01 травня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 677/1555/24
Провадження № 22-ц/820/945/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Кошельник В.М.
з участю: представників Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 677/1555/24 за апеляційними скаргами Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2025 року в складі судді Васільєва С.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, суд
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду в розмірі 300 000 грн та судові витрати пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилався, що 07 вересня 2020 року ним до Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення за ст. 296 КК України, у якій він виклав обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення. Оскільки, в порушення приписів ч. 1 статті 214 КПК України, відомості, які містить його заява про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено не було, 09 вересня 2020 він звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених службових осіб Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК. Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2020 року у справі № 677/1210/20 подану скаргу щодо бездіяльності уповноважених службових осіб Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення, що містить заява ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 07 вересня 2020 року до ЄРДР, задоволено, постановлено визнати незаконною бездіяльність уповноважених службових осіб Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, зобов'язано уповноважену особу Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, обставини якого викладені у заяві від 07.09.2020 року. 18 вересня 2020 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення, були внесені до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12020245170000054.
Крім того посилався позивач, що 27 травня 2021 року до ТУ ДБР у м. Хмельницькому ним подано заяву про вчинені працівниками поліції, особами, що здійснюють досудове розслідування КП №12020245170000054 кримінальні правопорушення за ч.1 ст.366, ч.3 ст.382 КК України, діями яких йому завдано та продовжує завдаватися моральна та майнова шкода. Таким чином, приводом звернення з цією заявою стало скоєння поліцейськими кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.366 КК України, а саме ОСОБА_2 у постанові від 26 вересня 2020 року про закриття кримінального провадження №12020245170000054, а також ОСОБА_3 , у постанову від 31 грудня 2020 року про закриття цього ж кримінального провадження внесено завідомо неправдиві відомості щодо того, що автомобіль перебував у нерухомому стані, особу, яка здійснила керування ним, а саме проїзд по тротуарній доріжці та виїзд на сходинковий марш магазину не зафіксовано та не ідентифіковано, що спростовується як показаннями очевидця події хуліганства ОСОБА_4 , так і відеодоказом, доданим ним до заяви про вчинення кримінального правопорушення на якому зафіксовано, як очевидця події ОСОБА_4 , так і особу, яка вчинила кримінальне правопорушення - ОСОБА_5 . Про ці обставини він повідомив керівника групи прокурорів, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування КП №12020245170000054, у клопотанні від 18.10.2021 року. За його клопотанням прокурором листом від 22.10.2021 р. долучено до матеріалів КП компакт-диск з фото та відеодоказами, ідентичний тому, що було ним додано до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020 року, однак про результати перевірки його не було повідомлено.
12 липня 2022 року засобами поштового зв'язку позивачем до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, було подано заяву про вчинене кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України, у якій викладено обставини, що свідчать про вчинення відповідальними працівниками поліції кримінальних правопорушень під час здійснення досудового розслідування у КП №12020245170000054. Оскільки, в порушення приписів ч. 1 ст. 214 КПК України, відомості, які містить його заява про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено не було, тому 25 липня 2022 року він звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України.
07 вересня 2022 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення, які містить його заява були внесені до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №62022240010000233.
Крім того, постановою процесуального прокурора матеріали кримінальних проваджень № 62021240010000084 від 28.05.2021 та №62022240010000233 від 07.09.2022 об'єднано в одне кримінальне провадження за № 62021240010000084.
З початку досудових розслідувань кримінальних проваджень №62021240010000084 та №62022240010000233, пройшло більш ніж три роки, слідчі дії у цих кримінальних провадженнях з метою притягнення винних у вчиненні кримінальних правопорушень службових осіб поліції до відповідальності слідчими ДБР, що здійснюють досудове розслідування цих кримінальних проваджень не вчиняються, ними неодноразово приймались рішення про їх закінчення, які в подальшому скасовувались судом як незаконні, в порушення вимог ст. 55, 93, 110 КПК України слідчими ДБР або ігноруються заяви про залучення до цих кримінальних проваджень як потерпілих, або за результатом їх розгляду виносяться незаконні постанови про відмову у визнанні потерпілими, які в подальшому неодноразово були скасовані судом, тобто досудове розслідування кримінальних проваджень №62021240010000084 та №62022240010000233 здійснюється не ефективно, службові особи ДБР ігнорують приписи кримінального процесуального законодавства та не намагаються виконати завдання кримінального провадження. Невиконання вимог нормативно-правових актів службовими особами ДБР, ухилення від виконання своїх функціональних обов'язків має системний характер, протиправною бездіяльністю та незаконними процесуальними рішеннями службові особи, що здійснюють досудове розслідування КП № 62021240010000084 та КП №62022240010000233, намагаються допомогти винним у скоєнні кримінальних правопорушень особам уникнути відповідальності.
