ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.05.2025Справа № 910/2776/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "МХП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортзон»
про стягнення коштів у розмірі 131 413,75 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Приватне акціонерне товариство "МХП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортзон» про стягнення коштів у розмірі 131 413, 75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки №23/04-21 від 23.04.2021, зокрема, в частині поставки оплаченого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.
Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01135, м. Київ, вул. Чорновола, буд. 27, оф. 226.
Проте конверти із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.
Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.
Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Відтак, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Між Приватним акціонерним товариством «МХП» (надалі Позивач, МХП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфортзон» (надалі Відповідач, Контрагент) було укладено договір поставки № 23/04-21 від 23.04.2021 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Контрагент зобов'язується у встановлені строки, передати у власність МХП для подальшого використання в господарській діяльності Товар (в подальшому - «Товар»), зазначений в Додатку № 2 до Договору, а МХП прийняти та сплатити певну грошову суму за Товар.
Пунктом 1.2. визначено, що невід'ємними частинами Договору, які визначають зобов'язання Сторін та регулюють його окремі положення є:
1.2.1. Додаток № 1 - «Умови, застосовні до договорів, укладених між МХП та Контрагентами, в яких МХП виступає платником за виконані Контрагентом зобов'язання (далі - Умови) в редакції від 01.06.2020 року» і які обов'язкові до виконання Сторонами Договору.
Дані Умови опубліковані у газеті «Урядовий кур'єр», розміщені на сторінці офіційного сайту МХП https://www.mhp.cora.ua/uk/partners/yHrydycIma-mformatsiya та діють у відповідності до вказаних у них Положень.
1.2.2. Додаток № 2, який визначає предмет Договору та його характеристики, вимоги до Товару та поставки, строки поставки, порядок приймання та оплати Товару.
1.2.3. Додаток №3 - Специфікація/Специфікації, що містять найменування (вид Товару), вартість, кількість, одиницю виміру, термін, умови та місце поставки, та ін. Укладаються для кожної сторони договору, що іменується МХП окремо, якщо інше не погоджено сторонами у Специфікації.
2.1. Порядок та умови оплати Товару зазначено в Додатках до Договору. Ціна на Товар зазначається в кожному Додатку №3 та видаткових накладних на кожну партію поставки Товару окремо.
В рамках даного Договору між Сторонами було погоджено наступні Специфікації: - Специфікація №1 від 23.04.2021 року на загальну суму - 2 169 008,59 грн. з умовами оплати: Передоплата в розмірі 70% від загальної суми специфікації проводиться не пізніше першого платіжного дня з моменту підписання договору. Доплата 30% від загальної суми специфікації , відбувається на протязі 5 робочих днів з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на Товар;
- Специфікація №2 від 17.05.2021 року на загальну суму - 688 955,47 грн. з умовами оплати: Предоплата в розмірі 70% від загальної суми специфікації проводиться не пізніше першого платіжного дня з моменту підписання договору. Доплата 30% від загальної суми специфікації , відбувається на протязі 5 робочих днів з моменту підписання Сторонами видаткової накладної;
- Специфікація №56693 від 05.08.2022 року на загальну суму - 16 695,00 грн. з умовами оплати: Предоплата в розмірі 80% вказаної у відповідній Специфікації, а 20% від вартості не пізніше першого платіжного дня з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на Товар;
- Специфікація № 69760 від 21.11.2022 року на загальну суму - 17 500,00 грн. з умовами оплати: Предоплата в розмірі 80% вказаної у відповідній Специфікації, а 20% від вартості не пізніше першого платіжного дня по закінченню 3 банківських днів з моменту Сторонами видаткової накладної на Товар;
- Специфікація №70558 від 12.12.2022 року на загальну суму - 35 900,00 грн. з умовами оплати: Предоплата в розмірі 80% вказаної у відповідній Специфікації, а 20% від вартості не пізніше першого платіжного дня по закінченню 3 банківських днів з моменту Сторонами видаткової накладної на Товар.
Відповідно до погоджених сторонами Специфікацій, Відповідачем Товар було поставлено не в повному об'ємі. Відповідачем було Поставлено Товар:
- Видаткова накладна №54 від 01.07.2021 року на .суму 2 169 009,00 грн.; - Видаткова накладна №47 від 09.06.2021 року на суму 46 779,90 грн.;
- Видаткова накладна №63 від 12.07.2021 року на суму 329 725,78 грн.;
- Видаткова накладна №77 від 29.09.2021 року на суму 48 112,99 грн.;
- Видаткова накладна №35 від 26.09.2022 року на суму 16 695,00 грн.;
- Видаткова накладна № 3 від 18.01.2023 року на суму 35 900,00 грн.;
- Видаткова накладна №2 від 18.01.2023 року на суму 17 500, 00 грн. Проте на загальну суму 131 411,75 грн.
На виконання умов Договору, у період з 30.04.2021 по 13.02.2023 Позивачем було перераховано кошти на загальну суму 2 795 134,42 грн.
В той же час Відповідачем поставлено Товару лише на суму 2 663 722,67 грн.
Товар на суму 131 411,75 грн так і не був поставлений Відповідачем, що зумовило звернення до суду з даним позовом.
Позовна заява мотивована тим, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з поставки оплаченого товару за договором поставки № 23/04-21 від 23.04.2021, у відповідача виник обов'язок з повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 131 411,75 грн
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №23/04-21 від 23.04.2021, сторонами погоджено та підписано у період з 30.04.2021 по 13.02.2023 специфікації на загальну суму 2 795 134,42 грн, які позивачем оплачено, що підтверджується наявними у справах копіями платіжних інструкцій.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом статті 662 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Однак, матеріали справи свідчать, що Відповідачем поставлено позивачу Товар лише на суму 2 663 722,67 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, в той час як Товар на суму 131 411,75 грн так і не був поставлений Відповідачем позивачу.
Отже, на момент розгляду спору, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження поставки ним товару позивачу на суму 131 411,75 грн, як і доказів, які свідчать про повернення ним позивачеві означеної суми грошових коштів у добровільному порядку.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту цієї норми вбачається, що договором на покупця може покладатися обов'язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачено повну вартість товару або її частину. Розмір попередньої оплати та строки її оплати встановлюються договором.
Непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю.
У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Отже, враховуючи те, що загальна сума грошового зобов'язання відповідача, яка складає 131 411,75 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про сплату вказаних грошових коштів на користь позивача, або належні докази поставки ним чи іншою особою за його замовленням позивачу погодженого сторонами товару, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства "МХП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортзон" про стягнення попередньої оплати у розмірі 131 411,75 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "МХП" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортзон» (01135, м. Київ, вул. Чорновола, буд. 27, оф. 226, код ЄДРПОУ 36335185) на користь Приватного акціонерного товариства "МХП" (08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, код ЄДРПОУ 25412361) суму попередньої оплати у розмірі 131 413 (сто тридцять одну тисячу чотириста тринадцять) грн 75 коп., 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрати по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна