ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.04.2025Справа №910/15745/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс",
Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Транслайн"
про визнання договору недійсним,
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Солонюк К.Г.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Транслайн" про визнання недійсним договору №27/01/23-1 від 27.01.2023 про відступлення права вимоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умовами договору №27/01/23-1 від 27.01.2023 передбачено, що за відступлення прав вимоги за цим договором, новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду у розмірі 1 301 550 грн, що свідчить про те, що такий договір відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України є відплатним, проте докази оплати відсутні, а тому в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий договір є недійсним, оскільки неоплачений договір не породжує наслідків, а відтак згідно приписів статті 203 Цивільного кодексу України не спрямований на реальне настання правових наслідків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено у підготовче засідання на 15.01.2025.
Через систему "Електронний суд" 06.01.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Через систему "Електронний суд" 08.01.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" від 06.01.2025; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" від 20.12.2024 про витребування документів та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" копію платіжного документу, який підтверджує виконання пункту 2.1 договору від 27.01.2023 №27/01/23-1 про відступлення права вимоги; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" подати витребувані документи до суду у строк до 14.02.2025; відкладено підготовче засідання на 19.02.2025.
Через систему "Електронний суд" 10.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" надійшли витребувані докази.
Через систему "Електронний суд" 10.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" надійшло заперечення на клопотання відповідача.
Протокольною ухвалою суду від 19.02.2025 відкладено підготовче засідання на 26.03.2025.
Протокольною ухвалою суду від 26.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 30.04.2025.
В судовому засіданні 30.04.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Представник відповідача-1 заперечував проти задоволення позовних вимог. Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.
30.04.2025 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
27.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна Транслайн", Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" укладено договір №27/01/23-1 про відступлення права вимоги, за яким від Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Транслайн" (первісний кредитор) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" (новий кредитор) перейшло право вимоги по оплаті вартості послуг за Договором №15/11/21 від 15.11.2021.
Пунктами 1.2, 2.1 договору про відступлення права вимоги від 27.01.2023 №27/01/23-1 передбачено, що до нового кредитора перейшло право вимоги за основною сумою боргу в розмірі 1 301 550 грн.
За відступлення права вимоги за цим договором, новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду у розмірі 1 301 550 грн шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора.
За доводами позивача, з метою отримання доказів виконання умов договору про відступлення права вимоги від 27.01.2023 №27/01/23-1, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" із адвокатським запитом про надання доказів оплати, проте такі докази не були надані.
Вказане, на думку позивача свідчить, про порушення приписів статей 203, 626, 215, 216 Цивільного кодексу України, а тому договір про відступлення права вимоги від 27.01.2023 №27/01/23-1 підлягає визнанню недійсним, оскільки є неоплаченим та таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків.
Зазначене слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Тлумачення статей 15, 16 ЦК України свідчить, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Такий висновок сформовано у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
В силу положень статей 13, 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спору про визнання правочину недійсним покладений на заявника цих вимог.
Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.
Тому в кожній конкретній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна Транслайн", Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" укладено договір №27/01/23-1 про відступлення права вимоги, за яким від Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Транслайн" (первісний кредитор) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" (новий кредитор) перейшло право вимоги по оплаті вартості послуг за Договором №15/11/21 від 15.11.2021.
Відступлення права вимоги (цесія) - це саме факт заміни особи у зобов'язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором. Отже, приписи Цивільного кодексу України (зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватися саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія. Вади предмета договору не можуть впливати на дійсність договору. Це правило застосовується до всіх договірних зобов'язань. Сама лише недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору між первісним кредитором та новим кредитором. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. У таких випадках передача недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням договору, за яким було відчужено недійсну вимогу. Отже, недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану правилами ЦК України. Договір про відступлення права вимоги може бути визнаний недійсним у випадку наявності відповідної правової підстави. Наприклад, якщо такий договір укладено під впливом помилки (частина перша статті 229 ЦК України), обману (частина перша статті 230 ЦК України), насильства (частина перша статті 231 ЦК України) тощо (пункти 73, 74, 83, 92, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21).
Тож відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними договору, який може бути визнаний недійсним у разі наявності передбаченої законом підстави.
Суд ознайомившись із спірним договором встановив, що він підписаний трьома сторонами та, відповідно, скріплений печатками товариств.
Згідно пункту 5.1 договору від 27.01.2023 про відступлення права вимоги, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Аналіз вказаного вище дає підстави для висновків, що відсутність оплати між цедентом і цесіонарієм не є автоматичною підставою для визнання договору недійсним.
Водночас суд наголошує, що матеріали справи містять копію угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.01.2023, яка укладена між ТОВ "Спецтехнік плюс" та ТОВ "Україна транслайн", акт звірки взаєморозрахунків.
Частиною першою статті 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Отже, надані відповідачем-1 копії документів підтверджують той факт, що відступлення прав вимоги за договором від 27.01.2023 №27/01/23-1 було оплачено не грошима, а шляхом заліку, що не суперечить чинному законодавству та є правом договірних сторін.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи всі вищевикладені обставини в їх сукупності, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо визнання правочину недійсним, заявлені позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та підлягають відхиленню в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Транслайн" про визнання договору недійсним - відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення буде складено 07.05.2025.
Суддя Н.І. Зеленіна