вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"01" травня 2025 р. Cправа № 902/172/23(902/755/24)
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеконференції матеріали у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма Агро" (вул. Соснова, буд. 17, кім. 202, с. Зарванці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23223)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 1 500 000,00 грн
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" (вул. Академічна, буд.16, м. Вінниця, 21008)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма Агро (вул. Соснова, буд. 17, кім.202, с. Зарванці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23223)
про визнання недійсним договору поруки
в межах справи № 902/172/23
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (вул.Б.Хмельницького, 43, с. Крупець, Шепетівський (Славутський) р-н, Хмельницька обл., 30068; код ЄДРПОУ 34863309)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" (вул. Академічна, 16, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 39978332)
про банкрутство
представники сторін:
ТОВ "Плазма Агро": Бевз О.І.
Лісового В.Г., ТОВ "Лемешівка Агро Плюс": Волков П.О. (на проголошення вступної та резолютивної частини рішення не з"явився)
В провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Тісецький С.С.) перебуває справа № 902/172/23 за заявою ТОВ "Суффле Агро Україна" про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс".
Ухвалою суду від 18.05.2023 року відкрито провадження у справі № 902/172/23 про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс". Введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" до 04.11.2023 року. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Плесюка О.С.
Водночас, в межах вказаної справи про банкрутство розглядається справа №902/172/23(902/755/24) за позовом ТОВ "Плазма Агро" до ОСОБА_1 про стягнення 1 500 000,00 грн, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" до ТОВ "Плазма Агро" про визнання недійсним договору поруки.
Так, 10.07.2024 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ТОВ "Плазма Агро" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 1 500 000,00 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/755/24) від 10.07.2024 відповідну справу розподілено судді Матвійчуку В.В..
Судом були надіслані запити про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані стосовно громадянина ОСОБА_1
07.08.2024 до суду надійшла відповідь Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради на запит суду щодо реєстрації місця проживання Відповідача.
Однак, з огляду на перебування судді Матвійчука В.В. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 07.08.2024 здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/755/24, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді Маслію І.В..
В подальшому, ухвалою суду від 15.08.2024 року відкрито провадження у справі №902/755/24. Ухвалено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 12.09.2024 року.
На підставі заяви судді Маслія І.В. № 902/755/24/1016/24 від 03.09.2024, розпорядженням керівника апарату суду № 01-28/101/2024 від 03.09.2024, на підставі ч.3 п. 6 Порядку автоматизованого розподілу судових справ в Господарському суді Вінницької області, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/755/24 для передачі раніше визначеному складу суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024, справу № 902/755/24 розподілено судді Матвійчуку В.В..
Ухвалою суду від 03.09.2024 року прийнято справу № 902/755/24 до свого провадження. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання, призначене на 12.09.2024 року.
13.09.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання №б/н від 12.09.2024 (вх. № 01-34/9052/24 від 13.09.2024) представника позивача - адвоката Бевз О.І. про долучення документів до матеріалів справи. Разом з цим, в прохальній частині представник позивача просить вважати, що Основним договором, який визначений у п. 2 Договору поруки № 123-11/2011 від 22.11.2021, являється Договір купівлі-продажу №122-11/21 від 22.11.2021.
13.09.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява/позовна заява (в новій редакції) № б/н від 12.09.2024 (вх. № 01-34/9056/24 від 13.09.2024) представника позивача - адвоката Бевз О.І., за змістом якої остання зазначає про допущені описки в реквізитах Основного договору та просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Плазма Агро" заборгованість за Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року в розмірі 1 500 000, 00 грн.; стягнути з відповідача суму судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 17.09.2024 року залишено без розгляду клопотання № б/н від 12.09.2024 (вх. № 01-34/9052/24 від 13.09.2024) представника позивача - адвоката Бевз О.І. про долучення документів до матеріалів справи та додані до нього документи, оскільки вказані документи подані без додержання вимог ст.ст. 118,119 ГПК.
Також, судом було встановлено, що заява/позовна заява (в новій редакції) № б/н від 12.09.2024 (вх. № 01-34/9056/24 від 13.09.2024) не направлена на подання іншого (ще одного) позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, об'єднання позовних вимог, зміну предмета або підстав позову. Зміст даної заяви/позовної заяви (в новій редакції), за виключенням реквізитів Основного договору, є ідентичним змісту позовної заяви № б/н від 10.07.2024 (вх. № 780/24 від 10.07.2024).
За таких обставин, заява/позовна заява (в новій редакції) № б/н від 12.09.2024 (вх. № 01-34/9056/24 від 13.09.2024) представника позивача - адвоката Бевз О.І. фактично є заявою про зміну позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, про що також зазначено в ухвалі від 17.09.2024 року.
22.10.2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив б/н від 22.10.2024 року на позовну заяву (в новій редакції) б/н від 12.09.2024 року.
04.11.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 03.11.2024 року.
Ухвалою суду від 05.11.2024 року залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ТОВ "Лемешівка Агро Плюс".
21.11.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло пояснення № б/н від 20.11.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/11477/24 від 21.11.2024) представника третьої особи - Волкова П.О., в якому останній наводить заперечення проти позову та просить відмовити в його задоволенні.
21.11.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 21.11.2024 (вх. № 1276/24 від 21.11.2024) третьої особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" з вимогами до ТОВ "Плазма Агро" про визнання недійсним договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021, укладеного між ОСОБА_1 , ТОВ "Плазма Агро" та ТОВ "Лемешівка Агро Плюс".
Ухвалою суду від 22.11.2024 року прийнято позовну заяву № б/н від 21.11.2024 (вх. № 1276/24 від 21.11.2024) ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" до ТОВ "Плазма Агро" про визнання недійсним договору для спільного розгляду з первісним позовом, об'єднавши позовну заяву в одне провадження з первісним позовом у справі № 902/755/24. Виключено зі складу третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі №902/755/24 ТОВ "Лемешівка Агро Плюс".
25.11.2024 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення/заперечення на письмові пояснення третьої особи б/н від 25.11.2024 року.
Ухвалою суду від 26.11.2024 року (суддя Матвійчук В.В.) ухвалено передати матеріали справи № 902/755/24 за позовом ТОВ "Плазма Агро" до ОСОБА_1 про стягнення 1500000,00 грн та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" до ТОВ "Плазма Агро" про визнання недійсним договору поруки за підсудністю для розгляду Господарським судом Вінницької області, в провадженні якого перебуває справа № 902/172/23 про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" (код ЄДРПОУ 39978332).
В подальшому, на підставі ухвали суду від 26.11.2024 року у справі № 902/755/24, згідно протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/172/23(902/755/24)) від 28.11.2024 року, матеріали справи № 902/172/23(902/755/24) передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
Ухвалою суду від 03.12.2024 року призначено підготовче засідання у справі №902/172/23(902/755/24), в межах справи № 902/172/23 про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" на 11.02.2025 року.
06.12.2024 року до суду від представника ТОВ "Плазма Агро" надійшов відзив б/н від 05.12.2024 року на позовну заяву про визнання договору поруки недійсним.
07.02.2025 року до суду від представника ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" надійшла відповідь на відзив б/н від 06.02.2025 року.
Розгляд справи в підготовчому засіданні неодноразово відкладався.
В подальшому, ухвалою від 09.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначити справу № 902/172/23(902/755/24), в межах справи № 902/172/23 про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" - до судового розгляду по суті на 01.05.2025 року.
01.05.2025 року від представника відповідача за первісним позовом надійшла заява б/н від 01.05.2025 року (вх.№ 01-34/4621/25) про стягнення з ТОВ "Плазма Агро" судових витрат на правничу допомогу адвоката, в розмірі 50 000,00 грн.
В судове засідання на визначену дату з'явились представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за первісним позовом та третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору.
В ході розгляду справи, представник позивача за первісним позовом підтримала заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви/позовної заяви (в новій редакції) № б/н від 12.09.2024 року; заперечила щодо зустрічних позовних вимог.
Представник відповідача за первісним позовом та третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору заперечив щодо первісних позовних вимог та підтримав позовні вимоги третьої особи.
Суд, заслухавши представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується первісний позов та позов третьої особи з самостійними вимогами, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Первісні позовні вимоги мотивовано наступним.
22.11.2021 року між ТОВ "Плазма Агро" (далі - Позивач) та ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" (далі - Третя особа) було укладено договір купівлі-продажу № 122-11/2021 (надалі - Договір).
Згідно п.1.1 Договору Продавець (Позивач) зобов'язується передати, а Покупець (Третя особа) прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, насіннєвого матеріалу, мікродобрив, іменованих у подальшому Товар, відповідно до умов даного Договору (додатків та Специфікацій до нього).
Позивач свої зобов'язання по Договору виконав в повному обсязі та поставив Третій стороні товар на загальну суму 1 373 484, 95 грн.
З метою забезпечення виконання ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" договірного зобов'язання, 22.11.2021 року між ОСОБА_1 (далі - відповідач), ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" та ТОВ "Плазма Агро" укладено договір поруки № 123-11/2021.
Відповідно змісту до Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року (надалі по тексту - Договір Поруки) вбачається, що ОСОБА_1 поручається перед ТОВ "Плазма Агро" за виконання Боржника - ТОВ "Лемешіка Агро Плюс" обов'язку щодо сплати боргу за поставлений товар, який виник або виникне у Боржника перед Кредитором на підставі договору, вказаного в п. 2.1. цього Договору - Договору поставки №122-11/2021 від 19.11.2021 року, в межах суми, яка визначена як "Обсяг відповідальності", що не перевищує 1 500 000, 00 грн. ( п.1.1. Договору Поруки).
Відповідно до п. 3.1. Договору Поруки визначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" в цілому чи в будь-якій частині Основного зобов'язання за Основним договором, Кредитор вправі, починаючи з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано в цілому чи в будь-який його частині, звернутися із письмовою вимогою до Поручителя про сплату суми боргу, зокрема основної суми боргу за поставлений товар; проіндексованої вартості поставленого товару (курсова різниця), пені, штрафу, відсотків річних, індексу інфляції за весь період прострочення.
ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" свої зобов'язання зі сплати поставленого товару не виконало.
З урахуванням наявної заборгованості, штрафів за невчасно виконане зобов'язання та інфляційних нарахувань загальна сума заборгованості склала 2 447 677,57 грн.
18.05.2023 року Господарським судом Вінницької області відкрито провадження у справі № 902/172/23 про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Плесюка О.С.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.02.2024 року по справі №902/172/23 визнано вимоги ТОВ "Плазма Агро" до ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" в розмірі: 1 899 224, 34 грн. (четверта черга), 548 453,23 грн. (шоста черга задоволення), судові витрати 10 000,00 грн. - правнича допомога та 4 295,00 грн. - судового збору (перша черга задоволення).
Таким чином, згідно ст. 75 ГПК України, сума боргу визнана рішенням суду, яке набрало законної сили і це рішення має преюдиційне значення при розгляді цієї справи, тому факт невиконання Третьою стороною зобов'язання зі сплати вартості поставленого товару та сума боргу не підлягає доказуванню.
Наразі ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" основне зобов'язання не виконало.
В межах справи № 902/172/23 ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" кредиторські вимоги ТОВ "Плазма Агро" на загальну суму 2 461 972,57 не оплачені.
ТОВ "Плазма Агро" звернулося на адресу ОСОБА_1 з вимогою про виконання простроченого зобов'язання за Договором поставки №122-11/2021 від 19.11.2021 року.
Вимогу ОСОБА_1 отримав, але жодних дій на погашення основного зобов'язання, невиконаного ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" не здійснив.
Керуючись положеннями п. 1.1. Договору поруки та законодавством України, ОСОБА_1 зобов'язаний виконати основне зобов'язання за договором поставки товару №122-11/2021 від 19.11.2021 року та сплатити ТОВ "Плазма Агро", як поручитель за зобов'язаннями ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" в межах суми визначеної як "Обсяг відповідальності" ( п.1.1. Договору Поруки), а саме у сумі 1 500 000, 00 грн.
Посилаючись на наведені вище обставини, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Плазма Агро" заборгованість за Договором поставки № 122-11/2021 від 19.11.2021 року в розмірі 1 500 000,00 грн.
У заяві/позовній заяві (в новій редакції) № б/н від 12.09.2024 року (вх. № 01-34/9056/24 від 13.09.2024), позивач зазначає наступне.
Під час підготовки до судового розгляду було з'ясовано, що в. п. 2 Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року, Основним Договором за яким ОСОБА_1 поручається перед ТОВ "Плазма Агро" за виконання ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" щодо сплати боргу за поставлений товар, вказано договір поставки № 122-11/2021 від 19.11.2021 року.
Відповідно до Інформаційної довідки ТОВ "Плазма Агро" вих .№ 70 від 11.09. 2024 року, вбачається, що у договорі поруки у реквізитах договору, який визначається як Основний договір допущено описку.
Так, у п. 2 Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року визначено, що Основним договором в цьому Договорі Сторони розуміють Договір поставки № 122-11/2021 від 19.11.2021 року.
Проте, договір поставки № 122-11/2021 від 19.11.2021 року Сторонами у справі не укладався та не існує в природі.
Фактично, Основним договором за Договором поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року є договір купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року.
На момент подання позову до суду інформація про допущення описки в реквізитах Основного договору представнику позивача не була відома та первинний позов був викладений із посиланням не невірні реквізити Основаного договору.
В зв'язку з допущеною опискою у реквізитах Основного договору, виникає необхідність виправлення допущених описок в реквізитах Основного договору шляхом викладення позовної заяви в новій редакції в частині заміни з "Договору поставки №122-11/2021 від 19.11.2021 року" на вірні реквізити Основного Договору, а саме: "Договору купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 р."..
Посилаючись на наведені вище обставини, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Плазма Агро" заборгованість за Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року в розмірі 1 500 000,00 грн.
Відповідач за первісним позовом у відзиві б/н від 22.10.2024 року на позовну заяву (в новій редакції) б/н від 12.09.2024 року, заперечив щодо позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на наступне.
Позивач є конкурсним кредитором у справі про банкрутство № 902/172/23 за заявою ТОВ "Суффле Агро Україна" до ТОВ"Лемешівка Агро Плюс" про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.02.2023 року у справі про банкрутство № 902/172/23 визнано вимоги ТОВ "Плазма Агро" до ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" в розмірі: 899 224,34 грн. (четверта черга задоволення), 548 453,23 грн. (шоста черга задоволення); а також 1000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу (перша черга задоволення) та 4 295,00 грн. судового збору за подання заяви про визнання кредитором у справі № 902/172/23 (перша черг задоволення).
При цьому, вищезазначеною ухвалою було встановлено, що 22.11.2021 року між ТОВ "Плазма Агро" (Продавець) та ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №122-11/2021, за умовами якого Продавець зобов'язується передати, Покупець прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, насіннєвого матеріалу, мікродобривіменованих у подальшому Товар, відповідно до умов даного Договору (додатків та Специфікацій до нього).
Позивач вже заявив вимоги до ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" як конкурсний кредитор у справі про банкрутство № 902/172/23 з підстав невиконання останнім умов договору купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021, які були визнані ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.02.2023 року у справі № 902/172/23.
Заявивши свої вимоги до боржника у справі про банкрутство № 902/172/23 ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" як конкурсний кредитор, Позивач фактично відмовився від будь-яких забезпечень виконання умов договору купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021, укладеного між Позивачем та ТОВ "Лемешівка Агро Плюс".
