65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/473/25
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Дмитрієва Г.А. в порядку самопредставництва;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до спільного українсько-турецького підприємства «Одеські дріжджі» у формі закритого акціонерного товариства про стягнення 27 600,00 грн та розірвання договору, -
Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (далі по тексту - Управління) звернувся до господарського суду з позовною заявою до спільного українсько-турецького підприємства «Одеські дріжджі» у формі закритого акціонерного товариства (далі по тексту - СП «Одеські дріжджі») про стягнення заборгованості у загальному розмірі 27 600,00 грн та розірвання договору на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій №1 від 14.09.2007.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №1 від 14.09.2007 в частині оплати вартості наданих позивачем послуг протягом періоду з лютого 2023 року до грудня 2024 року включно, не виконання обов'язку зі сплати яких стало також підставою для розірвання договору з передбачених ст. 651 ЦК України підстав.
Ухвалою суду від 03.03.2025 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
СП «Одеські дріжджі» було належним чином повідомлено про розгляд судом даної справи шляхом доставлення всіх ухвал до зареєстрованого електронного кабінету відповідача у підсистемі «Електронний суд».
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Проте відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.
14.09.2007 між Державною аварійно-рятувальною службою - Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ГУ МНС України в Одеській області (Аварійно-рятувальна служба) та СП «Одеські дріжджі» (Споживач ) було укладено договір на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій №1, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є організація та здійснення Аварійно-рятувальною службою обслуговування об'єкта Споживача з метою своєчасного реагування на виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті Споживача надзвичайної ситуації.
Згідно з п. п. 2.1-2.3 договору №1 від 14.09.2007 Аварійно-рятувальна служба зобов'язана здійснювати добір основного особового складу відповідного кваліфікаційного рівня та стану здоров'я, придатного до роботи в екстремальних умовах; постійно підтримувати необхідний фізичний, психологічний рівень підготовки рятувальників та високий рівень професіоналізму для проведення аварійно-рятувальних робіт; забезпечувати функціонування структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї оперативної одиниці згідно з нормативами виїзду на об'єкт Споживача, що регламентується планами реагування на надзвичайні ситуації (планами ліквідації аварій, планами локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій); створювати та підтримувати у належному стані відповідні матеріально-технічні резерви для проведення аварійно-рятувальних робіт.
Відповідно до п. 3.11 договору №1 від 14.09.2007 Споживач зобов'язаний оплачувати відповідно до умов договору постійне та обов'язкове обслуговування Аварійно-рятувальною службою належного Споживачу об'єкта, у тому числі, відшкодовувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій.
Вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї оперативної одиниці складає 18% від загальної вартості постійного та обов'язкового обслуговування (6629,43 грн), а саме: 1200,00 грн на місяць. Ця вартість встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), який додається, і виконаний згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами, та шляхом встановлення небезпечності об'єкта, виходячи з його функціональної діяльності. Оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо). За додатковою угодою сторін можливі інші види розрахунків, що не порушують чинне законодавство України. За взаємною згодою сторін вартість обслуговування згідно з договором може змінюватись шляхом унесення змін і доповнень до договору (п. 4.1 договору від 14.09.2007).
Протокол згоди з договірною ціною є додатком №1 до договору №1 від 14.09.2007, у якому також визначено, що договірна ціна обслуговування об'єкта Споживача становить 1200,00 грн на місяць.
Згідно з п. 4.2 договору №1 від 14.09.2007 плата за обслуговування об'єкта Споживача Аварійно-рятувальною службою здійснюється в безготівковому порядку щомісячним перерахуванням коштів на її розрахунковий рахунок, у період з 20 по 25 число поточного місяця, згідно з отриманим рахунком.
