачальнику до 19.07.2024 (включно);
- строк поставки Товару до 27.01.2024;
З метою проведення оплати за вказаною специфікацією Продавцем було сформовано та надано Покупцю рахунок на оплату послуг за №9380 від 28.12.2023 на загальну суму 2 740 013,88 грн.
На виконання вказаної Специфікації, ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" поставило ТОВ "СВП "АГРОСТАР" продукцію на загальну вартість 2 740 013,88 грн., згідно видаткових накладних:
- видаткова накладна №10249 від 29.12.2023 на суму 2 377 650,76 грн.;
- видаткова накладна №3640 від 09.04.2024 на суму 125 417,35 грн.;
- видаткова накладна №4221 від 12.04.2024 на суму 97 407,26 грн.
ТОВ "СВП "АГРОСТАР" за даною Специфікацією здійснило часткову оплату товару на суму 2 100 000,00 грн., а саме:
- 24.07.2024 на суму 1 000 000,00 грн.;
- 24.07.2024 на суму 100 000,00 грн.;
- 24.07.2024 на суму 500 000,00 грн.;
- 05.08.2024 на суму 500 000,00 грн.
Доказів оплати поставленого товару в іншій частині, а саме 2 732 699,87 грн. матеріали справи не містять.
ТОВ «АДАМА-Україна» зверталося до ТОВ "СВП "АГРОСТАР" із вимогою за №383 від 18.10.2024, в якій вимагало впродовж 7 днів з дати її отримання сплатити:
- заборгованість з оплати поставленого Товару в розмірі 3 144 068,78 грн.;
- пеню в розмірі 241 968,18 грн.;
- штраф у розмірі 241 968,18 грн.;
- проценти річних в розмірі 251 489,33 грн.;
- різницю в ціні Товару в розмірі 543 070,00 грн.
Також, ТОВ «АДАМА-Україна» зверталося до ТОВ "СВП "АГРОСТАР" із вимогою за №436 від 10.12.2024, в якій вимагало впродовж 5 днів дати її отримання сплатити - суму курсової різниці в ціні Товару на підставі коригування до видаткових накладних.
Водночас, доказів виконання вказаних вимог, або надання відповідей на вимоги матеріали справи не містять.
Таким чином, ТОВ «АДАМА-Україна» просить стягнути з ТОВ "СВП "АГРОСТАР":
- 3 144 068,78 грн. - заборгованість з оплати поставленого Товару;
- 338 008,32 грн. - пені;
- 628 813,75 грн. - штрафу;
- 347 529,47 грн. - процентів річних;
- 612 028,27 грн. - різниці в ціні Товару.
5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.
Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як було встановлено судом, 22.12.2023 між ТОВ "АДАМА УКРАЇНА", як Постачальником, та ТОВ "СВП "АГРОСТАР", як Покупцем, було укладено Договір поставки №MD_37197825/2924 (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товари, що визначені в Специфікаціях, до Договору, а покупець прийняти та оплатити такий Товар. Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.
Судом було встановлено, що на виконання вимог зазначеного Договору, а також укладених між сторонами Специфікацій, ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" поставило ТОВ "СВП "АГРОСТАР" товару на загальну суму 6 032 003,95 грн. Натомість ТОВ "СВП "АГРОСТАР" здійснило оплату за поставлений товар лише частково, а саме в розмірі 2 887 935,17 грн.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Водночас ТОВ "СВП "АГРОСТАР" залишено неоплаченою частину поставленого позивачем товару на суму 3 114 068,78 грн.
У зв'язку з чим, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "СВП "АГРОСТАР" на користь ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" основного боргу в розмірі 3 114 068,78 грн.
Щодо стягнення суми пені в розмірі 338 008,32 грн. та суми штрафу в розмірі 628 813,75 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як було встановлено судом, згідно пункту 6.3 Договору, у випадку прострочення оплати Товару більш ніж на 10 календарних днів. Покупець зобов'язаний, в такому випадку, сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, протягом всього періоду прострочення без обмеження тривалості такого періоду, тобто починаючи з першого дня прострочення і до дня оплати простроченого платежу.
Позивачем надано розрахунок пені за період з 20.07.2024 по 28.11.2024 по Специфікації до Договору №37197825/2024 від 22.12.2023 (рахунок №9379) на загальну суму 3 431 528,58 грн., за порушення строків оплати вартості Товару за якою розмір пені становить 293 267,84 грн. та розрахунок пені за період з 26.07.2024 по 28.11.2024 по Специфікації до Договору №37197825/2024 від 22.12.2023 (рахунок №9380) на загальну суму 2 740 013,88 грн., за порушення строків оплати вартості Товару за якою розмір пені становить 44 740,48 грн.
Загальний розмір пені по двом Специфікаціям становить 338 008,32 грн.
Перевіривши наданий розрахунок пені судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.
Також, згідно п. 6.4. Договору, у випадку порушення Покупцем строків оплати Товару, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 20% від загальної вартості Товару у гривнях з ПДВ зазначеної у Специфікації на поставку Товару, строки оплати якого порушені.
Відповідно до наданого розрахунку штрафу, сума штрафу по Специфікації до Договору №37197825/2024 від 22.12.2023 (рахунок №9379) на загальну суму 3 431 528,58 грн., становить розмір 546 539,97 грн. та по Специфікації до Договору №37197825/2024 від 22.12.2023 (рахунок №9380) на загальну суму 2 740 013,88 грн., сума штрафу становить 82 273,78 грн.
Загальний розмір штрафу по двом Специфікаціям становить 628 813,75 грн.
Перевіривши наданий розрахунок штрафу судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.
Водночас суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно із частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
У контексті зазначеного, зменшення заявленого штрафу та пені, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2019 по справі № 910/143/19, від 21.10.2019 по справі № 910/1005/19.
Як визначено у постанові об'єднаної палати КГС від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22, при вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Так, у відзиві на позовну заяву, ТОВ "СВП "АГРОСТАР", вказує про невигідність умов Договору поставки №37197825/2024 від 22.12.2023, які призвели до донарахувань неустойки у розмірі 61,27% від безпосередньої заборгованості за поставлений товар.
Також відповідач вказує, що був вимушений підписати договір з такими умовами оскільки, не мав можливості змінювати умови запропонованого постачальником договору поставки, та при цьому без засобів захисту рослин не міг провадити свою діяльність та здійснювати посівну кампанію.
Враховуючи викладене та відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу, суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу до 20 % від заявленого до стягнення позивачем і стягнути з ТОВ "СВП "АГРОСТАР" на користь ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" 67 601,66 грн. - пені та 125 762,75 грн. штрафу.
Щодо стягнення 26 відсотків річних в розмірі 347 529,47 грн., суд зазначає таке:
За пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так судом було встановлено, що пунктом 6.5. Договору, сторони визначили, що відповідно до статті 625 Цивільного Кодексу України, якщо Покупець прострочить оплату Товару, то на прострочену суму Постачальник може нарахувати, а Покупець на вимогу Постачальника повинен сплатити 26 (двадцять шість) процентів річних від простроченої суми коштів.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.7-7.9 постанови від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила таке: "Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Отже, за загальним правилом, сторони, керуючись принципом свободи договору вправі вільно встановлювати в договорі міру відповідальності за порушення ними договірних зобов'язань.
Проте, як правильно зазначає відповідач, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла до висновків про те, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
В даній постанові Велика Палата вказує, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене нормативне обґрунтування, суд доходить висновку про наявність у даному випадку підстав та обставин, за яких можливе зменшення відсотків річних, що нараховані відповідачу, проте, таке зменшення має бути розумним та таким, що не буде нівелювати норми встановлені законом.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (в даному випадку відсотків річних) є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18, при вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
З врахуванням наведеного суд дійшов висновку про доцільність зменшення відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача, з 26% річних до 3% річних, як це передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Стягнення 3% річних з відповідача на переконання суду дозволить забезпечити баланс між інтересами позивача та відповідача, тобто - розумно забезпечить відновлення майнових втрат позивача і відповідатиме платоспроможності відповідача.
Так, судом здійснено розрахунок 3 % річних враховуючи суми та періоди визначені позивачем, за яким встановлено розмір 3 % річних що становить 40 099,54 грн.
Щодо стягнення з відповідача різниці в ціні товару в розмірі 612 028,27 грн., суд зазначає таке:
Відповідно до норм ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України.
Як було встановлено судом, згідно п.п. 4.3.2. Договору, якщо з дати Рахунку на оплату Товару до дня фактичної оплати Товару (враховуючи відстрочення платежу згідно умов оплати, передбачених відповідною Специфікацією або Договором) Курс у робочий день, що передує даті оплати Товару, змінюється більше, ніж на 2% у бік збільшення або зменшення, порівняно до Курсу, який було встановлено у робочий день, що передує даті Рахунку на оплату Товару, то різниця в ціні розраховується в доларовому еквіваленті (без ПДВ) (надалі в формулі - «S1») за наступною формулою:
S1 = S* (1+(N-D)/100) - P/Al
де,
Al - Курс у робочий день, що передує даті оплати Товару:
S1 - різниця в ціні Товару в доларовому еквіваленті.
Крім того,
У відзиві на позовну заяву, відповідач посилаючись на п. 4.3.3. Договору, вказує про протиправність нарахування різниці в ціні товару, оскільки на момент звернення позивача з позовною заявою до суду, його права на отримання різниці в ціні товару не були порушені, оскільки строк виконання зобов'язання зі сплати відповідачем різниці в ціні товару ще не наступив. Лише після сплати відповідачем (в добровільному або в примусовому порядку) основної суми заборгованості у розмірі 3 144 068,78 грн., у позивача виникає можливість звертатися до суду про стягнення різниці в ціні товару.
Проте, як вбачається судом із зазначеного п. 4.3.3. Договору, положення вказаного пункту передбачають випадки нарахування різниці в ціні товару при належному виконанні своїх зобов'язань за Договором в частині оплати вартості товару.
Натомість п.п.4.3.2.1. Договору, передбачає порядок нарахування різниці ціни вартості товару саме у випадку порушення покупцем строків оплати Товару та неоплати Товару до моменту пред'явлення Постачальником позову до суду, за яким у разі порушення Покупцем строків оплати Товару, зазначених в Специфікації, та неоплати Товару до моменту пред'явлення Постачальником позову про стягнення заборгованості з Покупця, то для визначення різниці в ціні Товару в доларовому еквіваленті та гривневого еквіваленту відповідної різниці в ціні використовується Курс на дату, що передує даті пред'явлення позову.
Таким чином, суд доходить висновку про правомірність нарахування позивачем різниці ціни вартості товару, виходячи з курсу станом на дату що передує даті пред'явлення позову, а саме станом на 19.12.2024 та розмір якого становив 41,99 гривні за 1 долар США.
Перевіривши наданий розрахунок різниці в ціні товару судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про можливість стягнення з ТОВ "СВП "АГРОСТАР" на користь ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" 612 028,27 грн. різниці в ціні товару.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Така позиція зазначена у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Таку ж правову позицію було застосовано у постанові КГС ВС від 09.11.2023 року № 910/6379/22, у постанові КГС ВС від 03.08.2022 року по справі № 925/538/19.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Вказану правову позицію також було застосовано в постанові КГС ВС від 17.04.2024 року по справі № 910/18677/23, постанові КГС ВС від 13.03.2024 по справі № 906/91/20, постанові КГС ВС від 24.07.2024 року по справі 910/1869/23, постанові КГС ВС 03.09.2024 року по справі 910/2127/24.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак у зв'язку із зменшенням судом пені, штрафу та відсотків річних, позовні вимоги підлягають саме частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Отже, враховуючи те, що рішенням суду було частково задоволено позовні вимоги, однак розмір пені, штрафу та відсотків річних був зменшений саме з ініціативи суду, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарсько-Виробниче Підприємство "АГРОСТАР" (68120, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, територіальна громада Татарбунарська, комплекс будівель та споруд №1; код ЄДРПОУ 37197825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, оф. №4А/41; код ЄДРПОУ 36138418) 3 144 068/три мільйони сто сорок чотири тисячі шістдесят вісім/грн 78 коп. основного боргу, 67 601/шістдесят сім тисяч шістсот одна/грн 66 коп. пені, 125 762/сто двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят дві/грн 75 коп. штрафу, 40 099/сорок тисяч дев'яносто дев'ять/грн 54 коп. 3 % річних, 612 028/шістсот дванадцять тисяч двадцять вісім/грн 27 коп. різниці в ціні товару, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 60845/шістдесят тисяч вісімсот сорок п'ять/грн 38 коп.
3.В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 05 травня 2025 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська