79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
05.05.2025 Справа № 914/53/25
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Львіввугілля»,
в особі відокремленого підрозділу «Шахтоспецмонтажно - налагоджувальне управління»,
відповідача Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо - хімічне підприємство «Полімінерал»,
про стягнення заборгованості за договором підряду,
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоспецмонтажно - налагоджувальне управління» до відповідача Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо - хімічне підприємство «Полімінерал» про стягнення заборгованості за договором підряду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.01.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
17.03.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд по суті.
В судовому засіданні 05.05.2025 прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договорів №28 від 20.12.2021 та №2 від 24.03.2023 у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 461 607,52 грн.
Позиція відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не спростував, явку у повноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи.
Між відокремленим підрозділом «Шахтоспецмонтажно - налагоджувальне управління» Державного підприємства «Львіввугілля» (Виконавцем) та Приватним акціонерним товариством «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «ПОЛІМІНЕРАЛ» (Замовником) укладено договір підряду №28 від 20.12.2021 (додаткова угода №1 від 28.10.2022) та №2 від 24.03.2023 на виконання робіт.
Відокремленим підрозділом «Шахтоспецмонтажно - налагоджувальне управління» Державного підприємства «Львіввугілля» було виконано роботи відповідно до переліку зазначеного у договорі.
Зміст істотних умов договору у вказаних угодах, крім предмету договору (види робіт строків виконання) є однаковим.
Згідно п. 2.3 договорів Замовник зобов'язується прийняти роботи та провести оплату їх вартості.
Відповідно до п. 3.1. договорів підряду сума сплачується Замовником після виконання робіт Виконавцем на протязі десяти днів та по пред'явленню акту виконаних робіт.
Згідно п. 1 додаткової угоди №1 від 28.10.2022 до договору підряду №28 від 20.12.2021 та п. 3.4 договору підряду №2 від 24.03.2023 сторони досягли згоди, щодо виконання обов'язку Замовника з оплати вартості робіт може бути виконано третьою особою при цьому Виконавець зобов'язується прийняти виконання грошового зобов'язання здійснене третьою особою (ТОВ «Трейд-Агро»).
Відповідно до п. 3.1 Договору, крім сплати зазначених вище штрафних санкцій, Замовник сплачує Підряднику кошти з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Сторонами на виконання робіт по договорах підписано акти виконаних робіт за період 2022 - 2023 років.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2024 заборгованість відповідача складає 461 607,52 грн
Згідно бухгалтерського розрахунку відокремленого підрозділу «Шахтоспецмонтажно - налагоджувальне управління» Державного підприємства «Львіввугілля» заборгованість Приватного акціонерного товариства Стебницьке гірничо - хімічне підприємство «ПОЛІМІНЕРАЛ» станом на 31.12.2024 складає 461 607,52 грн.
Сторонами 31.10.2022 підписано Акт виконаних робіт № 17-180 к на суму 19 806,62 грн.
Відповідачем оплачено 9 528,61 грн, згідно платіжного доручення №230 від 27.07.2022 на суму 0,95 грн та платіжного доручення №1240 від 28.12.2022 на суму 9 527,66 грн.
В даному випадку зобов'язання не виконувалися належним чином з 11.11.2022 по 27.12.2022 в сумі 19 806,62 грн і з 28.12.2022 по 31.12.2024 в сумі 10 278,01 грн.
09.12.2022 сторонами підписано Акт виконаних робіт № 17-3/84 к на суму 36 110,15 грн.
Стороною сплачено 30 000,00 грн, згідно платіжного доручення №135 від 03.02.2023.
В даному випадку зобов'язання не виконувалися належним чином з 20.12.2022 і по 02.02.2023 в сумі 36 110,15 грн і з 03.02.2023 по 31.12.2024 в сумі 6 110,15 грн.
09.12.2022 сторонами підписано Акт виконаних робіт №17-12-12н на суму 67 474,74 грн, Акти виконаних робіт №17-12-10н на суму 26 988,58 грн, Акт виконаних робіт №17-12-11н на суму 80 802,04 грн. Доказів оплати матеріали справи не містять.
В даному випадку зобов'язання не виконувалися належним чином з 20.12.2022 по 31.12.2024 в сумі 175 265,36 грн.
По Договору № 2 11.12.2023 сторонами підписано Акт виконаних робіт №17-187 на суму 16 303,22 грн та Акт виконаних робіт №17-188к на суму 24 450,34 грн.
В даному випадку зобов'язання не виконувалися належним чином з 22.12.2023 по 31.12.2024 в сумі 40 753,56 грн.
21.12.2023 сторонами підписано Акт виконаних робіт №17-12-6 Н на суму 72 143,02 грн, Акт виконаних робіт №17-12-7 Н на суму 28 077,20 грн, Акт виконаних робіт №17-12-8Н на суму 83 810,98 грн, Акт виконаних робіт №17-3/76 на суму 45 169,24 грн. ДЖоказів оплати матеріали справи не містять.
В даному випадку зобов'язання в сумі 229 200,44 грн не виконуються з 01.01.2024 до часу звернення з позовною заявою.
Позивачем відповідачу направлялась претензія від 20.02.2024 №11-06/80-12, від 22.04.2024 №11-06/156-12, від 29.08.2024 №11-08/289 відповідачу.
На вказані претензії отримано відповіді від 25.03.2024 №144, від 24.05.2024 №254, від 29.08.2024 №452.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності із ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості в розмірі 461 607,52 грн. Водночас судом перераховано розмір інфляційних втрат та трьох відсотків річних та встановлено, що розрахунки позивача проведено не вірно. Стягненню підлягає 19 993,29 грн 3% річних та 59 135,00 грн інфляційних втрат.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що позовні вимоги підставні та підлягаю частковому задоволенню в розмірі 540 735,81 грн.
Судовий збір в розмірі 6 488,83 грн відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо - хімічне підприємство «Полімінерал» (ЄДРПОУ 05762281, 82172, Львівська обл., Дрогобицький р-н, м. Стебник, вул. Дрогобицька, 127) на користь Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоспецмонтажно - налагоджувальне управління» (ЄДРПОУ 32323256, Львівська обл., Шептицький р-н, м. Сокаль, вул. Січових Стрільців, 8) грошові кошти в сумі 540 735,81 грн, з яких 461 607,52 основної заборгованості, 19 993,29 грн 3% річних, 59 135,00 грн інфляційних втрат та судовий збір в розмірі 6 488,83 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2025.
Суддя Горецька З.В.