За змістом п. п. 6.1, 6.2 договору №1 від 14.09.2007 договір вступає в силу з 14.09.2007 і діє постійно. Дія договору може бути припинена у разі виключення Споживача з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
01.07.2013 між Управлінням на СП «Одеські дріжджі» було укладено додаткову угоду №2 до договору №1 від 14.09.2007, відповідно до умов якої найменування Загону було змінено на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.
13.12.2024 Управління звернулося до СП «Одеські дріжджі» з претензією №6028-2815/6028 про погашення заборгованості, відповідно до якої позивач просив сплатити заборгованість у загальному розмірі 27 600,00 грн за надані на підставі договору №1 від 14.09.2007 послуги у 2023-2024 роках. До вказаної претензії позивачем було додано рахунки за 2023-2024 роки, акт звірки взаємних розрахунків за 2023-2024 роки, акти наданих послуг та рахунки за листопад-грудень 2024.
Слід зазначити, що в матеріалах справи наявні акти наданих послуг №11 від 29.11.2024, №12 від 31.12.2024, підписані лише позивачем, рахунки-фактури за листопад та грудень 2024 року, а також рахунок-фактура на оплату послуг за лютий 2023 року - листопад 2024 на загальну суму 26 400,00 грн.
На підтвердження направлення на адресу відповідача рахунків-фактур Управлінням були надана інформація про поштові відправлення на адресу відповідача протягом 2024 року.
13.12.2024 Управління також звернулося до СП «Одеські дріжджі» з листом №6028-2816/6028, у якій позивачем було запропоновано розірвати договір №1 від 14.09.2007. До вказаного листа позивачем було додано проект угоди про розірвання договору.
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за договором №1 від 14.09.2007, який був складений та підписаний лише Управлінням, заборгованість відповідача станом на 01.12.2024 становила 26 400,00 грн, заборгованість станом на 01.02.2023 була відсутня.
Претензія №6028-2815/6028 від 13.12.2024 з додатками, лист №6028-2816/6028 від 13.12.2024 та проект додаткової угоди були направлені на юридичну адресу відповідача засобами поштового зв'язку 13.12.2024, що підтверджується листом з описом вкладення, накладною та квитанцією про прийняття плати за пересилання поштових відправлень.
Згідно довідки Управління за №16 від 03.02.2025, підписаної начальником та головним бухгалтером Управління, СП «Одеські дріжджі» за надані у 2022 року послуги протягом січня 2022 року - лютого 2023 року сплатило грошові кошти у розмірі 14 400,00 грн.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Предметом заявлених Управлінням позовних вимог до СП «Одеські дріжджі» є вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги протягом періоду з лютого 2023 року до грудня 2024 року та розірвання договору №1 від 14.09.2007 з підстав істотного порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом укладеного між Управлінням та СП «Одеські дріжджі» договору на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій №1 від 14.09.2007 місячна вартість послуг становить 1200,00 грн. При цьому плата за обслуговування об'єкта Споживача здійснюється в безготівковому порядку щомісячним перерахуванням коштів на її розрахунковий рахунок, у період з 20 по 25 число поточного місяця, згідно з отриманим рахунком (п. 4.2 договору).
Управлінням було виставлено та направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку рахунки-фактури за 2023-2024 роки разом з претензією №6028-2815/6028 від 13.12.2024, що підтверджується, зокрема, листом з описом вкладення від 13.12.2024.
Проте вартість наданих Управлінням послуг за період з лютого 2023 року до грудня 2024 року СП «Одеські дріжджі» оплачена не була, докази на підтвердження направлення відповідачем на адресу позивача будь-яких зауважень щодо обсягу або якості наданих послуг в матеріалах справи відсутні.
