07 травня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 688/160/25
Провадження № 22-ц/820/912/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
розглянув без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2025 року, суддя Цідик А.Ю., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
встановив:
В січні 2025 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 20360 грн.
В обґрунтування позову вказало, що між ОСОБА_2 та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-202761090, щодо транспортного засобу SKODA, д.р.н. НОМЕР_1 .
30.08.2021 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу SKODA, д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортного засобу CHEVROLET, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся ОСОБА_1 . На підставі страхового акту ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 20360 грн.
Згідно з постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 24.01.2022 року у справі №296/10677/21 провадження відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, тому отримані ОСОБА_1 кошти у розмірі 20360 грн. є такими, що набуті без достатньої правової підстави, тому підлягають поверненню позивачу.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.02.2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи рішення суд зауважив, що за відсутності встановленого факту протиправності дій ОСОБА_1 у настанні ДТП та спричиненні майнової шкоди, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача розміру страхового відшкодування в межах заявлених позовних вимог. ДТП відбулася внаслідок взаємодії двох транспортних засобів, які є джерелом підвищеної небезпеки, судовими рішеннями не встановлено вини жодного із водіїв у порушенні правил дорожнього руху, а тому саме під час розгляду даної справи в суді позивач мав довести вину особи у ДТП у зв'язку із порушенням ПДР.
В апеляційній скарзі ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що за відсутності вини страхувальника у заподіянні шкоди внаслідок ДТП у страховика відсутній обов'язок виплатити потерпілій особі страхове відшкодування. Оскільки згідно із судовим рішенням водій забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_3 не був притягнутий до адміністративної відповідальності з огляду на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, тому відповідач безпідставно отримав страхове відшкодування, відтак на підставі ст. 1212 ЦК України повинен його повернути.
Розгляд справи проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 08.02.2021 року між ОСОБА_2 та ПрАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-202761090 щодо забезпеченого транспортного засобу марки SKODA, д.р.н. НОМЕР_1 .
30.08.2021 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу SKODA, д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу CHEVROLET, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
28.12.2021 року, на підставі страхового акту, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 65080 грн.
Згідно з постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 24.01.2022 року у справі №296/10677/21, провадження відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Як вбачається зі змісту вищевказаної постанови, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії БД№413703 від 13.12.2021 року ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що 30.08.2021 року, о 04 год. 35 хв., на нерегульованому перехресті вул. Театральна-Київська в м. Житомир, керуючи автомобілем SKODA, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі по вул. Театральній, здійснив виїзд на нерегульоване перехрестя, де допустив зіткнення з автомобілем CHEVROLET, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі по вул. Київській.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 ЦК України).
Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною 1 цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Припис частини 2 статті 1188 ЦК України застосовний за таких умов: 1) відбулася взаємодія джерел підвищеної небезпеки; 2) потерпілим від неї є інша особа, ніж власники (володільці), наприклад, транспортних засобів; 3) ці власники (володільці) завдали шкоди потерпілому спільно, тобто поведінка кожного із них була неправомірною (зокрема, у разі порушення кожним певних ПДР, що призвело до взаємодії джерел підвищеної небезпеки та завдання внаслідок цього шкоди третій особі).
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Верховний Суд у постанові від 16.07.2018 року у справі №910/20412/16 дійшов висновку про те, що для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину. Відсутність у матеріалах справи судового рішення, яким особу було б притягнуто до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки таке рішення є обов'язковим для суду, проте не єдиним доказом вини заподіювача шкоди.
У постанові Верховного Суду від 18.09.2019 року у справі №357/16765/14-ц вказано, що «оцінка підстав, предмету та доказів позову має здійснюватися судом у кожній окремій справі, незалежно від правової оцінки в інших справах. Звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які були встановлені в іншому судовому рішенні, враховуючи різні предмет і підстави позовів. Тому суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм».
Відповідно до пункту 16.11 Правил дорожнього руху на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2021 року, на нерегульованому перехресті вул. Київської з вул. Театральною, ОСОБА_3 , перебуваючи за кермом автомобіля SKODA, д.р.н. НОМЕР_1 , рухаючись з другорядної дороги по вул. Театральній, виїхав на головну дорогу, що по вул. Київській, після чого здійснив наїзд на автомобіль CHEVROLET, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Вказані обставини підтверджуються постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 24.01.2022 року у справі №296/10677/21 та поясненнями страхувальника ОСОБА_2 , які були надані позивачу разом зі складенням схематичного зображення випадку (а.с. 12-14).
Як вбачається зі змісту постанови Корольовського районного суду м.Житомира від 24.01.2022 року у справі №296/10677/21 факт наявності чи відсутності вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення не оцінювався, до висновку про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення суд дійшов у зв'язку із неналежним оформленням матеріалів адміністративної справи, зокрема, недотриманням вимог КУпАП при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, з матеріалів даної цивільної справи вбачається наявність вини водія автомобіля SKODA, д.н.з. НОМЕР_1 , у спричиненні майнової шкоди ОСОБА_1 .
При цьому, відносно водія ОСОБА_1 протокол про притягнення до адміністративної відповідальності не складався і матеріали справи не вказують на наявність вини у настанні ДТП водія ОСОБА_1 .
За встановлених обставин, враховуючи, що винна поведінка водія забезпеченого транспортного засобу, SKODA, д.р.н. НОМЕР_1 доведена, доказів винних дій у спричиненні ДТП ОСОБА_1 матеріали справи не містять, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Суд першої інстанції, врахувавши істотні обставини справи, правильно визначився із правовідносинами, які склалися між сторонами, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку доказам, яких було достатньо для ухвалення рішення та дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» залишити без задоволення.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова