79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.05.2025 Справа № 914/456/25
За позовом:Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Рояр», м. Львів
про:стягнення заборгованості та пені
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:не з'явився.
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (надалі - Позивач, ЛМКП «Львівтеплоенерго») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рояр» (надалі - Відповідач, ТОВ «Рояр») про стягнення заборгованості та пені.
Ухвалою від 26.02.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначив на 17.03.2025.
Ухвалою від 17.03.2025 суд відклав судове засідання на 07.04.2025.
Ухвалою від 07.04.2025 відкладено розгляд справи по суті на 01.05.2025.
У судове засідання 01.05.2025 представник позивача не з'явився, подав додаткові пояснення у справі (вх. №9718/25 від 15.04.2025) та клопотання вх. №11390/25 від 01.05.2025, у якому просив здійснювати розгляд справи за його відсутності та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Що стосується відповідача, то явки повноважного представника відповідна сторона не забезпечила у жодне із призначених судових засідань у даній справі, у т.ч. у судове засідання 01.05.2025. Про причини неявки уповноваженого представника у судове засідання 01.05.2025 відповідач не повідомляв.
Слід зазначити, що у ході розгляду справи судом направлено на юридичну адресу ТОВ «Рояр», яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 195, судові рішення у справі, а саме:
1) ухвалу від 26.02.2025, яка повернулась на адресу суду із зазначенням причин невручення: «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення №0601125517149).
2) ухвалу від 07.04.2025, яка повернулась на адресу суду із зазначенням причин невручення: «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення №0601132874259).
Окрім цього, суд надіслав відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі. При здійсненні відправлення на поштовому конверті №0601117746937 було вказано неправильний номер будинку - №45 замість №195.
Щодо вказаного поштового відправлення АТ «Укрпошта» листом відповіддю вх. №8446/25 від 01.04.2025 повідомило, що рекомендований лист №0601117746937 надійшов до відділення №4, м. Львів, однак вручити його не вдалось, оскільки відповідач не забезпечив належних умов доставки та вручення поштових відправлень (договір/заява на доставку поштових відправлень відсутній, уповноважені на отримання поштової кореспонденції особи не визначені, абонентська поштова скринька та вивіска з назвою товариства відсутні). Зважаючи на це, лист було повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання.
У постановах від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний Суд зазначив, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Зважаючи на викладені вище висновки суду касаційної інстанції, а також враховуючи те, що адреса, на котру відправлялися ухвали від 26.02.2025 та від 07.04.2025, є юридичною адресою відповідача і останній не повідомляв про зміну цієї адреси, суд, з огляду на причини невручення поштових відправлень, доходить висновку, що ТОВ «Рояр» в силу вимог статті 242 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) вважається таким, що належним чином повідомлене про розгляд справи №914/456/25.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Позов обґрунтовано тим, що між сторонами існують договірні відносини з надання послуги постачання теплової енергії на підставі публічного договору приєднання, форма якого затверджена постановами КМУ №1022 та 1023 від 08.09.2021. Відповідно до умов договору позивач (виконавець) зобов'язується надавати відповідачу (споживач) послугу до нежитлового приміщення у житловому будинку загальною площею 153,2 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 59, відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах визначених договором.
Як стверджує позивач, він належним чином виконує свої договірні зобов'язання, однак відповідач не здійснює оплати за договором. У зв'язку із цим, в останнього виникла заборгованість у розмірі 32'117,44 грн.
Зважаючи на це, позивач просить стягнути на його користь 32'392,70 грн., з яких 32'117,44 грн., 275,26 грн. пені.
Аргументи відповідача.
Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим статтею 165 ГПК України, не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є комунальним підприємством, заснованим Львівською міською радою. Основним видом його діяльності є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Вказане підприємство здійснює надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води у місті Львові на підставі Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 та Індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і розміщені на офіційному веб-сайті позивача за покликанням: https://lmkp.lte.lviv.ua/index.php/meshkantsiam/dohovory-z-postachannia-teplovoi-enerhii-ta-postachannia-hariachoi-vody (надалі - Індивідуальні договори).
Судом встановлено, що позивач надавав житлово-комунальні послуги до будинку №59 за адресою: м. Львів, вул. Пасічна. Загальна площа будинку становить 556 кв.м., а одним із власників приміщень у цьому будинку загальною площею 181,1 кв.м. (153,2 + 27,9) є ТОВ «Рояр», що підтверджується Інформаційною довідкою №370370233 від 19.03.2024 та відповіддю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1284221 від 11.04.2025
05.03.2024 представниками ЛМКП «Львівтеплоенерго» складено Акт припис за фактом бездоговірного користування тепловою енергією. Цим актом було встановлено, що в торговельному залі приміщення магазину по вул. Пасічна, 59, присутній транзитний неізольований стояк центрального будинкового опалення, у підсобних приміщеннях присутнє центральне опалення. З огляду на це, власникам приміщень у цьому будинку було приписано з'явитися до 15.03.2024 до ЛМКП «Львівтеплоенерго» для укладення договору.
У матеріалах справи відсутній підписаний представниками обох сторін договір, який б опосередковував договірні відносини щодо надання позивачем послуг за вказаними вище Індивідуальними договорами.
Разом з цим, згідно із пунктами 4 Індивідуальних договорів фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Зі змісту наявних у матеріалах справи Актів про включення системи теплоспоживання від 16.10.2023 та від 28.10.2024, а також документа «Інформація по об'єкту: нежитлове приміщення по вул. Пасічна, 59 площею 181,1 км.м.» та Актів вузла обліку теплової енергії (ВОТЕ) вбачається, що позивач надавав, а відповідач приймав житлово-комунальні послуги у період з жовтня 2023 року по листопад 2024 року.
Враховуючи факт споживання відповідачем послуг, що надавалися позивачем, суд доходить висновку, що між сторонами виникли договірні відносини, зміст яких визначено вказаними вище Індивідуальними договорами.
Пунктами 5 Індивідуальних договорів передбачено, що:
1) виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: (1) обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; (2) частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; (3) обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
2) виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу гарячої води, спожитої у будинку, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону №315 від 22.11.2018.
Що стосується ціни послуг та порядку її оплати, то умовами пунктів 30 Індивідуальних договорів передбачено таке:
1) споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з (1) плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від №1022 від 08.09. та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; (2) плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця lmkp.lte.lviv.ua.
2) споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається, зокрема з плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу з постачання теплової енергії та визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу.
Пунктами 32, 33 Індивідуальних договорів передбачено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги та обсягів теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня (числа) місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункти 34 Індивідуальних договорів).
З матеріалів справи вбачається, що позивач виставляв та насилав відповідачу рахунки на оплату за період з жовтня 2023 року по листопад 2024 року на загальну суму 32'117,44 грн., яка складається із:
- 19'357,87 грн. боргу за фактично спожиту теплову енергію, включаючи витрати на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення;
- 1'669,61 грн. витрат на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання;
- 10'920,70 грн. боргу за приєднане теплове навантаження;
- 169,26 грн. боргу за абонентське обслуговування.
Аналогічні суми відображені позивачем у наданому ним розрахунку заборгованості.
Судом встановлено, що відповідач не оплатив вартості наданих йому послуг, у зв'язку із чим у нього утворився борг у розмірі 32'117,44 грн.
Згідно із пунктами 45 Індивідуальних договорів у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожний день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
На підставі вказаного позивач здійснив нарахування на заборгованість відповідача 275,26 грн. пені, про стягнення яких просить суд.
ОЦІНКА СУДУ.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 (надалі - Закон №2189-VIII).
Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону №2189-VIII передбачено, що до житлово-комунальних послуг належить комунальні послуги - послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є матеріально-правові вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення з ТОВ «Рояр» заборгованості у розмірі 32'117,44 грн. та пені у сумі 275,26 грн. за надану останньому послугу з постачання теплової енергії, яка включає забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, приєднане теплове навантаження та абонентське обслуговування, а також послугу із забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.
Статтею 12 Закону №2189-VIII визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем (частина 1 статті 13 Закону №2189-VIII).
У матеріалах справи відсутній підписаний представниками обох сторін договір, який б опосередковував договірні відносини щодо надання позивачем перелічених вище комунальних послуг. Разом з цим, судом встановлено, що їх надання позивачем здійснюється на підставі Індивідуальних договорів про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води від 01.12.2021, які є публічними договорами приєднання і розміщені на офіційному веб-сайті позивача. Фактом приєднання споживача до умов цих договорів слугує, зокрема факт отримання послуги.
Судом встановлено, що відповідач приєднався до умов Індивідуальних договорів, споживши комунальні послуги, що надавалися позивачем у період з жовтня 2023 року по листопад 2024 року. Вказані обставини підтверджуються Актами про включення системи теплоспоживання від 16.10.2023 та від 28.10.2024, документом «Інформація по об'єкту: нежитлове приміщення по вул. Пасічна, 59 площею 181,1 км.м.», а також Актами вузла обліку теплової енергії (ВОТЕ).
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц Велика Палата Верховного Суду підтвердила правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 про те, що відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги. Ця позиція також системно впроваджена в практику Верховного Суду.
Враховуючи вказане, суд наголошує, що при розгляді справ про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги наявність або відсутність договору про надання цих послуг не мають принципового (істотного) значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону №2189-VIII передбачено обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №904/7377/17 та Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц наголошено на тому, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Пунктом 34 Індивідуальних договорів передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня (числа) місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Судом встановлено, що відповідач не дотримався покладеного на нього Індивідуальними договорами та Законом №2189-VIII обов'язку щодо своєчасної та повної сплати вартості наданих йому комунальних послуг за період з жовтня 2023 року по листопад 2024 року.
У зв'язку із цим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 32'117,44 грн.
Оскільки доказів повної чи часткової сплати вказаної суми боргу відповідачем подано не було, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення 32'117,44 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення 275,26 грн. пені.
З цього приводу суд зазначає, що згідно із пунктами 45 Індивідуальних договорів у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожний день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Зі змісту розрахунків позивача вбачається, що нарахування пені проводиться ним на таку заборгованість і за такі періоди:
- на суму боргу за травень 2024 року у розмірі 15'606,91 грн. за період з 01.07.2024 по 31.07.2024;
- на суму боргу за червень 2024 року у розмірі 16'830,46 грн. за період з 01.08.2024 по 31.08.2024;
- на суму боргу за липень 2024 року у розмірі 17'985,81 грн. за період з 01.09.2024 по 30.09.2024;
- на суму боргу за серпень 2024 року у розмірі 19'196,31 грн. за період з 01.10.2024 по 31.10.2024;
- на суму боргу за вересень 2024 року у розмірі 20'414,84 грн. за період з 01.11.2024 по 30.11.2024.
Здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача користь позивача 270,10 грн. пені та про часткове задоволення відповідної позовної вимоги.
При здійсненні розрахунків пені за травень і липень 2024 року позивач не врахував, що останній день на здійснення оплати припадав на вихідний день та, відповідно, переносився на перший за ним робочий день. Відтак, і перший день для нарахування пені був відмінний від того, що вказував позивач.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із позовом, ЛМКП «Львівтеплоенерго» сплатило судовий збір у розмірі 3'028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №388 від 10.01.2025 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3'027,52 грн.
Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рояр» (79045, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 195; код ЄДРПОУ 37693180) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1; код ЄДРПОУ 05506460) 32'117,44 грн. основної заборгованості, 270,10 грн. пені та 3'027,52 грн. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повне рішення складено та підписано 06.05.2025.
Суддя Крупник Р.В.