Невиконання вимог нормативно-правових актів службовими особами ДБР, ухилення від виконання своїх функціональних обов'язків має системний характер, протиправною бездіяльністю та незаконними процесуальними рішеннями службові особи, що здійснюють досудове розслідування КП №62021240010000084 та КП №62022240010000233, намагаються допомогти винним у скоєнні кримінальних правопорушень особам уникнути відповідальності. У відповідь на усі звернення, клопотання, скарги на бездіяльність слідчих ДБР, направлені до прокуратури та керівництва ДБР позивач отримував або постанови про закриття кримінального провадження, які в подальшому судом були скасовані, або формальні відписки, які зводились до того, що кримінальні провадження тривають і у цих провадженнях здійснюються усі необхідні слідчі дії. Відчуваючи свою безкарність, внаслідок бездіяльності слідчих ДБР, що здійснюють досудове розслідування КП №62021240010000084 та КП №62022240010000233, поліцейські, що здійснюють досудове розслідування КП №12020245170000054, більше чотирьох років не вчиняють жодних дій для притягнення винної у вчиненні хуліганських дій особи до кримінальної відповідальності.
Позивач вказував, що крім того, що особи, які здійснюють досудове розслідування КП № 62021240010000084 не вчиняли і не вчиняють дій для досягнення завдань кримінального провадження, 24 жовтня 2022 року, з метою допомогти винним у скоєнні кримінальних правопорушень особам уникнути відповідальності, слідчим ДБР винесено незаконну постанову про закриття КП № 62021240010000084, яку за його скаргою від 11 січня 2023 року скасовано, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2023 року у справі № 686/8193/21, провадження № 1-кс/686/419/23, оскільки, проаналізувавши доводи поданої скарги та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до висновку про неповноту досудового розслідування та передчасний висновок слідчого ДБР про закриття кримінального провадження.
Позивач посилався на те, що неефективність та надмірна тривалість досудового розслідування КП №62021240010000084 та КП №62022240010000233, що 30.09.2022 об'єднано в одне кримінальне провадження за № 62021240010000084, внаслідок чого винних осіб до цього часу не притягнуто до кримінальної відповідальності, що призвело до того, що позивач втратив віру у законність та справедливість; намагання слідчими ДБР неодноразово безпідставно (незаконно) закрити КП №62021240010000084, винесення ними незаконних постанов про відмову у визнанні позивача потерпілим, які в подальшому неодноразово були скасовані судом, призвело і надалі призводить до моральних страждань, розчарування та відчуття несправедливості, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю постійно оскаржувати до суду незаконні дії та бездіяльність слідчих ДБР.
Внаслідок ігнорування законних прав та інтересів, які є гарантованими Конституцією України, фактичне сприйняття його як меншовартісного елемента суспільства з боку державного органу, позивачеві було завдано психологічних страждань, розчарувань та незручностей, моральної шкоди, душевних страждань, принижено його честь, репутацію та гідність.
Порушення прав призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків та порушенні стосунків з сім'єю, друзями та знайомими, з якими був змушений проводити менше часу через важкий психологічний та емоційний стан, що вимагає додаткових зусиль для організації життя та життя сім'ї.
Вказує, що факт протиправних дій та бездіяльності відповідача більш ніж трьох років та, як наслідок, заподіяння моральної шкоди підтверджується як рішеннями судів, так і подальшою протиправною поведінкою службових осіб органу ДБР після прийняття судом відповідних рішень, якими такі дії та бездіяльність визнавались незаконними.
З огляду на такі обставини, позивач вважав, що має усі підстави звернутись з цим позовом до суду, оскільки незаконними діями та бездіяльністю слідчих ДБР, що здійснюють досудове розслідування йому спричинено моральну шкоду, розмір якої позивач оцінив у 300 000 грн.
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2025 року позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн., а всього - 11 500 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині способу стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з допущеним судом очевидним порушенням норм процесуального права. Так, суд стягнув з Державного бюджету України на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн, однак як вбачається зі змісту рішення у справі № 677/1555/24, суд вказує на суб'єкта, винного в заподіюванні шкоди позивачеві - ТУ ДБР розташоване у місті Хмельницькому. Крім Держави Україна в особі ТУ ДБР розташоване у місті Хмельницькому, позивач визначив окремим відповідачем Головне управління Казначейства, однак як вказав Верховний Суд, залучення або незалучення до участі у спорах з державою Казначейства чи його територіального органу не впливає на правильність визначення відповідача у справі, оскільки таким належним відповідачем є саме Держава Україна, а не Казначейство чи його територіальний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц (пункт 44), від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17 (пункт 64). Крім того суд, всупереч вимогам статті 137 ЦПК України, не здійснив розподіл судових витрат між сторонами, натомість без жодної правової підстави стягнув судові витрати з Державного бюджету, чим порушив основну засаду цивільного судочинства - верховенство права. Таким чином, всупереч безальтернативним приписам пункту 3 частини другої статті 141 та пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України, суд стягнув витрати на правничу допомогу адвоката не зі сторони у справі, суб'єкта, винного в заподіюванні шкоди позивачеві, а з Державного бюджету.
Тому, апелянт просить скасувати рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2025 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн.
Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому також не погодилося з рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу. Посилаються, що частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується зволікання працівників органу досудового розслідування у здійсненні дій, спрямованих на розкриття кримінального правопорушення у вказаному кримінальному провадженні, а також неправомірність дій (рішень), зокрема, прийняття двох необґрунтованих постанов про закриття кримінального провадження, двох постанов про відмову у визнанні потерпілим, що, підтверджується численними скаргами потерпілого та результатами розгляду таких скарг, зокрема, скасуванням постанов слідчого про закриття кримінального провадження (та змістом таких судових рішень). При цьому розслідування кримінального провадження, розпочатого 18.09.2020 року, на дату звернення до суду позивача з позовною заявою 17.09.2024 року, вже становило 4 роки. Проте фактичні обставини справи та наявні у матеріалах докази не давали суду підстав для висновку про необхідність притягнення держави до відповідальності на підставі статей 1173, 1174 ЦК України, оскільки у рамках спірних правовідносин права ОСОБА_1 з боку ТУ ДБР у м. Хмельницькому не порушувалися, а факт завдання позивачу моральної шкоди, саме внаслідок дій чи бездіяльності службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому жодним чином не доведено. До предмету доказування та встановлення у цій справі входить факт протиправності дій слідчих ТУ ДБР у м. Хмельницькому та причино-наслідковий зв'язок між ймовірно завданою шкодою та діями чи бездіяльністю з боку слідчих під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадження. Натомість, ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог не надано і матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, протиправності дій ТУ ДБР у м. Хмельницькому та відповідно існування причинно-наслідкового зв'язку між рішеннями (діями) службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому й наслідками у вигляді ймовірно завданої, за твердженнями ОСОБА_1 , моральної шкоди. Так, за фактичними обставинами справи 18.09.2020 слідчими Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області до ЄРДР внесено відомості за заявою ОСОБА_1 від 07.09.2020 про вчинення кримінального правопорушення за статтею 296 КК України (Хуліганство) та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020245170000054. У подальшому 28.05.2021 слідчими ТУ ДБР у м. Хмельницькому до ЄРДР внесено відомості за заявою ОСОБА_1 від 27.05.2021 та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021240010000084 за частиною 1 статті 366 КК України (Службове підроблення). У заяві від 27.05.2021 ОСОБА_1 зазначено про скоєння поліцейськими кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною 1 статті 366 КК України, а саме ОСОБА_2 у постанову від 26.09.2020 про закриття кримінального провадження № 12020245170000054, а також ОСОБА_3 , у постанову від 31.12.2020 про закриття цього ж кримінального провадження внесено завідомо неправдиві відомості. Також, 07.09.2022 слідчими ТУ ДБР у м. Хмельницькому до ЄРДР внесено відомості за заявою ОСОБА_1 від 12.07.2022 та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022240010000233 за частиною 1 статті 367 КК України (Службова недбалість). У заяві від 12.07.2022 ОСОБА_1 зазначено, зокрема, про те, що 12.10.2021, ним під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12020245170000054, встановлено відсутність доказів події кримінального правопорушення. Надалі, постановою прокурора від 30.09.2022 матеріали кримінальних проваджень № 62021240010000084 від 28.05.2021 та № 62022240010000233 від 07.09.2022 об'єднано в одне кримінальне провадження за № 62021240010000084.
Апелянт вказує, що досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Слідчими ТУ ДБР у м. Хмельницькому у об'єднаному кримінальному провадженні № 62021240010000084 від 28.05.2021 наразі завершується проведення всіх необхідних слідчих (розшукових) дій, з метою встановлення істини та події кримінального правопорушення. Водночас, поверхнево перевіривши обставини цієї справи, суд першої інстанції констатував факт надмірно тривалого та неефективного досудового розслідування кримінального провадження № 62021240010000084, яке триває з 28.05.2021. Проте, судом першої інстанції не враховано, що оцінка ефективності досудового розслідування має здійснюється не формально з точки зору найшвидшого завершення досудового розслідування з обов'язковим встановленням вини, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, осіб, але й з врахуванням складності справи, поведінки заявника чи потерпілого, обсяг проведених слідчих дій в конкретному кримінальному провадженні та значення цих дій.
Крім того, під час розгляду цієї справи судом першої інстанції залишено поза увагою, складність об'єднаного кримінального провадження № 62021240010000084, у якому в ході досудового розслідування проведено значний обсяг слідчих (розшукових) дій. Наразі за час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021240010000084 від 28.05.2021 слідчими ТУ ДБР у м. Хмельницькому за результатами проведеного комплексу слідчих дій не здобуто достатніх за обсягом доказів, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, ОСОБА_1 не доведено факт порушення слідчими розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021240010000084 від 28.05.2021, а відтак, висновки суду першої інстанції щодо надмірної тривалості досудового розслідування вказаного кримінального провадження є необґрунтованими, адже не підтверджуються належними і достатніми доказами.
Не погоджується апелянт і з рішенням суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн.,оскільки оцінюючи надані ОСОБА_1 докази понесення витрат на правничу допомогу, зокрема, договір від 02.09.2024, акт виконаних робіт від 16.09.2024, детальний опис виконуваних робіт від 16.09.2024, суд першої інстанції поза увагою залишив факт відсутності квитанції або платіжного доручення, яке б підтверджувало сплату, фактичне понесення таких витрат.
Тому, з огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому просить скасувати рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2025 року, в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, вважає безпідставними та необґрунтованим твердження апелянта про те, що слідчими ТУ ДБР у м. Хмельницькому у об'єднаному кримінальному провадженні №62021240010000084 від 28.05.2021 наразі завершується проведення всіх необхідних слідчих (розшукових) дій, з метою встановлення істини та події кримінального правопорушення, оскільки під час судового розгляду справи №677/1555/24 відповідачем (апелянтом) не тільки не надано доказів завершення, а навіть початку проведення усіх необхідних слідчих (розшукових) дій у об'єднаному КП №62021240010000084, які би дали можливість досягнути його мети - встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлення винних осіб та збір доказів для подальшого судового розгляду. Особи, що здійснюють досудове розслідування КП №62021240010000084 не вчиняли і не вчиняють дій для досягнення завдань кримінального провадження, 24 жовтня 2022 року, з метою допомогти винним у скоєнні кримінальних правопорушень особам уникнути відповідальності, слідчим ДБР винесено незаконну постанову про закриття КП № 62021240010000084, яку за його скаргою від 11 січня 2023 року скасовано ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2023 року у справі № 686/8193/21, провадження № 1-кс/686/419/23, оскільки, проаналізувавши доводи моєї скарги та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до висновку про неповноту досудового розслідування та передчасний висновок слідчого ДБР про закриття кримінального провадження.
Також апелянтом безпідставно та необґрунтовано зазначено у скарзі, що під час розгляду справи судом першої інстанції залишено поза увагою складність об'єднаного кримінального провадження № 62021240010000084, у якому в ході досудового розслідування проведено значний обсяг слідчих (розшукових) дій, оскільки під час судового розгляду цієї цивільної справи представником органу ДБР не надано доказів проведення слідчим ДБР у об'єднаному КП № 62021240010000084 значного обсягу слідчих (розшукових) дій, як і не наведено в апеляційній скарзі у чому полягає складність об'єднаного цього кримінального провадження, яку, на думку апелянта, судом першої інстанції залишено поза увагою. Докази, що підтверджують обставини скоєння поліцейськими під час здійснення ними досудового розслідування КП №12020245170000054 кримінальних правопорушень, що розслідуються слідчими ДБР у об'єднаному КП № 62021240010000084, ним були додані до поданих до органу ДБР заяв про вчинення кримінальних правопорушень і відповідно мають знаходитись у матеріалах досудового розслідування об'єднаного КП № 62021240010000084, тобто у розпорядженні слідчих ДБР є усі докази, які у їх сукупності дають можливість встановити обставини, що мають значення для кримінального провадження і не зважаючи на це майже чотири роки слідчі ДБР недбало ставляться до своїх службових обов'язків щодо розслідування цього кримінального провадження, внаслідок чого КП № 62021240010000084 розслідується неефективно і надміру тривало.
Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 07 вересня 2020 року ОСОБА_1 до Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, у якій він виклав обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України.
Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2020 року у справі № 677/1210/20 скаргу ОСОБА_1 щодо бездіяльності уповноважених службових осіб Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення, що містить його заява про вчинене кримінальне правопорушення від 07 вересня 2020 року до ЄРДР, задоволено.
Зобов'язано уповноважену особу Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, обставини якого викладені у заяві ОСОБА_1 від 07.09.2020, про що повідомити заявника та розпочати досудове розслідування.
18 вересня 2020 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення, які містить заява ОСОБА_1 , були внесені до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12020245170000054.
27 травня 2021 року до ТУ ДБР у м. Хмельницькому ОСОБА_1 подано заяву про вчинені працівниками поліції (особами, що здійснюють досудове розслідування КП № 12020245170000054) кримінальні правопорушення за ч.1 ст.366, ч.3 ст.382 КК України.
У заяві зазначено про скоєння поліцейськими кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.366 КК України, а саме ОСОБА_2 у постанову від 26 вересня 2020 року про закриття кримінального провадження №12020245170000054, а також ОСОБА_3 , у постанову від 31 грудня 2020 року про закриття цього ж кримінального провадження внесено завідомо неправдиві відомості щодо того, що автомобіль перебуває у нерухомому стані, особу, яка здійснила керування ним, а саме проїзд по тротуарній доріжці та виїзд на сходинковий марш магазину не зафіксовано та не ідентифіковано, що спростовується як показаннями очевидця події хуліганства ОСОБА_4 , так і відеодоказом, доданим до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020 р., на якому зафіксовано, як очевидця події ОСОБА_4 , так і особу, яка вчинила кримінальне правопорушення - ОСОБА_5 .
Вказує, що службове підроблення також було вчинено поліцейським СРПП № 3 Красилівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області ст. л-том поліції Зеленюком А.І., який до офіційного документа - постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 264261 вніс завідомо неправдиві відомості як про особу, що здійснювала керування автотранспортним засобом, так і про характер дій водія, оскільки доказами у справі підтверджується, що автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 керував ОСОБА_5 , а не притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 КУпАП за рух по тротуарі ОСОБА_6 , якого взагалі не було на місці вчинення хуліганства.
Крім цього, у заяві також вказав, що дізнавач, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12020245170000054, умисно не виконав ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2021 року у справі № 686/8193/21, якою вирішено зобов'язати дізнавача, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12020245170000054 до 24 травня 2021 року включно, вжити заходів щодо проведення слідчих дій у відповідності до задоволених клопотань потерпілого ОСОБА_1 від 11.02.2021, тобто скоїв кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.382 КК України.
28 травня 2021 року першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Хмельницькому) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, розпочато досудове розслідування кримінального провадження №62021240010000084 за частиною 1 статті 366 КК України.
Згідно постанови слідчого першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Хмельницькому від 24.01.2022 , відмовлено ОСОБА_1 у визнанні потерпілим, оскільки на даний час досудовим розслідуванням не встановлено доказів щодо завдання кримінальним правопорушенням моральної, фізичної або майнової шкоди.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 686/3944/22 постанову від 24.01.2022 р. про відмову у визнанні потерпілим скасовано, та зазначено, зокрема: «Згідно з вимогами ч. 5 ст. 110 КПК України, мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставою прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України. Вказані вимоги слідчим не виконано.
Так, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови відсутні відомості, передбачені ч. 5 ст. 110 КПК України. У мотивувальній частині оскаржуваної постанови слідчого міститься твердження слідчого про не встановлення будь-яких доказів щодо завдання ОСОБА_1 кримінальним правопорушенням моральної чи майнової шкоди. Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що слідчим вчинялись слідчі та процесуальні дії спрямовані на встановлення заподіяної шкоди, хоча у своїй постанові слідчий зазначає, що досудовим розслідуванням такої шкоди не встановлено, зокрема не здійснено допит ОСОБА_1 з метою з'ясування його доводів на обґрунтування завданої шкоди».
12 липня 2022 року позивачем до територіального органу ДБР було надіслано заяву, в якій просив залучити до кримінального провадження № 62021240010000084, як потерпілого.
Постановою слідчого першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому від 21.07.2022 відмовлено у визнанні позивача потерпілим у кримінальному провадженні № 62021240010000084 від 28.05.2021, мотивуючи це тим, що на даний час досудовим розслідуванням не встановлено доказів щодо завдання кримінальним правопорушенням моральної, фізичної або майнової шкоди. Відповідно, підстав для залучення останнього до провадження як потерпілого у кримінальному провадженні на даний час немає.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 23 серпня 2022 року у справі №686/3944/22 скаргу задоволено, постанову від 21.07.2022 про відмову у визнанні потерпілим скасовано, як незаконну та зазначено, зокрема, таке:
«Дослідивши постанову про відмову у задоволенні клопотання від 21.07.2022 року, слідчий суддя встановив, що дана постанова за своїми змістом та суттю є аналогічною попереднім постановам від 25.09.2021 року та від 24.01.2022 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у даному кримінальному провадженні. При цьому слідчим залишились не дослідженими ті обставини, не врахування яких стало підставою для скасування попередньої постанови від 24.01.2022 року, якою було відмовлено у визнанні ОСОБА_1 потерпілим.
Слідчим так і залишилися не вказаними дії, які проведено по встановленню наявності шкоди завданої кримінальним правопорушенням, не допитано ОСОБА_1 з метою з'ясування його доводів на обґрунтування завданої шкоди, відсутні посилання на матеріали досудового розслідування в цій частині, які б давали підстави прийти до висновку про існування очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про залучення до кримінального провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в частині першій статті 55 КПК України».
Крім цього, 12 липня 2022 року ОСОБА_1 до ТУ ДБР у м. Хмельницькому було подано заяву про вчинене кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України, у якій ним було викладено обставини, що свідчать про вчинення відповідальними працівниками поліції кримінальних правопорушень під час здійснення досудового розслідування у КП №12020245170000054.
У заяві зазначено, зокрема, про те, що 12 жовтня 2021 року, під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування КП №12020245170000054, було встановлено, що у матеріалах КП №12020245170000054 відсутній компакт-диск, з фото і відео доказами події кримінального правопорушення на якому зафіксовано як особу, що вчинила кримінальне правопорушення, так і очевидця події, який додано до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2020 та підтверджує внесення неправдивих відомостей службовими особами до офіційних документів.
25 липня 2022 року позивач звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 вересня 2022 року у справі №686/15452/22 зобов'язано уповноважених службових осіб територіального управління ДБР, розташованого у м. Хмельницькому у відповідності до ст. 214 КПК України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення згідно заяви ОСОБА_1 від 12.07.2022.
07 вересня 2022 року першим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Хмельницькому відкрито кримінальне провадження № 62022240010000233 за частиною 1 статті 367 КК України.
24 жовтня 2022 року слідчим ДБР винесено постанову про закриття КП №62021240010000084, яку за скаргою ОСОБА_1 скасовано ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2023 року у справі №686/8193/21.
У цій ухвалі суду вказано, що слідчому слід вжити процесуальних заходів для усунення ряду вказаних у цій ухвалі недоліків, і в залежності від встановлених в процесі проведення досудового розслідування обставин, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Оскаржувана постанова слідчого не містить переконливих мотивів на підставі аналізу яких слідчий прийшов до висновку про відсутність складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст. 367 КК України.
Також судом встановлено, що у відповідь на скарги на бездіяльність слідчих під час здійснення досудового розслідування КП № 62021240010000084 та № 62022240010000233, зокрема, листом прокурора Хмельницької обласної прокуратури від 05.09.2023 ОСОБА_1 повідомлено про те, що постановою процесуального прокурора матеріали кримінальних проваджень № 62021240010000084 від 28.05.2021 та №62022240010000233 від 07.09.2022 об'єднано в одне кримінальне провадження за №62021240010000084 і процесуальним прокурором з врахуванням доводів, викладених у його заявах, в порядку ст. 36 КПК України слідчому надано письмові вказівки
07.09.2023 першим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Хмельницькому прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 62021240010000084 від 28.05.2021.
11.12.2023 ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області за скаргою ОСОБА_1 скасовано постанову слідчого першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Хмельницькому від 07.09.2023 про закриття кримінального провадження № 62021240010000084.
У цій ухвалі зазначено, зокрема, що під час здійснення досудового розслідування слідчий не провів належного комплексу слідчих дій для встановлення події кримінального правопорушення, ознак його складу та перевірки причетності особи (осіб) до вчинення кримінального правопорушення, у тому числі тих, на яких вказує заявник. Постанова слідчого не містить обґрунтування висновків про відсутність у діянні працівників ХРУП ГУНП в Хмельницькій області складу розслідуваного кримінального правопорушення.
Листом першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури від 15.03.2024 у відповідь на скаргу ОСОБА_1 повідомлено про те, що постановою процесуального прокурора від 30.09.2022 матеріали кримінальних проваджень № 62021240010000084 від 28.05.2021 та №62022240010000233 від 07.09.2022 об'єднано в одне кримінальне провадження за № 62021240010000084 і процесуальним прокурором з врахуванням доводів викладених у заявах від 14.03.2024, в порядку ст. 36 КПК України, слідчому надано письмові вказівки.
Листом ТУ ДБР у м. Хмельницькому від 06 червня 2024 року повідомлено ОСОБА_1 , що у об'єднаному кримінальному провадженні № 62021240010000084 проводяться необхідні слідчі дії для встановлення усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у зв'язку із чим, відсутні потреби вживати заходи реагування, визначені ст. 39 КПК України, серед яких відсторонення слідчого (-их), тощо.
Крім цього, судом встановлено, що рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2024 року у справі №677/1094/23, що набрало законної сили 05 липня 2024 року, частково задоволено позов ОСОБА_7 та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 5000 (п'ять тисяч) грн. моральної шкоди.
У цьому рішенні вказано, зокрема, що внаслідок неправомірних дій відповідача, а саме пошкодження майна позивача ОСОБА_7 , позивачу ОСОБА_7 завдано моральної шкоди. Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердила факт того, що саме відповідач по справі ОСОБА_5 перебував у транспортному засобі, на якому було завдано шкоди майну власника - ОСОБА_7 .
Частиною 1 статті 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За змістом ч. 3 ст. 23 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Із положень ч. 1 ст. 1173 ЦК України слідує, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Як передбачено ч. 1 ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв'язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім'ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.
У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, ця шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб указаних органів.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
За змістом приписів указаних правових норм обов'язок відшкодувати завдану шкоду покладається не на орган державної влади або посадову (службову) особу, незаконними рішенням, дією чи бездіяльністю яких завдано шкоду, а на державу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що 28 травня 2021 року розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 62021240010000084, 07 вересня 2022 року - кримінальне провадження № 62022240010000233.
Обидва кримінальні правопорушення об'єднані у одне КП № 62021240010000084.
У вказаних кримінальних провадженнях позивачем неодноразово подавалися скарги на рішення та бездіяльність слідчого ДБР, як до органів прокуратури, так і до суду.
Розслідування кримінального провадження, розпочатого 18 вересня 2020 року, на дату звернення до суду позивача з позовною заявою 17 вересня 2024 році, становить 4 роки.
Факт бездіяльності посадових осіб, пов'язаних з невиконанням своїх обов'язків, непроведення комплексу дій, передбачених КПК України, підтверджується наведеними вище скаргами позивача та результатами розгляду таких скарг, зокрема скасуванням процесуальних постанов слідчого в межах кримінального провадження судовими рішеннями слідчого судді.
Позивач вказував на відсутність належного розслідування кримінального провадження, яке не призвело до встановлення винних осіб; мотивував, чому вважає тривалість досудового розслідування надмірною; зазначив, які процесуальні дії не вживаються та/або які заходи не проведено органом досудового розслідування, що впливає на тривалість та можливість завершення досудового розслідування.
Внаслідок надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні, порушення вимог процесуального закону щодо повного та неупередженого розслідування вчиненого правопорушення, невжиття належних заходів для притягнення винних осіб до відповідальності ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, у вигляді душевних страждань, порушення його нормальних життєвих зв'язків та погіршилися відносини з оточуючими людьми, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 неправомірною бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер допущеного органами державної влади правопорушення, глибину душевних страждань ОСОБА_1 , обмеження його можливості реалізації права на захист від кримінального правопорушення, а також вимоги розумності і справедливості.
Відшкодування ОСОБА_1 моральної школи у розмірі 10 000 грн, на думку апеляційного суду, є належною компенсацією завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, що сприятиме відновленню порушених прав останнього.
Доводи апеляційної скарги, що фактичні обставини справи та наявні у матеріалах докази не давали суду підстав для висновку про необхідність притягнення держави до відповідальності на підставі статей 1173, 1174 ЦК України, оскільки у рамках спірних правовідносин права ОСОБА_1 з боку ТУ ДБР у м. Хмельницькому не порушувалися, а факт завдання позивачу моральної шкоди, саме внаслідок дій чи бездіяльності службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому жодним чином не доведено слід відхилити.
Вказані доводи спростовуються численими судовими рішеннями слідчих суддів щодо зобов'язання посадових осіб вчиняти відповідні процесуальні дії та скасування процесуальних рішень слідчих в межах кримінальних проваджень за скаргами позивача.
З цих же підстав є необґрунтованими твердження апелянта, що ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог не надано і матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, про що також і зазначено в мотивувальній частині даної постанови.
Не спростовують висновків суду і інші доводи апеляційної скарги, оцінка яким надана також в мотивувальній частині постанови.
Щодо доводів апеляційної скарги ГУ Державної казначейської служби України щодо незаконного стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн, то колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частини другої статті 2 ЦК України одним із учасників цивільних відносин є держава Україна. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). За змістом статті 173 ЦК України, яка має назву «Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад», у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави за спеціальними дорученнями можуть виступати органи державної влади.
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (див. пункт 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, пункт 33 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц).
Органи державної влади, зокрема органи досудового розслідування, є частиною апарату держави, виконують виключно її завдання та функції, представляють державу у правовідносинах, для участі в яких наділені відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами, зокрема і коштами.
Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача у разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 07 жовтня 2020 року у справі № 569/12383/17 (провадження № 61-12864св19), від 08 вересня 2021 року у справі № 751/7182/19 (провадження № 61-12426св20), від 11 жовтня 2023 року у справі № 201/1611/22 (провадження № 61-6247св23), від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 (провадження № 61-2214св23) та інших.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких визначено пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до норм ЦПК України. При цьому судом вірно визначено у резолютивній частині рішення суду формулювання щодо стягнення коштів з Державного бюджету України, оскільки правовідносини в цій справі виникли з факту завдання шкоди. Питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а суд при розгляді цивільної справи самостійно встановлює наявність чи відсутність підстав для відшкодування немайнової шкоди при оцінці наданих сторонами доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, провадження № 12-199гс18 та постанову Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі № 639/6667/21, провадження № 61-10971св23).
Посилання в апеляційній скарзі на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у відповідних постановах Верховного Суду не суперечать висновкам суду першої інстанції щодо визначення розміру відшкодування, належного до стягнення позивачу. Відтак, доводи заявника в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Інші доводи апеляційних скарг є безпідставними, судом надано їм правильну оцінку, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому залишити без задоволення.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 травня 2025 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова