79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
05.05.2025 Справа № 27/55(914/319/24)
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, м. Жовква
до відповідача: Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Жовква Львівської області
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПП «Рома», м. Рава-Руська, Львівська обл.
про припинення права користування земельною ділянкою
в межах провадження у справі № 27/55
за заявою: Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області
про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області
Представники сторін:
від позивача: Іващук І.П., Бакум О.В.
від відповідача: Квіткін Ю.М.
3-я особа: Рабінович М.П.
розпорядник майна: не з'явився
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за заявою Спільного українсько-німецького підприємства - фірма “Тристалко» у формі ТзОВ, про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства - фірма “Тристалко» у формі ТзОВ.
Ухвалою суду від 24.07.19 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Технотерн-Буд», Приватного акціонерного товариства “Козлівський цегельний завод», Приватного акціонерного товариства “Алтек» від 06.06.2019 про розірвання мирової угоди у справі № 27/55, укладеної 17.05.2013 р.; розірвано мирову угоду від 17.05.2013 року у справі № 27/55; поновлено провадження у справі про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, буд. 17, код ЄДРПОУ № 14338335) на стадії процедури санації; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим санацією призначено Кочергана Богдана Васильовича керівника Спільного українсько - німецького підприємства “Тристалко» у формі ТзОВ.
Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про поновлення провадження у справі № 27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі ТзОВ у зв'язку із розірванням мирової угоди.
Ухвалою суду від 23.10.2019 затверджено план санації боржника - Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі ТзОВ, клопотання арбітражного керуючого Сибаля А.М. про припинення податкової застави від 17.09.2019 за вх. № 2512/19 задоволено, припинено податкову заставу та звільнено активи з податкової застави. Клопотання арбітражного керуючого Сибаля А.М. про скасування арештів від 17.09.2019 за вх. № 2513/19 задоволено, скасовано арешти, накладені на все нерухоме майно боржника - Спільного українсько-німецького підприємства - фірма “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.
Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
Справа №27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства - фірма “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю перебуває на стадії санації.
05.02.2024 Жовківською міською радою Львівського району Львівської області подано позов до відповідача Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПП “Рома» про припинення права користування земельною ділянкою.
Ухвалою суду від 08.02.2024 позовну заяву Жовківської міської ради Львівського району Львівської області до відповідача Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПП “Рома» про припинення права користування земельною ділянкою прийнято до розгляду в межах провадження справи №27/55(914/319/24) про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю. Справу призначено до розгляду на 20.03.24.
В судове засідання від 20.03.2024 сторони не з'явилися.
Позивачем подано клопотання від 20.03.2024 за вх.№7818/24, сформоване в системі “Електронний суд» про відкладення розгляду справи. Також, позивачем подано клопотання від 20.03.2024 за вх.№7824/24 в якому просить розгляд цього спору здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання.
Ухвалою суду від 20.03.2024 задоволено клопотання Жовківської міської ради Львівського району Львівської області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Суд ухвалив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 17.04.2024.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, сформований в системі “Електронний суд», яким просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
ПП “Рома» подано клопотання про відкладення розгляду справи, сформоване у системі “Електронний суд» та заяву від 18.03.2024 за вх.№7584/24 в якій просить позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання 17.04.2024 представник позивача повторно не з'явився, на електронну адресу суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із технічними проблеми при користуванні електронним судом, що призвело до отримання ухвали суду лише в день судового засідання.
Представником відповідача подано додаткові пояснення сформовані в системі “Електронний суд» щодо письмових пояснень третьої особи.
В судове засідання від 08.05.2024 сторони не з'явилися. На електронну адресу суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебування повноважного представника у відпустці.
Підстави відкладення підготовчого засідання суду викладено в ухвалі суду від 08.05.2024, підготовче засідання суду відкладено на 05.06.2024.
В судове засідання від 05.06.2024 сторони з'явилися.
Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача перебуваючи в режимі відеоконференції проти задоволення позовних вимог заперечив.
Представник 3-ї особи, яка не заявляє позовних вимог щодо предмета спору на стороні позивача позовні вимоги підтримав просив позов задовольнити.
Розпорядник майна арбітражний керуючий Сибаль А.М. проти задоволення позовних вимог заперечив.
В судове засідання від 19.06.2024 сторони з»явилися. Позивачем подано клопотання сформоване в системі “Електронний суд» від 18.06.2024, яким просить поновити строк для подання додаткових доказів, щодо заборгованості відповідача по сплаті земельного податку і долучити їх до матеріалів справи.
Заслухавши представників сторін, суд в порядку ст.80 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про поновлення строку для подання доказів.
Представник відповідача просив розгляд справи відкласти з метою подання додаткових доказів в частині сплати земельного податку.
ПП “Рома» 17.06.2024 за вх.15924/24 подано заяву, сформовану в системі “Електронний суд» про розгляд справи за відсутності представника.
В судове засідання від 21.08.2024 сторони з»явилися. Представниці позивача з»явилися в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Усно клопотали наступне судове засідання провести в режимі відеозв»язку.
Представник відповідача в судове засідання з»явився заперечив проти задоволення позовних вимог повністю.
Представник третьої особи в судове засідання з»явився, позовні вимоги підтримав.
В судове засідання від 11.09.2024 сторони з»явилися. Представниці позивача з»явилися в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Усно клопотали про відкладенн розгляду справи з метою подання додаткових доказів та про проведення наступного судового засідання в режимі відеозв»язку.
Представник відповідача в судове засідання з»явився, подав додаткові посянення по справі сформовані в системі “Електронний суд», якими спростовує наявність боргу зі земельного податку.
Представник третьої особи в судове засідання з»явився, через систему “Електронний суд» подав клопотання про розгляд справи без його участі.
В судове засідання від 30.10.2024 сторони з»явилися.
Через підсистему “Електронний суд» позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді ГУ ДПС у Львівській області від 13.09.2024 за №03-07/4159 якою останній повідомив, що за період 2015-2024 роки СП “Тристалко» податкові декларації з плати за землю до органів ДПС не подавало.
Представники позивача в судовому засідання усно просили закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду.
Представники відповідача та третьої особи не заперечили.
Ухвалою суду від 30.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання від 22.01.2025 року сторони не з'явилися. Представником відповідача через підсистему “Електронний суд» подано клопотання про відкладення справи у зв'язку із виготовленням технічної документації щодо встановлення меж ділянки, що дасть можливість визначити точну площу спірної земельної ділянки і це впливатиме на визначення розміру земельного податку.
Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 22.01.2025, розгляд справи відкладено на 05.03.2025.
У судове засідання 05.03.2025 представники позивача з'явилися в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача подав через систему “Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні через участь в іншому судовому засіданні Верховного Суду.
Представник 3-ї особи, яка не заявляє позовних вимог щодо предмета спору на стороні позивача позовні вимоги підтримав просив позов задовольнити.
Розпорядник майна арбітражний керуючий Сибаль А.М. проти задоволення позовних вимог заперечив.
В судове засідання від 23.04.2025 представники позивача, третьої особи та розпорядник майна з»явилися.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, подав через систему “Електронний суд» клопотання за вх.№10415/25 про відкладення розгляду справи з метою визначення дійсного та точного розміру земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні СП “Тристалко», що прямо впливає на з»ясування розміру земельного податку, з»ясування розміру заборгованості із земельного податку.
Сторони не заперечили щодо відкладення розгляду справи.
Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 23.04.2025, розгляд справи відкладено на 05.05.2025.
У судове засідання 05.05.2025 представники позивача з'явилися в режимі відеоконференції, підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили задовольнити позов.
Представник відповідача у судове засідання з'явився. 04.05.2025 відповідач подав клопотання, в якому просить повернутися до стадії підготовчого провадження, а в разі, якщо суд вирішить не повертатися до стадії підготовчого провадження - ухвалити в судовому засіданні рішення, оскільки справа розглядається вже тривалий час. Клопотання мотивує тим, що наявні у справі матеріали свідчать про фактичну відсутність у відповідача земельної ділянки такою площею, право користування якою просить припинити позивач. Виходячи із однієї із заявлених підстав позову - систематична, на думку позивача, несплата земельного податку, предметом доказування у даній справі відповідно є, зокрема, факт наявності такої заборгованості, який прямо залежить від площі земельної ділянки. Позивач вважає, що насамперед належить встановити фактично існуючий розмір земельної ділянки, без якого неможливо встановити розмір земельного податку. За відсутності землевпорядної документації у даній справі необхідно призначити та провести судову земельно-технічну експертизу для встановлення даних щодо фактичного землекористування, розміру та меж земельної ділянки, їх відповідності даним, зазначеним у правовстановлюючих документах. Вчинення зазначених дій можливе лише під час підготовчого провадження у справі, а без з'ясування таких обставин неможливо забезпечити повний та всебічний розгляд справи. Після повернення до стадії підготовчого провадження відповідачем буде заявлено відповідне клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.
Щодо клопотання представника відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження у справі, суд встановив таке.
Приписами ч. 1, 2 ст. 177 ГПК України встановлено, що завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
В ухвалі від 30.10.2024 у справі суд, встановивши, що на стадії підготовчого провадження остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; здійснені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті; забезпечені сторонам права, надані ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження в даній справі та призначення її до судового розгляду по суті.
Слід відзначити, що нормами чинного ГПК України не врегульовано питання щодо повернення до стадії підготовчого провадження у справі після його закриття, водночас згідно із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 26.01.2022 у справі №907/651/18 та від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Суд зазначає, що підготовчі засідання в даній справі неодноразово відкладалися, що підтверджується відповідними ухвали суду та протоколами судового засідання, перед закриттям підготовчого провадження судом з'ясовувалось чи є у сторін заяви та клопотання, які слід розглядати лише на стадії підготовчого провадження у справі, чи подано сторонами всі докази і документи, якими вони обгрунтовують свої доводи і заперечення, чи вбачають сторони за можливе закрити підготовче провадження у справі і призначити справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 30.10.2024 представники сторін підтвердили, що ними подано всі докази і документи, якими вони обґрунтовують свої доводи і заперечення, у них відсутні заяви і клопотання, які слід розглядати на стадії підготовчого провадження.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У судовому засіданні 05.05.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиції сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що у відповідача з моменту отримання Державного акту на право постійного користування землею з 13.02.1995 і до дня подання позову існував обов'язок сплати податку за землю, якою останній володів на праві постійного користування. Відповідач систематично не сплачував земельний податок, а також не декларував спірну земельну ділянку у податкових деклараціях, а відтак, з урахуванням приписів пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою, площею 3,9 га. за Державним актом на право постійного користування землею Серії ЛВ-51 від 13.02.1995 підлягає припиненню.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що з відповіді Головного управління ДПС у Львівській області від 29.12.2023 № 14216/5/3-01-19-03-13 не вбачається, що у відповідача існує будь-яка заборгованість зі сплати земельного податку, не вбачається фактів несплати, несвоєчасної чи неповної сплати земельного податку, чи що сплачені раніше відповідачем суми земельного податку є меншими, аніж належна до сплати сума земельного податку за період з часу надання відповідачу земельної ділянки в постійне користування. Відповідач стверджує, що задоволення позовної вимоги у вигляді припинення права постійного користування відповідачем земельною ділянкою не призведе до відновлення порушених на думку позивача прав, оскільки відповідач продовжить користуватися земельною ділянкою. Земельна ділянка площею 3,9 га в м. Жовква по вул. Дорошенка, 17 не є вільною, оскільки на ній знаходиться належний СП "Тристалко" на праві власності виробничий корпус цегельного заводу першої черги, загальною площею 7 752,0 кв.м.
Обставини справи встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Жовківської районної ради народних депутатів Львівської області, прийнятим на 2-й сесії ІІ-го демократичного скликання від 09.11.1994 року за № 8 «Про надання в постійне користування земельної ділянки СУНПФ «Тристалко» (надалі - Рішення) було вирішено, припинити право постійного користування фірмою «Світоч ТЛтд» земельної ділянки розміром 3,9 га., відведеної для будівництва цегельного заводу (територія колишнього кар'єру) та надати у постійне користування земельну ділянку розміром 3,9 га, СУНПФ «Тристалко» для будівництва цегельного заводу.
На виконання вищевказаного Рішення, на той час Українсько-Німецьке підприємство фірма «Тристалко» (правонаступником якого є Відповідач) отримало Державний акт на право постійного користування землею Серії ЛВ-51 від 13.02.1995 року за підписом Голови Жовківської районної Ради народних депутатів В. Герича (надалі Державний акт), згідно якого відповідачу було передано в постійне користування земельну ділянку площею 3,9 га. на території м. Жовква для виробничих потреб. Зазначена земельна ділянка знаходиться за адресою: Львівська область, Львівський район, м. Жовква, вул. Дорошенка, 17.
19.05.2005 відповідач отримав Свідоцтво про право власності САА 439129, видане виконкомом Жовківської міської ради на підставі рішення № 121 від 26.04.2005 року на нерухоме майно - виробничий корпус цегельного заводу першої черги, загальною площею 7 752, 0 кв.м. який розташований за земельній ділянці, переданій відповідачу у постійне користування.
19.12.2023 позивач отримав від Приватного підприємства «РОМА» (надалі - Третя особа) лист від 18.12.2023 року, у якому повідомлялося, що у 2014 році між Третьої особою та Спільним українсько-німецьким підприємством «Тристалко» у формі товариства з обмеженою відповідальністю виникли робочі взаємовідносини з приводу співробітництва у сфері створення промислового центру у м. Жовква на вказаній вище земельній ділянці.
09.12.2016 між третьою особою та відповідачем укладено Угоду № 10 про співробітництво та організацію взаємовідносин з метою створення перспектив для організації промислового центру новітнього зразка у місті Жовква (надалі - Угода).
У позовній заяві позивач посилається на те, що на підставі цієї Угоди ПП «РОМА» використовувало земельну ділянку за адресою м. Жовква, вул. Дорошенка, 17, а також опікувалося згаданим вище нерухомим майно, що полягало у відновленні подачі електроенергії шляхом ремонту трансформатора та підведення електрокомунікацій. Крім цього було прибрано вказану територію від побутового сміття, прокладено ґрунтово-щебеневу дорогу, встановлено огорожу та вчинено інші покращення. У 2021 році Жовківська міська рада дізналася, що останнє начебто уклало 02.01.2018 із відповідачем Договір оренди зазначеної вище нерухомої будівлі (надалі- Договір), яка у цьому Договорі була визначена, як єдиний майновий комплекс за відсутності будь-яких для цього ознак. Про передачу в оренду також земельної ділянки, яка знаходиться під цією будівлею, а також яка необхідна для її обслуговування, у Договорі нічого не було зазначено, проте у ході численних судових спорів між відповідачем та третьою особою, Жовківській міській раді лише у 2023 році стало відомо, що земельна ділянка, якою користувалися з 2014 року у м. Жовква по вул. Дорошенка, 17 перебуває ще 90-х років у постійному користуванні відповідача на підставі відповідного Державного акту.
У зв'язку із цим, враховуючи правову природу такого речового права, як постійне користування земельною ділянкою, на підставі якого відповідач користувався спірної ділянкою, ПП «РОМА» просило позивача з'ясувати обставини та можливість передачі цієї ділянки відповідачем в оренду третій особі та вжити відповідних заходів у випадку виявлення порушень.
За наслідками отримання та розгляду вказаного листа, а також враховуючи, що вказана земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту м. Жовква позивачем проведено перевірку зазначених у ньому обставин та встановлено таке.
Між відповідачем та третьою особою з 2021 року тривають судові спори, предметом яких є стягнення орендної плати за користування зазначеним нерухомим майно, що належить на праві власності відповідачу, у ході яких на користь останнього стягнуто грошові кошти у різних сумах.
Поряд з цим, згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Водночас, цілісним майновим комплексом згідно з статтею 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.
Національним стандартом № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, передбачено, що цілісними майновими комплексами є об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності.
Аналогічне визначення цілісного майнового комплексу закріплено Положенням про: порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 29,12.2010 № 1954, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.01.2011 за № 109/18847. Наведеним положенням цілісний майновий комплекс визначено як об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку виділяються в самостійні об'єкти.
Позивач зазначає, належне відповідачу на праві власності нерухоме майно хоча й не підпадає під поняття «цілісний / єдиний майновий комплекс», проте розташоване на земельній ділянці комунальної форми власності, яка була передана йому в постійне користування.
Відповідач у відзиві посилається на те, що земельна ділянка площею 3,9 га, на якій розміщено Жовківський цегельний завод, не належить на праві власності відповідачу, а тому не є частиною належного відповідачу цілісного майнового комплексу - Жовківського цегельного заводу, а відтак не була предметом оренди згідно договору. В даному випадку до складу цілісного майнового комплексу - Жовківського цегельного заводу входять виробничий корпус цегельного заводу першої черги з відповідними автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання.
Відповідач зазначає, що в договорі оренди від 02.01.2018 відсутні умови щодо прав на земельну ділянку. ПП "Рома" в силу укладення договору оренди від 02.01.2018 набуло права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, без необхідності будь-якої окремої вказівки на це в договорі. На підставі ч. 3 ст. 796 ЦК України вважається, що власник земельної ділянки - відповідна територіальна громада в особі Жовківської міської ради погодилась на набуття ПП "Рома" права користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII (в редакції станом на час прийняття рішення про передачу ділянки Відповідачу у постійне користування та видачі Державного акту) користування землею може бути постійним або тимчасовим.
Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово- будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.
Згідно частини першої статті 9 цього Кодексу до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі.
Надання земельних ділянок у користування врегульовано статтею 19 зазначеного Кодексу, відповідно до якої сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Згідно статті 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
У подальшому, із уведенням у дію 01.01.2002 нового Земельного кодексу України й дотепер останній врегульовує право постійного користування земельною ділянкою уст. 92, згідно якої це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.
Право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов'язковій заміні.
Положеннями статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч.ч 3-4 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Позивач посилається на те, що 2018 році відповідач передав без повідомлення про таку передачу позивача в оренду ПП «РОМА» нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці. Оскільки нерухоме майно, належне на праві власності відповідачу, знаходиться на території земельної ділянки комунальної форми власності, яка була передана останньому в постійне користування, то враховуючи принцип «юридичної єдності» майна із земельною ділянкою, на якій це майно розташоване та приведену вище правову позицію щодо сутності права постійного користування земельною ділянкою, Жовківська міська рада стверджує, що відповідач не мав жодних прав передавати в оренду належне йому на праві власності нерухоме майно. Вказане випливає з того, що разом із цим майном фактично в користування ПП «РОМА» перейшла й земельна ділянка, на якій це майно розташоване. У свою чергу, оскільки передача в користування земельних ділянок комунальної форми власності, в силу ст. 116 ЗК України відбувається лише за рішенням органів місцевого самоврядування, та з огляду на відсутність у користувача такою ділянкою правомочностей щодо вчинення акту розпорядження ділянкою, відсутність згоди та рішення позивача про передачу ділянки у м. Жовква по вул. Дорошенка, 17 свідчить про незаконність вчинення такої передачі. Позивач вважає, що такі дії відповідача щодо розпорядження земельною ділянкою у вигляді передачі в оренду третій особі є такими, що вчинені поза межами речових прав, які відповідач набув у зв'язку із передачею ділянки у постійне користування, а тому такий спосіб використання земельної ділянки є грубим порушенням наведених приписів земельного законодавства та не відповідає цільовому призначенню цієї ділянки.
Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Згідно з п. 14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У відповідності до ст. ст. 269-270 Податкового кодексу України, платниками плати за землю є землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.
Об'єктами оподаткування оплатою за землю є земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.
У відповідача з моменту отримання Державного акту права користування земельною ділянкою існував обов'язок сплати податку за землю.
До матеріалів справи долучено відповідь Головного управління ДПС у Львівській області від 29.12.2023 за № 14216/5/3-01-19-03-13, з якої вбачається, що відповідач з 2014 здійснив такі оплати за землю:
- 2014 рік - 419,37 грн.;
- 2015 рік - 0 грн.;
- 2016 рік - 3 409,33 грн.;
- 2017 рік - 0 грн.;
- 2018 рік - 0 грн.;
- 2019 рік - 0 грн.;
- 2020 рік - 0 грн.;
- 2021 рік - 0 грн.;
- 2022 рік - 0 грн.;
- 2023 рік - 0 грн.
Враховуючи наведене, відповідач систематично не сплачував земельний податок, а також не декларував спірну земельну ділянку у податкових деклараціях, а відтак, з урахуванням приписів пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою, площею 3,9 га. за Державним актом на право постійного користування землею Серії ЛВ-51 від 13.02.1995 підлягає припиненню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до положень п. 9 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача у розмірі 3 028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-241 ГПК України, ст.ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Припинити Спільному українсько-німецькому підприємству - фірма «Тристалко» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (80300, Львівська обл., Львівський р-н., м. Жовква, вул. Дорошенка, буд. 17; код ЄДРПОУ 14338335) право постійного користування земельною ділянкою, площею 3,9 га, розташованою за адресою: Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, 17, яка була передана за Державним актом на право постійного користування землею Серії ЛВ-51 від 13.02.1995.
3. Стягнути з Спільного українсько-німецького підприємства - фірма «Тристалко» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (80300, Львівська обл., Львівський р-н., м. Жовква, вул. Дорошенка, буд. 17; код ЄДРПОУ 14338335) на користь Жовківської міської ради Львівського району Львівської області (80300,Львівська область, м.Жовква, вул. Львівська, буд. 40, код ЄДРПОУ 04056248) 3 028,00 грн - судового збору.
4. Наказ видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складений 07.05.2025.
Суддя Чорній Л.З.