вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відкладення розгляду питання
про прийняття заяви конкурсного кредитора
через недоліки заяви у справі про банкрутство
07.05.2025м. ДніпроСправа № 904/1281/25
за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта С" (49081, місто Дніпро, проспект Воронцова, буд. 73, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174)
про визнання грошових вимог
Суддя Суховаров А.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еммет Груп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта С" (49081, місто Дніпро, проспект Воронцова, буд. 73, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174).
Ухвалою суду від 26.03.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еммет Груп" (49044, місто Дніпро, вул.Барнаульська, будинок 2-А, кімната 129, ідентифікаційний номер юридичної особи 37807472) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта С" (49081, місто Дніпро, проспект Воронцова, буд. 73, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174) призначено до розгляду в підготовчому засіданні, яке відбудеться 10.04.2025.
10.04.2025 судом постановлено ухвалу, якою відкрито провадження у справі №904/1281/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еммет Груп" (49044, місто Дніпро, вул.Барнаульська, будинок 2-А, кімната 129, ідентифікаційний номер юридичної особи 37807472) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта С" (49081, місто Дніпро, проспект Воронцова, буд. 73, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174) про визнання банкрутом; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еммет Груп" на суму 2 022 157,50грн. (4 черга задоволення) та на суму 102 280,00грн. (1 черга задоволення); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 27.09.2025; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта С" (49081, місто Дніпро, проспект Воронцова, буд. 73, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174) арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича, свідоцтво №300 від 28.02.2013 (69032, м.Запоріжжя, а/с 7813, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ); зобов'язано розпорядника майна Острика С.Ю. надати господарському суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, письмовий звіт про надіслання всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог в порядку ч.3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства направити до господарському суду в строк до 22.05.2025; зобов'язано розпорядника майна в строк до 10.06.2025 провести інвентаризацію майна боржника та надати інвентаризаційні відомості господарському суду в 10-ти денний строк після закінчення інвентаризації.
Окрім викладеного, зазначеною вище ухвалою суд призначив попереднє засідання суду на 03.06.2025.
На виконання ухвали суду від 10.04.2025, господарський суд опублікував повідомлення на веб-сайті Верховного Суду України в мережі Інтернет за №75769 від 10.04.2025 про відкриття провадження по справі №904/1281/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта С" (49081, місто Дніпро, проспект Воронцова, буд. 73, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174).
05.05.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта С" (49081, місто Дніпро, проспект Воронцова, буд. 73, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174) про визнання грошових вимог у розмірі 564 327,69грн.
Суд дійшов висновку щодо залишення вказаної заяви без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заява кредитора має містити:
найменування господарського суду, до якого подається заява;
найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені);
виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування;
відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог;
перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.
Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.
Як зазначено вище, у заяві з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 просить суд визнати її грошові вимоги до ТОВ "Аванта С" у розмірі 518 488,05грн, що складаються із заборгованості по заробітній платі в розмірі 147 603,69грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 02.12.2024 по 10.04.2025 у розмірі 370 884,36грн., визнані заочним рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 21.04.2025 року у справі №203/411/25.
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 зазначено, що пунктом 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713, передбачено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
У розділі 3 Інструкції № 114/8713 закріплено вичерпний перелік виплат, що не належать до фонду оплати праці.
В Інструкції № 114/8713 грошова компенсація за невикористану відпустку не віднесена до вичерпного переліку виплат, що не належать до фонду оплати праці.
Верховний Суд у постанові від 04.04.2023 у справі №640/8348/21 дійшов висновку, що поняття "оплата праці" і "заробітна плата", які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір в цій справі в частині вимог стосується ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, на яку працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством (є належною працівнику заробітною платою), охоплюється застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці", у зв'язку з чим, не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про її нарахування та стягнення".
Отже, за вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати не підлягає сплата судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Даний висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 127/2697/23.
Поряд із цим, за грошові вимоги в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні заявницею має бути сплачений судових збір з огляду на наступне.
Стягнення (визнання) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто стягнення (визнання) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст. 117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачується.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною, ставка судового збору становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями Закону України "Про державний бюджет України на 2025р." встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 гривні.
Отже, сума судового збору за подання до господарського суду заяви про визнання грошових вимог до боржника становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 6 056, 00грн.
Разом з тим, з огляду на приписи ч.3 чт.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, заявникові слід сплатити судовий збір у розмірі 4 844,80грн.
В матеріалах справи відсутні докази сплати судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами у визначеному законом розмірі.
За змістом частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
За викладених обставин, заява кредитора подана без дотримання вимог ч.3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, до заяви не додано доказів сплати судового збору на суму 4 844,80грн.
Окрім викладеного, суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_1 надати розрахункові листи за період з січня 2024 року по листопад 2024 року (включно), в яких визначені складові частини заробітної плати, яка підлягала нарахуванню та виплаті заявниці.
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 34, 37 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Зобов'язати ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки заяви, а саме надати до Господарського суду Дніпропетровської області:
- докази сплати судового збору за подання заяви до суду у розмірі 4 844,80грн.;
- розрахункові листи за період з січня 2024 року по листопад 2024 року (включно), в яких визначені складові частини заробітної плати, яка підлягала нарахуванню та виплаті заявниці.
Роз'яснити заявнику, що у тому випадку, якщо заявник не усуне всі недоліки у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, яка звернулась із заявою про визнання грошових вимог.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 07.05.2025 та не підлягає оскарженню.
Суддя А.В. Суховаров