07 травня 2025 року м. Харків Справа № 917/1865/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вх.№220П/1-43) на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.01.2025 (суддя О.М.Тимощенко, повне рішення складено 13.01.2025) у справі №917/1865/24
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава,
до Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук, Полтавська область,
про стягнення 335 232,89 грн заборгованості, -
31.10.2024 до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення заборгованості за договором №7130 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води у розмірі 335 232,89 грн, з яких: 276 277,85 грн - основна заборгованість, 34 476,28 грн - пеня, 7 866,32 грн - 3% річних, 16 612,44 грн - інфляційні втрати (вх. № 1948/24).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.01.2025 у справі №917/1865/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 276 277,85 грн основного боргу, 34 341,27 грн пені, 7 845,56 грн 3% річних, 16 612,44 грн інфляційних втрат та 4 020,92 грн витрат на сплату судового збору.
Департамент охорони здоров'я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 13.01.2025 у справі №917/1865/24 за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення заборгованості в сумі 335232,89 грн скасувати повністю та постановити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт наводить такі доводи:
- Господарський суд Полтавської області безпідставно відмовив відповідачу у зупиненні провадження у справі 917/1865/24. Вважає, що результати розгляду справи № 917/1313/23 мають безпосереднє відношення до даної справи, оскільки оскаржується правомірність застосування двоставкового тарифу, який впливає на вартості наданих послуг;
- вважає, що до відповідача, як споживача послуг з постачання теплової енергії, позивач безпідставно застосував двоставковий тариф за категорією - «для потреб бюджетних установ», встановлений Полтавською обласною радою, рішенням № 477 від 30.09.2022 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним, виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго»;
- відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України прийнято постанову № 502 від 29.04.2022 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану" застосування тарифів на послугу з постачання теплової енергії ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для споживачів м. Кременчука не може перевищувати рівень тарифів, що застосовувались для цих споживачів до 24.02.2022, навіть якщо ці послуги надавались іншим суб'єктом господарювання.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025 у справі №917/1865/24 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя ОСОБА_1
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі №917/1865/24 апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишено без руху. Встановлено Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 1207,00 грн.
19.02.2025 на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 Департамент охорони здоров'я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області через підсистему Електронний суд надіслав до суду клопотання про усунення недоліків (вх.№2264). До вказаного клопотання апелянт додав платіжну інструкцію від 19.02.2025 про сплату судового збору на суму 1207,00 грн.
Враховуючи усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.01.2025 у справі №917/1865/24. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1865/24. Позивачу встановити строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів апелянту. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
26.02.2025 через систему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача, просив відмовити у їх задоволенні, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
В обґрунтування своїх заперечень вказує таке:
- нарахування за відпущену теплову енергію здійснюються у відповідності до встановлених тарифів, які введені в дію з 01.10.2022 рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";
- позивач не має правових підстав застосовувати інші тарифи (враховуючи тарифи, що були встановлені для інших теплопостачальників, зокрема, ТОВ Кременчуцька ТЕЦ);
- застосування двоставкового тарифу не є введенням додаткової плати, є лише зміною формату тарифу;
- з урахуванням предмета та підстав заявленого позову про зобов'язання провести перерахунок у справі №917/1313/23, приписи статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин;
- не заслуговують на увагу посилання позивача на постанову КМУ № 502 від 29.04.2022 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану», оскільки вона носить рекомендаційний характер для органів уповноважених встановлювати тарифи і стосується виключно категорії «населення».
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2025, у зв'язку із виходом у відставку судді ОСОБА_1 для розгляду справи №917/1865/24 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.
З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила таке.
Як вірно встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач є споживачем теплової енергії, постачальником якої є Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" у приміщенні за адресою: 39600, м. Кременчук, вул. Ігоря Сердюка,10.
До листопада 2022 року постачальником теплової енергії та постачання гарячої води у м. Кременчуці було ТОВ Кременчуцька ТЕЦ.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.10.2021 № 1421 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів» та рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 за № 1867 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів» з 01.01.2022 були встановлені та визначені відповідні тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів міста Кременчука.
Вказаними рішеннями для ТОВ Кременчуцька ТЕЦ було встановлено для бюджетних установ одноставковий тариф, який складав з 25.10.2021 - 2 862,85 грн. за 1 Гкал., а з 30.12.2021 - 3 281,22 грн за 1 Гкал.
Даний тариф застосовувався до позивача на момент введення воєнного стану в Україні 24.02.2022.
З 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діє на сьогоднішній день.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та в результаті неодноразових ракетних ударів по м. Кременчуку, теплогенеруюче обладнання ТОВ Кременчуцька ТЕЦ було повністю зруйновано, через що товариство припинило виробництво, транспортування та постачання теплової енергії своїм споживачам.
29.04.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану», пунктом 1 якої рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, не підвищувати, зокрема, тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», який набрав чинності 19.08.2022, запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, зокрема, передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Рішенням Полтавської обласної ради № 473 від 22.09.2022 «Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» було надано згоду на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально - методичний центр» з газової безпеки.
На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 894-Р «Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад Полтавської області, Полтавською обласною радою було прийнято рішення від 14.10.2022 за № 481 "Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області".
Пунктом 4 вказаного рішення вирішено після затвердження акту приймання - передачі передати на баланс, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", майно, зазначене у додатку до цього рішення, а саме цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 № 1508 "Про визначення Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води", виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука з покладанням відповідних обов'язків згідно чинного законодавства визначено ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" .
В подальшому рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13.01.2023 № 86 було внесено зміни до вищезазначеного рішення № 1508, яким на виконання вимог ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» зобов'язано ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" застосовувати до своїх споживачів у м. Кременчуці тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, розмір яких не перевищує рівень тарифів, що застосовувались до цих споживачів станом на 24.02.2022.
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 31.10.2022 № 1574, опалювальний період 2022-2023 років для споживачів ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" у Кременчуцькій міській територіальній громаді розпочався з 01.11.2022.
01.11.2022 між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") та Департаментом охорони здоров'я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (споживач) укладено договір № 7130 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.
В подальшому між позивачем і відповідачем було укладено :
- договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 7130/2022 від 19.12.2022, яким визначено загальний обсяг та суму на період теплопостачання листопад-грудень 2022;
- договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 7130/2023 від 24.01.2023, яким визначено загальний обсяг та суму на період теплопостачання січень-грудень 2023.
Договори про закупівлю № 7130/2022 та № 7130/2023 містять пункт 4.1., у якому зазначено, що розрахунки провадяться на умовах, зазначених у договорі на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7130 від 01.11.2022.
Відповідно до п. 1 договору № 7130 сторони домовились про те, що позивач бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень споживача за адресою вул. Ігоря Сердюка (Жовтнева), буд. 10/25 - нежитлове приміщення, а споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно п. 16 договору № 7130 облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.
У п. 18 договору № 7130 сторони визначили, що зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном 050 810 017 80, або надсилаються на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.
Згідно п. 19.1 договору № 7130 обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.
Відповідно до п. 22.3 договору № 7130 проектне теплове навантаження на опалення будівлі споживача 0,073264 Гкал/год, опалювальна площа 481,30 кв.м.
У п. 33 договору № 7130 сторони узгодили, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами. Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ), умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).
Згідно п. 34, п.35, п.36 договору № 7130 в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії. Всі розрахунки проводяться на підставі рахунку та акта приймання-передачі теплової енергії складених позивачем. Датою формування є останнє число розрахункового місяця. Факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. У разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.
Відповідно до п. 37, п. 39 договору №7130 сторони домовились про те, що споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст.625 ЦК України.
Згідно п. 43 договору № 7130, він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.11.2022 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.
Відповідно до п.44 договору № 7130 він вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін.
Додатковою угодою №1 від 03.06.2024 року до договору №7130 сторони дійшли згоди викласти пункт 1 розділу "Предмет договору" та пункт 22.3 розділу "Облік Т/Е" договору №7130 в наступній редакції з 01.05.2024 року:
пункт 1: ТО бере на себе зобов'язання постачати Т/Е з метою забезпечення опалення приміщень споживача за адресою: вул. Ігоря Сердюка (Жовтнева), буд 10/25 - нежитлові приміщення, а споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.
пункт 22.3: При зриві або пошкодженні пломб - за проєктним тепловим навантаженням з урахуанням фактичної температури зовнішнього повітря за звітний період. Проєктне теплове навантаження на опалення будівлі споживача 0,077433 Гкал/год, опалювальна площа 506,20 кв.м.
Дана додаткова угода № 1 набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Сторони домовились, що умови даної додаткової угоди розповсюджуються на відносини, що фактично склались з 01.10.2023 (ч. 3 ст. 631 ЦК України) (п. 3 додаткової угоди №1).
На виконання договору № 7130 позивач постачав за період з 01.11.2022 по 31.08.2024 теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення приміщень відповідача та нарахував до сплати 639 079,69 грн, з яких станом на дату звернення з позовною заявою відповідачем суму боргу сплачено частково у розмірі 362 801,85 грн.
Вказані обставини, стали підставою звернення до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №7130 на відпуск теплової енергії за період з 02.2023 по 08.2024 у вигляді гарячої води у розмірі 335 232,89 грн, з яких: 276 277,85 грн - основна заборгованість, 34 476,28 грн - пеня, 7 866,32 грн - 3% річних, 16 612,44 грн - інфляційні втрати.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 917/1313/23 за позовом Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про зобов'язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг.
У апеляційній скарзі відповідач стверджує, що Господарський суд Полтавської області безпідставно відмовив відповідачу у зупиненні провадження у справі 917/1865/24 та зауважує, що результати розгляду справи № 917/1313/23 мають безпосереднє відношення до даної справи, оскільки оскаржується правомірність застосування двоставкового тарифу, який впливає на вартості наданих послуг.
Відповідач вказує на те, що в провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа 917/1313/23 за позовом Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про зобов'язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг. В зазначеному позові позивач просить суд зобов'язати ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Департаментом охорони здоров'я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за період з початку опалювального періоду 2022-2023 і до дня ухвалення відповідного рішення суду до рівня цін за послуги, що застосовувались станом на 24.02.2022.
Відповідач вважає, що тарифи на послугу з постачання теплової енергії ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для споживачів м. Кременчука не можуть перевищувати рівень тарифів, що застосовувались для цих споживачів до 24.02.2022, навіть якщо ці послуги до вказаної дати надавались іншим суб'єктом господарювання.
Також апелянт стверджує, що при застосуванні до нього позивачем двоставкового тарифу була порушена процедура його встановлення. Зокрема, згідно п. 6 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженим Постановою КМУ України № 869 від 01.06.2011 (далі - Порядок № 869), у разі коли ліцензіат (в даному випадку відповідач) провадить (має намір провадити) діяльність у межах кількох територіальних громад, формування та встановлення тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється окремо для кожної територіальної громади. При цьому витрати формуються за кожним видом ліцензованої діяльності у межах відповідної територіальної громади.
Отже, на думку апелянта, формування та встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання повинно було бути проведено позивачем для Кременчуцької міської територіальної громади окремо. Натомість, позивач неправомірно автоматично застосував до всіх споживачів Кременчуцької міської територіальної громади
встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 477 від 30.09.2022, які ніяким чином не розраховувались та уповноваженим органом не схвалювались.
З цих підстав апелянт вважає, що результати розгляду справи № 917/1313/23 мають безпосереднє відношення до даної справи, оскільки оскаржується правомірність застосування двоставкового тарифу, а отже нарахування за надання послуг теплопостачання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до своїх споживачів у м. Кременчуці, в тому числі Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі місцевий суд дійшов висновку щодо відсутності об'єктивної неможливості розгляду справи № 917/1865/24, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, з огляду на таке.
За приписами ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За змістом ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами ст.ст. 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Судова колегія зазначає, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.
При цьому, неможливість розгляду конкретної справи до вирішення іншим судом іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов'язана зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлена неможливість розгляду справи.
Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 у справі №922/1962/17 і від 17.12.2019 у справі №917/131/19.
Зупинення провадження у справі здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі потрібно зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.
Вказане наведено Верховним Судом, зокрема у постановах від 15.05.2019 у справі №904/3935/18 і від 17.12.2019 у справі №917/131/19.
Слід зазначити, що сама по собі взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №917/1313/23 господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті цієї справи. Разом з тим, згідно Господарського процесуального кодексу України сторона не позбавлена права подати до суду заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, за наявності відповідних підстав.
Як слідує із оскаржуваного рішення та матеріалів справи, суд першої інстанції навів мотиви, з яких він вважає можливим розгляд даної справи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У частині першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості для господарського суду самостійно встановити обставини у даній справи.
Так, при дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено таке.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до Закону належать до повноважень органів місцевого самоврядування.
Згідно з частиною п'ятою статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Отже, тариф (ціна) на теплову енергію нерозривно пов'язаний з особою, яка здійснює виробництво, транспортування, постачання такої теплової енергії.
Частиною третьою статті 20 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Приписами статті 16-1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належить, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
При провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень (підпункт 9 пункту 3.2 зазначених Ліцензійних умов).
Відповідно до пункту 37 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.
Пунктом 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (в редакції від 03.04.2019 № 291), визначено, що під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води суб'єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього Порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб'єктів господарювання не поширюються.
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" внесено до ліцензійного реєстру суб'єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.
Згідно п. 3.2. Ліцензійних умов при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.
Згідно п. 37 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування", питання щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств, вирішуються виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради.
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", відповідно до власного Статуту, засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що тарифи на постачання теплової енергії позивачем встановлюються Полтавською обласною радою.
Щодо правомірності застосування позивачем при обрахунку наданих відповідачу послуг саме двоставкового тарифу, суд приймає до уваги, що Рішенням пленарного засідання двадцять другої сесії Полтавської обласної ради сьомого скликання «Про надання дозволу на встановленні двоставкових тарифів на теплову енергію та підтвердження приєднаного теплового навантаження для всіх категорій споживачів ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" від 19.10.2018 № 917 позивачу було надано дозвіл на встановлення двоставкового тарифу на теплову енергію та підтвердження приєднаного теплового навантаження для всіх категорій споживачів ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".
За таких обставин, відповідно до додатку № 2 до рішення пленарного засідання шістнадцятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання № 477 від 30.09.2022, позивач правомірно застосовував у правовідносинах з відповідачем двоставковий тариф на теплову енергію у розмірі 2 197,08 грн без ПДВ (умовно-змінна частина тарифу) та 136 068,84 грн без ПДВ (умовно-постійна частина тарифу, місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 27.09.2023 у справі №440/6193/23 відмовив у задоволенні позову Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Полтавської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", про визнання протиправним та нечинним пункту 1 рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" в частині встановлення Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (надалі - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії за категорією споживачів "Для потреб бюджетних установ" відповідно до Додатку 2. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 дане рішення суд залишив без змін.
Посилання відповідача у апеляційній скарзі щодо необхідності застосування до спірних правовідносин тарифів, які були встановлені Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.10.2021 № 1421 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів» та рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 №1867 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів з 01.01.2022», є безпідставним, оскільки зазначені тарифи були встановлені не позивачу, а іншому теплопостачальному підприємству ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ".
З огляду на викладене, у позивача відсутні підстави для постачання відповідачу теплової енергії на умовах Договору №7130 та Договорів про закупівлю тепла в гарячій воді № 7130/2022 та № 7130/2023 за тарифами, які були встановлені для іншого суб'єкта господарювання - ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ", і так само відсутні підстави для постачання теплової енергії за тарифами, які відрізняються від тих, що були встановлені саме для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" Полтавською обласною радою.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що стаття 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» є спеціальною нормою, яка, виходячи з буквального тлумачення її змісту:
- містить заборону, тобто вимогу про зобов'язання утриматися від вчинення певної конкретної дії - підвищення тарифів;
- стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований - суб'єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення.
Проте позивач, як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами, до числа таких суб'єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується тарифами, встановленими для нього Полтавською обласною радою.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо безпідставності доводів апеляційної скарги.
А отже, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли таки тарифи:
- з 01.11.2022 по 30.09.2023 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 Договору № 7130, на наступному рівні: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ); умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) -136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).
- з 01.10.2023 по 31.08.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023) ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), на наступному рівні: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3064,76 грн/Гкал (без ПДВ); умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору №7130 у період з 01.11.2022 по 31.08.2024 позивач постачав відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення приміщення відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу.
Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, зокрема за 11.2022, 12.2022, 01.2023, 03.2023, 04.2023, 05.2023 підписані сторонами. Акти приймання-передачі за спірний період, зокрема за 02.2023, 06.2023, 07.2023, 08.2023, 09.2023, 10.2023, 11.2023, 12.2023, 01.2024, 02.2024, 03.2024, 04.2024, 05.2024, 06.2024, 07.2024, 08.2024 підписані лише з боку позивача.
Разом з тим, пунктом 36 договору № 7130 сторони погодили, що у разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.
Спору між сторонами щодо обсягу отриманої теплової енергії за вказаний період немає. При цьому, обсяги отриманої теплової енергії за вказаний період підтверджуються відомостями про фактичні покази засобів теплової енергії по Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, що додані до матеріалів справи.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 37 договору №7130 сторони домовились про те, що споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.
З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.11.2022 по 31.08.2024 за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 639 079,69 грн.
Приймаючи до уваги, що за вказаний період відповідачем станом на дату звернення з позовом сплачено 362 801,86 грн, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимоги про стягнення 276 277,85 грн основної заборгованості з урахуванням тарифів, визначених у п.33. договору та встановлених додатком 2 до рішення Полтавської обласної ради №477 для бюджетних установ.
Що стосується позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.
Так, за приписами частини 1статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).
Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі 905/600/18, від 23.10.2018 у справі №913/70/18, яку суд апеляційної інстанції враховує при розгляді спірних правовідносин у відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно п. 37 договору №7130 сторони домовились про те, що споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 39 договору №7130 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст.625 ЦК України.
Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 09.06.2020 по справі № 419/1965/18, прийменники "до" і "по" в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. А отже, зазначення у п. 37 договору "до 30 числа місяця" свідчить, що саме ця дата і є останнім днем строку оплати заборгованості.
Перевіривши наданий розрахунок, колегія суддів погоджується, що позивачем невірно вказано початки нарахувань 3% річних на заборгованість за березень 2023, червень 2023, серпень 2023, листопад 2023, лютий 2024 та травень 2024, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.
З цих підстав, господарський суд обґрунтовано задовольнив вимогу про стягнення 3 % річних у розмірі 7 845,56 грн, та в іншій частині вимог про стягнення 3 % річних (20,76 грн) відмовив.
Також правомірно господарський суд встановив що розмір інфляційних втрат становить 18 968,99 грн, замість заявлених 16 612,44 грн.
Приймаючи до уваги, що відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, господарський суд також дійшов обґрунтованого висновку, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 16 612,44 грн.
Крім того, відповідно до ст.546, ст.549 Цивільного кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
З п. 39 договору №7130 вбачається, що у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що підлягає задоволенню вимога про стягнення пені у розмірі 34 341,27 грн, а в частині стягнення 135,01 грн слід відмовити.
З огляду на викладене, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення, місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 13.01.2025 у справі №917/1865/24 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 13.01.2025 у справі №917/1865/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя І.А. Шутенко