79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.04.2025 Справа № 914/2951/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянув матеріали заяви
про прийняття додаткового рішення у справі № 914/2951/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОК», м. Львів
до відповідача: Приватного підприємства «Західно-Українська рекламна компанія «АРТПРОМ», м. Львів
про зобов'язання вчинити дії
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Посікіра Р.Р. - адвокат
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2951/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОК», м. Львів до Приватного підприємства «Західно-Українська рекламна компанія «АРТПРОМ», м. Львів про зобов'язання вчинити дії.
24.03.2025 Господарським судом Львівської області у справі №914/2951/24 винесено ухвалу, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОК» до Приватного підприємства «Західно-Українська рекламна компанія «АРТПРОМ» про зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.
01.04.2025 через канцелярію суду від Приватного підприємства «Західно-Українська рекламна компанія «АРТПРОМ» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вх. №8333/25 від 01.04.2025).
07.04.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОК» надійшло клопотання про відмову/зменшення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №8852/25 від 07.04.2025).
Ухвалою суду від 07.04.2025 розгляд заяви про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, було призначено 14.04.2025.
14.04.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОК» надійшла заява про розгляд справи без участі представника (вх. №9524/25 від 14.04.2025).
У зв'язку із оголошенням повітряної тривоги на території Львівської області, судове засідання, призначене на 14.04.2025, не відбулося.
Ухвалою суду від 14.04.2025 судове засідання відкладено на 28.04.2025.
23.04.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОК» надійшла заява про розгляд справи без участі представника (вх. №10517/25 від 23.04.2025).
В судовому засіданні 28.04.2025 представник відповідача заяву підтримав, просив задовольнити.
Представник позивача в судове засідання 28.04.2025 не з'явився.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).
Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 42 000,00 грн надано копії ордеру серії ВС №1333575 від 18.12.2024, ордеру серії ВС №1344083 від 03.02.2025, договору про надання професійної правничої допомоги №12/12-1 від 12.12.2024, акту №1 прийому-передачі наданих послуг від 28.03.2025 на суму 42 000,00 грн, виписку з банківського рахунку про оплату Приватним підприємством «Західно-Українська рекламна компанія «АРТПРОМ» Адвокатському бюро Романа Посікіри 42 000,00 грн.
Згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua) Посікіра Роман Романович має право здійснювати адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва №000094 від 05.04.2014, виданого Радою адвокатів Львівської області.
Позивач у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги зазначив, що розгляд справи завершився на стадії підготовчого провадження, не було стадії судового розгляду, не надавалися пояснення, вступні слова, не досліджувалися докази, не було судових дебатів тощо. Також представники відповідача не брали участь у всіх підготовчих судових засіданнях, які відбувалися по справі. Крім того, представник відповідача фактично визнав у поясненнях, наданих під час підготовчого провадження, а також у процесуальних документах, поданих суду, що порушення прав позивача щодо переадресації на веб-сайт відповідача припинено, а тому відсутній предмет спору. Додатково зазначив, що складність справи була незначною через відсутність судових засідань по справі, також робота адвоката по представництву інтересів відповідача під час судового розгляду не
проводилися. Ціни позову у даній справі також не було, оскільки спір був немайнового характеру.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 висловив правову позицію згідно котрої під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23.01.2014 (East/West., заява № 19336/04, § 268).
Відтак, чинним законодавством не заборонено право суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Принцип пропорційності - загально-правовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу, а під час розгляду питання про розподіл інших судових витрат - пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд також враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню. Наведений висновок суду обґрунтовується тим, що хоча дії позивача призвели до залишення позову без розгляду, однак розгляд справи не завершився винесенням рішення, у зв'язку із чим обсяг роботи адвоката щодо представництва інтересів відповідача не був таким значним. Суд бере також до уваги доводи позивача, вкладені у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Водночас суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність та, встановивши, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 42 000,00 грн не відповідають критерію розумності їх розміру і їх відшкодування матиме надмірний характер, в той час як стягнення цих витрат у сумі 15 000,00 грн є співрозмірним з наданими адвокатом послугами у суді, обґрунтованим, відповідає критеріям необхідності і обґрунтованості.
З огляду на викладене, керуючись 126, 129, 244 ГПК України, суд
1. Заяву Приватного підприємства «Західно-Українська рекламна компанія «АРТПРОМ» про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОК», м. Львів, вул. Промислова, 60 (ідентифікаційний код 20833498) на користь Приватного підприємства «Західно-Українська рекламна компанія «АРТПРОМ», м. Львів, вул. Дністерська, 7 (ідентифікаційний код 34259532) витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 15 000,00 грн.
3. В задоволенні решти вимог відповідача щодо покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повної ухвали.
Додаткова ухвала складена 05.05.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.