ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.05.2025Справа № 910/2707/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Систем" про стягнення 56 162,21 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У березні 2025 року керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області (далі - Рада) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Систем" (далі - Товариство) на користь позивача 56 162,21 грн, з яких: 42 360,00 грн - вартість непоставленого відповідачем товару за укладеним між Радою та Товариством договором про закупівлю товару від 14 червня 2023 року № 40; 5 644,03 грн - інфляційні втрати, 1 483,18 грн - три проценти річних, 6 675,00 грн - штраф.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 березня 2025 року вищенаведену позовну заяву Прокурора інтересах держави в особі Ради прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2707/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження в справі від 10 березня 2025 року була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 10 березня 2025 року (19 година 16 хвилин), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 10 березня 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте Товариство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
9 квітня 2025 року через підсистему "Електронний суд" та на електронну пошту суду від Ради надійшли пояснення по справі від цієї ж дати № 166/2-13, у яких позивач повідомив суд про те, що ціна позову не змінилась, відповідач спірну заборгованість не оплатив. У цих же поясненнях Рада позовні вимоги прокурора підтримала, просила суд їх задовольнити в повному обсязі.
Цього ж дня через підсистему "Електронний суд" від Прокурора надійшла заява від 9 квітня 2025 року № 52/1-429 вих.25, у якій останній також повідомив, що ціна позову не змінилась, Товариство жодних дій щодо повного чи часткового погашення спірної заборгованості не вчинило.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від сторін справи та Прокурора не надходило.
Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.
Наявність вказаних обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Відповідно до частини 4 цієї статті Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18.
У цій справі Прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Ради. В обґрунтування звернення із вказаним позовом Прокурор зазначає, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері.
Відповідно до частини 3 статті 140 Конституції України, статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон), місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вбачається, що Рада за своєю організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 10 вказаного Закону встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Відповідно до пункту 13 частини 4 статті 42 Закону сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів.
Згідно зі статтею 26 БК України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Відтак, Рада, у розумінні вказаної статті БК України, є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля за спірним договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 зазначено, що: "Прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування. Зокрема, забезпечуючи виконання, у тому числі соціальних, гуманітарних, економічних функцій на відповідній території, територіальні громади діють у цивільних правовідносинах через утворені ними органи самоорганізації населення, які безпосередньо і вступають у цивільні та господарські правовідносини з метою реалізації наданих їм бюджетних повноважень. У цьому випадку органи місцевого самоврядування є органами, уповноваженими здійснювати функції держави у правовідносинах щодо розпорядження та використання бюджетних коштів, наданих відповідним бюджетним призначенням чи асигнуванням на певні цілі. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду".
З матеріалів справи вбачається, що Прокурор листами: від 4 вересня 2024 року № 52/1-1583вих-24, від 21 січня 2025 року № 52/1-116вих25 повідомляв Раду про факт виявлення порушення Товариством умов укладеного між сторонами договору в частині повної та своєчасної поставки пального та про необхідність вжиття заходів для усунення виявлених порушень у судовому порядку.
Листами від 18 вересня 2024 року № 2.1/864, від 27 вересня 2024 року № 2, від 29 січня 2025 року № 2.1/132 Рада повідомила Прокуратуру про те, що заходи щодо усунення виявлених порушень у судовому порядку не вживались, а також зазначила про неможливість безпосереднього звернення Ради до суду, з огляду на відсутність коштів на оплату судового збору та компетентної особи для підготовки відповідного позову. У листі від 24 лютого 2025 року № 02-01/248 Рада просила Прокуратуру вжити необхідні заходи для усунення виявлених нею порушень щодо неналежного виконання Товариством умов договору про закупівлю від 14 червня 2023 року № 40. Копії вказаних листів наявні в матеріалах справи.
20 лютого 2025 року Прокурор листом від вказаної дати № 52/1-287вих-25 повідомив Раду про намір звернутися з позовом до суду в інтересах держави в особі позивача про стягнення з Товариства спірної суми заборгованості.
Оскільки судом встановлено, що позивач, як орган місцевого самоврядування, протягом тривалого періоду часу не здійснював ефективних заходів, направлених на захист інтересів держави, Прокурором правомірно вжито представницькі заходи в даній справі відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Судом встановлено, що за результатами проведення в порядку Закону України "Про публічні закупівлі" аукціону із закупівлі бензину марки А-95 та дизельного палива № UA-2023-05-04-002227-а, між Радою та Товариством, як переможцем аукціону, було укладено договір про закупівлю товару від 14 червня 2023 року № 40, за умовами якого останнє зобов'язалося поставити товар - бензин А-95 та дизельне паливо (код ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистилят) у вигляді талонів та/або скреч-картки у кількості, асортименті та за ціною, визначеною в специфікації (додаток № 1 до договору), а Рада - прийняти й оплатити вартість зазначених нафтопродуктів на умовах цього правочину.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Відповідно до пунктів 1.6. та 1.7. договору постачальник протягом строку дії цієї угоди зобов'язується здійснювати постачання товару на умовах ЕХW Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс у редакції 2010 року в частині, що не суперечить умовам даного договору, за місцем знаходження автозаправної станції/комплексу (далі - АЗС/АЗК). Право власності на товар переходить від постачальника до замовника з моменту підписання представником останньої видаткової накладної, що свідчить про отримання товару. Ризик випадкової загибелі товару та інші ризики переходять від постачальника до замовника з моменту отримання останнім товару на АЗС/АЗК.
За пунктом 1.8. вказаного правочину талон - це документ встановленої форми, на підставі якого здійснюється відпуск товару на АЗС постачальника. Талон надає замовнику лише право отримати товар. Талон не є платіжним документом, що підтверджує оплату товару. Замовник після отримання талонів від постачальника самостійно визначає умови їх обліку, зберігання та використання. Термін дії талонів становить 12 місяців з моменту їх отримання. У разі завершення строку дії невикористаних після завершення дії договору талонів, постачальник, за заявою замовника, безоплатно проводить їх обмін на нові за тим же номіналом, а також забезпечує можливість використання замовником за призначенням талонів в умовах виходу з ладу програмного забезпечення чи обладнання учасника чи власника АЗС/ АЗК.
Сума договору складає 133 500,00 грн з ПДВ та включає в себе податки, збори й інші обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України (пункт 3.3. договору).
Відповідно до пункту 4.2. договору розрахунок за товар здійснюється замовником лише за фактично отриманий товар на підставі пред'явлених постачальником рахунку на оплату та видаткової накладної, не пізніше 5-ти банківських днів з моменту отримання товару.
Пунктами 5.1. та 5.2. вказаного правочину встановлено, що асортимент та обсяг поставки кожної партії визначаються в письмових заявках замовника. На підставі отриманої заявки постачальником у день отримання заявки видається замовнику рахунок-фактура на оплату товару і відповідна кількість талонів. Передача талонів проводиться за участю уповноважених представників сторін, що підтверджуються довіреністю встановленого зразка й оформлюється видатковою накладною, складеною у 2-х примірниках.
Строк дії талонів та/або скетч-карти - до їх повного використання замовником, і становить не менше 12-ти місяців з моменту поставки, з можливістю їх обміну на нові талони та/або скетч-картки з новим строком дії. У разі необхідності заміни виданих талонів (зміни зовнішньої форми, закінчення терміну їх дії, пошкодження, виявлення замовником дефектів, фізичний знос, втрата тощо) постачальник на підставі поданої замовником заявки здійснює обмін талонів на таку саму кількість, того ж номіналу та такого ж асортименту на нові талони без додаткової оплати (пункти 5.10. та 5.11. договору).
Згідно з пунктом 6.3.7. вказаного правочину постачальник зобов'язаний забезпечити проведення безоплатного обміну на нові за тим же номіналом невикористаних замовником талонів у разі закінчення строку їх дії або проведення оновлення, переобліку, вилучення з обігу, блокування чи інших дій з боку постачальника щодо виданих талонів, як під час дії укладеного за результатами процедури закупівлі договору, так і після закінчення строку його дії щодо інших зобов'язань.
Пунктом 7.1. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим правочином.
Відповідно до пунктів 10.1. та 11.12. договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє щодо бюджетних зобов'язань - до 31 грудня 2023 року, а стосовно інших зобов'язань, взятих сторонами за цим правочином, - до їх повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
У специфікації (додаток № 1 до договору) сторони погодили асортимент, кількість і вартість товару, а саме: бензин А-95 (талони та/або стретч-картки) у кількості 2 000,00 літрів на загальну суму 90 000,00 грн з ПДВ; дизельне паливо (талони та/або стретч-картки) у кількості 1 000,00 літрів на загальну суму 43 500,00 грн з ПДВ.
З наявної у матеріалах справи копії гарантійного листа відповідача від 10 травня 2023 року вих б/н вбачається, що Товариство гарантувало Раді можливість безоплатного обміну на нові за тим же номіналом невикористаних талонів та/або скретч-картки у разі закінчення строку їх дії або проведення оновлення, переобліку, вилучення з обігу, блокування чи інших дій з боку постачальника щодо виданих талонів, як під час дії укладеного за результатами процедури закупівлі договору, так і після закінчення строку його дії щодо інших зобов'язань.
Крім того, з поданих відповідачем тендерних документів для участі в аукціоні із закупівлі бензину марки А-95 та дизельного палива № UA-2023-05-04-002227-а (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи) вбачається, що відпуск бензину марки А-95 та дизельного палива буде здійснюватись на АЗС Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") цілодобово при пред'явленні паливних карток останньої (гарантійний лист ПАТ "Укрнафта" від 14 лютого 2023 року вих. № 01/01/22/09-02/01/574 та гарантійний лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-постач" від 29 березня 2023 року вих. № 190/3/23; перелік автозаправних станцій ПАТ "УКРНАФТА", які здійснюють відпуск товару на підставі талонів).
На виконання умов спірного правочину Товариство передало, а Рада - прийняла та оплатила обумовлені договором талони на паливо-мастильні матеріали, а саме: бензин А-95 у кількості 2 000,00 літрів, загальною вартістю 90 000,00 грн та дизельне паливо в кількості 1 000,00 літрів, загальною вартістю 43 500,00 грн. Вказані обставини підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених їх печатками видаткових накладних від 16 червня 2023 року: № 354 на суму 2 250,00 грн з ПДВ, № 356 на сум 2 250,00 грн з ПДВ, № 358 на суму 3 480,00 грн з ПДВ, № 360 на суму 40 500,00 грн з ПДВ, № 362 на суму 85 020,00 грн з ПДВ, а також платіжних інструкцій від 19 червня 2023 року: № 675 на суму 2 250,00 грн, № 676 на суму 2 250,00 грн, № 677 на суму 3 480,00 грн, № 678 на суму 40 500,00 грн, № 679 на суму 85 020,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 16 червня 2023 року по 31 грудня 2023 року Радою було використано: 131 талон на бензин А-95, об'ємом 1 310,00 літрів на суму 58 950,00 грн; 40 талонів на дизельне паливо, загальним об'ємом 740,00 літрів на суму 32 190,00 грн.
Оскільки у вищевказаних видаткових накладних термін дії спірних талонів не зазначено, строк дії останніх за умовами пунктів 1.8. та 5.10. договору повинен становити 1 рік з моменту їх передачі відповідачем Раді, а саме - до 16 червня 2024 року.
Однак, всупереч положенням укладеного між сторонами правочину строк дії переданих Раді талонів становив до 31 грудня 2023 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта виявлених недійсних талонів на паливно-мастильні матеріали від 8 жовтня 2024 року, складеним уповноваженою комісією Ради в складі: голови Ради Демедюка М.В., секретаря Ради Боярчука В.М, та водія ОСОБА_1 . У цьому акті зазначено, що під час здійснення маршруту для отоварення талонів на паливно-мастильні матеріали до АЗС ПАТ "Укрнафта", а саме: 69 талонів по 10,00 літрів бензину А-95, загальним об'ємом 690,00 літрів, та 13 талонів по 20,00 літрів дизельного палива, загальним об'ємом 260,00 літрів, - було виявлено, що термін дії вказаних паливних талонів втратив чинність (були дійсні до 31 грудня 2023 року), що підтверджується фотографіями з монітора оператора вказаної АЗС.
Відтак, з 1 січня 2024 року Рада була позбавлена можливості отримати оплачений нею за договором товар за переданими відповідачем талонами на паливно-мастильні матеріали. Залишок неотриманого Радою товару на час звернення Прокурора з даним позовом до суду складає: 690,00 літрів бензину А-95 на суму 31 050,00 грн та 260,00 літрів дизельного палива на суму 11 310,00 грн.
У зв'язку з цим Рада листами: від 2 січня 2024 року № 05/02-13, від 13 серпня 2024 року № 392/02-13, від 17 жовтня 2024 року № 502/2.13, - зверталась до Товариства із заявами на заміну невикористаних талонів, строк дії яких закінчився. Однак, вказані заяви залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до приписів статті 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Судом встановлено, що предметом спірного договору є саме поставка товару - палично-мастильних матеріалів. Натомість талон, у розумінні пункту 1.8. вказаного правочину, - є лише документом, який надає замовнику право на отримання товару.
Відповідно до пункту 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
За пунктом 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Отже, талон, за приписами чинного законодавства, є документом, який засвідчує право його власника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС.
При цьому, умови пунктів 1.8., 5.10, 5.11, 6.3.7. договору прямо передбачають як обов'язок відповідача видати Раді талони на пальне, строк дії яких повинен становити не менше 12-ти місяців з моменту їх надання, так і обов'язок обміняти ці талони у разі закінчення строку їх дії на нові з новим строком дії.
Отже, підписані між сторонами видаткові накладні підтверджують виключно факт передачі відповідачем Раді талонів на паливно-мастильні матеріали. Однак, позивач вважається таким, що отримав фактично товар, лише після отоварення таких талонів на АЗС (отримання відповідних паливно-мастильних матеріалів на підставі спірних талонів).
Оскільки строк дії переданих позивачу й невикористаних талонів на загальну суму 42 360,00 грн закінчився і відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору не здійснив їх заміну чи пролонгацію, суд дійшов висновку про те, що Товариство не виконало покладеного на нього обов'язку з передачі оплаченого товару на вказану суму. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За приписами частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).
Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 918/631/19.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 42 360,00 грн перерахованої позивачем попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Радою, а також доказів поставки товару на цю суму, або заміни спірних талонів, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Прокурора до відповідача про стягнення зазначеної суми боргу на користь позивача. У зв'язку з цим зазначена позовна вимога підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, Прокурор просив суд стягнути з відповідача 6 675,00 грн штрафу відповідно до пункту 7.3. вказаного правочину.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.3. договору, у випадку порушень постачальником умов цього правочину в частині поставки (відмови від постачання) шляхом заправки автомобілів замовника нафтопродуктами на АЗС (відмови оператора АЗС здійснити заправку автомобілів за пред'явленими талонами), постачальник сплачує на користь замовника штраф у розмірі 5% від вартості договору.
Оскільки заявлена Прокурором до стягнення сума штрафу в розмірі 6 675,00 грн є арифметично вірною та відповідає положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної штрафної санкції підлягає задоволенню.
Крім того, Прокурор просив суд стягнути на підставі частини 2 статті 625 ЦК України з відповідача на користь позивача компенсаційні виплати за період 1 січня 2024 року по 2 березня 2025 року, нарахованих на вартість непоставленого позивачу товару, а саме: 1 483,18 грн трьох процентів річних та 5 644,03 грн інфляційних втрат.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлені Прокурором до стягнення розміри вищевказаних компенсаційних виплат не перевищують розрахованих судом сум, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вказаних сум також підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Прокурора підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Систем" (01042, місто Київ, вулиця Джона Маккейна, будинок 40; ідентифікаційний код 44876120) на користь Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області (44323, Волинська область, Ковельський район, селище міського типу Головне, вулиця Лесі Українки, будинок 2; ідентифікаційний код 04333187) 42 360 (сорок дві тисячі триста шістдесят) грн 00 коп. основної заборгованості, 5 644 (п'ять тисяч шістсот сорок чотири) грн 03 коп. інфляційних втрат, 1 483 (одну тисячу чотириста вісімдесят три) грн 18 коп. трьох процентів річних та 6 675 (шість тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн 00 коп. штрафу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Систем" (01042, місто Київ, вулиця Джона Маккейна, будинок 40; ідентифікаційний код 44876120) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимира Винниченка, будинок 15; ідентифікаційний код 02909915) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 7 травня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко