номер провадження справи 9/32/23
24.04.2025 Справа № 908/305/23
м.Запоріжжя
За первісним позовом: Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО», код ЄДРПОУ 32088966 до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕАЛ», код ЄДРПОУ 40526699
про стягнення 130282,77 грн,
за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕАЛ», код ЄДРПОУ 40526699
до відповідача (за зустрічним позовом): Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО», код ЄДРПОУ 32088966
про визнання недійсним договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021
Колегія суддів у складі: Головуючий - Боєва О.С.
судді: Мірошниченко М.В.
Ярешко О.В.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
За участю представників:
від ПП «ТРАНСКАРГО»: Малюк Є.Є. (в режимі відеоконференції), Щербань Д.М. (в режимі відеоконференції);
від ТОВ «НВП «СЕАЛ»: Борисенков В.С. (в режимі відеоконференції)
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕАЛ» суми 130282,77 грн заборгованості.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 02.02.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/305/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 08.02.2023 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду з урахуванням уточненої редакції позовних вимог, наданих на усунення недоліків відповідно до ухвали від 08.02.2023, відкрито провадження у справі № 908/305/23 (номер провадження 9/32/23). Справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
07.03.2023 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕАЛ» до відповідача (за зустрічним позовом): Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО» про визнання недійсним договору транспортного експедирування №01/04-2021 від 18.01.2021.
Ухвалою суду від 09.03.2023 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №908/305/23, суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 08.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання відкладено. Ухвалою суду від 08.06.2023 призначено у справі № 908/305/23 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Зупинено провадження у справі № 908/305/23 на час проведення експертизи.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2023 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі № 908/305/23 залишено без змін.
02.01.2024 Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України до Господарського суду Запорізької області повернуто матеріали справи № 908/305/23 з повідомленням про неможливість надання висновку судового експерта. Ухвалою суду від 08.01.2024 поновлено провадження у справі № 908/305/23. Передано справу № 908/305/23 на колегіальний розгляд.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначання складу колегії суддів від 08.01.2024 справу № 908/305/23 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів Господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Боєва О.С., судді: Мірошниченко М.В., Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 12.01.2024 справу № 908/305/23 прийнято до розгляду вищезазначеною колегією, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 07.03.2024 на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 матеріали справи № 908/305/23 направлено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення судової почеркознавчої експертизи. Зупинено провадження у справі № 908/305/23 на час проведення експертизи.
17.02.2025 на адресу господарського суду від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експерта №564-24, складений 05.02.2025 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 908/305/23, разом з матеріалами справи.
Ухвалою суду від 25.02.2025 поновлено провадження у справі № 908/305/23. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/305/23 на тридцять днів. Постановлено про продовження підготовчого засідання 17.03.2025. Ухвалою суду від 17.03.2025 закрито підготовче провадження у справі № 908/305/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.04.2025. В судовому засіданні 10.04.2025 оголошено перерву до 24.04.2025.
В судовому засіданні 24.04.2025 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги, викладені у первісній та зустрічній позовних заявах, які підтримані сторонами у повному обсязі.
Первісний позов мотивовано, зокрема, наступним. 18.01.2021 Приватне підприємство «ТРАНСКАРГО» (Виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕАЛ» (Клієнт) уклали договір № 01/04-2021 транспортного експедирування, відповідно до умов якого ПП «ТРАНСКАРГО» прийняло на себе зобов'язання з організації перевезень різними видами транспорту вантажів ТОВ «Науково-виробниче підприємство «СЕАЛ», а ТОВ «Науково-виробниче підприємство «СЕАЛ» зобов'язалось здійснювати оплату наданих послуг. В рамках договору сторонами були погоджені заявки: № 1 від 18.01.2021 про надання послуг фрахту, ВВР, експедирування та доставку автомобільним транспортом на загальну суму - 2535 дол. США; № 2 від 18.01.2021 про надання послуг фрахту, ВВР, експедирування та доставку автомобільним транспортом на загальну суму - 2745 дол. США. Від дати укладання договору ПП «ТРАНСКАРГО» надано послуги транспортного експедирування, контейнеру №SEGU6866990 згідно з коносаментом № FPSQD21071517 та контейнеру №SEGU5406666 згідно з коносаментом № FPSQD21071502. Всі послуги, що надавалися з моменту укладення договору до жовтня 2019, ТОВ «НВП «СЕАЛ» беззаперечно сплачувались на підставі направлених на електронну адресу рахунків. Так, протягом вересня-жовтня 2021 року ПП «ТРАНСКАРГО» за результатами наданих послуг виставлено рахунки на оплату № 590-1 від 24 березня 2021 на суму 281,00 грн, № 2357 від 24 вересня 2021 на суму 270, 00 грн, № 2486-1 від 22 жовтня 2021 на суму 267 грн, № 590 від 16 березня 2021 на суму 6100,71 грн, № 2356 від 24 вересня 2021 на суму 147582,00 грн, № 2485 від 2 жовтня 2021 на суму 149253,00 грн, № 2444 від 12 жовтня 2021 на суму 3107,11 грн, № 2486 від 18 жовтня 2021 на суму 8853,26 грн. Позивач направив відповідачу акти здачі-приймання наданих послуг через програму «M.E.Doc», а саме акти: № 590-1 від 24 березня 2021 на суму 281,00 грн, № 2357 від 24 вересня 2021 на суму 270, 00 грн, № 2486-1 від 22 жовтня 2021 на суму 267,00 грн, № 590 від 24 березня 2021 на суму 6100, 71 грн, № 2356 від 24 вересня 2021 на суму 147582,00 грн, № 2485 від 2 жовтня 2021 на суму 149253,00 грн, № 2444 від 12 жовтня 2021 на суму 3107,11 грн, № 2486 від 22 жовтня 2021 на суму 8853,26 грн. Клієнт не підписав вищевказані акти здачі приймання наданих послуг та не заявив ніяких зауважень щодо них. Відтак, вищевказані акти здачі-приймання є узгодженим відповідно до п. 2.2.12. договору, а зазначені в ньому послуги - прийнятими та підлягають обов'язковій оплаті. Отже позивач надав відповідачу послуги транспортного експедирування на загальну суму 315714,08 грн (підтверджується актами в програмі «M.E.Doc»). Натомість відповідач надані послуги оплатив лише частково, а саме - в розмірі 185431,31 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1969 від 28.10.2021, № 1672 від 14.05.2021 та № 1929 від 07.10.2021. Отже неоплаченими залишились послуги на суму 130282,77 грн, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача. Крім того, 22.12.2022 на адресу ТОВ «НВП «СЕАЛ» була направлена претензія вих. № 644 про сплату грошових коштів, яку відповідач отримав 05.01.2023. Позов обґрунтовано ст.ст. 16, 22, 509, 525, 526, 530, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 193, 225 ГК України та умовами договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021.
У відзиві на первісний позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «СЕАЛ» зазначено зокрема про наступне. Відповідачем грошові зобов'язання перед позивачем за надані ним послуги виконанні в повному обсязі, а договір транспортного експедирування від 18.01.2021 року за №01/04-2021, на який посилається позивач, відповідачем з останнім не укладався. Директор відповідача, ОСОБА_1 договір та додатки до нього не підписував, третіх осіб на їх укладення, підписання від свого імені та від імені відповідача не уповноважував, ці документи є підробленими, а підпис директора відповідача є сфальшованим. Так, на протязі 2021 року між сторонами існували договірні правовідносини з транспортного експедирування, однак всі грошові зобов'язання за ними виконанні відповідачем в повному обсязі ще в 2021 році. Дійсно позивачем на протязі 2021 року надавались відповідачу послуги транспортного експедирування, а саме: морська доставка за маршрутом Квіндао-Одеса, контейнер ВЕАU5145555 (доставка Плазморіз); міжнародне залізничне перевезення за маршрутом на умовах FОВ Nanchang - «Зернове-Суземка» митного поста «Дружба», Сумська область, Сумська митниця ДФС - з/с Київ Ліски (321000) контейнер НNКU6055001 (доставка Листогибу); морська доставка за маршрутом Jodhpur-Одеса, контейнер ТСКU3986572 (доставка Металізатору); морська доставка за маршрутом Шанхай-Одеса, контейнер ZCSU84781 (доставка Трубогибу); морська доставка за маршрутом Квіндао-Одеса, контейнер SЕGU5406666 (доставка Мийки); морська доставка за маршрутом Квіндао-Одеса, контейнер SEGU6866990(доставка Пресу). Разом з тим, договори між сторонами у формі єдиних документів не укладались. Позивач, в 2021 році надсилав директору відповідача рахунки-фактури через додаток-месенджер Viber (тел: 0958177300), зокрема: рахунок на оплату №589 від 10.03.2021 року; рахунок на оплату №596 від 17.03.2021 року; рахунок на оплату №597 від 17.03.2021 року; рахунок на оплату №1109 від 12.05.2021 року; рахунок на оплату №1110 від 12.05.2021 року; рахунок на оплату №1234 від 28.05.2021 року; рахунок на оплату №2206 від 09.09.2021 року; рахунок на оплату №2356 від 24.09.2021 року; рахунок на оплату №2485 від 02.10.2021 року, із зазначенням в них опису