З викладених обставин господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Управлінням позовних вимог в цій частині шляхом присудження до стягнення з СП «Одеські дріжджі» вартості наданих послуг за договором №1 від 14.09.2007 за період з період з лютого 2023 року до грудня 2024 року, тобто за 23 календарні місяці, у загальному розмірі 27 600,00 грн.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для розірвання договору №1 від 14.09.2007, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. (ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 дійшла висновку, що у кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. Головна ідея, на якій ґрунтується правило ч. 2 ст. 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
У постанові Верховного Суду від 09.12.2020 по справі № 199/3846/19 також вказано, що розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
Господарським судом враховано, що договір на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій №1 від 14.09.2007 був укладений між сторонами з урахуванням визначеного законом обов'язку для СП «Одеські дріжджі» укласти з Управлінням договір на обслуговування об'єкта відповідача.
За змістом п. п. 6.1, 6.2 договору №1 від 14.09.2007 договір вступає в силу з 14.09.2007 і діє постійно. Дія договору може бути припинена у разі виключення Споживача з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 133 Кодексу цивільного захисту України суб'єкти господарювання та окремі території, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій, підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі аварійно-рятувальними службами, які пройшли атестацію в установленому порядку, а тих, у власності, володінні або користуванні яких перебувають об'єкти, діяльність яких пов'язана з веденням гірничих робіт або експлуатацією гірничих виробок, у період їх будівництва, реконструкції, експлуатації, ліквідації або консервації здійснюється державними воєнізованими аварійно-рятувальними службами. Аварійно-рятувальне обслуговування передбачає надання послуг з проведення відповідних робіт із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (профілактики), локалізації і ліквідації наслідків аварій, інших послуг відповідно до укладеної угоди.
Суб'єкти господарювання, галузі та окремі території, які підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню, а також порядок такого обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 133 Кодексу цивільного захисту України).
Перелік суб'єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 763 (зі змінами).
Водночас Порядок здійснення постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування суб'єктів господарювання, галузей та окремих територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2017 № 5.
Суд зазначає, що правовідносини сторін за договором на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій №1 від 14.09.2007 врегульовані як спеціальними нормативно-правовими актами, які є правовою основою цивільного захисту, так і загальним цивільним законодавством. Таким чином, до спірних правовідносин можуть бути застосовані приписи ст. 651 ЦК України, а, отже, договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін у випадку істотного порушення іншою стороною прийнятих на себе зобов'язань.
Враховуючи встановлені судом в процесі вирішення даного спору обставини, які підтверджують невиконання СП «Одеські дріжджі» прийнятих на себе зобов'язань за договором №1 від 14.09.2007 в частині оплати наданих позивачем послуг протягом 23 місяців, господарський суд доходить висновку про доведеність позивачем факту істотного порушення відповідачем умов договору, що є підставою для розірвання договору на підставі ст. 651 ЦК України.
Правові наслідки розірвання договору №1 від 14.09.2007 та відповідальність у зв'язку з відсутністю укладеного договору, в даному випадку, покладається на відповідача, до якого можуть бути застосовані заходи, передбачені Кодексом цивільного захисту України.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності задоволення заявленого Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області позову шляхом присудження до стягнення зі спільного українсько-турецького підприємства «Одеські дріжджі» у формі закритого акціонерного товариства заборгованості у розмірі 27 600,00 грн та розірвання договору №1 від 14.09.2007.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати договір № 1 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 14.09.2007, укладений між спільним українсько-турецьким підприємством «Одеські дріжджі» у формі закритого акціонерного товариства /65023, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 31; ідентифікаційний код 24532055/ та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області /65085, м. Одеса, Тираспольське шосе, 14; ідентифікаційний код 35303860/.
3. Стягнути зі спільного українсько-турецького підприємства «Одеські дріжджі» у формі закритого акціонерного товариства /65023, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 31; ідентифікаційний код 24532055/ на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області /65085, м. Одеса, Тираспольське шосе, 14; ідентифікаційний код 35303860/ заборгованість у розмірі 27 600,00 грн /двадцять сім тисяч шістсот грн 00 коп./, судовий збір у розмірі 4 844,80 грн /чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн 80 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення складено 07 травня 2025 р.
Суддя С.П. Желєзна