При цьому, станом на дату подання відзиву у даній справі Позивач від своїх вимог за договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021, укладеним з ТОВ "Лемешівка Агро Плюс", як конкурсний кредитор у справі про банкрутство № 902/172/23, не відмовився.
За таких умов, намагання Позивача фактично повторно та додатково стягнути грошові кошти за договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 у даній справі з Відповідача є незаконним та підставою для зупинення провадження у даній справі до вирішення справи про банкрутство № 902/172/23.
На переконання відповідача, у даній справі Позивач намагається стягнути з Відповідача грошові кошти на підставі Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. (укладений між Відповідачем, Позивачем та ТОВ "Лемешівка Агро Плюс"), в п.1.1. якого зазначено:
1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником обов'язку щодо сплати боргу за поставлений товар, який виник або виникне у Боржника перед Кредитором на підставі договору, вказаного в п.2.1. цього Договору (надалі іменується "Основне зобов'язання") в межах суми, що не перевищує 1500000 гривень (наділі іменується "Обсяг відповідальності")
Пунктом 2.1. Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. встановлено:
2.1. Під Основним договором у цьому Договорі Сторони розуміють Договір поставки № 122-11/2021 від 19.11.2021 р. з усіма додатками, додатковими угодами до нього, що укладений між Боржником (в договорі поставки іменується "Покупець") та Кредитором (в договорі поставки іменується "Постачальник").
Але, як зазначає сторона Позивача в позовній заяві (нова редакція) від 12.09.2024 року договір поставки № 122-11/2021 від 19.11.2021 р. сторонами у справі № 902/755/24 не укладався та не існує в природі.
При цьому, належні та допустимі докази тієї обставини, що фактично основним договором за Договором поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. є договір купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021, в матеріалах даної справи відсутні.
Наслідком відсутності в матеріалах даної справи Основного договору, на підставі якого можна достовірно встановити наявність заборгованості ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" та Відповідача, а також її розмір, є неможливість встановити обов'язок Відповідача на підставі Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. сплатити борги за Договором поставки № 122-11/2021 від 19.11.2021 р. або Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 21.11.2021.
А тому позовна вимога у даній справі про стягнення з Відповідача на користь Позивача грошових коштів в розмірі 1500000 грн. як заборгованість за Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 21.11.2021 задоволенню не підлягає.
Представник позивача у відповіді на відзив б/н від 03.11.2024 року зазначає наступне.
ТОВ "Плазма Агро", звертаючись із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з нього як з поручителя ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" суми невиконаного грошового зобов'язання, і не приховувало факт наявності справи про банкрутство відносно ТОВ "Лемешівка Агро Плюс".
Подвійного стягнення, як обґрунтовує представник відповідача свій відзив, у випадку задоволення позовної заяви ТОВ "Плазма Агро" до ОСОБА_1 не відбудеться оскільки правова природа поручительства не передбачає подвійне стягнення.
Одночасно, позивач звертає увагу суду, що максимальна сума на яку ОСОБА_1 поручався перед ТОВ "Плазма Агро Плюс" за виконання ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" становить 1 500 000,00 грн., а кредиторські вимоги ТОВ "Плазма Агро" в межах справи про банкрутство визнано загалом на 2 494 392,32 грн.
Тому, така позиція відповідача викладена у відзиві є необґрунтованою та не відповідає фактичним обставинам справи.
Сторона відповідача просить суд відмовити у задоволені позову оскільки не можливо встановити поручительство ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року.
З даного приводу позивач зазначає, що правовідносин між ТОВ "Плазма Агро" та ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" на підставі договору поставки № 122-11/2021 від 19.11.2021 р. не виникало, оскільки такий не укладався.
Відповідач стороннє не довів та відповідний договір поставки до відзиву не долучив та суду не надав.
При цьому, у самому відзиві представник позивача посилається на ухвалу суду від 28.02.2024 року у справі № 902/172/23 що боргові зобов'язання ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" виникли внаслідок не виконання боржником зобов'язання з оплати товару, який був поставлений в межах договору купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року.
Даний факт ні ким не оспорюється.
За таких підставі доводи відповідача викладені у відзиві суперечать фактичним обставинам справи та лише свідчать про позицію відповідача уникнути від виконання зобов'язань визначеним договором поруки № 123-11/121 від 22.11.2021 року.
Представник третьої особи у письмових поясненнях б/н від 20.11.2024 року зазначає таке.
Предметом позову в новій редакції є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Плазма Агро" заборгованості за Договором купівлі-продажу №122-11/2021 від 22.11.2021 в розмірі 1 500 000,00 грн.
Предметом Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. є те, що Відповідач поручається перед Позивачем за виконання Третьою особою обов'язку щодо сплати боргу за поставлений товар, який виник або виникне у Третьої особи перед Позивачем на підставі договору, вказаного у п.2.1. Договору поруки в межах суми, що не перевищує 1 500 000,00 грн.
В той же час, в п.2.1. Договору поруки зазначено, що Основним договором Позивач, Відповідач та Третя особа розуміють Договір поставки №122-11/2021 від 19.11.2021 р., який, як зазначено в позові, Позивачем та Третьою особою не укладався.
В той же час, у первісній позовній заяві Позивач зазначав, що Третя особа свої зобов'язання зі сплати поставленого товару згідно договору купівлі-продажу №122-11/2021 від 22.11.2021 не виконала.
У якості доведення цього факту, Позивач посилається на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.02.2024р. по справі № 902/172/23, згідно якої визнано вимоги Позивача до Третьої особи саме за Договором купівлі-продажу №122-11/2021 від 22.11. 2021 року в розмірі 1 899 224,34 грн. (четверта черга задоволення), 548 453,23 грн. (шоста черга задоволення); а також 10 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу (перша черга задоволення) та 4 295,00 грн. - судового збору за подання заяви про визнання кредитором у справі № 902/172/23 (перша черга задоволення).
Оскільки Третя особа не укладала з Позивачем Договір поставки №122-11/2021 від 19.11.2021р., то визначення у Договорі поруки у якості Основного зобов'язання Договору поставки №122-11/2021 від 19.11.2021р. вважається Третьою особою у відповідності до положень ст. 215 ЦК України недійсним, і як наслідок, є таким, що не створює для Третьої особи будь-яких зобов'язань за договором поруки.
В той же час, зобов'язання Третьої особи перед Відповідачем згідно Договору купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021, які є предметом розгляду у справі № 902/172/23, не можуть бути виконані на підставі Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р., в зв'язку з не зазначенням Договору купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 в пункті 2.1. Договору поруки як Основного зобов'язання Відповідача.
Договір купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 не містить умов щодо поруки Відповідача перед Позивачем в разі його невиконання Третьою особою.
Таким чином, Третя особа Договір поруки не визнає і скористується своїм правом на його оскарження.
В позовній заяві (нова редакція) від 12.09.2024 р. Позивачем змінено як позовні вимоги, так й підстави для подання позову, зокрема Позивачем заявлено про допущення описки при укладанні Договору поруки і заявлено про необхідність виправлення допущених описок в реквізитах Основного договору шляхом викладання позовної заяви в новій редакції, де як підставу для подання позову Позивачем зазначено укладання між Позивачем та Третьою особою не договору поставки №122-11/2021 від 19.11.2021р., а договору купівлі-продажу №122-11/2021 від 22.11.2021 року.
Позивачем при поданні позовної заяви в новій редакції було внесені зміни як до предмету позову, так й до підстав позову, що на думку Третьої сторони є недопустимим.
Оскільки виконання зобов'язань за Договором поруки безпосередньо пов'язане із основним зобов'язанням, то неправильне його зазначення, порядку й строків його виконання аж ніяк не можна вважати простою опискою, а у разі невідповідності Основного зобов'язання фактичному, зацікавлена сторона мала звертатись до контрагентів щодо внесення відповідних змін до договору.
Натомість, Позивач не звертався до Третьої особи, як до сторони по Договору поруки, щодо внесення відповідних змін до цього Договору.
В обох варіантах позовних заяв Позивачем вказувалось про направлення Відповідачу у відповідності до положень п.3.1. Договору поруки письмової вимоги про сплату боргу.
У цій вимозі мало бути зазначено номер й дата Основного договору, зміст порушення, розрахунок боргу за Основним зобов'язанням, номери рахунків для внесення відповідного платежу. Також цим пунктом було передбачено, що у разі індексації вартості товару та нарахування штрафних санкцій Позивач, як кредитор, додає розрахунок проіндексованої вартості поставленого товару (курсова різниця), пені, штрафу, відсотків річних, індексу інфляції за весь час прострочення.
В той же час, у наданій Позивачем вимозі 02/01 від 05.01.2024р. до Відповідача зазначено інше Основне зобов'язання, ніж вказане у Договорі поруки і зовсім відсутні будь-які розрахунки заборгованості, натомість вказано, що всі необхідні документи та розрахунки для розгляду даної вимоги є в наявності у Відповідача без зазначення будь-якого доказу цього твердження, причому запропоновано здійснити оплату заборгованості Третьої особи, яка складається з 2 494 392,32 грн.
Пунктом 1.3. Договору поруки визначено, що поручитель несе відповідальність перед кредитором за порушення боржником Основного зобов'язання за Основним договором в розмірі, не більше розміру Обсягу відповідальності, а саме в межах суми, що не перевищує 1 500 000,00 грн. (п.1.1. Договору поруки).
Зі змісту позовних вимог не є зрозумілим, з чого саме складається вимога Позивача до Відповідача у стягнення з Відповідача заборгованості за Договором купівлі-продажу №122-11/2021 від 22.11.2021 в розмірі 1 500 000,00 грн., оскільки за цим Договором Відповідач перед Позивачем не поручався, а тому й не був учасником розгляду справи № 902/172/23, в межах якої був визначений розмір заборгованості Третьої особи перед Позивачем за договором купівлі-продажу №122-11/2021 від 22.11.2021.
З огляду на викладене, третя особа просить відмовити в задоволенні позову у новій редакції.
Позовна заява № б/н від 21.11.2024 (вх. № 1276/24 від 21.11.2024) третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" з вимогами до ТОВ "Плазма Агро" про визнання недійсним договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року мотивована наступним.
Між ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" та ТОВ "Плазма Агро" (надалі за текстом - Відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021.
Згідно зазначеного Договору Відповідач зобов'язався поставити, а ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" зобов'язалось прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, насіннєвого матеріалу, мікродобрив, іменованих у подальшому Товар, відповідно до умов даного Договору (додатків та Специфікацій до нього).
На виконання своїх зобов'язань Відповідачем було поставлено ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" товар на загальну суму 1 373 484,95 грн.
Оскільки ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" не виконало свої зобов'язання по Договору купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021, Відповідач звернувся за захистом своїх порушених справ до Господарського суду Вінницької області, внаслідок чого була постановлена ухвала від 28.02.2024 року у справі № 902/172/23, згідно якої визнано вимоги ТОВ "Плазма Агро" до ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" за Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року в розмірі: 1 899 224,34 грн. (четверта черга задоволення), 548 453,23 грн. (шоста черга задоволення); а також 10 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу (перша черга задоволення) та 4 295,00 грн. - судового збору за подання заяви про визнання кредитором у справі № 902/172/23 (перша черга задоволення)".
Матеріали даної справи та справи про банкрутство № 902/172/23 не містять доказів того, що виконання зобов'язань ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" перед ТОВ "Плазма Агро" за Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 було забезпечено будь-яким правочином, зокрема оскаржуваним Договором поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р.
Таким чином, Відповідач отримав право вимоги до ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" виключно за Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року в межах процедури банкрутства ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" у справі № 902/172/23, де сума заборгованості в 1 373 484,95 грн. основного боргу за поставлений товар, 320 281,10 грн - курсової різниці вартості товару, 205 458,29 грн - 30 % річних за користування чужими коштами, разом - 1 899 224,34 грн. було віднесено до четвертої черги задоволення, а 548 453,23 грн. неустойки за невиконання зобов'язань ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" перед Відповідачем - до шостої черги задоволення. До першої черги задоволення було віднесено виключно витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., а також 4 295,00 грн. - судового збору за подання заяви про визнання кредитором.
Жодної іншої суми до першої черги задоволення судом віднесено не було, тобто Відповідача не можна вважати забезпеченим кредитором в процедурі банкрутства ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" у справі № 902/172/23.
Ухвалою від 05.11.2024 року у справі № 902/755/24 постановлено залучити до участі в її розгляді в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , ТОВ "Лемешівка Агро Плюс".
Після залучення до участі у справі № 902/755/24 ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" стало відомо, що Відповідач намагається стягнути грошові кошти з фізичної особи ОСОБА_1 в якості забезпечення зобов'язань ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" перед Відповідачем на підставі Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021р., який був укладений ОСОБА_1 , ТОВ "Плазма Агро" та ТОВ "Лемешівка Агро Плюс".
Предметом Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. є зобов'язання ОСОБА_1 перед ТОВ "Плазма Агро" за виконання ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" договору, зазначеного у пункті 2.1. Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021р.
В пункті 2.1. Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. зазначено, що Основним договором його сторони розуміють Договір поставки №122-11/2021 від 19.11.2021 р, який ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" перед ТОВ "Плазма Агро" не укладався, правовідносини за ним між ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" перед ТОВ "Плазма Агро" не виникали, зокрема щодо постачання будь-якого товару та проведення оплат грошових коштів, що підтверджено Відповідачем.
Визнання судом вимог ТОВ "Плазма Агро" до поручителя за Договором поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. ОСОБА_1 спричиняє виникнення зобов'язання останнього, яке не базується на основному зобов'язанні, зазначеному в п.2.1. Договору поруки та дозволить штучно збільшити відповідальність ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" перед ТОВ "Плазма Агро".
Дійсно, обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Разом із тим це не означає, що за позовом боржника такий договір не може бути визнано недійсним, якщо буде доведено, що він звужує його права, чи доведено зловмисну домовленість кредитора з поручителем.
У разі оскарження правочину, необхідним є також і надання оцінки дій сторін Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами.
Так, в пункті 2.1. Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. зазначено Договір поставки № 122-11/2021 від 19.11.2021 р., який ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" та ТОВ "Плазма Агро" не укладали, за цим Договором не відбувалось постачання будь-якого товару та не здійснювались будь-які платежі, зокрема авансові.
Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи, в даному випадку Позивача, щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" вважає, що оскаржуваний Договір поруки № 123- 11/2021 від 22.11.2021 р. укладений всупереч його інтересам та виконанню не підлягає та має бути визнаний недійсним в судовому порядку.
Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення. Хоча договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадків коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до статті 558 ЦК України), ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" не зрозумілі дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором за неіснуючим зобов'язанням і чи є такі мотиви добросовісними. Але ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" зрозумілі наслідки того, що у разі задоволення судом вимог ТОВ "Плазма Агро" до поручителя ОСОБА_1 у даній справі, у ТОВ "Плазма Агро" виникає додаткова (разом з визнаними вимогами ТОВ "Плазма Агро" до ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" за Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року у справі про банкрутство № 902/172/23) вимога щодо стягнення грошових коштів за Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021.
Виходячи із вищевикладеного, можна дійти до висновку, що оспорюваний Договір поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. укладений з метою штучного збільшення заборгованості ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" у справі про банкрутство № 902/172/23.
Таким чином, визнання недійсним Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. буде ефективним способом захисту порушених прав ТОВ "Лемешівка Агро Плюс".
Посилаючись на положення, зокрема, ст.ст. 16, 203, 215, 234 ЦК України, ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" просить суд визнати договір поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р., укладений ОСОБА_1 , ТОВ "Плазма Агро" та ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" недійсним.
Представник ТОВ "Плазма Агро" у відзиві б/н від 05.12.2024 року на позовну заяву про визнання договору поруки недійсним, зазначає наступне.
Ознайомившись із позовною заявою ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" до ТОВ "Плазма Агро" про визнання договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року недійсним, потрібно зазначити наступне.
22.11.2021 року ТОВ "Плазма Агро" (Продавець) та ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 122-11/2021 (Договір купівлі- продажу), за умовами пункту 1.1. якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, насіннєвого матеріалу, мікродобрив, іменованих в подальшому Товар, відповідно до умов даного Договору (Додатків та Специфікацій до нього).
Договір набирає чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. (п. 8.1. Договору купівлі-продажу).
В межах Договору купівлі-продажу було підписано Специфікацію № 1 на постачання насіння соняшнику. Термін постачання Товару до 31 жовтня 2022 року.
Специфікація підписана сторонами, а саме від Постачальника -ТОВ "Плазма Агро" від Покупця - ТОВ "Лемешівка Арго Плюс".
12.04.2022 року сторонами укладено Специфікацію № 2 до Договору купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року на постачання засобів захисту рослин. Термін постачання Товару до 31.10.2022 року. Специфікація № 2 підписана Постачальником ТОВ "Плазма Агро" та Покупцем ТОВ "Лемешіка Агро Плюс".
Разом з тим, 22.11.2021 року сторонами укладено договір поруки № 123-11/2021, а саме ОСОБА_1 (Поручитель) та ТОВ "Плазма Агро" (Кредитор) та ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" (Боржник).
Відповідно до п. 1.1. Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року (надалі по тексту - Договір поруки), в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником обов'язку щодо сплати боргу на поставлений товар, який виник або виникне у Боржника перед Кредитором на підставі договору, вказаного в п. 2.1. цього Договору (надалі іменується "Основне зобов'язання") , в межах суми, що не перевищує 1 500 000, 00 грн. (надалі іменується "Обсяг відповідальності).
У разі порушення Боржником в цілому чи в будь-який його частині Основного зобов'язання за Основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Кредитора вимагати виконання Основного зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині як від Боржника та Поручителя разом, так і від кожного окремо ( п. 1.2. Договору поруки).
Пунктом 1.5. Договору поруки передбачено, що Поручитель підтверджує, що перед підписанням цього Договору, в повному обсязі належно ознайомився з усіма умовами цього Договору та Основного договору, розуміє їх повністю, вважає їх справедливими й адекватними, усвідомлює їх наслідки та погоджується забезпечувати виконання Основного зобов'язання Боржника у разі зміни (збільшення) обсягу, порядку, строку та розміру, відповідальності Боржника, усвідомлює обсяг своєї відповідальності та жодних заперечень не має.
Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки під Основним договором в цьому Договорі Сторони розуміють Договір поставки № 122-11/21 від 19.11.2021 року з усіма додатками, додатковими угодами до нього.
Строки повного виконання Основного зобов'язання Боржником перед Кредитором за Основним договором встановлено до 31.10.2022 року ( п. 2.2.2 Договору поруки).
При цьому, відповідно до Інформаційної довідки ТОВ "Плазма Агро" вих .№ 70 від 11.09.2024 року (наявна в матеріалах судової справи), вбачається, що у договорі поруки у реквізитах договору, який визначається як Основний договір допущено описку, оскільки в первинній базі ведення бухгалтерського обліку 1С ТОВ "Плазма Агро" всі договори на поставку товару відображаються як "Договора поставки".
Договір поставки № 122-11/2021 від 19.11.2021 року Сторонами у справі не укладався та не існує в природі.
Фактично, Основним договором за Договором поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року є договір купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року.
Факт укладання між сторонами, а саме ТОВ "Плазма Агро" та ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" лише договору купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року та інших договорів в господарських правовідносинах між сторонами не існувало підтверджується всіма учасниками справи.
Також не заперечується всіма учасниками справи і той факт, що в зв'язку з невиконанням ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" взятих на себе зобов'язань перед ТОВ "Плазма Агро" за Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року наявна заборгованість за поставлений, але неоплачений товар.
Таким чином, Основним договором, за яким виникла заборгованість за поставлений товар є Договір купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року.
Договір купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року з усіма додатками та Специфікаціями підписаний від імені Покупця - ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" в особі директора ОСОБА_1 .
Договір поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року є тристороннім договором, який підписаний як фізичною особою ОСОБА_1 , як Поручителем та Боржником - ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" в особі директора того ж ОСОБА_1 та Кредитором ТОВ "Плазма Агро".
За таких обставин та враховуючи п. 1.5., п. 6.2 Договору поруки вбачається, що ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" знало та усвідомлювало, на виконання якого зобов'язання укладається Договір поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року, усвідомлювало всі наслідки укладання та підписання Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року.
За таких обставин, позиція ТОВ "Лемешівка Агро Плюс", що поручитель поручався за неіснуючим зобов'язанням не відповідає фактичним обставинам справи. ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" усвідомлювало на дату укладання Договору поруки та на дату подання позову про визнання договору поруки недійсним, всі наслідки укладання як Договору купівлі-продажу так і Договору поруки, оскільки було стороною при укладанні Договору поруки. ОСОБА_1 , будучи керівником ТОВ "Лемешівка Агро Плюс", чудово розумів який Договір є Основним договором за умовами Договору поруки, умови основного договору та реальність вчинення даних правочинів.
ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" рахує, що оспорюваний договір поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року укладений з метою штучного збільшення заборгованості ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" у справі про банкрутство.
Щодо такої позиції, потрібно зазначити, що як основний договір - Договір купівлі- продажу так Договір поруки були укладені в листопаді 2021 року.
Провадження у справі № 902/172/23 про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" відкрито 18.05.2023 року, тобто через півтора року після укладення Договору купівлі-продажу та Договору поруки.
Договір поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 укладений за участі ТОВ "Лемешівка Агро Плюс". Відповідно до п. 6.2. зазначеного договору ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" розуміє умови та зміст договору поруки.
Таким чином, Договір поруки був укладений за участі ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" за півтора року до факту порушення провадження у справі про банкрутство, і збільшення кредиторських зобов'язань за неіснуючою справою про банкрутство є неможливим.
Тому, позиція ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" що договір поруки укладався з метою збільшення кредиторської заборгованості в межах справи про банкрутство є надуманою.
ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" рахує, що у разі стягнення заборгованості за основним зобов'язанням -Договору купівлі-продажу з поручителя - ОСОБА_1 збільшить об'єм зобов'язань ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" та укладений в супереч його інтересам.
По перше, ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" не зазначило, яким саме інтересам суперечить виконання поручителем - ОСОБА_1 зобов'язання, яке не виконано Боржником.
При цьому, що його інтереси не були порушенні, оскільки ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" є стороною договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року і своїм підписом завірило згоду на укладання договору поруки.
Наявність описки в номері основного зобов'язання не змінює правової природи договору поруки, а саме - способом забезпечення виконання зобов'язання.
По друге, згідно ст.ст. 553, 554, 556 ЦК України, у разі виконання Поручителем - ОСОБА_1 перед ТОВ "Плазма Агро" зобов'язання зі сплати боргу ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" за отриманий товар, - йому перейде право Кредитора та право вимоги в частині стягнення боргу з ТОВ "Лемешівка Агро Плюс", у ТОВ "Плазма Агро" розмір кредиторських вимог зменшиться в частині сплаченого боргу.
Крім того, потрібно зазначити, що у справі № 902/172/23 наразі не завершена процедура розгляду кредиторських вимог та не затверджено реєстр вимог кредиторів.
У постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18, зазначено, що договір поруки безпосередньо на права та обов'язки боржника не впливає, його зобов'язання в цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються (не доповнюються та не збільшуються).
Таким чином, позиція ТОВ "Лемешівка Агро Плюс", що наявний договір поруки та стягнення на підставі договору поруки з поручителя невиконаного боргового зобов'язання збільшить обсяг відповідальності Боржника є невірною.
З посиланням на висновки Верховного Суду відповідач зазначає, що позов ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" до ТОВ "Плазма Агро" про визнання договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2023 року не містить обставин, які свідчили про дефекти укладеного договору поруки.
Наведені ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" доводи про збільшення обсягу зобов'язань у справі про банкрутство та поручительство ОСОБА_1 за неіснуючим зобов'язанням не підтверджуються фактичними обставинами справи, не порушує суб'єктивне право та інтерес позивача за зустрічним позовом, а мають на меті уникнути від виконання зобов'язання зі сплати боргу.
Враховуючи вищевикладене, заявлений позов є не обґрунтованим, не містить доводів, які б свідчили про недійсність договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2022 року, тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" до ТОВ "Плазма Агро" про визнання договору поруки недійсним.
Представник ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" у відповіді на відзив б/н від 06.02.2025 року, зазначає наступне.
ТОВ "Плазма Агро" станом на дату подання даного позову вже отримало право вимоги до ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" за Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року в межах процедури банкрутства ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" у справі № 902/172/23, де сума заборгованості в 1 373 484,95 грн. основного боргу за поставлений товар, 320 281,10 грн - курсової різниці вартості товару, 205 458,29 грн - 30 % річних за користування чужими коштами, разом - 1 899 224,34 грн. було віднесено до четвертої черги задоволення, а 548 453,23 грн. неустойки за невиконання зобов'язань ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" перед ТОВ "Плазма Агро" - до шостої черги задоволення. При цьому, до першої черги задоволення було віднесено виключно витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., а також 4 295,00 грн. - судового збору за подання заяви про визнання кредитором.
Жодної іншої суми до першої черги задоволення судом віднесено не було, тобто ТОВ "Плазма Агро" не є забезпеченим кредитором в процедурі банкрутства ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" у справі про банкрутство № 902/172/23.
Зазначеним Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 не було передбачено його виконання поручителями, в тому числі і ОСОБА_1 , який є стороною Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р.
Також, матеріали справи № 902/755/24 та справи про банкрутство № 902/172/23 не містять доказів того, що виконання зобов'язань ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" перед ТОВ "Плазма Агро" за Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 було забезпечено будь-яким правочином, зокрема оскаржуваним Договором поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021р.
Предметом Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. є зобов'язання ОСОБА_1 перед ТОВ "Плазма Агро" за виконання ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" договору, зазначеного у пункті 2.1. Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р.
В пункті 2.1. Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. зазначено, що Основним договором його сторони розуміють Договір поставки №122-11/2021 від 19.11.2021р. з усіма додатками, додатковими угодами до нього.
Як зазначає у відзиві ТОВ "Плазма Агро", зазначений в пункті 2.1. Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. Договір поставки №122- 11/2021 від 19.11.2021 р. (Основний договір) не укладався та не існує в природі.
Таким чином, правовідносини між ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" та ТОВ "Плазма Агро" за Договором поставки №122-11/2021 від 19.11.2021 р. щодо постачання будь-якого товару та проведення оплат грошових коштів не виникали, що підтверджено Відповідачем.
Також, матеріали справи № 902/755/24 та матеріали справи про банкрутство № 902/172/23 не містять доказів того, що сторонами Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. були внесені зміни до п.2.1. Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р., які доводять, що Основним договором сторони Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021р. є Договір купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року, а не Договір поставки №122-11/2021 від 19.11.2021 р.
Матеріали справи № 902/755/24 та матеріали справи про банкрутство № 902/172/23 не містять доказів того, що ТОВ "Плазма Агро" або інші сторони Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. ініціювали внесення змін до п.2.1. Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р., в частині уточнення виду та реквізитів Основного договору, за невиконання умов якого наступає відповідальність, передбачена розділом 1 Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р..
За таких обставин твердження представника ТОВ "Плазма Агро" про те, що фактично Основним договором за Договором поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021р. є договір купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року, є безпідставним та таким, що належними та допустимими доказами не підтверджено.
Станом на дату подання відповіді на відзив заборгованість ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" перед ТОВ "Плазма Агро" за невиконання Договору купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 вже встановлена Господарським судом Вінницької області в ухвалі від 28.02.2024 року у справі про банкрутство № 902/172/23.
Таким чином, не укладання ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" та ТОВ "Плазма Агро" Договору поставки № 122-11/2021 від 19.11.2021 р., який визначений у п.2.1. Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. як Основний договір, доводить наявність дефекту у Договорі поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року та є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі порукою.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
За приписами ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Так, як встановлено судом, 22.11.2021 року між ТОВ "Плазма Агро", в особі директора ОСОБА_2 (Продавець) та ТОВ "Лемешівка Агро Плюс", в особі директора ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №122-11/2021, за умовами якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, насіннєвого матеріалу, мікродобрив, іменованих у подальшому Товар, відповідно до умов даного Договору (додатків та Специфікацій до нього).
Відповідно до п. 1.3. Договору конкретний асортимент Товару, кількість, ціна, загальна вартість, строк поставки та умови оплати Товару наведені в Специфікаціях до даного Договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного Договору. У випадку розбіжностей даних у Специфікаціях щодо найменування, кількості і ціни Товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна.
Умови оплати відповідної партії Товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до Договору. Оплата вартості Товару проводиться Покупцем у безготівковій формі в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця ( п.п.3.1., 3.2. Договору).
Умовами Договору визначено, що ціна Товару встановлена за домовленістю сторін, а Сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - Долар США або Євро. Оплата Товару (виконання зобов'язання) передбачено у гривні. (п. 1.4. Договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 8.1. Договору).
Усі зміни і доповнення до даного Договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані обома Сторонами (п. 8.2. Договору).
Сторони, укладаючи цей Договір, керуючись відповідними принципами свободи Договору, домовилися про наступну форму укладання цього Договору, яка є обов'язковою для Сторін і погоджена останніми, а саме: кожен аркуш, на якому викладено цей Договір містить підпис кожної Сторони (уповноваженого представника Сторони, що підписав Договір) та печатку Сторони, якщо Стороною є юридична особа. В підтвердження цього на кожному аркуші, на якому викладено умови цього Договору міститься застереження наступного змісту: Сторони підтверджують, що таке застереження застосовано Сторонами добровільно з метою уникнення можливих змін окремих аркушів, па яких викладено договір. Сторони домовилися, що умови Договору будуть вважатися чинними, та мати силу виключно у випадку, коли ці умови викладені на аркуші, що мас вказане вище застереження (п. 8.3 Договору).
Сторонами 28.03.2022 року укладено Специфікацію № 1 до договору купівлі-продажу № 122-11/21 від 22.11.2021 року на поставку товару на суму 725 609,28 грн.
На виконання умов договору ТОВ "Плазма Агро" було поставлено товар на загальну суму 725 609,28 грн., що підтверджується специфікацією № 1 від 28.03.2022 року та видатковою накладною № 89 від 28.03.2022 року на суму 725 609,28 грн.
Також, сторонами 12.04.2022 року укладено Специфікацію № 2 до договору купівлі-продажу № 122-11/21 від 22.11.2021 року на поставку товару на суму 647 875,67 грн.
На виконання умов договору ТОВ "Плазма Агро" було поставлено товар на загальну суму 647 875,67 грн., що підтверджується специфікацією № 2 від 12.04.2022 року та видатковою накладною № 210 від 15.04.2022 року на суму 647 875,67 грн.
Відтак, ТОВ "Плазма Агро" свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі та поставив боржнику товар на загальну суму 1 373 484,95 грн.
Строк оплати поставленого товару відповідно до умов Договору та Специфікації № 1 від 28.03.2022 року та Специфікації № 2 від 12.04.2022 року сплив 31.10.2022 року.
04.10.2023 року до суду від ТОВ "Плазма Агро" надійшла заява б/н від 04.10.2023 року (вх. № 01-36/1055/23) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 2 494 392,32 грн., з яких: заборгованість за поставлений товар та штрафні санкції в розмірі 2 447 677,30 грн., з них: 1 373 484,95 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №122-11/2021 від 22.11.2021 року, 342 430,49 грн. - пені, 206 022,74 грн. - штраф, 320 281,10 грн. - курсова різниця вартості товару, 205 458,29 грн. - 30 % річних за користування чужими коштами, 36 715,02 судового збору, 10 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу, а також сплачений судовий збір за подання заяви з вимогами до боржника в сумі 4 295,00 грн.
Ухвалою від 28.02.2024 року у справі № 902/172/23 про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" визнано вимоги ТОВ "Плазма Агро" до ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" в розмірі: 1 899 224,34 грн. (четверта черга задоволення), 548 453,23 грн. (шоста черга задоволення); а також 10 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу (перша черга задоволення) та 4 295,00 грн. - судового збору за подання заяви про визнання кредитором у справі № 902/172/23 (перша черга задоволення).
Також, 22.11.2021 року між ОСОБА_1 (Поручитель), ТОВ "Плазма Агро", в особі директора ОСОБА_2 (Кредитор) та ТОВ "Лемешівка Агро Плюс", в особі директора ОСОБА_1 (Боржник) укладено договір поруки № 123/11/2021, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником обов'язку щодо сплати боргу за поставлений товар, який виник або виникне у Боржника перед Кредитором на підставі договору, вказаною в п. 2.1. цього Договору (надалі іменується "Основне зобов'язання"), в межах суми, що не перевищує 1 500 000,00 грн. (надалі іменується "Обсяг відповідальності").
У разі порушення Боржником в цілому чи в будь-якій його частині Основного зобов'язання за Основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Кредитора вимагати виконання Основного зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині як від Боржника та Поручителя разом, так і від кожного окремо (п. 1.2).
Поручитель несе відповідальність перед Кредитором за порушення (невиконання чи неналежне виконання) Боржником Основного зобов'язання за Основним договором в розмірі основної суми боргу за поставлений товар; проіндексованої вартості поставленого товару (курсова різниця): пені, штрафу, відсотків річних, індексу інфляції за весь час прострочення, але в будь якому разі не більше розміру Обсягу відповідальності (п. 1.3.).
Сторони встановили, що Поручитель відповідає за цим Договором також у разі зміни строків оплати Товару як у бік скорочення (вимога про дострокову оплату) так і у бік збільшення (подовження строку оплати). Зміна строків виконання Основного зобов'язання не потребує отримання згоди Поручителя та внесення змін та доповнень до цього Договору (п. 1.4.).
Поручитель підтверджує, що перед підписанням нього Договору, в повному обсязі належно ознайомився з усіма умовами цього Договору та Основного договору, розуміє їх повністю, вважає справедливими й адекватними, усвідомлює їх наслідки, та погоджується забезпечувати виконання Основного зобов'язання Боржника у разі зміни (збільшення) обсягу, порядку, строку та розміру відповідальності Боржника, усвідомлює обсяг своєї відповідальності та жодних заперечень не має (п. 1.5).
Під Основним договором в цьому Договорі Сторони розуміють Договір поставки №122-11/2021 від 19.11.2021 р. з усіма додатками, додатковими угодами до нього, що укладений між Боржником (в договорі поставки іменується "Покупець" та Кредитором (в договорі поставки іменується "Постачальник") (п. 2.1.).
Строки повного виконання Основного зобов'язання Боржником перед Кредитором за Основним договором встановлено до 31 жовтня 2022 року (п. 2.2.).
Порядок виконання основного зобов'язання визначено у розділі 3 Договору.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до моменту припинення поруки (п. 5.1).
Водночас, позивач за первісним позовом зазначає, що відповідно до Інформаційної довідки ТОВ "Плазма Агро" вих .№ 70 від 11.09. 2024 року, вбачається, що у договорі поруки у реквізитах договору, який визначається як Основний договір допущено описку.
Договір поставки № 122-11/2021 від 19.11.2021 року Сторонами у справі не укладався та не існує в природі. Фактично, Основним договором за Договором поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року є договір купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року.
Наразі ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" основне зобов'язання не виконало. В межах справи № 902/172/23 ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" кредиторські вимоги ТОВ "Плазма Агро" на загальну суму 2 461 972,57 не оплачені.
ТОВ "Плазма Агро" звернулось на адресу ОСОБА_1 та ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" з вимогою № 2 від 05.01.2024 року з пропозицією, на підставі ст.ст.526,530 ЦК України, п.п. 1.1., 3.2. Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2023 року, виконати взяті на себе зобов'язання та здійснити оплату заборгованості ТОВ "Лемешівка Агро Плюс", яка складає 2 494 392,32 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної вимоги.
Вимогу ОСОБА_1 отримав, але жодних дій на погашення основного зобов'язання, невиконаного ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" не здійснив.
Наведене і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Плазма Агро" заборгованості за Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року в розмірі 1 500 000,00 грн.
При цьому, як зазначено раніше, відповідач щодо позовних вимог заперечив, з підстав відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів щодо того, що фактично основним договором за Договором поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. є договір купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021р..
Наслідком відсутності в матеріалах даної справи Основного договору, на підставі якого можна достовірно встановити наявність заборгованості ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" та Відповідача, а також її розмір, є неможливість встановити обов'язок Відповідача на підставі Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. сплатити борги за Договором поставки № 122-11/2021 від 19.11.2021 р. або Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 21.11.2021.
А тому позовна вимога у даній справі про стягнення з Відповідача на користь Позивача грошових коштів в розмірі 1500000 грн. як заборгованість за Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 21.11.2021 задоволенню не підлягає.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 23.12.2020 у справі №910/2284/20).
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.пня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Виходячи з наведеного, Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Так, на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Плазма Агро" заборгованості за Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року в розмірі 1 500 000,00 грн. (згідно позовної заяви в новій редакції), позивачем надано копії: видаткових накладних № 89 від 29.03.2022р., № 210 від 15.04.2022 р.; вимоги № 2 від 05.01.2024 р.; договору купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021р.; договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021р.; специфікацій №№ 1,2; ТТН № Р210 від 15.04.2022р.; інформаційна довідка ТОВ "Плазма Агро" № 70 від 11.09.2024 р., скрін-шот з екрану комп'ютера з програми 1С Підприємство, оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за 01.11.2021 по 11.09.2024 року.
Водночас, на переконання суду, надані позивачем докази достеменно та переконливо не свідчать про те, що основним зобов'язанням, визначеним сторонами у договорі поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року та за виконання якого Боржником поручається Поручитель є саме договір купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року, оскільки за змістом п. 2.1. договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року сторони визначили основним договором - договір поставки №122-11/2021 від 19.11.2021 р. з усіма додатками, додатковими угодами до нього, що укладений між Боржником (в договорі поставки іменується "Покупець" та Кредитором (в договорі поставки іменується "Постачальник").
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів щодо внесення змін сторонами договору до п. 2.1. договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року в частині зазначення вірного, як стверджує позивач, основного зобов'язання за основним договором - договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року, вимоги про стягнення заборгованості за яким з поручителя в розмірі 1 500 000,00 грн. є предметом спору за первісним позовом.
Також, матеріали справи не містять і будь-яких доказів щодо ініціювання сторонами договору поруки питання щодо внесення змін до п. 2.1. договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року (листи, заяви, пропозиції з проектом запропонованих змін, тощо).
Посилання позивача на існування між сторонами за весь період їхньої співпраці лише договору купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року та на обізнаність ОСОБА_1 (який також був керівником ТОВ "Лемешівка Агро Плюс") щодо того який саме договір є основним договором за договором поруки; надання до суду інформаційної довідки позивача № 70 від 11.09.2024 р., скрін-шоту з екрану комп'ютера з програми 1С Підприємство, оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за 01.11.2021 по 11.09.2024 року, не можуть слугувати належними доказами того, що саме зобов'язання за договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року було забезпечено порукою згідно договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року, оскільки, як зазначено вище, умови договору поруки таких положень не містять.
Також, суд зауважує, що за змістом договору купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року, умови останнього не містять жодних посилань на забезпечення порукою зобов'язання боржника за таким договором.
Крім того, звертаючись до суду в межах справи № 902/172/23 про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" з заявою про грошові вимоги до боржника, що виникли внаслідок невиконання останнім зобов'язань за договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року (які визнано ухвалою від 28.02.2024 року), ТОВ "Плазма Агро" не було зазначено про забезпечення порукою зобов'язання боржника за договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року.
Відтак, оскільки позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факту забезпечення порукою ОСОБА_1 виконання зобов'язання ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" перед ТОВ "Плазма Агро" саме за договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року згідно договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року, суд дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність заявлених позовних вимог, в зв'язку з чим, відсутні правові підстави для задоволення таких вимог у цій справі.
Зважаючи на викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Плазма Агро" про стягнення з ОСОБА_1 1 500 000,00 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року, в повному обсязі, з мотивів наведених вище.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.
Відтак, судові витрати позивача за первісним позовом зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, підлягають віднесенню на позивача - ТОВ "Плазма Агро" згідно вимог ст. 129 ГПК України.
Щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" до ТОВ "Плазма Агро" про визнання недійсним договору, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2024 року у справі № 910/10957/20, при вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. При цьому відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19. Зазначені вище позиції є загальними для спорів про визнання недійсними правочинів, є сталими і знайшли відображення у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.06.2021 у справі № 916/2042/20 та від 11.04.2024 у справі № 907/37/22, яка враховується згідно з приписами частини четвертої статті 300 ГПК України.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2023 року у справі № 908/802/20(908/2767/22), для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов'язаних з вчиненням такого правочину (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).
Згідно постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2024 року у справі № 925/1577/20(925/298/23), звертаючись з вимогами про визнання недійсним правочину, заявник згідно з вимогами статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для визнання його недійсним.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 31.03.2021 у справі №201/2832/19, від 22.05.2023 у справі №936/721/21 зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.
Також Верховний Суд у вказаних вище постановах зазначив, що основними ознаками фіктивного правочину є:
- введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників;
- свідомий намір невиконання зобов'язань договору сторонами;
- приховування справжніх намірів учасників правочину.
Аналогічні висновки щодо ознак фіктивного правочину також зробив Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2019 року у справі №903/439/18, зазначивши при цьому, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) зроблено правові висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду.
Так, як зазначено раніше, позовні вимоги про визнання недійсним договору поруки мотивовані тим, що визнання судом вимог ТОВ "Плазма Агро" до поручителя за Договором поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. ОСОБА_1 спричиняє виникнення зобов'язання останнього, яке не базується на основному зобов'язанні, зазначеному в п.2.1. Договору поруки та дозволить штучно збільшити відповідальність ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" перед ТОВ "Плазма Агро".
У разі оскарження правочину, необхідним є також і надання оцінки дій сторін Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами.
Так, в пункті 2.1. Договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. зазначено Договір поставки № 122-11/2021 від 19.11.2021 р., який ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" та ТОВ "Плазма Агро" не укладали, за цим Договором не відбувалось постачання будь-якого товару та не здійснювались будь-які платежі, зокрема авансові.
Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи, в даному випадку Позивача, щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" вважає, що оскаржуваний Договір поруки № 123- 11/2021 від 22.11.2021 р. укладений всупереч його інтересам та виконанню не підлягає та має бути визнаний недійсним в судовому порядку.
ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" не зрозумілі дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором за неіснуючим зобов'язанням і чи є такі мотиви добросовісними. Але ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" зрозумілі наслідки того, що у разі задоволення судом вимог ТОВ "Плазма Агро" до поручителя ОСОБА_1 у даній справі, у ТОВ "Плазма Агро" виникає додаткова (разом з визнаними вимогами ТОВ "Плазма Агро" до ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" за Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року у справі про банкрутство № 902/172/23) вимога щодо стягнення грошових коштів за Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021.
Оспорюваний Договір поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 р. укладений з метою штучного збільшення заборгованості ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" у справі про банкрутство № 902/172/23.
При цьому, в судовому засіданні представник ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" зазначив про укладення договору поставки № 122-11/2021 від 19.11.2021 р., про який йдеться у п. 2.1. договору поруки.
Поряд з цим, ТОВ "Плазма Агро" щодо заявлених позовних вимог заперечує, зокрема, з підстав того, що договір поставки № 122-11/2021 від 19.11.2021 року сторонами у справі не укладався та не існує в природі. Фактично, основним договором за договором поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року є договір купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року.
Водночас, суд зауважує, що ТОВ "Плазма Агро" не було доведено належними, достатніми та допустимими доказами факту забезпечення порукою ОСОБА_1 виконання зобов'язання ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" перед ТОВ "Плазма Агро" саме за договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року згідно договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року, що і стало підставою для відмови в задоволенні первісних позовних вимог ТОВ "Плазма Агро" про стягнення з ОСОБА_1 1 500 000,00 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року, про що зазначено вище.
Разом з тим, ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" не доведено жодними належними та допустимими доказами наявності свідомого наміру (умислу) усіх сторін договору поруки щодо введення в оману іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; щодо наміру невиконання зобов'язань договору сторонами; щодо приховування справжніх намірів учасників правочину.
Крім того, ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" не надано також жодних доказів на підтвердження доводів: щодо укладення/не укладення договору поставки № 122-11/2021 від 19.11.2021 р., про який йдеться у п. 2.1. договору поруки; щодо недобросовісних дій сторін договору поруки; щодо того, що оскаржуваний договір укладено всупереч його інтересам.
Посилання на те, що оскаржуваний договір укладено з метою штучного збільшення заборгованості ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" у справі про банкрутство № 902/172/23, судом оцінюється критично, оскільки такий договір датовано 22.11.2021 року, а провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" відкрито 18.05.2023 року.
Також, як зазначено Верховним Судом у постанові від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18, що договір поруки безпосередньо на права та обов'язки боржника не впливає, його зобов'язання в цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються (не доповнюються та не збільшуються).
Відтак, оскільки, позивачем - ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" не доведено належними, достатніми та допустимими доказами наявності обставин згідно норм Закону щодо недійсності оспорюваного правочину, суд дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність заявлених позовних вимог, а тому відсутні правові підстави для задоволення таких вимог у цій справі.
Згідно постанови Верховного Суду від 31.10.2024 року у справі № 914/3740/21, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Зважаючи на викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" в повному обсязі, з мотивів наведених вище.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.
Відтак, судові витрати третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, підлягають віднесенню на ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" згідно вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 КУ з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73-79, 86, 129, 180, 232, 233, 236-238, 240-242, 326 ГПК України, суд -
1. Відмовити в задоволенні позову ТОВ "Плазма Агро" до ОСОБА_1 про стягнення 1 500 000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 122-11/2021 від 22.11.2021 року.
2. Відмовити в задоволенні зустрічного позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" до ТОВ "Плазма Агро" про визнання недійсним договору поруки № 123-11/2021 від 22.11.2021 року.
3. Копію рішення надіслати згідно переліку рекомендованим листом; до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ТОВ "Плазма Агро" - plazmaagro@gmail.com, представнику ТОВ "Плазма Агро" адвокату Бевз О.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" - lemeshivka-agroplus@ukr.net; представнику ОСОБА_1 та ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" адвокату Волкову П.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Плесюку О.С. - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 07 травня 2025 р.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).