послуг, їх вартості, чим відповідно здійснював пропозицію відповідачу укладати договори транспортного експедирування. В свою чергу відповідач приймав пропозиції позивача, здійснюючі оплату таких послуг, зокрема сплативши позивачу, що не заперечується і відповідачем: суму 65051,50 грн за платіжною інструкцією № 1580 від 30.03.2021, суму 64349,00 грн за платіжною інструкцією № 1556 від 18.03.2021, суму 37240,00 грн за платіжною інструкцією № 1731 від 17.06.2021, суму 88724,00 грн за платіжними інструкціями № 1896 від 21.09.2021 та № 1951 від 18.10.2021, суму 100000,00 грн за платіжною інструкцією № 1929 від 07.10.2021, суму 80000,00 грн за платіжною інструкцією № 1969 від 28.10.2021. Тобто відповідач вчиняв дії, які свідчили про прийняття пропозицій позивача щодо укладення відповідних договорів. В той же час, лише після отримання позовної заяви позивача, відповідачу стало відомо, що помилково, без належних на те законних підстав, позивачу було перераховано грошові кошти у розмірі 5431,31 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1672 від 14.05.2021. Таким чином, можливо дійти висновку, що з моменту прийняття відповідачем пропозицій (попередньої оплати послуг позивача) між сторонами були укладені відповідні договори транспортного експедирування. ТОВ «НВП «СЕАЛ» наголошено на тому, що на теперішній час всі вказані вище договори транспортного експедирування виконанні сторонами в повному обсязі, позивач надав відповідні послуги, а відповідач сплатив їх в повному обсязі, відповідно до умов договорів, а отже не повинен сплачувати на користь позивача будь-які додаткові кошти, на підставі складених позивачем в односторонньому порядку документів, які до того ж не відповідають умовам договорів транспортного експедирування, що укладенні між сторонами у спрощеному порядку. Окремо звернуто увагу на те, що вартість послуг, зазначена в рахунках на оплату №2356 від 24.09.2021 року та актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №2356 від 24.09.2021 року та №2485 від 02.10.2021 року, що додані позивачем до позовної заяви не відповідає вартості відповідних послуг зазначених в додатках до Договору: Заявках №1 та №2 (Позивач посилається в обґрунтування позовних вимог), яка складає відповідно 2535 доларів США (еквівалент 70328,76 грн. станом на 24.09.2021 року) та 2754 доларів США (еквівалент 73065,04 грн. станом на 02.10.2021 року), які знову ж таки відповідачем не укладались, оскільки директором відповідача не підписувались. Отже, як зазначив відповідач, з урахуванням викладеного можливо дійти обґрунтованого висновку, що грошові зобов'язання відповідача перед позивачем припиненні, оскільки виконанні належним чином. Посилання позивача на те, що ним відповідачу були надісланні акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), не повинні братися судом до уваги, оскільки такі акти позивачем відповідачу не надсилались та останнім не отримувались, а отже він був позбавлений можливості надати свої заперечення, зокрема щодо вартості послуг. Так, позивач в своїй позовній заяві зазначає про те, що ним акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) були надіслані відповідачу через програму «М.Е.Dос» та начебто доставлені останньому, однак це не відповідає дійсності, оскільки відповідач не є користувачем програми «М.Е.Dос», а отже не міг отримати вказані вище акти через цю програму. В той же час не зрозуміло, що саме перешкоджало позивачу надіслати акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) поштою на адресу відповідача. Вказані обставини викликають обґрунтовані сумніви в існуванні вказаних документів, що наряду з наявністю сфальсифікованого договору транспортного експедирування від 18.01.2021 року за №01/04-2021 та додатків до нього, а саме: заявки №1 та №2, які між сторонами фактично не укладались, свідчить про існування злочинного умислу у позивача, направленого на неправомірне збагачення. Так, договір від 18.01.2021 року за №01/04-2021 та додатки до нього: заявки №1 та №2 між сторонами не укладались, вони є сфальсифікованим, оскільки підписи від імені директора Відповідача, ОСОБА_1 вчиненні не ОСОБА_1, а невідомою йому особою. Просив позовну заяву ПП «ТРАНСКАРГО» про стягнення з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «СЕАЛ» заборгованості залишити без задоволення.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані наступним. Договір від 18.01.2021 року за №01/04-2021 між сторонами не укладався, він є сфальсифікованим. Так, директор ТОВ «НВП «СЕАЛ» ОСОБА_1 оскаржуваний договір та його додатки не підписував. Будь-яку третю особу на вчинення дій щодо укладання вказаного правочину не уповноважував. Підписи в договорі та додатках до нього директора ОСОБА_1 підроблені. Позов обґрунтовано ст.ст. 202, 203, 205, 207, 215 ЦК України. Просив договір транспортного експедирування №01/04-2021 від 18.01.2021 визнати недійсним.
У відзиві на зустрічний позов Приватним підприємством «ТРАНСКАРГО» зазначено зокрема про наступне. Наведені у зустрічному позові обставини щодо недійсності договору транспортного експедирування не відповідають дійсності та не свідчать про недійсність договору. Неможливо визнавати недійсним чи неукладеним договір, який сторони фактично виконували. Навіть якщо директор ТОВ «НВП «СЕАЛ» дійсно не підписував договір транспортного експедирування, цей договір всеодно не є ні недійсним, ні неукладеним, оскільки такий договір сторони фактично виконували, а саме: Клієнт (ТОВ «НВП «СЕАЛ») заповнювало та направляло Виконавцю (ПП «ТРАНСКАРГО») заявку на транспортні послуги - перевезення вантажу (обладнання - плазморіз) з Китаю до м. Одеси, а Виконавець надав транспортно-експедиційні послуги з перевезення цього вантажу, склав та направив Клієнту відповідні акти. Тобто, з огляду на законодавці положення ст. ст. 16, 203, 204, 215 ЦК України та усталену практику Верховного Суду щодо їх застосування - не може визнаватися недійсним або неукладеним договір, який сторони фактично виконували. Відтак, позовні вимоги про визнання недійсним договору транспортного експедирування від 18.01.2021 необґрунтовані та не підлягають задоволенню. Необґрунтованими є твердження про те, що директор ТОВ «НВП «СЕАЛ» не підписував договір. Виконавець (ПП «ТРАНСКАРГО») надало такі послуги та виставило відповідні рахунки про їх оплату, а саме: рахунки на оплату № 590-1 від 24.03.2021 на суму 281,00 грн, № 2357 від 24.09.2021 на суму 270,00 грн, № 2486-1 від 22.10.2021 на суму 267,00 грн, № 590 від 16.03.2021 на суму 6100,71 грн, № 2356 від 24.09.2021 на суму 147582,00 грн, № 2485 від 02.10.2021на суму 149253,00 грн, № 2444 від 12.10.2021 на суму 3107,11 грн, № 2486 від 18.10.2021 на суму 8853,26 грн. Відзначено, що в цих рахунках вказано як підставу для оплати саме договір № 01/04-2021 від 18.01.2021. При цьому, ТОВ «НВП «СЕАЛ» оплатило ці рахунки лише частково на підставі платіжних доручень № 1929 від 07.10.2021, №1969 від 28.10.2021 та № 1672 від 14.04.2021. У платіжних дорученнях № 1929 від 07.10.2021 та №1969 від 28.10.2021 вказано на підставу для оплати на рахунки №2356 від 24.09.2021 та № 2485 від 02.10.2021. Тобто ТОВ «НВП «СЕАЛ» оплачувало саме виставлені ПП «ТРАНСКАРГО» рахунки для оплати послуг транспортного експедирування, а в цих рахунках містились посилання саме на договір № 01/04-2021 від 18.01.2021. Відповідно неможливо заперечити, що ТОВ «НВП «СЕАЛ» не лише було відомо про існування цього договору, але й було вчинено дії для його фактичного виконання, а саме: сформовано заявки на надання послуг та здійснено їх оплату. Відтак, самостійне формування оплати на підставі виставлених рахунків достовірно свідчать про обізнаність посадових осіб ТОВ «НВП «СЕАЛ» про існування договору, про замовлення послуг та про їх оплату. Цими діями ТОВ «НВП «СЕАЛ» фактично здійснило виконання договору № 01/04-2021 від 18.01.2021. Тому будь-які твердження чи заяви про його недійсність - необґрунтовані. ПП «ТРАНСКАРГО» дійсно надавало ТОВ «НВП «СЕАЛ» послуги експедирування інших контейнерів, які не зазначались в первісному позові, але по цих взаємовідносинах заборгованості немає і вони не є предметом первісного позову. Однак предметом первісного позову є стягнення заборгованості за договором № 01/04-2021 від 18.01.2021 за надання експедиційних послуг з перевезення лише контейнерів SEGU5406666, SEGU6866990, що підтверджується копіями коносаментів, в яких відображені номери цих контейнерів, а також копіями рахунків № 2485, № 2356, № 2357. Експедиторські послуги з доставлення інших контейнерів, а саме: BEAU5145555, HNKU6055001, TCKU3986572, ZCSU8478314 також надавались, але вони не стосуються вказаного договору та предмета позову, оскільки ПП «ТРАНСКАРГО» не має претензій щодо оплати послуг за їх доставлення. Відповідно вони не є предметом цього спору та не входять до предмета доказування у цій справі. Тобто предметом спору у цій справі є саме надання експедиційних послуг за договором № 01/04-2021 від 18.01.2021, з доставлення контейнерів SEGU5406666, SEGU6866990 на загальну суму 315714,08 грн. Ці послуги Клієнт оплатив лише частково, трьома платежами: 100000 грн - за платіжним дорученням № 1929 від 07.10.2021 (рахунок на оплату № 2356 від 21.09.2021 - за морську доставку контейнера SEGU5406666), 80000 грн - за платіжним дорученням № 1969 від 28.10.2021(рахунок на оплату № 2485 від 02.10.2021 - за морську доставку контейнера SEGU6866990), 5431,31 грн - за платіжним дорученням № 1672 від 14.05.2021 (оплата за міжнародне перевезення). Як наслідок, на виконання договору № 01/04-2021 від 18.01.2021 виконавець надав експедиторські послуги з доставки контейнерів SEGU5406666, SEGU6866990, що підтверджується заповненими Клієнтом заявками, виставленими рахунками на оплату, актами та платіжними дорученнями на оплату, а також коносаментами. Вказані обставини підтверджуються прив'язаністю оплат саме до договору № 01/04-2021 від 18.01.2021. Інші оплати, про які вказує представник ТОВ «НВП «СЕАЛ» дійсно проводились, але вони стосувались доставки інших контейнерів. ПП «ТРАНСКАРГО» також зазначено про неспроможність тверджень представника ТОВ «НВП СЕАЛ» про те, що компанія не є користувачем програми «M.E.Doc». Так, у березні 2021 директор ТОВ «НВП СЕАЛ» ОСОБА_1 підписав з ПП «ТРАНСКАРГО» акти здачі приймання виконаних робіт № 589 від 10.03.2021 та № 596 від 17.03.2021. Ці документи сформовані в програмі «M.E.Doc» та підписані сторонами за допомогою ЕЦП. З боку ТОВ «НВП «СЕАЛ» ці акти підписані електронним підписом директора ОСОБА_1 Також відзначив про направлення документів на е-пошту ТОВ «НВП «СЕАЛ», яку останній вказав як контактну у своєму відзиві та у зустрічному позові, а саме: sealstar@ukr.net. Просив у задоволенні зустрічного позову відмовити.
19.04.2023 до суду від ТОВ «НВП «СЕАЛ» надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов.
08.05.2023 до суду від ПП «ТРАНСКАРГО» надійшло заперечення на відповідь на відзив (документ сформований в системі «Електронний суд» 07.05.2023).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, суд
Приватним підприємством «ТРАНСКАРГО» в обґрунтування заявлених позовних вимог за первісним позовом надано в матеріали справи копії наступних документів:
- Договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021 між Приватним підприємством «ТРАНСКАРГО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «СЕАЛ» (т. 1, арк.с. 10-15);
- Додатку № 1 від 18.01.2021 до Договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021 - Заявки № 1 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування між ПП «ТРАНСКАРГО» та ТОВ «НВП «СЕАЛ» (т. 1, арк.с. 16);
- Додатку № 1 від 18.01.2021 до Договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021 - Заявки № 2 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування між ПП «ТРАНСКАРГО» та ТОВ «НВП «СЕАЛ» (т. 1, арк.с. 17).
Згідно з умовами зазначеного Договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021 (п.п. 1.1, 1.2), виконавець (ПП «ТРАНСКАРГО») зобов'язується за відповідну плату та за рахунок Клієнта (ТОВ «НВП «СЕАЛ») надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу. За цим Договором транспортно-експедиторські послуги надаються Клієнту при експортних, імпортних, внутрішніх, транзитних перевезеннях, територією інших держав або внутрішніх перевезень територією України.
У Заявці № 1 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування в т.ч. зазначені: відомості про послугу, що замовляється - доставка морським/автомобільним транспортом; вантажовідправник; вантажоодержувач - ТОВ «НВП «СЕАЛ»; відомості про пункт відправлення вантажу - FOB QINGDAO, CHINA, найменування вантажу - обладнання (плазморіз); тип і кількість контейнерів: збірний (LCL) у складі контейнера BEAU5145555, замовлення № 177868; відомості про пункт прибуття вантажу - Одеса (ОМПТ); пункт призначення - м. Запоріжжя (розмитнення/розвантаження); перелік і вартість експедиторських послуг (послуги фрахту, вантажно-розвантажувальні роботи, експедирування, доставка автомобільним транспортом): 2535 дол США; агентська винагорода: 10 дол США; порядок і форма оплати послуг: згідно договору 01/04-2021 від 18.01.2021, вартість послуг, що дорівнює еквіваленту в доларах США оплачується Клієнтом в гривні за курсом на день виставлення рахунку Виконавцем: фрахт - комерційний курс, ВРР - курс морської лінії, експедирування - курс міжбанку, транспортування - курс НБУ.
У Заявці № 2 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування в т.ч. зазначені: відомості про послугу, що замовляється - доставка морським/автомобільним транспортом; вантажовідправник; вантажоодержувач - ТОВ «НВП «СЕАЛ»; відомості про пункт відправлення вантажу - FOB NANCHANG, CHINA, найменування вантажу - обладнання (гідравлічний прес); тип і кількість контейнерів: LCL; відомості про пункт прибуття вантажу - Київ; пункт призначення - м. Запоріжжя (розмитнення/розвантаження); перелік і вартість експедиторських послуг (послуги фрахту, вантажно-розвантажувальні роботи, експедирування, доставка автомобільним транспортом): 2745 дол США; агентська винагорода: 10 дол США; порядок і форма оплати послуг: згідно договору 01/04-2021 від 18.01.2021, вартість послуг, що дорівнює еквіваленту в доларах США оплачується Клієнтом в гривні за курсом на день виставлення рахунку Виконавцем: фрахт - комерційний курс, ВРР - курс морської лінії, експедирування - курс міжбанку, транспортування - курс НБУ.
Як зазначено в первісному позові, за вказаним вище договором Приватним підприємством «ТРАНСКАРГО» були надані Товариству з обмеженою відповідальністю «НВП «СЕАЛ» послуги транспортного експедирування на загальну суму 315714,08 грн. На підтвердження виконання зі свого боку договору та надання послуг позивач за первісним позовом надав (додав до позову) копії коносаментів № FPSQD21071517 (щодо контейнеру №SEGU6866990) та № FPSQD21071502 (щодо контейнеру №SEGU5406666); копії рахунків на оплату № 590-1 від 24 березня 2021 на суму 281,00 грн, № 2357 від 24 вересня 2021 на суму 270, 00 грн, № 2486-1 від 22 жовтня 2021 на суму 267 грн, № 590 від 16 березня 2021 на суму 6100,71 грн, № 2356 від 24 вересня 2021 на суму 147582,00 грн, № 2485 від 2 жовтня 2021 на суму 149253,00 грн, № 2444 від 12 жовтня 2021 на суму 3107,11 грн, № 2486 від 18 жовтня 2021 на суму 8853,26 грн; а також копії направлених відповідачу через програму «M.E.Doc» актів здачі-приймання наданих послуг: № 590-1 від 24 березня 2021 на суму 281,00 грн, № 2357 від 24 вересня 2021 на суму 270,00 грн, № 2486-1 від 22 жовтня 2021 на суму 267 грн, № 590 від 24 березня 2021 на суму 6100,71 грн, № 2356 від 24 вересня 2021 на суму 147 582, 00 грн, № 2485 від 2 жовтня 2021 на суму 149253,00 грн, № 2444 від 12 жовтня 2021 на суму 3 107,11 грн, № 2486 від 22 жовтня 2021 на суму 8853,26 грн, які відповідачем підписані не були.
Натомість, як зазначив позивач, відповідач - ТОВ «НВП «СЕАЛ» оплатив надані за Договором № 01/04-2021 послуги лише частково в розмірі 185431,31 грн (платіжні доручення № 1969 від 28.10.2021, № 1672 від 14.05.2021 та № 1929 від 07.10.2021), внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 130282,77 грн.
У зв'язку із цим заявлені позовні вимоги про стягнення з ТОВ «НВП «СЕАЛ» заборгованості за Договором транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021 у розмірі 130282,77 грн (т.1, арк.с. 61-62).
ТОВ «НВП «СЕАЛ» у зустрічні позовній заяві зазначив, що Договір від 18.01.2021 року за № 01/04-2021 між сторонами не укладався, він є сфальсифікованим. Так, директор ТОВ «НВП «СЕАЛ» ОСОБА_1 О.О. оскаржуваний договір та його додатки не підписував. Будь-яку третю особу на вчинення дій щодо укладання вказаного правочину не уповноважував. Просив суд визнати Договір транспортного експедирування №01/04-2021 від 18.01.2021 недійсним.
Вирішуючи спір суд враховує наступне.
За змістом ч.1-3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, суд також враховує висновки викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
З огляду на викладене, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні та зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
З положень статті 11 Цивільного Кодексу України слідує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 Господарського кодексу України).
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.
В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
З аналізу вказаних вище норм матеріального права вбачається, що підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У зв'язку із запереченням ТОВ «НВП «СЕАЛ» факту підписання договору (вчинення правочину), на якому ґрунтуються первісні позовні вимоги, ухвалою суду від 08.06.2023 було задоволено клопотання ТОВ «НВП «СЕАЛ» про призначення у справі № 908/305/23 судової почеркознавчої експертизи. Проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експерта поставлені наступні питання:
1) Чи виконано підпис у графі «Директор ______ ОСОБА_1» розділу 9. «Юридичні адреси та банківські реквізити» договору транспортного експедирування від 18.01.2021 № 01/04-2021, ОСОБА_1?
2) Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у заявці № 1 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 18.01.2021 (Додаток № 1 до договору) ОСОБА_1 ?
3) Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у заявці № 2 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 18.01.2021 (Додаток № 1 до договору) ОСОБА_1 ?
Матеріали справи № 908/305/23 направлені Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для виконання експертизи.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2023 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі № 908/305/23 залишено без змін.
Ухвалою суду від 07.03.2024 на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 матеріали справи № 908/305/23 повторно направлені Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення судової почеркознавчої експертизи.
Згідно з висновком експерта № 564-24, складеним 05.02.2025 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 908/305/23 (т. 3, арк.с. 79-86), експертом надано наступні висновки:
1. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Директор ______ ОСОБА_1» розділу 9. «Юридичні адреси та банківські реквізити» Договору транспортного експедирування від 18.01.2021 № 01/04-2021 - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
2. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Директор ______ОСОБА_1» розділу без номера «Реквізити і підписи сторін» у Заявці № 1 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 18.01.2021 (Додаток № 1 до Договору транспортного експедирування від 18.01.2021 № 01/04-2021) - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
3. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Директор ______ОСОБА_1» розділу без номера «Реквізити і підписи сторін» у Заявці № 2 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 18.01.2021 (Додаток № 1 до Договору транспортного експедирування від 18.01.2021 № 01/04-2021) - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Вищенаведеними висновками судового експерта спростовується факт укладення сторонами Договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021 з Додатками - Заявками №№ 1, 2, на підставі якого ґрунтуються вимоги первісного позову.
При цьому, суд зазначає, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом, і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи.
Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір який не укладено).
Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункти 7.18, 7.21 постанови), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 121 постанови) в яких зазначено, що недійсним може бути визнаний лише укладений правочин. Договір, який не вчинено (договір, який не укладено) не може бути визнаний недійсним. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Таким чином, як вбачається з вказаних вище норм матеріального права та висновків Великої Палати Верховного Суду, договір, який не підписаний, є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.
Щодо тверджень ПП «ТРАНСКАРГО», викладених у відзиві на зустрічний позов, щодо наявності відбитків печатки ТОВ «НВП «СЕАЛ» на договорі № 01/04-2021 та заявках №№ 1, 2, суд зазначає, що виходячи з положень ст. 207 ЦК України та ст. 58-1 ГК України наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Так, в силу вказаних норм матеріального права, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язком. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про неукладеність Договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021.
Доводи позивача за первісним позовом про схвалення вказаного правочину спростовуються наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватним підприємством «ТРАНСКАРГО» виставлялись Товариству з обмеженою відповідальністю «НВП «СЕАЛ» рахунки на оплату за послуги з доставки, міжнародне залізничне перевезення, організацію ТЕО, агентську винагороду, морську доставку, і всі вони були сплачені ТОВ «НВП «СЕАЛ» в повному обсязі, а саме: рахунок № 589 від 10.03.2021 на суму 65051,50 грн (оплата за платіжною інструкцією № 1580 від 30.03.2021 на суму 65051,50 грн), рахунок № 596 від 17.03.2021 на суму 64349,00 грн (оплата за платіжною інструкцією № 1556 від 18.03.2021 на суму 64349,00 грн), рахунок № 597 від 17.03.2021 на суму 12858,75 грн (оплата за платіжною інструкцією № 1560 від 22.03.2021 на суму 12858,75 грн), рахунок № 1109 від 12.05.2021 на суму 37240,00 грн (оплата за платіжною інструкцією № 1731 від 17.06.2021 на суму 37240,00 грн), рахунок № 1110 від 12.05.2021 на суму 280,00 грн (оплата за платіжною інструкцією № 1853 від 03.09.2021 на суму 280,00 грн), рахунок №1234 від 28.05.2021 на суму 1400,00 грн (оплата за платіжною інструкцією № 1852 від 03.09.2021 на суму 1400,00 грн), рахунок № 2206 від 09.09.2021 на суму 88724,00 грн (оплата за платіжною інструкцією № 1896 від 21.09.2021 на суму 50000,00 грн та платіжною інструкцією № 1951 від 18.10.2021 на суму 38994,50 грн), рахунок № 2356 від 24.09.2021 на суму 100 000,00 грн (оплата за платіжною інструкцією № 1929 від 07.10.2021 на суму 100 000,00 грн), рахунок №2485 від 02.10.2021 на суму 80000,00 грн (оплата за платіжною інструкцією № 1969 від 28.10.2021 на суму 80000,00 грн) (т. 1, арк. с. 84-103).
В кожній із зазначених платіжних інструкцій міститься посилання на відповідний рахунок. При цьому, в жодному із зазначених рахунків немає посилання на Договір транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Однак вказаний закон не вимагає укладання договору про транспортне експедирування саме у формі єдиного документу.
Отже з усього вищенаведеного вбачається, що між сторонами дійсно існували правовідносини. Фактично сторонами у спрощений спосіб укладались договори про надання послуг транспортного експедирування.
Щодо інших доводів сторін суд зазначає про наступне.
Позивачем за первісним позовом у відзиві на зустрічний позов (т.1, арк.с. 150 на зворотному боці) зазначено, що спірною є заборгованість за Договором транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021, яка стосується перевезення лише контейнерів SEGU5406666, SEGU6866990, що підтверджується коносаментами в яких відображені номери цих контейнерів, а також копіями рахунків № 2357, № 2356, № 2485.
Так, позивачем за первісним позовом - ПП «ТРАНСКАРГО» додано до позовної заяви копії коносаментів, які свідчать про перевезення контейнерів SEGU5406666, SEGU6866990 (т. 1, арк.с. 18-19).
Також позивачем за первісним позовом - ПП «ТРАНСКАРГО» додано до позовної заяви копії вказаних вище рахунків на оплату: № 2357 від 24.09.2021 на суму 270,00 грн (т.1, арк.с. 20), № 2356 від 24.09.2021 на суму 147582,00 грн (т. 1, арк.с. 22), № 2485 від 02.10.2021 на суму 149253,00 грн (т.1, арк.с. 23), які містять посилання на Договір транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021 та вид послуг: агентська винагорода конт. SEGU5406666; морська доставка за маршрутом Квіндао-Одеса конт. SEGU5406666; морська доставка за маршрутом Квіндао-Одеса конт. SEGU6866990.
Натомість, Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «СЕАЛ» надано в матеріали справи копії виставлених йому Приватним підприємством «ТРАНСКАРГО» рахунків з такими самими номерами та датами, але на інші суми, а саме: № 2356 від 24.09.2021 на суму 100 000,00 грн (т. 1, арк.с. 99), № 2485 від 02.10.2021 на суму 80 000,00 грн (т.1, арк.с. 101).
При цьому, як вже було зазначено судом вище, в жодному з цих рахунків немає послання на Договір транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021. У рахунках значаться лише надані послуги: морська доставка за маршрутом Квіндао-Одеса конт. SEGU5406666; морська доставка за маршрутом Квіндао-Одеса конт.SEGU6866990.
Вказані рахунки, а саме: № 2356 від 24.09.2021 на суму 100 000,00 грн (т. 1, арк.с. 99), № 2485 від 02.10.2021 на суму 80 000,00 грн (т.1, арк.с. 101) повністю сплачені ТОВ «НВП «СЕАЛ» про що свідчать: платіжна інструкція № 1929 від 07.10.2021 на суму 100 000,00 грн (т.1, арк.с. 100), платіжна інструкція № 1969 від 28.10.2021 на суму 80000,00 грн (т.1, арк.с. 102).
Позивач за первісним позовом, окрім вищенаведених платіжних доручень № 1929 від 07.10.2021 на суму 100000,00 грн та № 1969 від 28.10.2021 на суму 80000,00 грн, посилається також на платіжну інструкцію № 1672 від 14.05.2021 на суму 5431,31 грн. Між тим, у вказаній платіжній інструкції також немає посилання на Договір транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021, а зазначено: «Оплата за междун перевезення Кітай-Україна згідно договору».
Крім того, слід зазначити, що вартість послуг, зазначена в рахунках на оплату та актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №2356 від 24.09.2021 року та №2485 від 02.10.2021 року (які є спірними, як то зазначено позивачем за первісним позовом), не відповідає ціні (вартості послуг), зазначених в Заявках №№ 1,2 (Додатки №№ 1,2 до Договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021) - 2535 дол. США та 2745 дол. США відповідно, та в два рази її перевищує.
Вищенаведеним у сукупності, а також зважаючи на висновки експерта № 564-24 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 908/305/23, спростовуються доводи Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО» щодо існування між сторонами правовідносин саме за Договором транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021, а також доводи Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО» щодо схвалення вказаного правочину Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «СЕАЛ».
При цьому, як зазначалось вище, між сторонами дійсно існували правовідносини, що виникли з договорів про надання послуг транспортного експедирування, укладених у спрощений спосіб, та за якими Приватним підприємством «ТРАНСКАРГО» надавались Товариству з обмеженою відповідальністю «НВП «СЕАЛ» послуги з транспортного експедирування, які були повністю оплачені останнім.
На підставі викладеного, враховуючи висновки суду про неукладеність Договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021, на якому ґрунтуються вимоги за первісним позовом, суд відмовляє у задоволенні первісного позову та зустрічного позову.
Витрати зі сплати судового збору за первісним позовом відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача за первісним позовом.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат за зустрічним позовом суд враховує наступне.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати пов'язані із проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Звернення ТОВ «НВП «СЕАЛ» до суду з зустрічним позовом у даній справі №908/305/23 було зумовлене безпідставними позовними вимогами позивача за первісними позовом, що, в свою чергу, було встановлено судом за наслідками розгляду справи по суті. І зважаючи, що позовні вимоги за зустрічним позовом ґрунтувались саме на тому, що Договір транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021 між сторонами не укладався, директор ТОВ «НВП «СЕАЛ» не підписував вказаний договір, що було підтверджено висновком експерта № 564-24 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 908/305/23, суд дійшов до висновку про покладення судових витрат позивача за зустрічним позовом по даній справі, а саме: витрат зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн та витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 24232,96 грн, на відповідача за зустрічним позовом - ПП «ТРАНСКАРГО».
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні первісного позову відмовити.
У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО», код ЄДРПОУ 32088966 (67500, Одеська область, смт Доброслав Лиманського району, вул. Центральна, 56А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕАЛ», код ЄДРПОУ 40526699 (69032, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 9) суму 2684 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 24232 грн 96 коп. витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.С. Боєва
Суддя М.В. Мірошниченко
Суддя О.В. Ярешко